( Додатково див. постанову Донецького апеляційного господарського суду (rs20800095) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs17872621) ) ( Додатково див. рішення господарського суду Донецької області (rs15710809) ) ( Додатково див. рішення господарського суду Донецької області (rs19158646) )

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

Головуючого судді Підченко Ю.О.

Суддів Марченко О.А.

При секретарі судового засідання Тітовій С.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк", м. Київ в особі "Центрального відділення ПуАТ " СЕБ Банк" у м. Донецьку

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць", м. Костянтинівка

про звернення стягнення на майно

та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць", м.Костянтинівка

до відповідача Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк", м. Київ в особі "Центрального відділення ПуАТ " СЕБ Банк" у м. Донецьку

про визнання договору недійсним

представників сторін:

від позивача: Яроцька Л.О. – юрисконсульт

від відповідача: Климов С.С. – юрисконсульт

У зв’язку з складністю спору, відповідно до вимог статті 4- 6 ГПК України розгляд справи відбувся колегіально, у складі трьох судів.

За клопотання обох сторін, з урахуванням виняткових обставин справи, витребування додаткових матеріалів, спір було вирішено у більш тривалий час, ніж передбачено частиною першої ст. 69 ГПК України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 69 ГПК України, дослідження додаткових обставин справи та доказів на їх підтвердження, наявність котрих стала відома безпосередньо у судовому засіданні, розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 04.01.10р. строк слухання спору було продовжено додатково на один місяць.

З метою витребування від сторін додаткових доказів у справі, у судовому засіданні з 14 год. 20 хвил. 29.03.10р. до 14 год. 30 хвил. 13.04.10р. було оголошено перерву без винесення процесуального документу, що знайшло своє відображення у протоколі судового засідання від 29.03.10р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "СЕБ Банк" м. Київ в особі "Центрального відділення ПуАТ "СЕБ Банк" у м. Донецьку звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме будівлю магазину "1000 Дрібниць" загальною площею 958,7 кв. м, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, бул. Космонавтів, буд. 7, який належить товариству з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" для погашення кредиторської заборгованості в сумі 3 119 337 грн. 68 коп. за кредитними договорами № 734-п/06 від 21.12.06р. та №С_023/75_08 від 30.04.08р.

До прийняття рішення у справі, товариство з обмеженою відповідальністю "1000 дрібниць" звернулося до господарського суду Донецької області з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" в особі "Центрального відділення ПуАТ "СЕБ Банк" у м. Донецьку про:

· визнання недійсним договору поруки, укладеного 21.12.06р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць";

· про визнання недійсним іпотечного договору, укладеного 21.12.06р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" і посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 під реєстровим номером №ІЗ-246;

· визнання недійсними договори поруки №С_023/75_08 та №С_023/75_08/S-1, укладені 30.04.08р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць";

· визнання недійсним іпотечного договору №49, укладеного 19.05.08р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" і посвідчений приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2 під реєстровим номером №2514.

Представник позивача за первісним позовом наполягає на його задоволенні, проти зустрічного позову заперечує, оскільки забезпечувальні засоби повернення кредиту здійснюються згідно закону. Крім того, повідомив суд про те, що спадкоємці відповідно до наданих ним запитів до нотаріальних контор та приватних нотаріусів не підтвердили факт прийняття спадщини.

Відповідач проти первісного позову заперечує, втім наполягає на задоволенні зустрічного позову, вважає, що існують всі правові підстави для визнання договорів поруки та іпотечних договорів недійсними.

З метою з’ясування обставин щодо прийняття спадщини та задоволення вимог кредиторів спадкоємцями - товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць", щодо виконання останнім зобов’язань за кредитними договорами №734-п/06 від 21.12.06р. та №С_023/75_08 від 30.04.08р., надання пояснень щодо справи, до судового засідання було викликано приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1.

Також, з метою з’ясування обставин прийняття спадщини у судове засідання було викликано приватного нотаріуса Костянтинівського міського нотаріального округу ОСОБА_2.

