до Комунального підприємства "Міськтеплокомуненерго Краснолуцької міської ради", Красний Луч Луганської області

про стягнення 166 573 грн. 78 коп.

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача - не прибув;

В судовому засіданні 27.05.10 в порядку ст. 77 ГПК України було оголошено перерву відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованість за поставлені товарно–матеріальні цінності в сумі 135 713 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 25 785 грн. 49 коп. та 3% річних в сумі 5 075 грн. 29 коп.

Відповідач за відзивом на позовну заяву від 26.05.10 позовні вимоги визначає частково в сумі основного бору - 135 713 грн. 00 коп. Водночас з цим, відповідач вказує, що позивачем невірно здійснений розрахунок інфляційних, які повинні складати за період з травня 2009 року по лютий 2010 року 11 807 грн. 03 коп., і 3% річних, які за вказаний період повинні складати 3 167 грн. 87 коп.

Позивач за заявою на відзив відповідача зазначає, що підтримує доводи відповідача викладені у відзиві.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

19.11.08р. між сторонами у справі був підписаний договір купівлі-продажу вугілля № 19/11, за умовами якого "Постачальник"(позивач у справі) зобов’язується відвантажити вугілля у номенклатурі, кількості та за ціною, зазначеними в специфікації договору, а "Покупець"(відповідач у справі) зобов’язується прийняти і оплатити відповідний товар.

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач прийняв певний товар, який останній в повній мірі не оплатив, у зв’язку з чим залишилась заборгованість на суму 135 713 грн. 00 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь. Також позивачем до стягнення заявлені 3% річних в сумі 5 075 грн. 29 коп., інфляційні в сумі 25 785 грн. 49 коп., нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідач позовні вимоги визнав частково.

Оцінивши матеріали справи та доводи представників сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, 19.11.08 між сторонами у справі було укладено договір на поставку товару № 19/11. За умовами вказаного договору відповідач постачає відповідачу певний товар, а останній приймає та оплачує його на умовах договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач, на виконання умов договору за відповідними накладними та довіреностями на отримання товару (арк. справи 15-26) поставив відповідачу відповідний товар на загальну суму 1 026 976 грн. 84 коп. який відповідач оплатив частково, у зв’язку з чим залишилась заборгованість в сумі 135 713 грн. 00 коп.

Зазначена сума підтверджена матеріалами справи та визнана відповідачем.

Згідно п.5.1 договору оплата поставленої продукції здійснюється відповідачем протягом 30 календарних днів від дати поставки.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення із даним позовом у позивача виникло право вимоги заборгованості, яка є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи.

Відповідач доказів оплати зазначеної суми не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у сумі 135 713 грн. 00 коп. слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних за період з листопада 2008 року по лютий 2010 року в сумі 25 785 грн. 49 коп. і 3% річних за цей же період в сумі 5 075 грн. 29 коп. слід зазначити наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку інше в договорі сторонами визначено не було.

Але розрахунок вказаних вище сум здійснений позивачем невірно, у зв’язку з чим слід узяти до уваги розрахунок здійснений відповідачам та задовольнити позовні вимоги в частині стягнення інфляційних в сумі 11 807 грн. 03 коп. і 3% річних в сумі 3 167 грн. 87 коп. В решті вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Міськтеплокомуненерго Краснолуцької міської ради", м. Красний луч, Луганської області, вул. Васильченко, б. 19, код 32163587 на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Промсервіс", м. Антрацит Луганської області, вул. Молодогвардейська, 6/33, код 31053864, основний борг в сумі 135 713 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 11 807 грн. 03 коп., 3% річних в сумі 3 167 грн. 87 коп., витрати по оплаті держмита у сумі 1 506 грн. 88 коп., витрати на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу у сумі 213 грн. 49 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.