На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Керуюча компанія "Брянський машинобудівний завод"(далі –ЗАТ "КК "БМЗ"або Позивач) до Фонду державного майна України (далі –ФДМУ або Відповідач) про стягнення коштів у сумі 57 921 782,18 дол. США (п’ятдесят сім мільйонів дев’ятсот двадцять одна тисяча сімсот вісімдесят два долари США і вісімнадцять центів) на користь Закритого акціонерного товариства "Керуюча компанія "Брянський машинобудівний завод".

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що рішенням Господарського суду м. Києва від 25.06.2007 по справі № 30/163 було визнано недійсним Договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз" від 23.03.2007 № КПП-509, укладений між Фондом державного майна України та ЗАТ "КК "БМЗ", а також зобов’язано ЗАТ "КК "БМЗ"повернути ФДМУ вищезазначений пакет акцій Фонду державного майна України.

05.11.2009 р. ТОВ "Центр-Реєстратор"- реєстратором власників акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз"було списано з рахунку ЗАТ "КК "БМЗ"та зараховано на рахунок ФДМУ 166 583 258 штук простих іменних акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз". При цьому, кошти, сплачені ЗАТ "КК "БМЗ"в якості оплати придбаного пакету акцій повернено не було.

Ухвалою суду від 04.03.2010 порушено провадження у справі № 40/140 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 01.04.2010.

Через загальний відділ діловодства суду відповідач подав відзив позовну заяву, в якому проти позову заперечує у повному обсязі. Так, ФДМУ заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію, зокрема, посиланням на п.133 Державної програми приватизації на 2000 –2002 роки, відповідно до якої у разі розірвання договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації у зв'язку з невиконанням їх умов або визнання їх недійсними в судовому порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, провадиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації Автономної Республіки Крим, отриманих від повторного продажу цих об'єктів у порядку, встановленому Фондом. В зв‘язку з цим Фонд державного майна України вважає позовні вимоги безпідставними.

Крім того, відповідач вважає, що оскільки Договором купівлі-продажу від 23.03.2007 № КПП-509 вартість пакету акцій була визначена в гривнях, то поверненню підлягає саме сума у гривнях, а не еквівалент в іноземній валюті.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення щодо спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, де зазначив, що п.133 Державної програми приватизації застосовується у випадках коли договір купівлі-продажу об’єкту приватизації розірвано або визнано недійсними виключно внаслідок невиконання його умов Покупцем. У випадку коли підстави припинення договору інші, ніж невиконання його умов Покупцем, наслідки недійсності договору та порядок розрахунків за ним встановлюються на загальних засадах визначених нормами цивільного законодавства, зокрема ст.ст. 215, 216 та ст. 1212 ЦК (стосовно вимог про повернення виконаного за недійсним правочином). Крім того, Позивач зазначив, що в даному випадку зміст Договору свідчить про те, що розрахунки за Договором здійснюються в доларах США, а їх еквівалент визначається в гривнях. При цьому, поверненню підлягає не гривневий еквівалент, а кошти, які були фактично отримані Фондом на виконання Договору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та з‘ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення учасників судового процесу, оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд м. Києва, встановив.

23.03.2007 між Фондом державного майна України та ЗАТ "КК "Брянський машинобудівний завод"за результатами конкурсу з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону було укладено Договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз"у кількості 166 583 258 штук простих іменних акцій, що становить 76% статутного фонду товариства за № КПП-509 (далі - Договір).

Як свідчить п. 3 Договору розрахунки за придбаний об‘єкт здійснювались наступним чином:

конкурсна гарантія внесена Покупцем для участі у конкурсі у сумі 5 782 178,22 дол. США, що еквівалентно 29 200 000 грн, перерахована відповідно до платіжного доручення №52 від 22.09.2006 року та зарахована Покупцеві в рахунок оплати ціни пакета акцій пункту 9.2. Положення;

кошти Покупця у доларах США у сумі, еквівалентній 117 052 500 за офіційним курсом гривні до доларів США на день сплати, а саме 52 139 603, 96 дол. США була сплачена 5.04.2007 на підставі платіжного доручення №14.

