Товариство з обмеженою відповідальністю "Улісс - Тур"(надалі – позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Акціонерного товариства "Український інноваційний банк"(надалі - відповідач) заборгованості на загальну суму 160392,40 грн.

Під час розгляду справи позивач уточнив (збільшив) свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованості в сумі 298425,38 грн. з них основної заборгованості 192706,99 грн., штрафу в сумі 70014,25 грн., інфляційних втрат –17190,01 грн., 3% річних в розмірі 3155,58 грн. та пені в сумі 15358,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов’язків за договором не виконав, вартість орендної плати в повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем.

02.06.2010р. через канцелярію суду відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що договір оренди нежилого приміщення від 21.05.2007р. припинив свою дію внаслідок його дострокового розірвання в односторонньому з ініціативи самого ж відповідача, а також вказав на той факт, що з 31.12.2008р. приміщення взагалі не могло використовуватися і не використовувалось відповідачем. Участь свого представника в судові засідання забезпечив частково, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на його адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна у матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 (v_289800-97) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалою від 22.04.2010р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 13.05.2010р. Ухвалою суду від 13.05.2010р. розгляд справи у зв’язку з неявкою представника відповідача було відкладено до 25.05.2010р. За наслідками розгляду справи 25.05.2010р. по справі було оголошено перерву до 03.06.2010р. По справі 03.06.2010р. було оголошено перерву до 10.03.2010р. для підготовки повного тексту рішення.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

21 травня 2007 року між позивачем (надалі - Орендодавець) та відповідачем (далі по тексту - Орендар) (разом - сторони), було укладено договір оренди нежилого приміщення (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі –Договір), відповідно до п. 1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 175, загальною площею 72,00 кв.м., для банківського обслуговування населення (орендоване приміщення).

З пункту 8.1. Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 21.05.2007р., належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи) вбачається, що строк дії Договору з встановлено з 21.05.2007р. по 20.05.2010р.

Судом встановлено, що згідно з акту приймання-передачі від 21.05.2007р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв у користування орендоване приміщення. Зі змісту акта приймання-передачі вбачається, що приміщення знаходиться у задовільному стані, а також те, що сторони претензій до даного приміщення не мають.

Згідно п. 8.2. Договору умови Договору зберігають силу на протязі всього строку його дії.

За користування орендним приміщенням з відповідача справляється плата в розмірі та на умовах узгоджених сторонами згідно п. п. 3.1., 3.2. Договору.

Першочерговий платіж за орендне приміщення складається з суми оренди за перший та передоплати за останній місяць оренди.

Орендна плата та інші платежі, обумовлені Договором, мають перераховуватись відповідачем на розрахунковий рахунок позивача згідно виставленим рахункам щомісяця до 10-го числа поточного місяця.

Судом встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було сплачено суму орендної плати за перший місяць оренди (травень 2007 року) в розмірі - 2887,26 грн. та проведено передплату за останній місяць оренди приміщення на суму - 9945,00 грн., що підтверджується випискою № 4 від 29.05.2007р. (копія в справі).

Позивач зазначає, що за період дії Договору, а саме з 31.05.2007р по 10.01.2010р., розмір орендної плати, становить: 433 122,21 грн. В свою чергу позивач наголошує на тому, що відповідач лише частково сплатив грошові кошти за оренду приміщення на загальну суму 272 729,81 грн., що підтверджується відомостями з банківських виписок Орендодавця (копії в справі), що відповідачем не заперечується.

12.11.2009р. позивач на адресу відповідача направив вимогу про сплату останнім грошового боргу, який утворився у Орендаря, внаслідок несплати орендних платежів за оренду приміщення (копія вимоги в справі). Факт отримання відповідачем документа 16.11.2009р. підтверджується повідомленням про вручення поштового повідомлення № 945308 (копія в справі). Позивач зазначає, що на його вимогу відповідач ніяким чином не відреагував та не сплатив зазначений у вимозі грошовий борг.

16.11.2009р. на адресу відповідача повторно було направлено вимогу 16/11/09-1 про сплату грошового боргу з орендних платежів в розмірі 332704,00 грн. та з комунальних платежів на суму 10099,38 грн. (копія в справі). Факт надсилання документа на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією чека про відправку (копії в справі). Як зазначає позивач, існуючий грошовий борг відповідач не сплатив.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. З положень статті 762 ЦК УКраїни вбачається, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

З умов Договору вбачається, що щомісячний розмір орендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації на коефіцієнт інфляції за попередній місяць, встановлений Міністерством статистики України. Індексація розміру орендної плати здійснюється з наростаючим підсумком.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 ЦК України).