У судове засідання було викликано представника Костянтинівської Державної нотаріальної контори Єрмакову Олену Віталіївну, яка повинна була надати суду оригінал спадкової справи відносно відкриття спадщини та вступу до неї спадкоємців, у зв’язку із смертю ОСОБА_3. На запит суду надійшла спадкова справа №336/2009 до померлої ОСОБА_3 та витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі. Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 не з’явився до судового засідання.

Приватний нотаріус ОСОБА_2 до судового засідання не прибула, однак письмово на листі повідомила суд про те, що під час укладення іпотечних договорів були перевірені повноваження виконавчих органів товариства з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць", у т.ч. директора ОСОБА_3, на вчинення дій, визначених законом та законом.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, приймаючи до уваги доводи представника позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Первісний позов мотивовано тим, що 21.12.06р. товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць", надалі Позичальник, було передано в заставу та іпотеку акціонерному банку АБ " Факторіал банк", правонаступником прав та обов’язків якого є Публічне акціонерне товариство "СЕБ Банк" м. Київ, надалі Банк, нерухоме майно – будівлю магазину " 1000 Дрібниць", загальною площею 958,70 кв. м., яке знаходиться за адресою: Донецька область, м. Костянтинівна, вул. Космонавтів, будинок 7, в забезпеченні виконання зобов’язань за кредитними договорами № 734–п/06, Позичальника ОСОБА_3 ( сума кредиту 257 000 доларів США), а також у повторну іпотеку 30.04.08р. в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № С_023/75_08, Позичальника ОСОБА_3 ( сума кредиту 90 000 доларів США). Загальна сума зобов’язань ОСОБА_3 за кредитними договорами склала 347 000 доларів США.

У якості забезпечення виконання зобов’язань за кредитними договорами між Іпотекодавцем – товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" та Іпотекодержателем - Банком, були укладені та нотаріально посвідчені іпотечні договори, зокрема:

· від 21.12.06р. ( з договорами про внесення змін за №1 від 08.06.07р., за №2 від 31.01.08р.;

· від 19.05.08р. за № 49.

Предметом іпотечних договорів є нерухоме майно – будівля магазину "1000 Дрібниць", за індивідуальними визначеними ознаками, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць". У випадку не виконання зобов’язань за кредитними договорами, Позичальник – ОСОБА_3 повинен відповідати за рахунок належного йому на праві приватної власності - будівлею магазину з метою погашення заборгованості за кредитними договорами на загальну суму 347 000 доларів США.

Відповідно до статті 33 Закону України " Про іпотеку", ст.ст. 546, 589 ЦК України, п.п. 2.3, 2.5 укладених іпотечних договорів, у разі невиконання боржником своїх зобов’язань за кредитними договорами, Іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок іпотеки у повному обсязі, та звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо в момент настання строку виконання зобов’язань, забезпеченого іпотекою, не буде виконано частково (у разі несвоєчасної сплати боржником процентів) або погашення кредиту у повному обсязі тощо.

Умови кредитних договорів не виконані у зв’язку зі смертю позичальника – ОСОБА_3 ( свідоцтво про смерть від 03.04.09р.). ІНФОРМАЦІЯ_1 Банк звернувся з запитом до нотаріальної контори щодо задоволення вимог кредитора за рахунок майна Іпотекодавця. У відповіді на запит зазначено, що спадкоємці померлої до нотаріальної контори не заверталися, і Банк включено до реєстру спадкових справ по претензіям до спадкоємців. Позичальник помер, спадкоємці відсутні, і станом на 26.10.09р. за ОСОБА_3 утворилася заборгованість за кредитними договорами, зокрема:

· за кредитним договором № 734-п/06 від 21.12.06р. – 2 313 735 грн. 57 коп. (285 550, 45 доларів США);

· за кредитним договором № С_023/75_08 від 30.04.08р. – 805 602 грн. 11 коп. ( 99 354,66 доларів США + 11 758 грн. 38 коп.);

16 вересня 2009 року Банк надіслав на адресу боржника – товариства з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" претензію з вимогою про погашення заборгованості за кредитними зобов’язаннями, яку отримано останнім - 23.09.09р. До наступного часу претензію залишено без відповіді та задоволення.