Аналіз змісту вказаного пункту свідчить про те, що валютою виконання зобов‘язання було визнано вільно конвертовано іноземну валюту, а саме –долари США. Вказане положення Договору повністю відповідає змісту ч.2 ст. 192 та ч.3 ст. 533 ЦК України, які передбачають, що використання іноземної валюти при здійсненні розрахунків на території України за зобов‘язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

В даному випадку таким законом є Закон України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , відповідно до ст. 25 якого на часткову зміну частини другої статті 21 Закону України "Про приватизацію державного майна"дозволено в процесі приватизації державного майна оплату його вартості у вільно конвертованій іноземній валюті.

Крім того, відповідно до 2.6. Положення засобами платежу за пакети акцій, які продаються на конкурсах, є національна валюта України та вільно конвертована іноземна валюта.

Як свідчать матеріали справи, на виконання вказаного Договору, Позивач сплатив 57 921 782,18 дол. США.

Факт оплати та розмір сплаченої суми Відповідачем не спростовуються.

В свою чергу, Фонд державного майна України передав ЗАТ "КК "БМЗ"166 583 258 штук простих іменних акцій.

Тобто, вказаний Договір було виконано зі сторони обох контрагентів.

рішенням Господарського суду м. Києва від 25.06.2007 по справі № 30/163 було визнано недійсним Договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз"від 23.03.2007 № КПП-509 у кількості 166 583 258 штук простих іменних акцій, що становить 76% статутного фонду товариства, укладеного між Фондом державного майна України та ЗАТ "КК "Брянський машинобудівний завод", та зобов’язано ЗАТ "КК "БМЗ"повернути ФДМУ вищезазначений пакет акцій. Правомірність вказаного рішення була підтверджена постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2007 та постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2007. Ухвалою Верховного Суду України від 27.12.2007 р. було відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 08.11.2007.

При цьому, при розгляді даної справи питання повернення покупцю сплачених за пакет акцій коштів не розглядалось та не вирішувалось.

Крім того, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Луганської області від 24.09.2009 р. по справі № 10/167пн за позовом ФДМУ до ЗАТ "КК "БМЗ"та ТОВ "Центр-Реєстратор", який є реєстроутримувачем системи реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ "ХК "Луганськтепловоз", було частково задоволено позовні вимоги ФДМУ, а саме:

визнано недійсним сертифікат, виданий ЗАТ "КК "БМЗ"на 166 583 258 штук простих іменних акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз", випущених у документарній формі, що становить 76 % статутного фонду товариства;

зобов’язано ТОВ "Центр-Реєстратор"списати з рахунку ЗАТ "КК "БМЗ"акції ВАТ "ХК "Луганськтепловоз"кількістю 166 583 258 штук простих іменних акцій, випущених у документарній формі, що становить 76 % статутного фонду товариства;

зобов’язано ТОВ "Центр-Реєстратор"відкрити в системі реєстру власників іменних цінних паперів рахунок ФДМУ для зарахування акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз"у кількості 166 583 258 штук простих іменних акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз", випущених у документарній формі, що становить 76 % статутного фонду товариства;

зобов’язано ТОВ "Центр-Реєстратор"внести в реєстр власників іменних цінних паперів ФДМУ як власника акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз"шляхом зарахування 166 583 258 штук простих іменних акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз", випущених у документарній формі, що становить 76 % статутного фонду товариства;

зобов’язано ТОВ "Центр-Реєстратор"видати ФДМУ сертифікат на 166 583 258 штук простих іменних акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз", випущених у документарній формі, що становить 76 % статутного фонду товариства.

На виконання вказаного рішення, 05.11.2009 р. ТОВ "Центр-Реєстратор"було списано з рахунку ЗАТ "КК "БМЗ"та зараховано на рахунок ФДМУ 166 583 258 штук простих іменних акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз", випущених у документарній формі, що становить 76 % статутного фонду товариства.