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

З положень статті 284 Господарського кодексу України вбачається, що істотними умовамидоговору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за

погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 793 ЦК України передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

З положеннь статті 795 ЦК України вбачається, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, відповідно до акту приймання-передачі від 21.05.2007р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв у користування орендоване приміщення.

Позивач зазначає, що відповідач користується орендованим приміщенням і не сплачує орендні платежі, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість за Договором та за період з 10.06.2007р. по 09.04.2010р. становить: 192706,99 грн. (465436,80 грн. (нарахованих орендних платежів) –272729,81 грн. (частково сплачених грошових коштів відповідачем за оренду приміщення).

Позивач зазначає, що приміщення, орендоване відповідачем за Договором до охороняється Управлінням державної служби охорони при ГУМВС України в Запорізькій області, внаслідок чого позивач не має до нього доступу.

Так, 23.11.2009р. позивачем до Служби охорони було направлено листа щодо надання Орендодавцю доступу до орендованого приміщення (копія листа в справі). На відповідний лист 24.11.2009р. позивач отримав листа за № 19/5-2370/Мх. відповідно якого Служба охорони повідомила, що в орендованому приміщенні знаходяться матеріальні цінності відповідача і доступ до приміщення неможливий, та може бути забезпечений лише у присутності відповідальної особи відповідача (копія листа в справі).

29.04.2010р. позивач повторно звернувся до Служби охорони листом від № 05/10 (копія в справі), в якому просив Службу охорони надати доступ до орендованого приміщення. На відповідний лист позивач 11.05.2010р. отримав відповідь № 1156 (копія в справі), в якому начальником ЦТО УДСО при ГУ МВС України в Запорізькій області було повідомлено, що відповідно договору на охорону приміщення, доступ до приміщення без представника відповідача Служба охорони надати не може.

21.05.2010р. позивач направив на адресу відповідача лист № 21/05 (копія листа в справі), в якому просив відповідача повернути орендоване останнім приміщення, у зв'язку з припинення Договору оренди нежитлового приміщення з 20.05.2010р., про що скласти відповідний акт прийому-передачі приміщення. Факт надсилання документа на адресу відповідача підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією чека про відправку (копії в справі). Як вказує позивач, відповіді на свого листа від відповідача він не отримував, а орендоване приміщення позивачу відповідачем повернуто не було.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Положеннями статтті 291 Господарського кодексу України (436-15) встановлено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.

Відповідно до статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Так, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що враховуючи прийняте банком рішення щодо ліквідації відділення № 4 Запорізької філії банку, та втрату у зв'язку з цим необхідності продовження орендування відповідного приміщення, відповідач, 12.11.2008р. листом від № 2606 (копія в справі) повідомив позивача про майбутнє звільнення приміщення у зв'язку із ліквідацією відділення № 4 Запорізької філії банку, що по своїй правовій природі є істотною зміною обставини, якою сторони керувались при укладенні договору оренди, у зв'язку з чим позивачу було запропоновано достроково розірвати Договір оренди з 31.12.2008р.

Судом встановлено, що 25.12.2008р. листом № 3109 (копія в справі) відповідачем було направлено повторне звернення до позивача щодо дострокового розірвання Договору оренди з 31.12.2008р. у зв'язку із ліквідацією відділення № 4 Запорізької філії банку, для розміщення якого від позивача було отримано в оренду приміщення.

Як зазначає відповідач, надіслані ним листи були залишені позивачем без реагування. Таким чином, між сторонами не було досягнуто згоди щодо підписання додаткової угоди до Договору про дострокове розірвання договору з 31.12.2008р.

Частиною 2 статті 781 ЦК України передбачено, що договір найму припиняється, в тому числі, у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що філія відповідача, з якою безпосередньо і було укладено Договір, не є юридичною особою, що вбачається з положення про Запорізьку філію АТ "Український інноваційний банк"(копія положення в справі).

На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) , для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (435-15) (ст. 291 ГК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 4.9. Договору оренди передбачено, у випадку розірвання Договору достроково однією із сторін, ініціююча сторона повинна попередити іншу сторону про майбутнє звільнення приміщення за три місяці.

У зв'язку з неможливістю досягнення згоди з позивачем про дострокове розірвання Договору, відповідач був змушений скористатися правом одностороннього розірвання Договору, наданого йому відповідно до умов Договору та чинного законодавства України. Таким чином, на думку відповідача, Договір є розірваним після спливу трьохмісячного строку опісля письмового попередження про одностороннє розірвання, а саме: з 26 березня 2009 року, у зв’язку з чим орендна плата та інші платежі за Договором були сплачені відповідачем по 26 березня 2009 року.