Вказані підстави надають право Банку звернути стягнення на предмет іпотеки – будівлю магазину "1000 Дрібниць" з метою погашення кредиторської заборгованості позичальника - ОСОБА_3 в сумі 3 119 337 грн. 68 коп. Доводи викладені у первісному позов є хибними, виходячи із наступного:

За своєю правовою природою між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір ( генеральна угода), згідно якого Банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України (435-15) , якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 ЦК України). Згідно ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст. 1049 ЦК України).

До спірних правовідносин також застосовуються приписи спеціальної норми права, передбаченої у ст.ст. 1, 5, 7, 11, 17, 18, 33, 35 Закону України " Про іпотеку". Іпотека у спірних відносинах сторін є видом забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишилося у володінні і користуванні Іпотекодавця, згідно з яким Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку встановленого вказаним законом. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника. Згідно вимог статті 11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед Іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог Іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Укладена 30.04.08р. між Банком та ОСОБА_3 генеральна угода № С_023/75_08 вказує на те, що сторонами за нею є Банк та фізична особа ОСОБА_3 19 травня 2008 року між Банком та ОСОБА_3 укладений іпотечний договір №49. Позивач помилково вказує, що ОСОБА_3 передала в іпотеку банку майно товариства з обмеженою відповідальністю " 1000 Дрібниць". Майно було передано товариством з обмеженою відповідальністю" 1000 Дрібниць".

ОСОБА_3 не була стороною за вказаним договором, і цей договір особисто для неї, як фізичної особи, не породжував ані прав, ані обов’язків відповідно до вимог статті 627 ЦК України. В забезпеченні виконання зобов’язань ОСОБА_3 була надана згода єдиного учасника товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_4 (протокол №1 загальних зборів засновників товариства від 28.04.08р, рішення товариства від 07.06.07р.). Однак, за змістом вказаного рішення передбачається, що ОСОБА_4 є майновим поручителем ОСОБА_3 за кредитним договором на загальну суму 347 000 доларів строком до 2015 року, а право підписання іпотечного договору покладається на ОСОБА_3

Надана порука чітко не відображує за яким кредитним договором та договором іпотеки ( поруки тощо) ОСОБА_4 є майновим поручителем, і строк поручительства перед Банком закінчується лише у 2015 році. Тобто, строк виконання зобов’язань щодо звернення стягнення на майно товариства з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" на час звернення з позовом ще не настав. Згідно вимог законодавства засновники не несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства, за винятком випадків, коли це прямо передбачено у Статуті товариства. Так, засновники товариства з обмеженою відповідальністю " 100 Дрібниць" згідно приписів пункту 4.5 Статуту відповідають за зобов’язаннями товариства в межах своїх часток, внесених до Статутного фонду товариства та несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства, що виникли до його державної реєстрації. Засновнику товариства не надані повноваження на представництво інтересів товариства перед іншими суб’єктами господарювання, оскільки такі дії згідно Статуту має право вчиняти лише директор товариства.

Частина четверта статті 559 ЦК України встановлює, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Докази у справі свідчать про те, що починаючи з 25.02.09р. відповідно до пункту 4.3 кредитного договору від 21.12.06р. та пункту 4.2 генеральної угоди С_023/75_08 від 30.04.08р. термін кредиту (строк виконання основного зобов’язання) закінчився, а тому з цього часу протягом 6 місяців у кредитора ( Банку) було часу на звернення до поручителя, тобто до 25.08.09р. Натомість, кредитор звернувся до поручителя лише 16.0909р., що підтверджує прострочення строку на звернення та припинення зобов’язань за договорами поруки та іпотечними зобов’язаннями.

