Споживчий кооператив "Підприємці ринку "Фіолентівський" (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі –відповідач) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 25.08.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/160.

09.09.2009 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя із зустрічною позовною заявою до споживчого кооперативу "Підприємці ринку "Фіолентівський" про поновлення у членах кооперативу, визнання рішення загальних зборів недійсним, надання у користування земельної ділянки.

Ухвалою суду від 10.09.2009 зустрічна позовна заява повернута без розгляду на підставі пунктів 4, 5 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 06.10.2009 провадження у справі зупинено до розгляду Гагарінським районним судом міста Севастополя справи № 2-5328/2009 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до споживчого кооперативу "Підприємці ринку "Фіолентівський" про поновлення у членах кооперативу та передачу у користування земельної ділянки.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.11.2009 ухвала господарського суду міста Севастополя від 06.10.2009 залишена без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2010 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.11.2009 та ухвала господарського суду міста Севастополя від 06.10.2009 скасовані.

Ухвалою від 21.04.2010 провадження у справі поновлено.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 56-57) позовні вимоги не визнав з посиланням на те, що він з 1996 року правомірно користується спірною земельною ділянкою.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені їхні процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

23.07.2008 між Севастопольської міською Радою (Орендодавець) та Споживчим кооперативом "Підприємці ринку "Фіолентівський" (Орендар) укладений договір оренди земельної ділянки (а.с. 6-15).

Предметом вказаного договору відповідно до розділу 1 договору є земельна ділянка для будівництва та обслуговування речового ринку, з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м.Севастополь, Фіолентовське шосе, 6.

Згідно з пунктом 2.1 Договору в оренду передається земельна ділянка площею 2,8500 га.

Відповідно до пункту 3.1 Договору він укладений строком на 25 років.

12.08.2008 вказаний договір зареєстрований у Севастопольській міській філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".

Актами про проведення обмірів площі (а.с. 21-24), складеними представниками позивача, встановлено, що на земельній ділянці, яка належить позивачеві на підставі договору від 23.07.2008, відповідач розмістив металеві конструкції, пристосовані під торгівлю, а саме: місце № 21 площею 17,25 кв.м., місце № 22 площею 14.7 кв.м., місце № 23 площею 24,05 кв.м., місце № 24 площею 24,75 кв.м.

З пояснень позивача (а.с. 93-101) та відповідача вбачається, що вказані торгівельні місця були встановлені відповідачем на спірній земельній ділянці до її передання позивачеві за договором від 23.07.2008.

Відповідно до акту інвентаризації від 01.07.2009 металевим конструкціям привласнені інвентаризаційні номера №№21,22,23,24 (додаток до акту, а.с. 142).

Фактично, за твердженням позивача, металеві конструкції, встановлені відповідачем, перекривають проектні місця №№ 22,23,24,25 та №№ 30,31,32,33 у восьмому ряді ринку, відповідно до затвердженого генерального плану забудови ринку.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Набуття і реалізація прав на землю громадянами та юридичними особами унормовано главою 19 Земельного кодексу України (2768-14) .

Відповідно до частини другої статті 116 зазначеного Кодексу, набуття права власності на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду передбачено статтею 124 Земельного кодексу України. Згідно з частиною першою зазначеної норми, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Виникнення права власності та права користування земельною ділянкою унормовано статтею 125 Земельного кодексу України. Так, відповідно до вказаної статті, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. Тобто, відповідно до зазначених правових норм, правомірним користуванням земельною ділянкою є користування нею лише за наявності правовстановлюючого документа.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору від 23.07.2008 позивач є орендарем земельної ділянки площею 2,8500 га, яка знаходиться за адресою: м.Севастополь, Фіолентовське шосе, 6 для будівництва та обслуговування речового ринку з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та громадської забудови.

В матеріалах справи відсутні документи, які б посвідчували право власності чи користування відповідача на спірну земельну ділянку.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України "Про оренду землі" орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Захист прав на землю унормовано також главою 23 Земельного кодексу України (2768-14) .

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушені права не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Так, зокрема, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Приймаючи до уваги той факт, що спірне майно не є об’єктом нерухомості, земельна ділянка для його встановлення позивачем відповідачеві не виділялась, будь-яких дозволів на встановлення металевих конструкцій не надавалось, будь-якого іншого обґрунтування правомірності знаходження вказаних об’єктів на земельній ділянці позивача з посиланням на норми чинного законодавства відповідач не надав, суд вважає позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу торгівельних павільйонів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на листи позивача (а.с.135,136) про надання відповідачеві земельних ділянок площею 24,0 кв.м. судом не приймаються до уваги, оскільки у вказаних листах йдеться про місця №13 та №14, а предметом спору є відповідно торгівельні павільйони №№21,22,23,24. Крім того, вказані листи не можуть бути належним доказом правомірності використання відповідачем земельної ділянки.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита у розмірі 85,00 грн. покладаються на відповідача.

Крім того, позивачем при поданні позовної заяви сплачено витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 315,00 грн., у той час як відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 825 від 05.08.2009 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258" (825-2009-п) , яка набрала чинності 13.08.2009, розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом господарських справ встановлений на рівні 236,00 грн.

За таких обставин, витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача у розмірі 236,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82- 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Зобов’язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) усунути Споживчому кооперативу "Підприємці ринку "Фіолентівський" (99053, м. Севастополь, Фіолентівське шосе, 6, код ЄДРПОУ 34957686, відомості про рахунки в установах банків відсутні) перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: м.Севастополь, Фіолентовське шосе, 6, шляхом демонтажу торгівельних павільйонів: площею 17,25 кв.м. (місце № 21), площею 14.7 кв.м. (місце № 22), площею 24,05 кв.м. (місце № 23), площею 24,75 кв.м. (місце № 24).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Споживчого кооперативу "Підприємці ринку "Фіолентівський" (99053, м. Севастополь, Фіолентівське шосе, 6, код ЄДРПОУ 34957686, відомості про рахунки в установах банків відсутні) державне мито у розмірі 85,00 грн ., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.