Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра"(далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства "КВМ"(далі –відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Гагаріна"(далі –відповідач 2) про стягнення 6018915,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ВАТ КБ "Надра" та ТОВ "Імені Гагаріна", було укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 804/09/01/2008/980-К/27 від 09.01.2008 р., проте, відповідач 2 в порушення взятих на себе зобов’язань та умов договору не повертає надані в кредит кошти і не сплачує проценти за користування кредитними коштами, внаслідок чого утворилась заборгованість по основній сумі кредиту - 5584749,65 грн. та по процентам за користування кредитом –424469,99 грн., за прострочення оплати якої нарахована пеня в сумі 9695,89грн. Крім того, між позивачем та відповідачем 1 було укладено договір поруки у спрощений спосіб шляхом обміну листами. Оскільки відповідач 2 не виконав своїх зобов’язань по кредитним договорам, позивач, на підставі ст. 554 ЦК України, якою передбачено, що боржник і поручитель відповідають перед кредитором солідарно, також звернувся і до поручителя з вимогою виконати зобов’язання, забезпечені порукою.

Ухвалою від 07.09.2009 р. господарський суд Київської області порушив провадження у справі № 19/224-09 та призначив її розгляд на 22.09.2009 р.

21.09.2009 р. через канцелярію господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання можливості врегулювати спір мирним шляхом.

Представник відповідача 1 у судове засідання не з’явився, про причини неявки свого представника суд не повідомив, витребувані ухвалою від 07.09.2009 р. документи не подав.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні 22.09.2009 р. подав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв’язку з поданням зустрічної позовної заяви про визнання недійсним з моменту укладення договору поруки від 03 червня 2009 року, підписаний між позивачем та відповідачем 1.

Ухвалою від 22.09.2009р. суд відклав розгляд справи на 23.11.2009 р., у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача 1 та неподанням витребуваних судом документів.

Також через канцелярію господарського суду 22.09.2009 р. від відповідача 2 надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсним з моменту укладення договору поруки від 03 червня 2009 року, підписаний між позивачем та відповідачем 1.

Ухвалою від 22.09.2009 р., на підставі ст. 60 ГПК України, суд прийняв зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом та призначив розгляд зустрічного позову сумісно з первісним на 23.11.2009 р.

19.11.2009 р. від відповідача 2 через канцелярію господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з неможливістю з’явитись у судове засідання повноважного представника.

Позивач через канцелярію господарського суду 23.11.2009 р. подав заперечення на зустрічну позовну заяву, в якому зазначив про те, що договір поруки від 03.06.2009 р., укладений з дотриманням вимог цивільного законодавства, а тому зустрічна позовна заява є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

В подальшому ухвалами від 23.11.2009 р., від 04.12.2009 р., від 28.01.2010 р., від 01.03.2010 р. та від 11.03.2010 р. розгляд справи відкладався, за клопотаннями позивача та відповідача 2, у зв’язку з можливим врегулюванням спору, а також неявкою представника відповідача 1 в засідання суду і неподанням витребуваних документів.

Крім того, 01.03.2010 р. представник відповідача 2 подав клопотання про фіксування судового процесу в порядку статті 81 ГПК України, від якого в подальшому відмовився 11.03.2010 р.

Також представник відповідача 2 01.03.2010 р. через канцелярію господарського суду подав клопотання про зупинення провадження у справі, на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України, до розгляду господарським судом м. Києва справи № 43/98 про визнання Кредитного договору про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 804/09/01/2008/980-К/27 від 09.01.2008 р. недійсним.

Ухвалою від 11.03.2010 р. господарський суд Київської області зупинив провадження у справі № 19/224-09 до вирішення справи № 43/98 господарським судом м. Києва.

Ухвалою від 16.06.2010 р. суд за клопотанням відповідача 2 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) поновив провадження у справі, оскільки обставини, які зумовили зупинення провадження у справі № 19/224-09, усунені та призначив судове засідання на 24.06.2010 р.