Щодо прийняття спадщини, то суд дослідив вказані обставини та дійшов наступного висновку. Згідно пункту 2 статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. У пункті 4 цієї статті вказано, що кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права такої вимоги.

Стаття 1282 ЦК України передбачає обов’язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора. Обов’язок доказувати борги померлого покладається на самого кредитора. Боржник помер, а тому кредитор ризикує тим, що його право на задоволення вимог може бути не задоволено, у зв’язку з чим кредитор звернувся до спадкоємців.

Якщо кредитору було відомо про смерть спадкоємця – боржника, але він звернувся до спадкоємців, не пред’явив вимоги у шестимісячний строк, або якщо він не міг знати про відкриття спадщини та не пред’явив своїх вимог протягом одного року, він позбавляється права вимоги. Законодавець у статті 1282 ЦК України виходить з того, що якщо спадкоємці прийняли на себе успадковане майно, тобто прийняли на себе право по управлінню, користуванню та розпорядженню майном спадкоємця, то вони прийняли на себе також і зобов’язання щодо цього майна .

Вимоги по боргах спадкоємця кредитор має право пред’явити тільки тим спадкоємцям померлого, які спадщину прийняли, якщо потім спадкоємець входить до кола спадкоємців, у строк який перевищує шість місяців, у кредитора, який заявив свої вимоги в строк передбачений статтею 1281 ЦК України, можуть виникнути претензії щодо виплати боргів спадкодавця і до такого спадкоємця. Спадкоємці спадщину не прийняли.

В розумінні вимог статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, як мають значення до справи ( стаття 34 ГПК України). Ніякі докази у справі не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, як це зазначено у статті 43 ГПК України.

Позивач не довів суду підстави за законом для звернення стягнення на майно боржника. Фактично при укладені договорів поруки та іпотечних договорів, застави ОСОБА_3 вчинила правочини від імені юридичної особи у своїх інтересах, а саме фізичної особи. Крім того, суд позбавлений можливості встановити фактичну заборгованість Позичальника та майнового поручителя за кредитними договорами, оскільки надані позивачем розрахунки заборгованості у гривнях та доларах США- різняться.

За такими обставинами, у задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" м. Київ в особі "Центрального відділення ПуАТ "СЕБ Банк" у м. Донецьку до товариства з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме будівлю магазину "1000 Дрібниць" загальною площею 958,7 кв. м, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, бул. Космонавтів, буд. 7, який належить товариству з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" для погашення кредиторської заборгованості в сумі 3 119 337 грн. 68 коп. за кредитними договорами № 734-п/06 від 21.12.2006р. та №С_023/75_08 від 30.04.08р., слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Витрати по держмиту в сумі 25 500 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., щодо зверненням з первісним позовом відносяться на позивача у справі – Публічне акціонерне товариство "СЕБ Банк" згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Відповідно до вимог статті 60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов пов’язаний з первісним позовом обставинами виникнення та доказами на їх підтвердження, тому ухвалою господарського суду Донецької області від 21.01.10р. його було прийнято зустрічний позов.

Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю " 1000 Дрібниць" до Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" в особі "Центрального відділення ПуАТ " СЕБ Банк", пов’язаний з порушенням прав та охоронювальних законом інтересів товариства. Так, предметом зустрічного позову є вимоги про визнання недійсними: договору поруки, укладеного 21.12.06р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць, іпотечного договору, укладеного 21.12.06р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць", договорів поруки №С_023/75_08 і №С_023/75_08/S-1, укладених 30.04.08р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць", іпотечного договору №49, укладеного 19.05.08р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць". Зустрічний позов обґрунтовано тим, що під час укладення договорів були порушені приписи ст. 203, 215 ЦК України.