Судом встановлено, що на момент розгляду даної справи, Фонд державного майна України розпочав повторну приватизацію вказаного пакету акції шляхом продажу на конкурсі.

Таким чином, у зв’язку з визнанням недійсним Договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз"від 23.03.2007 № КПП-509, у державну власність було повернуто 166 583 258 штук простих іменних акцій товариства, тобто було застосовано односторонню реституцію.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України (435-15) ) у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Тобто, в силу згаданої норми, факт визнання правочину недійсним тягне за собою двохсторонню реституцію (за умови, що правочин було виконано обома учасниками).

Застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан, який мав місце до вчинення недійсного правочину. При цьому, двостороння реституція застосовується незалежно від наявності чи відсутності вини у діях учасників правочину.

Як свідчать матеріали справи, оплата вартості пакету акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз"здійснювалась Позивачем в іноземній валюті, а саме в доларах США, що передбачено п. 3 Договору. Загальна сума, сплачена ЗАТ "КК "БМЗ" за пакет акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз"за Договором №КПП-509 складає 57 921 782,18 дол. США (п’ятдесят сім мільйонів дев’ятсот двадцять одна тисяча сімсот вісімдесят два долари США і вісімнадцять центів), що відповідає повній вартості пакету акцій, відповідно до умов Договору купівлі-продажу.

За таких обставин, враховуючи факт недійсності Договору купівлі-продажу, на виконання якого Позивачем було сплачено 57 921 782,18 дол. США в якості оплати пакету акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз", а також факт повернення акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз"у власність держави в особі Фонду державного майна України та підготовку ФДМУ вказаного пакету акцій до повторної приватизації, суд приходить до висновку про безпідставність утримання Фондом державного майна коштів, сплачених Позивачем.

При цьому, суд не може погодитись з твердженням Відповідача про необхідність повернення Позивачу суми коштів в гривневому еквіваленті, оскільки Фонд державного майна України отримав визначену Договором суму коштів в вільно конвертованій валюті, а саме в доларах США. Недійсність угоди передбачає повернення сторонами один одному всього, отриманого за угодою. В даному випадку Фондом державного майна України за угодою отримано 57 921 782,18 дол. США. За таких обставин правові підстави для конвертації вказаної суми відсутні.

За загальним правилом угода є недійсною з моменту укладення та не породжує жодних правових наслідків крім тих, які пов‘язані з її недійсністю. Факт отримання Відповідачем 57 921 782,18 дол. США є правовим наслідком Договору. Визнання вказаного Договору недійсним свідчить про безпідставність утримання Фондом державного майна України вказаної суми коштів на протязі всього строку такого утримання.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються, зокрема, до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання Відповідача на п.133 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, як на правову підставу для неповернення коштів до моменту повторного продажу об‘єкту.

Так, відповідно до пункту 133 Державної програми приватизації у разі розірвання договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації у зв'язку з невиконанням їх умов або визнання їх недійсними в судовому порядку повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, провадиться на підставі рішення суду з коштів позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації Автономної Республіки Крим, отриманих від повторного продажу цих об'єктів у порядку, встановленому Фондом.

В свою чергу, Порядок повернення покупцям коштів, сплачених за об'єкт приватизації, у разі розірвання або визнання недійсними договорів купівлі-продажу, затверджений наказом ФДМУ від 15.08.2000 року № 1701 (z0567-00) (далі –Порядок).

Відповідно до п. 1 Порядку (z0567-00) при розірванні договору купівлі-продажу або визнанні його недійсним повернення Покупцю коштів, сплачених ним за об'єкт приватизації, здійснюється лише на підставі рішення суду, арбітражного суду. При цьому, відповідно до п. 2 Порядку (z0567-00) встановлено, що розрахунки здійснюються тільки після повторного продажу державою об'єкта приватизації, повернутого у її власність, і надходження коштів від повторного продажу на рахунок позабюджетного Державного фонду приватизації або фонду приватизації АРК.

