Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Транс"звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"про стягнення страхового відшкодування в розмірі 120000,00 грн., 1200 грн. –державного мита, 118,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.01.2008 року між ТОВ "Вікторія-Транс"(позивачем) та ВАТ "Страхова компанія "Універсальна"(відповідачем) був укладений договір добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом (CMR) № 3251/44/481, згідно умов якого об’єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов’язані з відповідальністю страхувальника при здійсненні перевезення вантажів.

31.10.2008 року відбулось ДТП за участю автомашини "МАН"д.н. 53301 РТ, під керуванням водія ТОВ "Вікторія-Транс"Огара П.М., та автомобіля "Фольксваген Бора"д.н. 0042 під керуванням Возняка В.П., внаслідок якого транспортні засоби отримали значні механічні ушкодження, знищено вантаж.

За твердженням позивача його втрати (вартість фрахту автотранспорту) становлять 2000 євро, що еквівалентно 19900,00 грн. Крім того, за висновками експертизи, проведеної Київською торгово-промисловою палатою № 1-4627 від 06.11.08, внаслідок ДТП вантаж став непридатним для використання, сума збитків –78732,50 грн.

Позивач зазначає, що своєчасно повідомив відповідача про настання страхового випадку та надав документи, необхідні для виплати страхового відшкодування.

Станом на день подання позову розмір заборгованості відповідача за розрахунком позивача становить 120000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.07.09 відповідно до ст. 64 ГПК України порушено провадження у справі № 6/77.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.09.09 надіслано матеріали справи до Господарського суду м. Києва за підсудністю.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.09.2009 року справу прийнято до провадження, присвоєно № 6/77-33/592 і призначено до розгляду на 16.11.2009 року.

В судовому засіданні 16.11.2009 року продовжено строк розгляду справи та оголошено перерву до 08.12.2009 року.

Представник відповідача через загальний відділ діловодства надав відзив на позову заяву, в якому проти позову заперечив та зазначив, що відповідно до ст. 979 ЦКУ, ст. 16 ЗУ "Про страхування", за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання здійснити страхову виплату у разі настання певної події - страхового випадку, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п.1 Основної частини договору, об’єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов’язані з відповідальністю страхувальника при здійсненні перевезення вантажів, на умовах Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах (КДПВ/СМК) (995_234) .

Відповідно до п.п.1, 2 ст. 17 Конвенції 1956р. (КДПВ/СМК), перевізник звільняється від відповідальності за пошкодження вантажу, якщо його пошкодження відбулося внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Відповідно до вимог п.п. 5.1.1 Договору страхування, страхувальнику забороняється визнавати себе відповідальним або врегульовувати будь-яку претензію без отримання на це згоди страховика.

Обов'язком страхувальника є, зокрема, (п.п. 5.1.4) вжити всіх можливих заходів для з'ясування причин, наслідків страхового випадку та виконати усі формальності для реалізації своїх прав на отримання компенсації збитків від осіб, що винні у заподіянні шкоди; (п.п. 5.1.5) сприяти страховику в досудовій справі про відшкодування збитків по страховому випадку; (п.п. 5.1.6) надати страховику всю доступну інформацію і документацію, яка дозволить йому зробити висновок щодо причин, обставин і наслідків страхової події, про характер та розмір збитків (в т.ч. відповідно до п.6.1.10 договору).

Відповідно до п.2.8 договору страхування, не визнаються страховими випадками і відповідно не підлягають страховому відшкодуванню збитки, які настали внаслідок обставин, уникнути яких страхувальник не міг та наслідків яких він не міг запобігти.

Відтак, на думку відповідача, оскільки позивачем без згоди відповідача проведено часткову компенсацію суми збитків за претензією ТОВ "Аршак"в сумі 25096 грн., не вчинено жодних дій, усіх формальностей, позивач порушив умови договору страхування (п.п.5.1.1, п.п.5.1.2, п.п.5.1.4), що відповідно до умов договору страхування є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.12.2009 року розгляд справи відкладено до 02.02.2010 року у зв’язку із клопотанням позивача про відкладення розгляду справи, а також неявкою представників сторін в судове засідання.

В судовому засіданні 02.02.2010 року оголошено перерву до 02.03.2010 року.