Надави правову кваліфікацію матеріалам зустрічного позову, суд вважає його обґрунтованим та підлягаючим задоволенню виходячи із наступного:

Під час підписання 21.12.06р. договору поруки та іпотечного договору з боку товариства з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць", надалі Товариство, діяв засновник ОСОБА_4 Повноваження засновника на підписання такого виду договорів не передбачено Статутом Товариства.

Пункт 5.1 Товариства та стаття 88 ГК України встановлюють, що учасники господарського товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах. Стаття 89 ГК України вказує, що управління товариством здійснюють його органи та посадові особи. Посадовими особами визначаються голова та члени виконавчого органу тощо. Згідно статті 9 Статуту Товариства керівництво поточною діяльністю Товариства і виконання рішень загальних зборів учасників здійснює дирекція, яку очолює директор.

Стаття 62 Закону України "Про господарські товариства" надає виключну можливість лише директору діяти без довіреності під час укладання від імені Товариства правочинів. Всі інші представники відповідно до вимог ст.ст. 237, 244, 246 ЦК України діють на підставі довіреності.

Згідно статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі:

Ш договору;

Ш акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства;

Ш стаття 239 ЦК України передбачає, що право чин, здійснений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обв’язки особу, яку він представляє;

Ш у статті 240 ЦК України встановлено поняття – передоручення.

Статутом не надано повноважень засновнику (учаснику товариства) не представництво інтересів Товариства у взаємовідносинах з іншими суб’єктами господарювання та підписання від імені товариства право чинів. Даним правом наділено лише директора. До того ж, на його ім’я не було видано довіреність від Товариства, а тому договір поруки, іпотечний договір та додатки до них, були підписані не уповноваженою на це особою, що відповідно до вимог статті 215 ЦК України є наслідком їх недійсності.

Таким чином, недійсний право чин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Товариство не є поручителем та не відповідає майном, яке було нібито передано в іпотеку згідно іпотечного договору від 21.12.06р., у зв’язку з можливим невиконання ОСОБА_3 кредитних зобов’язань.

При укладенні договорів поруки № С_023/75_08 та №С_023/75_08S-1 від 30.04.08р. та іпотечного договору №49 від 19.05.09р., порушені вимоги частини 1 статті 203 ЦК України. Частини 2 статті 238 ЦК України передбачає, що представник не може вчиняти правочини від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або і інтересах іншої особи, представником якої він однозначно є, за винятком комерційного представництва, а також відносно інших осіб, встановлених законом.

30 квітня 2008 року фізична особа ОСОБА_3 в споживчих цілях взяла в Банку кредит на суму 90 000 доларів США ( генеральна угода № С_023/75_08). Одночасно, у той же день нею було укладені договори поруки, а 19.05.08р. під забезпечення виконання поруки, і, відповідно, кредиту як директор Товариства ОСОБА_3 передала в іпотеку Банку майно Товариства. Фактично, 30.04.08р. при укладені договорів поруки та 19.05.08р. при укладенні іпотечного договору ОСОБА_3 вчинила право чини від імені юридичної особи у своїх інтересах, що суперечить вимогам частини 3 статті 238 ЦК України та є наслідком їх недійсності згідно статті 215 ЦК України.

Посилання позивача на уповноваження ОСОБА_3 на підписання нібито спірного іпотечного договору загальним зборами учасників Товариства, то вони тако не відповідають дійсності. Фактично передаючи в іпотеку Банку нерухоме майно Товариства, ОСОБА_3 діяла у своїх особистих інтересах, так як іпотека здійснювалася під споживчий кредит останньої, і стосовно таких дій у ЦК України (435-15) міститься пряма заборона. Таким чином, уповноваження ОСОБА_3 загальними зборами учасників Товариства є протизаконним та не може створювати певні юридичні наслідки для Товариства.

Позивач втратив право на звернення до Товариства як майнового поручителя за кредитними зобов’язаннями ОСОБА_3 відповідно до пункту 5.3.4 договорів поруки, порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явив вимоги до поручителя.

