за позовом публічного акціонерного товариства Банк "Фінанси та Кредит" в особі філії "Полтавське РУ", м. Полтава

до відповідача – приватної фірми "Валентина", м Суми

про розірвання договору та стягнення 21 249 грн. 00 коп. Суддя Гудим В.Д.

Представники сторін:

Від позивача – Пономарьов І.О. (довіреність від 14.10.09р.)

Від відповідача – Ломака Ю.М. (довіреність від 15.02.10р.)

Суть спору: позивач подав позовну заяву в якій просить суд розірвати договір оренди нерухомого майна від 21.07.06р., укладений між сторонами, з 05.11.09р. (момент звільнення орендованого приміщення) в зв'язку з істотною зміною обставин; стягнути з відповідача 21 249 грн. 00 коп. вартості здійснених позивачем поліпшень орендованого майна.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву де зазначає, що проти позову заперечує через відсутність правових та фактичних підстав для його задоволення, а також в зв'язку з відсутністю порушення прав та законних інтересів банку для захисту яких можливе звернення до суду з позовом; істотна зміна обставин на думку позивача полягає в настанні різкої та глобальної фінансової кризи та не використанні орендованого приміщення, що на думку відповідача є безпідставним та не обґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Факт передачі та прийняття об'єкту оренди підтверджується відповідним актом приймання – передачі від 21 липня 2006 року. (а.с. 14)

Відповідно до п. 9.3. договору, останній може бути розірвано за погодженням сторін. Документом, який свідчить про розірвання договору за погодженням сторін, вважається акт приймання – передачі майна, підписаний сторонами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у зв'язку з скрутною економічною ситуацією що склалася в Україні, також беручи до уваги, що позивачем було проведено закриття відділення, що знаходилось в орендованому приміщенні і фактично орендоване приміщення не використовується позивачем в підприємницькій діяльності, АТ "Банк "Фінанси та Кредит" було прийнято рішення про вивільнення приміщення та відповідно розірвання договору оренди.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 28.10.2009р. листом за № 12/069 року надіслав на адресу відповідача пропозицію про розірвання договору оренди за згодою сторін. Докази на підтвердження надання відповіді на пропозицію викладену позивачем в листі № 12/069 від 28.10.2009 в матеріалах справи відсутні.

Якщо сторони, як визначено ч. 4 ст. 188 ГК України, не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 525 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 651 Цивільного Кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 652 Цивільного Кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема акту обстеження технічного стану і факту опломбування станом на 05.11.2009р. позивач звільнив орендоване приміщення.

Позивач зазначає, що для того, щоб відповідач зміг використовувати приміщення, позивачем 06.11.2009 року було направлено на адресу відповідача ключі від приміщення та акт обстеження технічного стану приміщення.

Позивач зазначає, що в момент укладення договору оренди нерухомого майна б/н від 21.07.2006 року виходив з того, що така різка та глобальна для держави і для позивача фінансова криза, така зміна обставин не настане і реально не міг її передбачити. Загально відомою є та обставина, що з липня 2006 року до жовтня 2008 року в Україні фінансово-економічний ринок був стабільним. Ознаки фінансово-економічної кризи стали проявляться з другої половини жовтня 2008 року. Вказана зміна обставин зумовлена причинами, які позивач, як зацікавлена сторона, не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались. Загально відомим фактом є те, що фінансово-економічна криза носить планетарний характер і вона зачепила всі країни світу. Тому відсутня вина позивача в тому, що ним не усунені причини, які викликали зміну обставин.

При цьому зазначені посилання не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки настання різкої та глобальної фінансової кризи не може вважатися істотною зміною обставин в розумінні положень ст. 652 Цивільного кодексу України, оскільки така криза носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін договірних відносин.

Позивач також зазначає, що подальше виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін, а саме: позивач не використовує повної площі орендованого приміщення (156,7 кв.м.), а сплачує орендну плату за 156,7 кв.м., відповідач претендує на отримання від позивача доходів у розмірі орендної плати. В даному випадку, підривається одна із засад цивільного законодавства, а саме: справедливість, добросовісність, розумність, що встановлена ч.6 ст. 3 ЦК України. Вимога справедливості добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормам, рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність це зважене вирішення питання регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників. Із положень договору оренди та його суті не випливає, що ризик зміни обставин, а саме настання фінансово-економічної кризи, несе позивач, який є стороною, заінтересованою в розірванні договору оренди.

