( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs18213872) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs19242323) )

За позовом Закритого акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

про стягнення боргу 304 505,00 грн.

Суддя: Курдельчук І. Д.

Представники сторін:

від позивача Мезецький М.С. –дов. № 179 від 16.11.2009 р.,

Яковенко Ж.М. –дов. № 179 від 03.03.2010 р.

від відповідача Кіпчук Я.С. дов №39 від11.01.2010 р.

Михайленко Д.В. –дов. № 27 від 04.01.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення боргу 304 505,00 грн.

Позов мотивований невиконанням умов договорів перестрахування за якими перестраховик повинен відшкодувати частину страхового відшкодування виплаченого перестрахувальником своїм страхувальникам.

19.02.10 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/93, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 04.03.10.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.10 розгляд справи відкладено на 24.03.10, а 24.03.10 на 06.04.10,через часткове виконання сторонами ухвали про порушення провадження у справі.

Крім того, 24.03.10 позивача подав заяву у якій просив забезпечити позов, шляхом накладення арешту на рахунки, шо належать відповідачу.

Проаналізувавши доводи позивача, перевіривши матеріали справи суд дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно, або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

У судових засіданнях 06.04.10 та 14.04.10 оголошувались перерви до 14.04.10 та 20.04.10 відповідно.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.10 продовжено строк вирішення спору у справі № 13/93 за клопотанням представників сторін. У ході розгляду справи Відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова" подано відзив на позовну заяву у якому воно заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на проведення заліку взаємних однорідних вимог та проведенням платежів.

Крім того, сторонами надано акт звірки, з якого вбачається, що позивачем не приймається зарахування взаємних однорідних вимог, оскільки воно проводилось з порушення строків позивної давності.

У судовому засіданні 14.04.10 представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог та просив стягнути з відповідача 302731,56 грн.

У судовому засіданні 14.04.10 оголошувалась перерва до 20.04.10 для підготовки і оголошення повного тесту рішення.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

30.12.03 між Закритим акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" та Відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова", яка є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Паливо-енергетична страхова компанія", було укладено Договір облігаторного пропорційного перестрахування засобів наземного транспорту на засаді ексцеденту сум № 251/ю та 29 грудня 2007 року між тими ж сторонами було укладено Договір облігаторного пропорційного перестрахування засобів наземного транспорту на засаді ексцеденту сум № 295/ю.

Відповідно до додаткових угод № 10 від 29.12.2004, № 16 від 20.12.2005 року та № 18 від 29.12.2006 року договір облігаторного пропорційного перестрахування засобів наземного транспорту на засаді ексцеденту сум № 251/ю було пролонговано до 31 грудня 2007 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

Відповідно до преамбули Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) цей Закон регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Норма Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) є спеціальною по відношенню до норм ЦК України (435-15) , які в даному випадку є загальними нормами.

Згідно 3 4. 1 ст. 12 Закону України "Про страхування" перестрахування-страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Отже, як вбачається з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про страхування", у разі настання страхового випадку у перестраховика виникають певні зобов'язання, зокрема, виплатити свою частину страхового відшкодування. У свою чергу у перестрахувальника теж виникають зобов'язання.

Договір перестрахування за своєю суттю є договором страхування, що укладається між спеціальними суб'єктами і об'єктом якого є, ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика, що вбачається із змісту ч. 1 ст. 12 Закону України "Про страхування", ч. 1 ст. 987 Цивільного кодексу України. Таким чином, до такого договору мають застосовуватись загальні положення про договір страхування.

Облігаторне перестрахування - договір перестрахування, за яким страховик (цедент) повинен передати, а перестраховик прийняти всі ризики по даному виду страхування.

За Договором № 251/ю від 30.12.03, Відповідач взяв на себе зобов'язання на визначених умовах приймати від Позивача у перестрахування частину відповідальності за укладеними Позивачем договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів (п. 3.4.1. Договору).

Також, умовами Договору № 251/ю від 30.12.03 було передбачено обов'язок Відповідача сплачувати позивачу свою частку страхового відшкодування протягом 10 робочих днів з моменту підписання рахунку-бордеро (реєстру) збитків та отримання визначеного договором переліку документів, що підтверджують факт, обставини та наслідки страхового випадку, а також обгрунтування розміру страхового відшкодування до виплати на користь страхувальників (п. 3.4.3. Договору).

На виконання умов Договору № 251/ю, його сторонами щомісячно підписувались рахунки-бордеро премій - документу, що підтверджує факт передачі Відповідачу у перестрахування певних ризиків, та рахунку-бордеро збитків - документу, який визначає частку відповідальності Відповідача по страхових випадках, які відбулися протягом поточного місяця, належним чином засвідчені рахунки-бордеро збитків наявні у матеріалах справи.

Позивач вчасно перераховував на користь Відповідача визначену Договором частину страхових премій і станом на момент звернення до суду, заборгованості по сплаті на користь Відповідача у цій частині не має. Відповідачем не наведено належних доказів наявності заборгованості позивача по сплаті страхових премій.