В судовому засіданні 02.03.2010 року оголошено перерву до 20.04.2010 року.

В судове засідання 20.04.2010 року представник позивача не з’явився, проте від позивача через загальний відділ діловодства надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

Керуючись ст. 77, 86 ГПК України, враховуючи клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, а також те, що неявка представника позивача перешкоджає розгляду справи по суті, суд відклав розгляд справи на 31.05.2010 року.

У судове засідання 31.05.2010 року представник відповідача не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 31.05.2010 року представник позивача підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

10.01.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Транс"(позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна"(відповідач) було укладено договір № 32-51-/44/481 добровільного страхування відповідальності перевізника наземним транспортом (CMR).

Відповідно до ч.1 стаття 16 Закону України "Про страхування"договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ч.1 статті 6 Закону України "Про страхування"добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону (85/96-ВР) . Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до п.1.1 договору № 32-51-/44/481 від 10.01.2008 року об’єктом страхування за договором є майнові інтереси, що не суперечить чинному законодавству України, пов’язані з відповідальністю Страхувальника при здійсненні перевезення вантажів, на умовах Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах 1956р. (КПДВ/ CMR) (995_234) зі змінами та доповненнями, внесеними Протоколом від 05 липня 1978 року.

Договір діє з 00 годин 17 січня 2008р. до 24 годин 16 січня 2009р. (п. 6.1. Договору).

Договір діє на території Європи, країн СНД та Балтії, за виключенням країн, зон та територій, визначених в п. 2.12 цього договору (п. 7 Договору).

Відповідно до ч.2 статті 8 Закону України "Про страхування"страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 2. Договору № 32-51-/44/481 від 10.01.2008 року застрахованими ризиками є:

А –відповідальність за вантаж;

D –витрати Страхувальника.

Згідно з Розділом 1 Стандартних умов договору страховими випадками за договором є настання відповідальності Страхувальника, яка вказана в Основній частині договору, щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю, майну та майновим інтересам третіх осіб, а саме: А – відповідальність за вантаж –відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або за пошкодження вантажу, відповідно до: положень Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах 1956р. (КПДВ/ CMR) (995_234) зі змінами та доповненнями, внесеними Протоколом від 05 липня 1978 року, положень чинного законодавства про транспортне перевезення відповідної країни; стандартних умов надання послуг, затверджених організаціями перевізників та експедиторів країн Страхувальника; положень інших договорів або угод, щодо застосування яких надана письмова згода Страховика. D –витрати –покриваються витрати на розслідування обставин страхового випадку, захист інтересів страхувальника в судових та арбітражних органах (включаючи винагороду юристів та експертів) по подіях, відповідальність за які покладається на авто перевізника, а також розумно проведені витрати на запобігання або зменшення розміру шкоди, відповідальність за яку покладається на авто перевізника ( в тому числі сортування, перепакування, реалізація пошкодженого вантажу внаслідок аварії).

Згідно додатку № 3 до договору № 32-51-/44/481 від 10.01.2008 року застраховано 28 транспортних засобів, серед яких і автомобіль "МАN F2000"д.н. 55301 РТ.

Матеріали справи свідчать, що 20.03.2008 р. між позивачем (перевізник) та приватним підприємством "Сігмабуд"(експедитор) було укладено договір № ДГ-0000021 на транспортно-експедиційні послуги, відповідно до п. 1.2.2 якого перевізник надає транспортні послуги (планування перевезень, отримання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних та інших формальностей, контроль за проходженням і одержанням вантажів).

Конкретні умови кожного замовлення зазначаються у заявці експедитора і узгоджуються з перевізником. (п.1.3 договору).

Відповідно до п.2.2.6 договору № ДГ-0000021 від 20.03.2008 перевізник бере на себе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу з повною матеріальною відповідальністю.

Пунктом 2.2.8. договору передбачено обов’язок перевізника забезпечити наявність чинного полісу страхування відповідальності автоперевізника (CMR-страхування).

Згідно з п.5.2 договору № ДГ-0000021 від 20.03.2008 перевізник несе відповідальність за збереження вантажу: при міжнародних перевезеннях –відповідно до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогах(КДПВ) (995_234) , при внутрішніх перевезеннях –відповідно до Статуту автомобільного транспорту УРСР (401-69-п) .

