ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
Справа № 13/72
12.05.10
( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs12016305) ) ( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs11839190) )
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера"
до Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод Шляховий"
про стягнення 182410,31 грн.
за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод Шляховий"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера"
про визнання договору недійсним
Суддя: Курдельчук І. Д.
Представники сторін:
від позивача за первісним позовом Фурман В.В. –дов. № 1 від 11.01.2010 р.
від відповідача за первісним позовом не з’явився (був Пасека В.І. –дов. № 4 від 26.01.2010 р.
Розгляд справи відкладався в судових засіданнях 23.02.10, 17.03.10, 14.04.10 на 21.04.10, а 21.04.10 було оголошено перерву до 12.05.10 відповідно до ст. 77 ГПК України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод Шляховий" 182410,31 грн.
Позов мотивований неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу №925-К в частині оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області порушено провадження у справі.
Відповідно до Ухвали Господарського суду Миколаївської області від 28.01.10 вказану справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва відповідно до ст.ст. 15, 17 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва прийнято матеріали справи до свого провадження, зобов’язано сторони надати документи та вчинити дії, розгляд справи призначено на 23.02.10.
В ході розгляду справи відповідач подав зустрічну позовну заяву про визнання договору купівлі-продажу №925-К недійсним.
За клопотанням сторін строк вирішення спору був продовжений як це передбачено ст. 69 ГПК України (1798-12) .
Зустрічний позов мотивований відсутністю у ТОВ "Агросфера" ліцензії на операції з кредитування, а оскільки оспорюваний договір містить умови про кредит тому він не відповідає вимогам законодавства.
Розгляд справи відкладався з метою витребування додаткових доказів та для забезпечення реалізації сторонами їх процесуальних прав і засад змагальності.
Представник ТОВ "Агросфера"(далі-товариство) підтримав позовні вимоги первісного позову і посилаючись на умови договору і приписи цивільного кодексу України просив первісний позов задовольнити повністю, у зустрічному позові просив відмовити через його безпідставність та необґрунтованість.
Представник ВАТ "Племінний завод Шляховий" (далі-завод) підтримав зустрічний позов і просив його задовольнити з підстав викладених у ньому; у первісному позові просив відмовити через невідповідність умов договору приписам законодавства, проте в подальшому просив відмовити в позові в частині стягнення індексації у зв’язку з курсовою різницею та застосувати строк спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені.
Перед початком розгляду справи по суті представників учасників судового процесу ознайомлено з їх правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України та роз’яснено вимоги ст. 81-1 ГПК України.
Відповідно з вимогами ст. 81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд –
ВСТАНОВИВ:
По первісному позову.
21.04.08 між ТОВ "Агросфера", як продавцем, та ВАТ "Племінний завод Шляховий", як покупцем, був укладений договір купівлі –продажу № 925 –К (далі –договір), відповідно до розділу 1 якого продавець зобов’язується передати, а покупець зобов’язується прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, іменованих в подальшому товар, відповідно до умов даного Договору (додаткових угод та специфікацій до нього).
Розділом 3 Договору сторони погодили, що конкретний асортимент, ціна, дата поставки, умови оплати товару наведено в специфікаціях до даного Договору. Специфікації є невід’ємною частиною даного Договору. Загальна сума Договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього Договору, які є його невід’ємною частиною.
Згідно з пунктом 5.1 Договору 1 право власності на товар переходить до покупця в момент одержання ним товару, супровідних документів та підписання накладних на передачу товару.
До договору сторонами складена Специфікація №1 від 21.04.08, в якій визначені перелік товару, його ціна, кількість, вартість та розмір передплати і дата кінцевої оплати товару.
Укладений договір є договором купівлі-продажу з умовами передплати та продажу товару в кредит.
На виконання умов договору продавець виставив рахунки № 28467/925к від 18.04.08 на суму 87632,81 грн. та №30050/925к від 20.05.08 на суму 53518,89грн.
З наданих в матеріали справи видаткових накладних №210463/01 від 21.04.08 та №210578/01 від 21.05.08 та довіреностей на отримання матеріальних цінностей серії ЯОЛ №080117 від 21.04.08 та серії ЯОЛ №080125 від 21.05.08 відповідач отримав товар на 87632,80 грн. та 53518,89 грн. відповідно.