Вимоги пункту 4.3 кредитного договору №734-п/06 від 21.12.06р. передбачають, що у випадку невиконання Позичальником зобов’язань, визначених у п.п. 3.3.1, 3.3.2, 3.3.5, 3.3.6 договору, протягом 45 днів поспіль, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився та, відповідно, Позичальник зобов’язаний погасити кредит та сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховану пеню.

Пункт 4.2 генеральної угоди №С_023/75_08 від 30.04.08р. у разі невиконання Позичальником зобов’язань, визначених у п.п. 3.3.1-3.3.9 договору, порушення Позичальником або третьою особою, з якою укладено договір забезпечення виконання зобов’язань за кредитом, умов договорів, визначених у пункті 1.5 договору, протягом більше 30 днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та, відповідно, Позичальник зобов’язаний не пізніше наступного робочого дня, погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції. 25 лютого 2009 року на адресу ОСОБА_3 було надіслано претензію з вимогою погашення кредиту за двома договорами.

Отже, починаючи з 25.02.09р. відповідно до пункту 4.3 кредитного договору №734-п/06 від 21.12.06р. та пункту 4.2 генеральної угоди №С_023/75_08 від 30.04.08р. термін кредиту (строк виконання основного зобов’язання) закінчився, а тому починаючи з цього моменту, протягом 6 місяців у Банка, було часу для звернення до поручителя, а саме до 25.08.09р., Докази у справі підтверджують факт звернення кредитора до поручителя лише 16.09.09р., тобто з пропуском установленого законом строку на звернення стягнення на майно боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" та припинення зобов’язань за договором поруки та іпотечним договорам.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Законодавець визначає підстави для визнання правочину недійсним та настання певних наслідків, зокрема:

- Цивільний кодекс (435-15) (ст. 215) формулює детальні та достатньо визначені положення про підстави недійсності правочинів та про види недійсних правочинів (нікчемні та оспорювані). Положення ст. 207 ГК з цього ж питання, хоч і стосуються лише господарських договорів, але є більш загальними. Виходячи із принципового положення про Цивільний кодекс (435-15) як основний акт цивільного законодавства, при вирішенні питання про підстави недійсності (нікчемності, оспорюваності) правочина у сфері дії Господарського кодексу (436-15) слід застосовувати відповідні положення Цивільного кодексу (435-15) . Підстави нікчемності умов договорів, встановлені ч. 2 ст. 207 ГК не повинні застосовуватись, оскільки визнання нікчемності умов типових договорів є взагалі некоректним (як таке,що передбачає застосування до типового договору, що є нормативно-правовим актом, правової конструкції нікчемності, яка може стосуватись тільки правочинів).

- відповідно до ч. 1 ст. 215 і ч. 1 ст. 203 ЦК підставою недійсності правочину є суперечність його змісту актам цивільного законодавства. Під змістом правочину тут розуміється зміст волевиявлення учасників правочину в цілому, тобто як волевиявлення щодо змісту цивільних правовідносин, що мають виникнути на підставі правочину, так і волевиявлення стосовно того, з ким ці правовідносини мають бути встановлені. Тому правочин може бути визнаний недійсним, зокрема у разі, коли ним порушено право третьої особи, яка відповідно до закону отримала право на укладення договору стосовно того ж предмета за результатами конкурсу, аукціону тощо (в зв’язку з тим, що волевиявлення стосовно учасника правочину, суперечить акту цивільного законодавства).

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" за зустрічним позовом доведені підстави для визнання спірних договорів недійсними, а саме, невідповідність змісту договорів вимогам закону, не додержання встановленої форми договорів, неправоздатність та недієздатність сторін за угодами під час проведення дій на їх укладення та підписання тощо. Публічним акціонерним товариством "СЕБ Банк" таких доказів суду не надано.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" до Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" м. Київ в особі "Центрального відділення ПуАТ "СЕБ Банк" у м. Донецьку, обґрунтований та підлягає задоволенню, у зв’язку з чим, слід:

· визнати недійсним договір поруки, укладений 21.12.06р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць";

· визнати недійсним іпотечний договір, укладений 21.12.06р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" і посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 під реєстровим номером №ІЗ-246;

· визнати недійсними договори поруки №С_023/75_08 та №С_023/75_08/S-1, укладені 30.04.08р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць";

· визнати недійсним іпотечний договір №49, укладений 19.05.08р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" і посвідчений приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2 під реєстровим номером №2514.