Присутній у судовому засіданні 24.06.2010 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача 2 за первісним позовом надав докази часткового погашення суми кредиту та відсотків за користування кредитними коштами, а також просив задовольнити зустрічний позов.

Представник відповідача 1 за первісним позовом (відповідача 2 за зустрічним позовом) в засідання суду жодного разу не з’явився, відзив на позов не надав і не надіслав, ухвалу про порушення провадження у справі від 07.09.2009 р. та ухвали від 22.09.2009 р., від 23.11.2009 р., від 04.12.2009 р., від 28.01.2010 р., від 01.03.2010 р., від 11.03.2010 р., від 16.06.2010 р. не виконав, про причини неявки свого представника в засідання суду господарський суд не повідомив, проте відповідач 1 належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання.

За таких обставин, справа розглядається, у відповідності до ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача 1 за первісним позовом (відповідача 2 за зустрічним позовом), яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, за згодою представників позивача за первісним позовом (відповідача 1 за зустрічним позовом) та відповідача 1 за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, господарський суд, -

09.01.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" (за договором –Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імені Гагаріна" (за договором –Позичальник) було укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування №804/09/01/2008/980 - К/27 (далі за текстом –кредитний договір).

У відповідності з умовами укладеного кредитного договору, банк надає позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності кредитні кошти зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитною лінією 18% річних. Термін користування кредитною лінією складає з 09 січня 2008 року по 08 січня 2009 року. Ліміт заборгованості за кредитною лінією встановлюється в сумі, яка не може перевищувати 5613736,00 грн. Видача коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими траншами після подачі позичальником письмових заявок на видачу траншу та підписання окремих додаткових угод до даного договору (п.п. 1.1., 1.2. кредитного договору).

В подальшому Додатковою угодою № 1/3 від 17.09.2008р. були внесені зміни до кредитного договору та викладено пункти 1.1.2., 3.2.3., 3.2.5 у новій редакції, зокрема, встановлено, що транші в межах кредитної лінії надаються на строк до 08 січня 2010 року.

Додатковою угодою № 15/1 від 14.07.2008р. встановлено відсоткову ставку за користування кредитною лінією в розмірі 23% річних.

Транші видавались відповідачу 2 за первісним позовом на підставі Додаткових угод з №. 1 по № 21 у період з 18.01.2008 р. по 08.08.2008 р.

Відповідно до п. 3.2.3 кредитного договору, позичальник зобов'язується здійснювати щоквартальне погашення нарахованих відсотків за траншами кредитної лінії в валюті траншу в строк до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним кварталом (якщо 5 (п'яте) число припадає на вихідний (святковий, неробочий) день, то не пізніше першого робочого дня, що слідує за вихідним днем) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача.

Згідно п. 3.2.5 кредитного договору, позичальник зобов'язується забезпечити повне повернення отриманих траншів в межах Кредитної лінії і відсотків за користування ними в термін до 08.01.2010 року, а також сплату можливої неустойки.

В порушення умов кредитного договору, відповідач 2 за первісним позовом систематично не виконує свої зобов'язання по сплаті відсотків.

Відповідно до п. 3.3.8 кредитного договору, банк має право вимагати дострокового погашення траншів, виданих в межах кредитної лінії і нарахованих відсотків за ними у випадку хоча б одноразового порушення позичальником строку повернення відсотків за кредитом та/або кредиту (його частини), а також у разі порушення позичальником будь-яких умов цього договору та договорів, що забезпечують виконання зобов'язань позичальника за цим договором.

У відповідності з п. 3.2.13 кредитного договору, позичальник зобов'язаний достроково погасити заборгованість за кредитною лінією та/або траншами, виданими в межах кредитної лінії, відсотками за їх користування, а також суми неустойки та комісії.

