за позовом Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до відповідача Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в сумі 55 278 844 грн. 82 коп.

Суддя

Представники:

Від позивача : представник по довіреності Боженко І.Ф.

Від відповідача : представник по довіреності Янкевич Л.Д.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснена

СУТЬ СПОРУ : Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі Позивач або ДК "Газ України") звернулася в господарський суд з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (надалі Відповідач або ВАТ "Рівнегаз") в якому просить стягнути з останнього основний борг в розмірі 47 685 833 (сорок сім мільйонів шістсот вісімдесят п'ять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 39 коп. за відпущений природний газ на підставі договору на постачання природного газу № 06/09- 47 від 30.01.2009 року, пеню в розмірі 3 932 474 (три мільйони дев'ятсот тридцять дві тисячі чотириста сімдесят чотири ) грн. 18 коп., нараховану за період з 02.12.2009р. по 02.06.2010р., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 2 872 896 (два мільйони вісімсот сімдесят дві тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн. 23 коп. за період з 02.2009р. по 04.2010р., 3% річних від основного боргу в сумі 787641 (сімсот вісімдесят сім тисяч шістсот сорок одна) грн. 02 коп. за період з 11.02.2009р. по 02.06.2010 року.

Відповідач надав суду письмовий відзив на позов в якому вимог позивача не визнає, посилаючись на те, що Позивачем нараховано пеню з порушенням строків, встановлених ст. 232 ГК України.

Крім того у відзиві Відповідач просить зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення, і обгрунтовує вказане клопотання наступним.

Відповідно до п.З ст. 83 ГПК України, господарський суд має право зменшувати розмір неустойки ( штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 2.4 роз'яснення ВАСУ № 02-5/293 від 29.04.94р. (v_293800-94) "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" зазначено, що зменшення розміру пені можливе виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

ВАТ "Рівнегаз" проводилась оплата по договору № 06/09-47, прострочення в оплаті становить за період починаючи з жовтня 2009року, тобто є незначним.

Неповне виконання зобов'язань за договором є наслідком збігу комплексних причин, зокрема несвоєчасних та неповних проплат споживачів за спожитий природний газ, що в свою чергу привело до несвоєчасного виконання зобов'язань.

ВАТ "Рівнегаз" пред'явлено більше 100 позовів про стягнення з промислових споживачів та суб'єктів господарювання заборгованості за спожитий природний газ.

Саме причиною несвоєчасного виконання умов договору є наявність заборгованості суб'єктів господарювання та відсутність грошових коштів, за рахунок яких товариство могло виконати зобов'язання перед позивачем.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

При цьому суд керувався наступним.

30 січня 2009 року між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", як Постачальником та ВАТ "Рівнегаз", як Покупцем, було укладено договір на постачання природного газу № 06/09-47 (надалі-Договір).

У відповідності до вищезазначеного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю протягом січня-лютого 2009 року, серпня-грудня 2009 року, січня 2010 року природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

ДК "Газ України" свої зобов'язання згідно договору виконала, передавши Відповідачу протягом січня-лютого 2009 року, серпня-грудня 2009 року, січня 2010 року природний газ на загальну суму 80 740 190,86 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу (33-41 а.с.).

Відповідач свої зобов'язання по договору поставки природного газу виконав частково, а саме розрахувався за поставлений природний газ на загальну суму 33 054 357,47 грн.

У відповідності до п. 6.1. Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, на момент звернення з позовом до суду сума боргу Відповідача перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" становить 47 685 833 (сорок сім мільйонів шістсот вісімдесят п'ять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 39 коп.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином вимога Позивача про стягнення з Відповідача основної суми боргу в розмірі 47 685 833 (сорок сім мільйонів шістсот вісімдесят п'ять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 39 коп. грунтується на договорі та законі, є правомірною, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 цього ж Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 цього договору (порядок розрахунків) Покупець зобов'язується сплатити на користь ДК "Газ України", крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 7.7 Договору неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

З огляду на вищенаведене обгрунтованою є і вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені за несвоєчасну оплату вартості отриманого природного газу.

Однак стосовно розміру нарахованої Позивачем пені суд зазначає наступне.

В порядку п.3 ст. 83 ГПК України суд при прийнятті рішення має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені). Право зменшення розміру неустойки передбачено ч.З ст. 551 ЦК України, якою передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Суд вважає, що клопотання Відповідача є обгрунтованим, а відтак розмір пені, нарахованої Позивачем підлягає зменшенню на 50%. При цьому суд врахував такі обставини.

Пунктом 2.4 роз'яснення ВАСУ № 02-5/293 від 29.04.94р. (v_293800-94) "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" зазначено, що зменшення розміру пені можливе виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

ВАТ "Рівнегаз" проводилась оплата по договору № 06/09-47, прострочення в оплаті становить за період починаючи з жовтня 2009року, тобто є незначним.

Неповне виконання зобов'язань за договором є наслідком збігу комплексних причин, зокрема несвоєчасних та неповних проплат споживачів за спожитий природний газ, що в свою чергу привело до несвоєчасного виконання зобов'язань.

ВАТ "Рівнегаз" пред'явлено більше 100 позовів про стягнення з промислових споживачів та суб'єктів господарювання заборгованості за спожитий природний газ.

Саме причиною несвоєчасного виконання умов договору є наявність заборгованості суб'єктів господарювання та відсутність грошових коштів, за рахунок яких товариство могло виконати зобов'язання перед позивачем.

Крім того слід зазначити, що фінансова криза негативно вплинула на грошовий обіг та можливість вчасного виконання господарських зобов'язань на всіх без винятку суб'єктів підприємницької діяльності, що вплинуло і на розрахунки відповідача із позивачем.

Пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов 'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Крім стягнення пені позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем.

Відповідач не ухиляється від повернення заборгованості позивачу, що підтверджується сплатою ним 33 054 357,47 грн. заборгованості.

Таким чином до стягнення підлягає пеня в сумі 1 966 237,09 грн..

Пунктом 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак п. 7.7 Договору встановелно, що неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Таким чином необгрунтованими є заперечення Відповідача про те, що Позивачем нараховано пеню з порушенням строків, встановлених ст. 232 ГК України.

У відповідності до п. 7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.

Згідно з вимогами п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Отже грунтуються на законі і вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми.

На підставі ст. 49 ГПК України на Відповідача покладаються судові витрати, в тому числі від суми зменшеного розміру пені, так як спір виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82- 85 ГПК України, суд

1.Позов задоволити частково.

Стягнути з рахунку Відкритого акціонерного товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" вул. Білякова 4,Рівне,33027 р/р 260061419202 Рівненське відділення КБ "Кліринговий дім" МФО 300647 ЗКПО 03366701 на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденко 1,Київ 116,04116, код ЄДРПОУ 31301827) основний борг в розмірі 47 685 833 (сорок сім мільйонів шістсот вісімдесят п'ять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 39 коп. за відпущений природний газ на підставі договору на постачання природного газу № 06/09- 47 від 30.01.2009 року, пеню в розмірі 1 966 237,09 грн. (один мільйон дев'ятсот шістдесят шість тисяч двісті тридцять сім ) грн. 18 коп., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 2 872 896 (два мільйони вісімсот сімдесят дві тисячі вісімсот дев'яносто шість) грн. 23 коп., 3% річних від основного боргу в сумі 787641 (сімсот вісімдесят сім тисяч шістсот сорок одна) грн. 02 коп., 25 500 грн. витрат по держмиту та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 1 966 237,09 грн. (один мільйон дев'ятсот шістдесят шість тисяч двісті тридцять сім ) грн. 18 коп..

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.