Згідно до банківських виписок продавця покупець здійснив оплату:
22.04.08 на суму 23331,00 грн. 21.05.08 на суму 10000,00 грн. згідно рахунку №28467,
22.08.08 на суму 3200,00 грн., 08.09.08 на суму 3000,00 грн., 03.11.08 на суму 4000,00 грн., 21.01.09 на суму 10000,00 грн. згідно до рахунку 31822 від 16.07.08,
21.11.08 на суму 2000,00 грн., 05.12.08 на суму 3000,00 грн. згідно до рах.нак. 210578/01, що в свою чергу підтверджено платіжними дорученнями відповідача.
Крім того, відповідач надав додатково в матеріали справи квитанції №44 та №46 про сплату Морозенком Ю.В. ТОВу "Агросфера" 22176,00 грн. та 22176,00 грн. згідно до рах.б/н від 16.12.08 за гранувіт, проте доказів отримання заводом гранувіту не надано, доказів сплати Морозенком Ю.В. за Завод - також.
Водночас представник заводу вказав, що за накладною №210463/01 від 21.04.08 був переданий не обумовлений специфікацією товар: Естерон 360л на суму 13744,08 грн.
Втім, такий товар був прийнятий покупцем без застережень, що підтверджено довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії ЯОЛ №080117 від 21.04.08 та частковою оплатою.
В ході розгляду справи сторони підтвердили, що між ними укладений лише один договір та на його виконання здійснено лише дві поставки.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідачів індексації, пені та відсотків по товарному кредиту, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач в порушення умов Договору несвоєчасно розрахувався за проданий товар, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість по вказаних платежах в сумі 182410,31грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони на виконання умов Договору підписали Специфікацію № 1.
По Специфікації № 1 було поставлено товар на суму 87632,80 грн. та 53518,89 грн., в цілому 141151,70грн., що підтверджено документально.
В накладних міститься посилання на договір №925-к від 21.04.08.
Завод свої зобов’язання щодо оплати поставленого товару на момент звернення товариства до суду виконав не в повному обсязі, зокрема сплатив 58531,00 грн. за товар поставлений по накладним №210463/01 і №210578/01
Як вбачається із Розділу 1 Специфікації №1 до договору сторони визначили строк повної оплати товару до 01.10.08.
Отже прострочення почалось з 02.10.08 і сума заборгованості склала 82690,69 грн.
Разом з тим, позивач керуючись пунктами 4.2, 4.3, 4.6, 7.1, 7.2 Договору 1 нарахував відповідачу до сплати 55517,94 грн. індексації, 10833,72 грн. пені, 33437,96 грн. процентів за користування товарним кредитом.
Відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 Договору умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікаціях до Договору. Товарний кредит з відстрочкою платежу по даному Договору надається на умовах сплати 0,01% річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір не встановлений умовами оплати товару по специфікаціях до Договору.
Згідно з пунктом 4.3 Договору нарахування процентів по Договору здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передався на умовах товарного кредиту, за період з моменту фактичного відвантаження товару, до моменту сплати покупцем суми вартості товару отриманого на умовах товарного кредиту. Нарахування процентів здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця. Продавець виставляє рахунок –фактуру на суму нарахованих процентів, а також підписується акт виконаних робіт між сторонами. Період нарахування процентів з дні фактичного надання товарного кредиту в перший період, а в наступному –з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Момент фактичного відвантаження товару –дата вказана у видатковій накладній.
Пунктом 4.4 Договору 1 передбачено, що при розрахунку процентів день надання та погашення товарного кредиту вважається, як один день, при цьому день надання товарного кредиту включається до розрахунку, а день погашення не включається. При розрахунку процентів кількість днів в місяці приймається за фактичну кількість днів, а в році –365. У випадку прострочення погашення товарного кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за товарним кредитом і за весь період прострочення до моменту погашення товарного кредиту. Моментом погашення вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Виходячи з положень пункту 4.5 Договору сторони домовились, що сплата нарахованих процентів здійснюється покупцем у строк, який визначається, зокрема, датою погашення (сплати) товарного кредиту.
Товар вважається оплаченим покупцем у момент надходження грошей на розрахунковий рахунок продавця.
Відповідно до пункту 4.6 Договору оплата товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях.