22.10.08 позивач отримав від ПП "Сігмабуд" заявку/транспортне завдання на перевезення за маршрутом Камнік, Словенія –Київ, Україна пасти алюмінієвої, державний номер транспортного засобу –55301 РТ, 05068 РЕ, вартість фрахту –2000 євро. Особливі умови –перевізник несе відповідальність за збереження вантажу в дорозі.

Згідно інвойсу № 4281 від 27.10.08 перевізник отримав для перевезення алюмінієву пасту в бочках на загальну суму 10255 дол. США.

Як свідчать матеріали справи, 30 жовтня 2008р. на автомагістралі Київ - Чоп (507 км.) сталась дорожньо-транспортна пригода, в ході якої автомашина МАН д.н. 553-01 РТ з напівпричепом під керуванням водія Огара П.М. та автомашина "Фольксваген-Бора"д.н. 0042 під керуванням Возняка В.П. отримали значні технічні пошкодження, а водій Огар П.М. тяжкі тілесні ушкодження.

В матеріалах справи наявний акт експертизи Київської торгово-промислової палати № 1-4627 від 05.11.08, яким встановлено, що алюмінієва паста в асортименті, що перевозилась ТОВ "Вікторія-Транс"для вантажоодержувача ТОВ "Аршак"не придатна для використання (200 бочок), вміст 5 бочок відсутній, в 19 бочках доступ до вмісту неможливий.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що розмір збитків складає 10255 дол. США (вартість вантажу зазначена в інвойсі № 4281 від 27.10.08), що за курсом НБУ станом на момент звернення з позовом до суду (100 дол. США = 7700 грн.) складало 78732,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 26.11.2008 року звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування згідно умов договору страхування № 32-51-/44/481 від 10.01.2008 року.

Відповідач прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування у в’язку з тим, що позивачем було порушено умови договору страхування № 32-51-/44/481 від 10.01.2008 року (п.п. 5.1.1, 5.1.2, 5.1.4).

Однак, суд вважає таку відмову у виплаті страхового відшкодування необґрунтованою та безпідставною з огляду на наступне.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.. 979 ЦК України (435-15) за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 4.4.3. Договору страхування № 32-51-/44/481 від 10.01.2008 року страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в межах лімітів відповідальності, визначених в Розділі 3 Основної частини Договору, та в строк, передбачений Розділом 7 Стандартних умов Договору.

Згідно з п.6.5 договору остаточний розмір стразового відшкодування встановлюється після відрахування із суми збитків франшизи та сум, що одержані страхувальником від інших осіб у рахунок відшкодування збитків по страховому випадку.

Відповідно до п.6.7 договору страхове відшкодування сплачується на території України в гривнях, за межами України –у вільноконвертованій валюті.

Пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування"встановлено, що при настанні страхового випадку страховик зобов’язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно з розділом 3 договору добровільного страхування № 32-51-/44/481 від 10.01.2008 встановлено безумовну франшизу за ризиками А. "Відповідальність за вантаж" та D. "Витрати"у розмірі 500, еквівалент USD.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16050,00 (19900,00 грн. - 3850 грн. франшиза) –компенсація витрат на фрахт автотранспорту, а також 74882,5 грн. (78732,50 грн. вартість вантажу –3850 грн. франшиза), а всього 90 932,50 грн.

Оскільки позивачем було заявлено вимогу про стягнення 120000,00 грн., суд відмовляє позивачу в частині стягнення з відповідача 25217,50 грн.

Відповідач не надав суду доказів виплати позивачу страхового відшкодування за договором добровільного страхування № 32-51-/44/481 від 10.01.2008. Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості відповідача за виплатою страхового відшкодування в сумі 94782,50 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 300,00 грн., на відповідача –900,00 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 78,12 грн., на відповідача –234,38 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01601 м. Київ, вул. Пилипа Орлика, будинок 24/1, код ЄДРПОУ 20113829) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Транс"(90115 Закарпатська область, Іршавський район, село Дешковиця, вул. Гагаріна, 19, код ЄДРПОУ 32427523) 90932 (дев’яносто тисяч дев’ятсот тридцять дві) грн. 50 коп. страхового відшкодування, витрати по сплаті державного мита в сумі 900 (дев’ятсот) грн. 00 коп. та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.