Господарський суд Донецької області, у складі судді Ушенко Л.В., при секретарі судового засідання Павловій Я.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою

Міністерства юстиції України, м. Київ

до відповідача Державного підприємства "Шахта ім.. Ю.О. Гагаріна", м. Горлівка

третя особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача Державне казначейство України

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відділ Державної виконавчої служби Микитівського районного управління юстиції м. Горлівка

про стягнення збитків, завданих Державному бюджету України у розмірі 12890, 16грн.

В присутності представників сторін:

від позивача: Вінічук М.В. – довіреність

від відповідача: не з’явився

від третьої особи 1: не з’явився

від третьої особи 2: не з’явився

Міністерство юстиції України, м. Київ звернулось із позовом до Державне підприємство "Артемвугілля", м. Горлівка, третя особа без самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача Державне казначейство України про стягнення збитків, завданих Державному бюджету України у розмірі 12890, 16грн.

Ухвалою господарського суду від 23.03.09р. до участі у розгляді справи в якості другого відповідача залучено ДП "Шахта ім.. Ю.О. Гагаріна", м. Горлівка.

рішенням господарського суду Донецької області від 25.05.09р. в задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.09р. рішення господарського суду від 25.05.09р. по справі №12/43 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.09р. рішення господарського суду Донецької області від 25.05.09р. та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 03.08.09р. скасовані повністю і справа направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Ухвалою господарського суду від 29.01.2010р. справа була прийнята до розгляду суддею Ушенко Л.В.

В обґрунтування вимог позивач посилається на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 03.10.2000р., рішення Європейського суду від 27 вересня 2007р. у справі №1192/04 "Бахеров проти України" на підставі якого платіжним дорученням від 06.05.2008р. за №1210 з Державного бюджету України перерахована на рахунок Бахерова Віктора Андрійовича, який був працівником шахти ім.. Ю.О. Гагаріна, моральна шкода у сумі 12890,16грн.,

Відповідач – ДП "Артемвугілля" проти позову заперечувало з посиланням на те, що Міністерство юстиції України не може бути позивачем по справі відповідно до вимог ст. 1 ГПК України і що виконання судових рішень покладено на Державну виконавчу службу, а не на "Шахту Ю.О. Гагаріна" чи ДП "Артемвугілля". На його думку, саме держава не виконала свій конституційний обов’язок, що спричинило звернення громадянина до Європейського суду щодо стягнення з держави моральної шкоди. Крім того, ДП "Артемвугілля" вважає себе неналежним відповідачем по даній справі, оскільки відповідно до наказу Мінпаливенерго №499 від 02.08.04р. "Про реорганізацію ДП "Артемвугілля" на базі ВП "Шахта ім.. Гагаріна" було створено ДП "Шахта ім. Ю.О. Гагаріна" як самостійна юридична особа, яка є правонаступником ДП "Артемвугілля" щодо прав та зобов’язань ВП "Шахта ім.. Гагаріна".

Відповідач - ДП "Шахта ім.. Ю.О. Гагаріна" проти позову заперечує та вважає, що держава понесла збитки у результаті бездіяльності Міністерства юстиції в особі державних виконавців.

Третя особа - Державне казначейство України письмові пояснення щодо заявленого позову не надала.

Ухвалою господарського суду від 16 лютого 2010р. за клопотанням позивача зі складу відповідачів по справі виключено ДП "Артемвугілля" як неналежного відповідача.

Ухвалою господарського суду від 22 березня 2010р. до участі у розгляді справи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Відділ Державної виконавчої служби Микитівського районного управління юстиції м. Горлівка.

Третя особа – ВДВС Микитівського районного управління юстиції м. Горлівка пояснень по суті позову не надала, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористалася.

Процесуальний строк розгляду справи за узгодженим клопотанням представників сторін був подовжений до 16 квітня 2010р.

Технічна фіксація судового засідання не здійснювалась за клопотанням представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, суд встановив наступне.

рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 3 жовтня 2000 року з Державного підприємства "Шахта ім. Ю.О. Гагаріна" стягнуто на користь Бахерова В.А. заборгованість по щомісячних регресних виплатах у сумі 100 661грн. 62коп. за період з 01.05.92р. по 01.10.2000р., недоплата одноразової грошової допомоги за 1992р. та за 1995 роки, у загальній сумі 7022,42грн., а також присудив з 03.10.2000р. виплачувати щомісячно на користь Бахерова В.А. по 1 946 грн. відшкодування шкоди заподіяної здоров’ю.

Державною виконавчою службою Микитівського районного управління юстиції 9 листопада 2000р. відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 3 жовтня 2000 року. В зв’язку з порушенням провадження у справі про банкрутство боржника, того ж дня зупинено зазначене виконавче провадження в частині виплати заборгованостей по щомісячних регресних виплатах.

15 листопада 2000р. виконавче провадження у даній справі поновлено та приєднано до іншого виконавчого провадження стосовно боржника.

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 28.12.2002р. №769 ВО "Артемвугілля" було реорганізовано шляхом виділення з його складу державних підприємств, зокрема "Шахти ім.. Ю.О. Гагаріна" та створення на їх базі відокремлених підрозділів в складі ДП "Артемвугілля".

Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 25 лютого 2003р. №97 правонаступником ДП "Шахта ім.. Ю.О. Гагаріна" є ДП "Артемвугілля".

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 02.08.2004р. №449 ДП "Артемвугілля" було реорганізовано шляхом виділення з його складу структурної одиниці "Шахта ім.. Ю.О. Гагаріна" та створення на її базі ДП "Шахта ім.. Ю.О. Гагаріна" як самостійної юридичної особи. Відповідно до п.6 зазначеного наказу ДП "Шахта ім..Ю.О. Гагаріна" є правонаступником майнових прав та обов’язків ДП "Артемвугілля" згідно з розподільчим балансом.

На протязі вересня 2003 - грудня 2004р. заявнику в порядку виконання судового рішення були повністю виплачені стягнуті в судовому порядку суми. Фактично рішення Дзержинського міського суду Донецької області, винесене на користь заявника, залишалось невиконаним майже п’ятдесят місяців. При цьому, 05.04.02р. Микитівським районним судом м. Горлівки була розглянута скарга гр.. Бахерова на бездіяльність державного виконавця за результатом якого в задоволенні заяви було відмовлено.

Європейським судом з прав людини була порушена справа №1192/04 за заявою Бахерова В.А. проти України 06.12.2003р.

В заяві заявник скаржився на порушення п.1 ст.6 та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) і вимагав 100000 євро в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

рішенням Європейського суду з прав людини від 27 вересня 2007р. у справі № 1192/04 "Бахеров проти України" було присуджено до стягнення з держави Україна на користь гр. Віктора Андрійовича Бахерова 1655 ЄВРО на відшкодування моральної шкоди та судових витрат з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто з заявника, у зв’язку з порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., оскільки Уряд України не надав жодного факту чи аргументу, який би переконав суд дійти іншого висновку у цій справі. Це рішення, відповідно до статей 42, 44 Конвенції, набуло статусу остаточного.

28.01.2008 р., на підставі зазначеного рішення, відділом примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження.

Міністерством юстиції України рішення Європейського суду по справі № 1192/04 було виконано в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 1210 від 06.05.2008р. на суму 12890 грн. 16коп. (еквівалент 1655 євро станом на 06.05.2008р.) (а.с.14), які перераховані з коштів Держбюджету України.

27.06.2008р. державним виконавцем прийнята постанова про закінчення виконавчого провадження за рішенням № 1192/04 від 27.09.2007р. у зв’язку з його виконанням.

Господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004р., міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов’язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону (1906-15) , в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

Статтею 15 зазначеного закону, встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (995_004) (далі –Конвенція) була підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17 липня 1997 (475/97-ВР) року. Законом України від 9 лютого 2006 року № 3436-IV (3436-15) до офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59-1 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію (995_004) і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25 липня 2002 року по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" 11 вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції (995_004) в законну силу щодо України.

Європейський суд з прав людини (далі по тексту –Європейський суд) створений для забезпечення додержання Високими Договірними Сторонами (державами, що підписали Конвенцію (995_004) та Протоколи) їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами. Право на звернення з заявами про порушення державою прав, викладених у Конвенції (995_004) , мають відповідно до статей 33 та 34 Конвенції інші держави, що ратифікували Конвенцію, фізичні та юридичні особи, неурядові організації або групи осіб, що вважають себе потерпілими.

Європейський суд виносить нове рішення на підставі встановлення факту порушення норм Конвенції (995_004) , яким зобов'язує державу-відповідача вжити відповідних заходів на виконання судового рішення. При цьому, у разі необхідності Суд встановлює справедливу сатисфакцію потерпілій стороні, що, як правило, означає відшкодування витрат, пов'язаних із судовими провадженнями, компенсацію матеріальних збитків та/або моральної шкоди. Справедлива сатисфакція може бути встановлена Європейським судом і якщо національне законодавство відповідної держави передбачає можливість лише часткової компенсації (стаття 41 Конвенції).

Згідно із ст.46 Конвенції, Високі Договірні Сторони зобов’язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

В зв’язку із обов’язком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України, Верховною Радою України 23.02.2006 р. прийнято Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (3477-15) .

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду є обов’язковим для виконання Україною відповідно до вищезазначеної статті 46 Конвенції.

Згідно з практикою Європейського суду, позитивним обов’язком держави є забезпечення ефективної реалізації прав осіб на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку та встановлення певних засобів, потрібних для захисту права власності.

За вимогами статті 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" виплата Стягувачеві відшкодування встановленого рішенням Європейського суду має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття рішенням статусу остаточного, при цьому, Державне казначейство України протягом 10 днів після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, оригінального тексту і перекладу засвідченої резолютивної частини рішення (підпункт "б" частини 1 статті 7 вказаного Закону) здійснює списання грошових коштів з Державного бюджету України на особистий рахунок Стягувача. Підтвердження списання, отримане від Державного казначейства України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає Орган представництва, який зобов'язаний протягом трьох місяців з моменту виконання рішення Європейського суду, що набуло статусу остаточного, звернутися до суду з відповідним позовом. В частині 1 статті 1 вказаного Закону міститься визначення органу представництва, яким є орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень. Згідно до постанови Кабінету Міністрів України № 784 від 31 травня 2006 року "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суд з прав людини" (784-2006-п) таким органом є Міністерство юстиції України.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 27.09.2007р. у справі "Бахеров проти України" дійшов висновку, що у даній справі порушено п.1 ст.6 Конвенції і зазначив, що Європейський суд вже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у ряді подібних справ, зокрема в рішеннях у справі "Сокур проти України" та "Михайленки та інші проти України Уряд не навів жодного факту чи аргументу, який би переконав би Суд дійти іншого висновку у справі.

В наведених рішеннях Європейського суду з прав людини зазначено, що судове рішення має розглядатися як невід’ємна частина "судового процесу". Державні органи не можуть довільно посилатись на брак коштів як на виправдання невиконання рішення. Але затримка виконання рішення може бути обґрунтована окремими обставинами. Слід також зазначити, що принципове питання полягає в тому, чи є держава відповідальною за затримку з виконанням рішення національного суду та чи були обмеження, що перешкоджали виконанню, передбачені законом та покликані на дотримання балансу між інтересами держави та правами фізичних осіб. Затримка не може бути такою, що позбавляє сенсу право гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції.

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду, винесене на користь заявника, залишалось невиконаним майже п’ятдесят місяців.

