Позивач - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Красноармійську Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до акціонерного товариства закритого типу "Донецький міський молочний завод № 2" м. Донецьк про стягнення 9382грн.63коп., у тому числі страхові виплати у зв’язку з травмою на виробництві, які були виплачені Гурському С.Г., в розмірі 9071грн.17коп., комісійна винагорода банку за виплату страхових сум Гурському С.Г. в розмірі 45грн.36коп., витрати по лікарняному листу Гурського С.Г. в розмірі 266грн.10коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на акт № 1 про нещасний випадок на виробництві від 10.02.2007, акт розслідування нещасного випадку, який стався 29.12.2006 о 19год.20хв. від 10.02.2007, договір № 5с-08ЮЛ щодо здійснення виплат страхових відшкодувань на користь фізичних осіб від 01.04.2008, договір про внесення змін № 1 від 15.05.2009 до договору № 5с-08ЮЛ щодо здійснення виплат страхових відшкодувань на користь фізичних осіб від 01.04.2008, виписку з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги № 019871, заяву про призначення страхових виплат, постанова "Про призначення страхової виплати" № 58 від 10.05.2007, довідку про доходи за вих. № 11 від 02.02.2010, довідка про доходи № б/н, довідка за вих. № 01-02/189 від 08.02.2010, зведені відомості на зарахування сум страхових виплат у відділення ПІБ м. Красноармійська за червень 2007р., за липень 2007р., за серпень 2007р., за вересень 2007р., за жовтень 2007р., за листопад 2007р., за грудень 2007р., за січень 2008р. – січень 2010р., платіжні доручення в підтвердження виплат страхових сум.

У відзиві на позовну заву (вих. № 374 від 15.04.2010р.) відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність у Фонду права на звернення з вимогами до третіх осіб про відшкодування проведених страхових виплат, оскільки проведення страхових виплат це статутна діяльність позивача. Зазначив, що за наслідки злочинного діяння на підставі ст. 1191 та ст. 1207 ЦК України, повинен відповідати саме Покотиленко В.А., як фізична особа.

В запереченнях на відзив (вих. № 01-06/847 від 11.05.2010) позивач, з посиланням на положення ст. ст. 1166, 1172 ЦК України, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Ухвалою від 20.05.2010 суд, за письмовим клопотанням сторін, в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжив строк розгляду справи на два місяці - до 31.07.2010р.

Розглянувши матеріали справи, додатково подані документи та пояснення, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.

29.12.2006 приблизно о 19год.15хв. Покотиленко В.А., керуючи автомобілем Мерседес-Бенц 1838Д, державний реєстраційний номер 35706 ЕВ, що належить АТЗТ "Донецький міський молочний завод № 2", на підставі подорожнього листа рухався по автодорозі Київ – Луганськ - Ізваріно, зі сторони м. Красноармійськ у напрямку м. Донецьк. При русі по 687км зазначеної автодороги, на території Красноармійського району Донецької області, Покотиленко В.А. порушив правила безпеки дорожнього руху (п. 12.1. Правил дорожнього руху), в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем ЗИЛ ММЗ-4502, державний реєстраційний номер 134-05 ЕВ. під керуванням Гурського С.Г., який рухався у зустрічному напрямку. Автомобіль ЗИЛ ММЗ-4502, державний реєстраційний номер 134-05 ЕВ, належить філії ВАТ Облавтодор "Красноармійський автодор".

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди Гурському С.Г. були завдані тілесні ушкодження середньої важкості.

Вироком Красноармійського міського районного суду Донецької області по справі № 1-209/07 від 22.03.2007 водій Покотиленко В.А., який керував автомобілем Мерседес-Бенц 1838Д, державний реєстраційний номер 35706 ЕВ, був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 Кримінального кодексу України.

Згідно витягу з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги № 019871 від 13.04.2007 Гурському С.Г. в результаті завданих з вини водія Покотиленка В.А. тілесних ушкоджень було встановлено 20% втрати професійної працездатності у зв’язку з травмою на виробництві.

Позивач, на підставі заяви потерпілого внаслідок ДТП Гурського С.Г., здійснив страхові виплати за період з 01.06.2007 по 01.02.2010 на загальну суму 9071грн.17коп.

Окрім того, позивачем були сплачені комісійна винагорода банку за виплату страхових сум Гурському С.Г. в розмірі 45грн.36коп. та витрати по лікарняному листу Гурського С.Г. в розмірі 266грн.10коп.

Загальний розмір сплачених позивачем сум становить 9382грн.63коп.

Позовні вимоги позивач ґрунтує на положеннях ст. ст. 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частини 2 та 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України закріплюють, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Пункт 1) частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлює, шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, заподіяна одній особі з вини другої особи, відшкодовується винною особою.

Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Частина 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України визначає, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Перелічені статті стосуються порядку та підстав відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної безпеки.

Зокрема, ст. 1166 Цивільного кодексу України визначає загальний порядок відшкодування майнової шкоди.

В даному випадку, внаслідок ДТП були завдані тілесні ушкодження Гурському С.Г., що призвело до втрати останнім 20% працездатності. Отже, Гурському С.Г. була завдана не майнова шкода у розумінні ст. 1166 Цивільного кодексу України, а шкода, пов’язана з ушкодженням здоров’я.

Позивачем були виплачені потерпілому Гурському С.Г. страхові виплати у зв’язку з травмою на виробництві відповідно до положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-ХІV від 23.09.1999 (1105-14) (з змінами).

Частина 1 ст. 15 зазначеного Закону передбачає, страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

За приписами ст. 21 Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні...

Всі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, у Фонді соціального страхування від нещасних випадків чи ні.

Отже, позивач, виплачуючи потерпілому страхові виплати, виключно виконував свої обов’язки, встановлені Законом (1105-14) , та закріплені в його Статуті. Відповідач, зі свого боку, є страхувальником позивача (страхове свідоцтво № 0527001780) та належним чином виконує свої обов’язки по сплаті страхових внесків.

З аналізу вищезазначених положень Цивільного кодексу України (435-15) та Закону (1105-14) , вбачається, що позивачу ніякої шкоди в розумінні ст. ст. 1166, 1187 та 1188 Цивільного кодексу України завдано не було, а він виконував безпосередньо свої обов’язки.

Таким чином, позивач, вибравши такий спосіб захисту своїх порушених прав, як відшкодування сум страхових виплат, банківської винагороди та витрат по лікарняному листу за рахунок відповідача, невірно обґрунтував їх нормами матеріального права.

Заяв, оформлених відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач суду не надавав.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, тому відмовляє в їх задоволені в повному обсязі.

Згідно ст. 20, Господарського кодексу України (436-15) , ст. 16 Цивільного кодексу України, Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-ХІV від 23.09.1999 (1105-14) (з змінами), керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 69, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В позовних вимогах Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Красноармійську Донецької області до акціонерного товариства закритого типу "Донецький міський молочний завод № 2" м. Донецьк про стягнення 9382грн.63коп., у тому числі страхові виплати у зв’язку з травмою на виробництві, які були виплачені Гурському С.Г., в розмірі 9071грн.17коп., комісійна винагорода банку за виплату страхових сум Гурському С.Г. в розмірі 45грн.36коп., витрати по лікарняному листу Гурського С.Г. в розмірі 266грн.10коп., відмовити.

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.