Починаючи з вересня 2006 року Відповідач, оплату підписаних ним рахунків-бордеро збитків здійснював лише частково, що підтверджується наступними документами: Рахунками - Бордеро збитків №1 за січень 2007 р. - 52,70 грн. (п. 16); п. 20 - 449,41грн.; №12 за грудень 2007 р. - З 428,25 грн. (п.22); №9 за вересень 2008 р. - З 953,35 грн. (пп. 2-8; 10-14); №10 за жовтень 2008 р. - 29 564,28 грн. (пп. 1-5, 7-22); №11 за листопад 2008 р. - 31 074,35 грн. (пп. 1-27); №12 за грудень 2008 р. - 2 907,31 грн. (пп. 1-8); №1 за січень 2009 р. -4707,42 грн; №2 за лютий 2009 р. - 23 119,80 грн. (пп.1-7); №4 за квітень 2009 р. - 23 663,29 грн. (пп. 1-2); №5 (Додаток №1) за травень 2009 р. - п.1 - 4 978,19 грн.; №07 за липень 2009 р. - 871,69 грн. (п.1); №09 за вересень 2009 р. - 6 861,06 грн. (пп. 1 - 6); №10 за жовтень 2009 р.-51,93 грн. (п. 1).

Отже, станом на 01 грудня 2009 року, загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором облігаторного пропорційного перестрахування засобів наземного транспорту на засаді ексцеденту сум № 251/ю від 30.12.03 становить 135683,03 грн.

За Договором № 295/ю, Відповідач взяв на себе зобов'язання на визначених умовах приймати від Позивача у перестрахування частину відповідальності за укладеними Позивачем договорами добровільного страхування наземних транспортних засобів (п. 4.4.1. Договору).

Також, умовами Договору № 295/ю було передбачено обов'язок Відповідача сплачувати Позивачу свою частку страхового відшкодування протягом 15 робочих днів з моменту підписання рахунку-бордеро (реєстру) збитків та отримання визначеного договором переліку документів, що підтверджують факт, обставини та наслідки страхового випадку, а також обґрунтування розміру страхового відшкодування до виплати на користь страхувальників (п. 4.4.3., 4.4.4. Договору).

На виконання умов Договору № 295/ю, сторонами, щомісячно підписувались рахунки-бордеро премій та рахунки-бордеро збитків, належним чином засвідчені рахунки-бордеро збитків наявні у матеріалах справи.

Однак, починаючи з вересня 2008 року Відповідач припинив оплату підписаних ним рахунків-бордеро збитків.

Станом на 01 грудня 2009 року, в порушення умов Договору № 295/ю, в умовах відсутності будь-яких зауважень до діяльності Позивача з врегулювання страхових випадків. Відповідач не виконав своїх зобов'язань на загальну суму 167048 (сто шістдесят сім тисяч сорок вісім) грн. 53 коп., а саме: Рахунками - Бордеро збитків №9 за вересень 2008 р. - 3 305,45 грн. (пп. 1-6); №10 за жовтень 2008 р. - 7 284,04 грн. (пп. 1-14); №11 за листопад 2008 р. - 14 118,08 грн. (пп. 1-19); №12 за грудень 2008 р. - 10 698,49 грн. (пп. 1-14); № З за березень 2009 р. - 2 365,42 грн. (п. 11); №4 за квітень 2009 р. - 19 334,21 грн. (пп. 1-22); №5 за травень 2009 р. - 20 949,14 грн. (пп. 1-19); №06 за червень 2009 р. - 4 171,09 грн. (пп. 1-13); №07 за липень 2009 р. - 14 690,37 грн. (пп. 1-17); №08 за серпень 2009 р. - 5 215,69 грн. (пп. 1-13); №09 за вересень 2009 р. - 21 296,28 грн. (пп. 1-14); №10 за жовтень 2009 р. - 5 395,11грн. (пп. 1-16).

Таким чином на 01 грудня 2009 року, загальний розмір дебіторської заборгованості Відповідача перед Позивачем, що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договорами облігаторного пропорційного перестрахування засобів наземного транспорту на засаді ексцеденту сум № 251/ю від 30.12.2003р. та № 295/ю від 29.12.2007 року становить 135683,03 грн. + 167048 грн. 53 коп. = 302731,56 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 12 закону України "Про страхування" перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Пунктом З ч. 1 ст. 988 ЦК України закріплено обов'язок страховика у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Аналогічний обов'язок страховика здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку у передбачений договором строк містить п. З ч. 1 ст. 20 закону України "Про страхування".

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання, щодо оплати перестрахового відшкодування, проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, зазначені кошти не сплатив, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 302731,56 грн.

Водночас, слід зазначити, що підставою для відмови у позові позивач зазначає пропуск строку позовної давності і як наслідок неможливість проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Втім, п.5. ст. 268 ЦК України вказує, що позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Як зазначалось договір перестрахування за своєю суттю є договором страхування, а перестраховик здійснює страховий захист майнових інтересів перестрахувальника.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем-перестрахувальником направлені позивачу-перестраховику заяви про проведення заліку зустрічних однорідних вимог, що документально підтверджено відповідачем та фактично - позивачем.

Відповідно до положень ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Слід зазначити, що згоди іншої сторони на проведення зарахування не вимагається.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що між сторонами проведено залік зустрічних однорідних вимог.

Зважаючи на викладене позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.