При цьому, господарський суд вважає зазначені посилання позивача необґрунтованими та такими, що не можуть бути прийняті судом до уваги. По - перше, позивачем не подано доказів того, що позивач не використовує повної площі орендованого приміщення (156,7 кв.м.), а сплачує орендну плату за 156,7 кв.м., по – друге, як зазначає сам позивач вимога справедливості добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормам, рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, в даному випадку сторони узгодили при укладенні спірного договору, що останній може бути розірвано за погодженням сторін, ризик зміни обставин, а саме настання фінансово-економічної кризи в даному випадку несуть як позивач у вигляді неспроможності сплати орендної плати, так і відповідач у вигляді неотримання прибутку в разі розірвання договору. При цьому доказів неспроможності сплати орендної плати за орендоване приміщення позивачем не подано.

Позивач зазначає, що додатковими підставами для розірвання договору оренди є порушення відповідачем умов договору. Так, згідно п.5.1.4 договору оренди відповідач зобов'язаний здійснювати інші обов'язки, які випливають із суті цього договору чи встановлені чинним законодавством України. Із суті договору випливає те, що відповідач мав обов'язок забезпечити для позивача можливість використовувати електроенергію, користуватись водопостачанням та водовідведенням і теплопостачанням, так як це випливає із положень пунктів 2.6, 27 договору. Однак, 07.04.2009 року в приміщенні, що орендується було відключено електроенергію з 10 год. 12 хв. по 11 год.37 хв. Для встановлення причин відключення електроенергії позивачем було визвано аварійну бригаду "Сумиобленерго". В ході проведення перевірки, було встановлено, що причина відсутності електроенергії - несанкціоноване відключення відповідачем відповідно до телефонограми на адресу диспетчерської служби "Сумиобленерго" в зв'язку з нібито проведенням ремонтних робіт в даному приміщенні. Але як зазначено в акті від 07.04.2009 року, підписаному представниками Сумиобленерго, будь-які ремонтні роботи електромережі в приміщенні за адресою: м. Суми, пер. 9-го Травня не проводилися. В зв'язку з вище наведеними обставинами на адресу Банку було надано ряд скарг, щодо не якісного обслуговування клієнтів. Дані обставини практично паралізували роботу Банку 07.04.2009 року. Також, 20.08.2009 року в приміщенні за адресою: м. Суми, пер.9-го Травня 10А було відключено водопостачання, з порушенням водоводу в колодязі, що знаходиться в введені власника будинку. Відновлення водопостачання можливе тільки після відповідного ремонту. В зв'язку з припиненням водопостачання було складено акт за участю представника КП "Міськводоканал". Фактично вище зазначеними діями відповідач перешкоджав використовувати приміщення відповідно до умов договору оренди.

При цьому, зазначені обставини, не можуть бути прийняті господарським судом до уваги, як підстава для розірвання договору оренди нерухомого майна від 21.07.06р., укладеного між сторонами, оскільки позивачем не доведено факту навмисного вчинення відключення водопостачання та електроенергії відповідачем з метою чинення перешкод позивачеві у користуванні орендованим приміщення. Докази висування будь – яких претензій позивачем з приводу зазначених вище обставин, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладені обставини, зокрема те, що позивачем не подано доказів наявності обгрунтованих підстав для розірвання договору, в тому числі доказів істотної зміни обставин якими сторони керувалися при укладенні договору в розумінні положень ст. 652 Цивільного кодексу України, доказів неспроможності сплати орендної плати за орендоване приміщення, позивачем не доведено факту навмисного вчинення відповідачем перешкод позивачеві у користуванні орендованим приміщення, а також те, що сторони узгодили при укладенні спірного договору, що останній може бути розірвано за погодженням сторін, господарський суд вважає вимоги позивача щодо розірвання договору оренди нерухомого майна від 21.07.06р., укладеного між сторонами необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи ту обставину, що відповідно до п. 4.4. договору, позивач має право на компенсацію вартості здійснених поліпшень майна за умови припинення або розірвання договору позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 21 249 грн. 00 коп. вартості поліпшень є такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України,

1. В позові відмовити.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.04.2010 р.

Суддя