В відзиві на позовну заяву відповідач посилається на відсутність причинно-наслідкового зв’язку між неправомірними діями відповідача та моральною шкодою, заподіяною позивачу тривалим невиконання судових рішень, винесених на його користь. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на порушення провадження у справі про банкрутство та на Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) відповідно до положень якого на час розгляду справи про банкротство, суд накладає мораторій на задоволення вимог кредиторів та припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих вимог.

Чинним українським законодавством передбачено дві ситуації, коли виконавче провадження щодо державного підприємства може бути зупинене на невизначений період, без будь-якої можливості для стягувачів оскаржити зупинення чи отримати відшкодування за затримку. По-перше, це провадження у справі про банкрутство. Так, суд може заборонити стягнення усіх боргів з боржника, і останній отримує імунітет від відповідальності за затримки у виконанні своїх зобов’язань за тривалість цих проваджень. По-друге, є заборона на відчуження майна державних підприємств для виплати їх заборгованостей. При цьому, Європейський суд зазначив, що законодавство не надає стягувачу, такому, як заявник, чи державному виконавцю жодної можливості оскаржити такі обмеження у випадку їх довільного чи незаконного застосування. Також не може бути подано ніякого позову про відшкодування шкоди за затримки у виконанні, спричиненні такими обмеженнями.

В вищезазначеному рішенні, судом вирішено, що тривалою затримкою з виконанням рішення у справі заявника державні органи позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції усього практичного ефекту і дійшов висновку, що заявник зазнав моральної шкоди у зв’язку із встановленими порушеннями і присудив 1600 євро на відшкодування моральної шкоди.

рішення Європейського суду у справі "Бахеров проти України" було виконано державним казначейством України за рахунок коштів Державного бюджету України, що підтверджується матеріалами справи.

Міністерство юстиції України просить відшкодувати збитки, завдані Державному бюджету України внаслідок виконання рішення Європейського суду, як особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою та має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування (в порядку регресу) з посиланням на ст. 1166, 1191 ЦК України.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частиною 1 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Факт заподіяння моральної шкоди Бахерову В.А. саме державою в особі державних органів затримкою біля 50 місяців з виконанням судового рішення визнано Європейським судом, оскільки дана затримка позбавила положення п.1 ст.6 Конвенції усього практичного ефекту і Уряд не надав достатнього обґрунтування цій затримці, що встановлено Європейським судом під час розгляду справи.

Господарський суд дійшов висновку щодо відсутності причинно-наслідкового зв’язку між неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача та моральною шкодою, заподіяною органами державної влади України тривалим невиконанням судових рішень, прийнятих на користь Бахерова В.А. та незабезпеченням державою права на ефективний правовий захист, що є підставою для відмови у позові.

Посилання позивача на те, що обов’язок виплати заробітної плати та інших виплат покладено саме на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, на те, що відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності, в тому числі і відшкодування моральної шкоди, не приймаються господарським судом до уваги, оскільки наявність такого обов’язку не є достатньою підставою для визнання того, що у тривалому невиконанні судового рішення є винним виключно відповідач.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 12890,16грн., пов’язані з відшкодуванням державою моральної шкоди гр.. Бахерову В.А. на підставі рішення Європейського суду є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 1166, 1191, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 43 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (995_004) , ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 14, 15 Закону України, "Про міжнародні договори України" від 29.06.2001р., керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В задоволенні позову Міністерства юстиції України, м. Київ до Державного підприємство "Шахта ім.. Ю.О. Гагаріна", м. Горлівка, треті особи без самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача: Державне казначейство України, Відділ Державної виконавчої служби Микитівського районного управління юстиції м. Горлівка про стягнення збитків, завданих Державному бюджету України у розмірі 12890, 16грн. – відмовити.

рішення може бути оскаржене протягом 10 днів до Донецького апеляційного господарського суду з дня його прийняття.