Станом на 25.08.2009 року (дату складання позовної заяви) сума заборгованості відповідача 2 за кредитним договором складала 6009219,64 грн., в тому числі: по основній сумі кредиту 5584749,65 грн.; по процентам за користування кредитом 424 469,99 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності зі ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

На день розгляду справи, заборгованість відповідача 2 за первісним позовом перед банком по поверненню кредитних коштів становить 5582749,65 грн. та заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами складає 421469,99 грн., оскільки після порушення провадження у справі відповідач 2 частково сплатив проценти за користування кредитом у розмірі 3000,00 грн. та погасив заборгованість по кредиту у розмірі 2000,00 грн., у зв’язку з чим предмет спору в цій частині відсутній і провадження у справі підлягає припиненню. Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по кредиту в сумі 5582749,65 грн. та заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами в сумі 421469,99 грн. обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 за первісним позовом пеню за порушення строків сплати відсотків, розрахованої за період з 06.07.2009 р. по 25.08.2009 р., на підставі п. 4.1. кредитного договору.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне повернення кредитної лінії та/або відсотків за нею, в тому числі пред'явлених до дострокового погашення,позичальник сплачує банку пеню у розмірі діючої на період прострочення подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України (436-15) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"№ 543/965-ВР від 22.11.1996 р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в сумі 9694,89 грн. також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідач 1 за первісним позовом звернувся до позивача з листом від 03.06.2009 р., в якому поручився за виконання відповідачем 2 зобов'язань за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 804/09/01/2008/980 - К/27 від 09.01.2008 р.

Відповідно до п. 4 листа ДП "КВМ" поручитель відповідає перед банком за виконання боржником обов'язку по основному договору в сумі 1000,00 грн. по основному договору.

Оскільки відповідач 2 за первісним позовом не виконав зобов'язання по кредитному договору, 24.07.2009 р. позивач звернувся до відповідача 1 з вимогою № 24/06/02 виконати зобов'язання, забезпечені порукою. Зазначену вимогу відповідач 1 за первісним позовом залишив без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 солідарно 1000,00 грн. заборгованості обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, суд, розглянувши зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Гагаріна"про визнання недійсним з моменту укладення договору поруки від 03 червня 2009 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра"та дочірнім підприємством "КВМ", вважає, що даний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

У відповідності з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлені, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Отже, приписами цивільного законодавства щодо порядку укладання договорів поруки передбачена лише одна вимоги дійсності правочину –це додержання письмової форми.

Таким чином, безпідставними є твердження позивача про те, що договір поруки є недійсним, оскільки його форма не відповідає приписам цивільного законодавства.

Також не відповідає вимогам цивільного законодавства посилання позивача за зустрічним позовом на Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) , оскільки зазначений Закон (2664-14) встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг, тоді як у даному випадку сторонами укладено договір поруки, направлений на забезпечення виконання грошових зобов’язань, що регулюється нормами Цивільного кодексу України (435-15) .

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, викладені у зустрічному позові не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а відтак задоволенню не підлягають.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача 2 за первісним позовом, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, та на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 80 (п. 1-1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , господарський суд, -

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імені Гагаріна"(71402, Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка, вул. Радянська, 110; код ЄДРПОУ 33515149) заборгованість по поверненню кредиту в сумі 5582749 (п’ять мільйонів п’ятсот вісімдесят дві тисячі сімсот сорок дев’ять) грн. 65 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами в сумі 421469 (чотириста двадцять одну тисячу чотириста шістдесят дев’ять) грн. 99 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в сумі 9694 (дев’ять тисяч шістсот дев’яносто п’ять) грн. 89 коп., 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та солідарно з Дочірнього підприємства "КВМ"(07400, Київська область, м. Бровари, вул. Черняховського, 13, кв. 43; код ЄДРПОУ 33401270) 1000 (одну тисячу) грн. боргу на користь Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра"(04053, м. Київ, вул. Артема, 15; код ЄДРПОУ 20025456).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 5000,00 грн. заборгованості по кредиту та відсоткам провадження у справі припинити.

5. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.