Аналіз положень Державної програми приватизації та Порядку (z0567-00) дають підстави стверджувати, що норми даних нормативно-правових актів, в т.ч. й ті, які регламентують процедуру повернення коштів, сплачених Покупцями за об’єкт приватизації, застосовуються у випадках коли договір купівлі-продажу такого об’єкту розірвано або визнано недійсними виключно внаслідок невиконання Покупцем його умов.

В даному випадку, як свідчать матеріали справи, Договір № КПП-509 було визнано недійсним в зв‘язку з порушенням Фондом державного майна України процедури оголошення та проведення конкурсу, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування п.133 Державної програми приватизації та Порядку (z0567-00) .

Крім того, суд приймає до уваги, що в силу ч.8 ст. 13 Бюджетного кодексу України, на момент розгляду спору позабюджетного Державного фонду приватизації не існує, а всі кошти, отримані від приватизації спрямовуються Державного бюджету України (ст. 20 Закону України "Про Державний бюджет на 2009 рік").

Дана обставина свідчить про неможливість застосування п.133 Державної програми приватизації та Порядку (z0567-00) , які передбачають повернення коштів саме з позабюджетного Державного фонду приватизації

В той же час, суд враховує, що кошти, сплачені Позивачем в якості оплати пакету акцій ВАТ "ХК "Луганськтепловоз"є інвестицією в розумінні ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність", захист яких гарантується державою (ч.1. ст. 19 Закону України "Про інвестиційну діяльність").

Захист інвестицій забезпечується також і міжнародними договорами України. До таких міжнародних договорів відноситься, зокрема, Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про заохочення та взаємний захист інвестицій від 27.11.1998 (643_101) , ратифікована Україною 15.12.99 р., та яка набула чинності для України 27.01.2000 р. (надалі –Двостороння угода).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Двосторонньої угоди (643_101) кожна з Договірних Сторін гарантує у відповідності зі своїм законодавством повний і безумовний правовий захист інвестиціям інвесторів іншої Договірної Сторони. В розумінні даної Двохсторонньої угоди термін "інвестиції"означає усі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються інвестором однієї Договірної Сторони на території іншої Договірної Сторони відповідно до її законодавства, в тому числі і кошти, а також цінні папери, зобов'язання, внески і інші форми участі.

Згідно із ст. 5 Двосторонньої угоди (643_101) інвестиції інвесторів однієї з Договірних Сторін, здійснені на території іншої Договірної Сторони, не будуть експропрійовані, націоналізовані або піддані мірам, рівним по наслідках експропріації (далі іменуються - експропріація), за винятком випадків, коли такі міри приймаються в суспільних інтересах в установленому законодавством порядку, не є дискримінаційними і супроводжуються виплатою швидкої, адекватної й ефективної компенсації.

Як свідчать матеріали справи в даному випадку, склалась ситуація при якій Договір купівлі-продажу визнано недійсним, акції, придбані Позивачем за вказаним Договором, вилучені на користь Відповідача, а кошти, сплачені Позивачем в якості оплати вилучених акцій, Фондом державного майна України не повернені. При цьому, підставою для визнання недійсним Договору та, як наслідок, вилучення акцій, стали неправомірні дії саме Відповідача (порушення процедури приватизації, допущені Фондом державного майна України).

Така ситуація є дискримінаційною по відношенню до Позивача, свідчить про порушення його прав та суперечить ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Зважаючи на все вищевикладене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України в разі задоволення позову судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача, але, оскільки позивачем таких вимог не заявлено, тому зазначені витрати покладаються на позивача.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 32,33, 43, 49 82-85 ГПК України (1798-12) , суд,

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Фонду державного майна України (01133, Україна, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) грошові кошти у сумі 57 921 782,18 дол. США (п’ятдесят сім мільйонів дев’ятсот двадцять одна тисяча сімсот вісімдесят два долари США і вісімнадцять центів) на користь Закритого акціонерного товариства "Керуюча компанія "Брянський машинобудівний завод"(ОДРН: 1023201058957, ІНП: 3232035432, юридична адреса: 241015, Російська Федерація, м. Брянськ, вул. Ульянова, 26).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.