Також сторони домовились, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більше, ніж на 2 % від його офіційного курсу встановленого НБУ на момент підписання Договору. Покупець зобов’язаний сплатити продавцю проіндексовану суму відповідного платежу по договору. Проіндексована сума платежу встановлюється як (А1/А0ЧСП=ПСП, де А1 –офіційний курс долара на дату платежу, А0 –офіційний курс долара на дату підписання Договору, СП –сума поточного платежу, ПСП –проіндексовано сума платежу.) Покупець також, має право розрахуватися по даному Договору достроково.
Пунктом 7.2 Договору 1 передбачено, що ту разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості на суму заборгованості нараховуються проценти за користування товарним кредитом з розрахунку 0,1% за кожний день прострочення.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення індексації підлягають задоволенню з огляду на таке:
Відповідно до ч.2, ч.3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Із змісту положень ч.7 ст.193 цього кодексу та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 198 Господарського кодексу України встановлено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.
В силу ч.2.ст. 694 ЦК України товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається у договорі у гривнях.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Виходячи з вказаної норми, необхідною умовою для стягнення боргу з врахуванням (індексації), а фактично курсової різниці є встановлення сторонами у зобов'язанні грошового еквіваленту в іноземній валюті.
Відповідно до умов Договору вартість товару встановлюється згідно специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у специфікації встановлено ціну в USD і гривні, а в рахунках, виставлених до сплати, та видактових накладних сума вказана в гривнях.
Щодо умов розділу 4 договору в частині перерахунку вартості товару по відношенню гривні до USD, то суд зазначає, що ці умови суперечать змісту самого Договору, а саме визначення вартості товару та здійснення його оплати.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача в частині стягнення суми перерахунку курсу НБУ гривні до USD.
Суд звертає увагу, що сторони визначили ціну договору в специфікації у грошовому еквіваленті в іноземній валюті та у гривнях, у накладних також у гривнях.
Сторонами обумовлено ціну товару 87632,80 грн. та 53518,89 грн. –визначено грошове зобов’язання в гривні, і договір в частині поставки товару за обумовленою ціною виконаний, тому її зміна через курсову різницю допускається як передбачена сторонами.
Враховуючи вище зазначені положення договору, суд вважає, що розрахунок індексації позивача є обґрунтованим і тому позовні вимоги в частині стягнення індексації підлягають задоволенню в сумі 55517,94 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування товарним кредитом за період вказаний в позовній заяві з 01.10.08 по 21.10.09 підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього кодексу від дня, коли товари мали бути оплачені, до дня фактичної оплати товару покупцем.
Одним із способів захисту порушених прав продавця, у випадку прострочення покупцем оплати товару є стягнення процентів, що нараховуються на прострочену суму відповідно до статті 536 ЦК. За загальним правилом, строк нарахування процентів починається від дня, коли товар мав бути оплачений, і закінчується днем його фактичної оплати.
Враховуючи вище зазначене, а також п. 7.2 договору, відповідно до якого покупець зобов’язаний сплати проценти за користуванням товарним кредитом з дати прострочення розрахунку 0.1% за кожен день прострочення, господарський суд вважає, що період прострочки сплати коштів вираховуватися з 02.10.2008 по 21.10.09 (дата вказана товариством) вийти за межі позовних вимог суд не вправі.
З розрахунком суду сума процентів за товарним кредитом, які підлягають сплаті при простроченні з 02.10.2008 по 21.10.09 (385 днів ) складає 82620,69 * 0,1% * 385 = 31808,97 грн.
Таким чином за даний період розмір процентів, що підлягає стягненню з заводу на користь товариства становить 31808,97грн.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У випадку порушення покупцем термінів оплати, обумовлених у специфікації до Договору, покупець оплачує продавцю штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати (п. 7.1 договору).
Позивач керуючись п. 7.1 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 10833,72 грн.
Представник заводу посилався на застосування спеціального позовні давності до вимоги про стягнення пені, як на підставу для відмови в позові в цій частині.
Позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 1 і 3 ст. 264 Цивільного кодексу України).
Твердження представника заводу про те, що спеціальну позову давність пропущено і відсутні підстави для задоволення позову в цій частині безпідставні оскільки по накладним №210463/01 від 21.04.08 та №210578/01 від 21.05.08 покупець розраховувався періодично і останній його платіж в сумі 10000,00 грн. був здійснений 21.01.09, а отже перебіг строку позовної давності перервався в цій даті, а позов був пред’явлений до Господарського суду Миколаївської області в листопаді 2009 року.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Товариством було розраховано суму пені виходячи з піврічного терміну.