Витрати по державному миту в сумі 85 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. за подання зустрічного позову покладаються на позивача у справі – Публічне акціонерне товариство "СЕБ Банк" м. Київ, згідно приписів ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

У одній заяві об’єднано декілька вимог немайнового характеру, а тому державне мито підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів немайнового характеру, а саме в розмірі – 85 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю " 1000 Дрібниць" за зустрічним позовом згідно квитанції Ощадбанку України №0054 від 19.01.10р., оригінал якої знаходиться у матеріалах справи, зайво перерахувало до державного бюджету державне мито в сумі 340 грн. На підставі статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93р. №7-93 " Про державне мито", статті 47 ГПК України воно підлягає поверненню йому на його розрахунковий рахунок.

У зв’язку з тим, що за згодою сторін, присутніх у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

На підставі ст. ст. 1, 5, 7, 11, 17, 18, 33, 35 Закону України " Про іпотеку", ст. 62 Закону України " Про господарські товариства", ст.ст. 203, 215, 237, 238, 239, 240, 244, 247, 546, 559, 589, 611, 614, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 55, 88, 89 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 4-6, 22, 25, 33, 34, 43, 44, 47, 49, 60, п. 8 ст. 65, ч. ч. 3, 4 ст. 69, ч. 4.77, 82, 84, частиною другою та третьою ст. 85 ГПК України, суд, -

1. У задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" м. Київ в особі "Центрального відділення ПуАТ "СЕБ Банк" у м. Донецьку до товариства з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме будівлю магазину "1000 Дрібниць" загальною площею 958,7 кв. м, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, бул. Космонавтів, буд. 7, який належить товариству з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" для погашення кредиторської заборгованості в сумі 3 119 337 грн. 68 коп. за кредитними договорами № 734-п/06 від 21.12.2006р. та №С_023/75_08 від 30.04.08р. - відмовити.

2. Витрати по держмиту в сумі 25 500 грн. та забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. щодо зверненням з первісним позовом відносяться на позивача у справі – Публічне акціонерне товариство "СЕБ Банк" м. Київ.

3. Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" до Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк" м. Київ в особі "Центрального відділення ПуАТ "СЕБ Банк" у м. Донецьку, задовольнити.

4. Визнати недійсним договір поруки, укладений 21.12.06р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць".

5. Визнати недійсним іпотечний договір, укладений 21.12.06р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" і посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 під реєстровим номером №ІЗ-246.

6. Визнати недійсними договори поруки №С_023/75_08 і №С_023/75_08/S-1, укладені 30.04.08р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць".

7. Визнати недійсним іпотечний договір №49, укладений 19.05.08р. між акціонерним банком "Факторіал-Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць" і посвідчений приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2 під реєстровим номером №2514.

8. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "СЕБ Банк", 01004, м. Київ, вул. Красноармійська, 10, ід. код 14351016, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю " 1000 Дрібниць" 85100, Донецька область, м. Костянтинівна, вул. Космонавтів, буд. 7, ід. код 20311044, державне мито в сумі 85 грн., видавши наказ.

9. Повернути на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "1000 Дрібниць", 85100, Донецька область, м. Костянтинівна, вул. Космонавтів, буд. 7, ід. код 20311044, зайве перераховане державне мито в сумі 340 грн. згідно квитанції Ощадного банку України №0054 від 19.01.10р., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи. Підставою для повернення державного мита є дане рішення, яке затверджене гербовою печаткою господарського суду Донецької області або довідка вказаного суду.