Перевіривши розрахунки суд встановив, що період прострочення і термін за який товариство просить стягнути пеню з 02.10.08 –по 30.03.09 становить 180 днів при обліковій ставці НБУ 12% яка діяла в цей період сума пені при сумі боргу 82690,69 грн. складає 9758,33 грн. і підлягає стягненню з заводу на користь товариства.
Судові витрати за первісним позовом, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
По зустрічному позову.
Як встановлено, між сторонами у справі укладений договір купівлі-продажу з умовами передплати та продажу товару в кредит.
Дані правовідносини врегульовані положеннями про поставку, купівлю-продаж та продаж товару в кредит.
Завод обґрунтовуючи зустрічний позов зазначає, що з урахуванням приписів ст.ст. 1057, 1054 ЦК України, ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність"товариство не маючи спеціального дозволу –ліцензії на здійснення банківських операції для операцій з кредитування уклало договір умовою якого є надання кредиту, тому в силу ст. 227 ЦК України (435-15) договорі №925к укладений між сторонами, вчинений, зокрема, товариством без відповідного дозволу (ліцензії) має бути визнаний судом недійсним.
Суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно ч. 5 ст. 180 ГК України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Оспорюваний договір підписаний з боку продавця комерційним директором Широких О.С., з боку покупця директором Чепіжко В.І. їх повноваження не ос порені, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб від імені яких вони діяли.
Договір містить положення про предмет, порядок поставки, визначення ціни, порядок розрахунків і порядок визначення строків розрахунків і строки розрахунків; у договорі визначені зобов’язання сторін, умови забезпечення зобов’язань, кредиту порядок вирішення суперечок та строк дії договору, найменування і місцезнаходження сторін.
Згідно до ст.694 ЦК товарний кредит є різновидом договору купівлі-продажу. Особливістю такого договору є те, що покупець розраховується з відстроченням платежу та сплачує відсотки
Згідно до ст. 1057 ЦК України договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.
В силу положень ч. 5 цієї статті такий договір може бути безпроцентним, а може містити положення і про проценти при відстроченні платежів та за прострочення плати.
В залежності від того, що є предметом кредиту, існує два види – фінансовий та товарний.
Товарний кредит –це надання товарів однією особою іншій на умовах угоди, що передбачає відстрочку кінцевого розрахунку на визначений строк та під відсотки. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником) незалежно від часу погашення забор гованості (див. п. 11.1.2. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР) ).
Згідно до п.5 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Товарний кредит за своєю суттю є комерційним, втім є різновидом договору купівлі-продажу, здійснюється не за самостійним договором, а є забезпеченням зобов’язання, не являється банківською операцією не вимагаючи наявності будь-якого спеціального дозволу –ліцензії.
Стороною договору не є банківська установа, що виключає необхідність в наявності у продавця ліцензії.
Отже договір купівлі-продажу № 925к відповідає вимогам Цивільного кодексу України (435-15) та іншим актам цивільного законодавства; особи, які уклали зазначений договір мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників цього правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, а також те, що оспорюваний договір купівлі-продажу вчинено у формі, встановленій законом, відтак суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним.
Судові витрати за зустрічним позовом, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відмовою в позові покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст. 22, 32- 34, 44, 48, 49, 60, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
ВИРІШИВ:
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Племзавод Шляховий", 01103,м Київ, вул. Кіквідзе, 14 корпус В, код ЄДРПОУ 00854891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (49083, м. Дніпропетровськ, Амур –Нижньодніпровський р–н, вул. Собінова, буд. 1, код ЄДРПОУ 31320991) 82690(вісімдесят дві тисячі шістсот дев’яносто),69 грн. основного боргу, 55517(п’ятдесят п’ять тисяч п’ятсот сімнадцять),94 грн. індексації, 31808 (одну тисячу вісімсот сімнадцять),97 грн. –процентів за товарним кредитом, 9758(дев’ять тисяч сімсот п’ятдесят вісім),33 грн. - пені, 179 (сто сімдесят дев’ять),78 грн. - державного мита та 232(двісті тридцять дві ),59 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог первісного позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. В зустрічному позові відмовити.
рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя
І.Д. Курдельчук