Частиною 2 статті 795 ЦК України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п. 2.2 Договору приміщення вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі приміщення.

Таким чином, як положеннями чинного законодавства так і умовами Договору на Орендаря покладається прямий обов’язок щодо повернення орендованого майна (приміщення) Орендодавцю, і лише з моменту складення відповідного акту та підписання його обома сторонами укладений між сторонами договір вважається припиненим, а не лише з моменту повідомлення про майбутнє звільнення приміщення не менше ніж за три місяці, як вважає відповідач. Так, правові приписи статтей 785, 795 ЦК України, ст. 284 ГК України, що в свою чергу узгоджується з умовою п. 2.2 Договору, носять обов’язковий (імперативний) характер, тобто встановлюють чітко визначений варіант дій наймача у разі припинення договору найму.

Судом встановлено, а в матеріалах справи містяться листи № 192 від 26.01.2010р., № 317 від 12.02.2010р., № 348 від 22.02.2010р., № 20/01/09-1 від 20.01.2009р., № 27/11/09-1 від 27.11.2009р., № 17/02/10-1 від 17.02.2010р. та № 21/05 від 21.05.2010р. з яких вбачається факт переговорів сторін з приводу підписання акту здачі-прийняття орендованого приміщення, в свою чергу з листів також вбачається, що позивачем було відмовлено відповідачу в розірванні Договору.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Твердження відповідача, що відповідно до положень ст. 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються –є необґрунтованим, оскільки положення відповідної статті носять загальний характер та не можуть бути повно застосовані, враховуючи, що положення ч. 1 ст. 785 ЦК України, ч. 2 ст. 795 ЦК України, ст.. 284, 286 ГК України (436-15) в спеціальному порядку регулюють правовідносини, що складаються в конкретно правовому інституті, а саме –в інституті відносин найму.

Посилання позивача у своєму відзиві на позову заяву на той факт, що неодноразово відбувалося затоплення орендованого приміщення фекальними стоками, що підтверджується актами від 09.07.2008р. та від 11.07.2008р. (копії в справі), що призвело до того, що зазначене приміщення не могло використовуватись Орендарем за цільовим призначенням не по своїй вині, а з вини Орендаря, який не забезпечив нормальний технічний стан приміщення, не може бути взяте судом до уваги, як на підставу відмови від проведення відповідачем оплати за орендоване ним приміщення, з огляду на положення ст. ст. 776, 785, 795 ЦК України, а також на факт сплати грошових коштів за оренду приміщення з липня 2008 року по квітень 2009 року.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Таким чином, враховуючи викладене, відповідачем не надано до суду контрдоказів, які спростовують обставини викладені позивачем в позовній заяві, у зв’язку з чим, станом на 09 квітня 2010 року у Орендаря існує заборгованість перед Орендодавцем по сплаті орендних платежів за Договором, яка становить: 192706,99 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасного внесення платежів, передбачених Договором, Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочки, за кожен день такого прострочення.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов’язання за Договором щодо сплати орендних платежів стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за 6-ть місяців в розмірі 14822,74 грн.

У випадку прострочення Орендарем орендного платежу після встановленого строку, Орендодавець стягує штраф в розмірі 20% від орендної плати (п. 3.2 Договору).

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов’язання за Договором щодо сплати орендних платежів, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф за період з квітня 2009 року по березень 2010 року в розмірі 36932,48 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, стягненню з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України на користь позивача підлягає 3% річних за період з 26.03.2009р. по 09.04.2010р. в сумі 3 155,58 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2 112,05 грн. за відповідний період.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення з відповідача 249 729,84 грн. з них основної заборгованості –192 706,99 грн., штрафу в розмірі –36 932,48 грн., пені в сумі –14 822,74 грн., 3% річних в розмірі 3155,58 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2 112,05 грн.

Судові витрати позивача у розмірі 2 644,79 грн. (2 497,30 грн. державного мита та 147,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд –

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Український інноваційний банк"(ідентифікаційний код: 05839888, адреса: 01601, м. Київ, Печерський район, вул. Інституцька, будинок, 12-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Улісс - Тур"(ідентифікаційний код: 31970760, адреса: 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 17, р/р 260059767128771 в ЗФ "ПУМБ", МФО 313623) грошові кошти в розмірі 249 729,84 грн. (двісті сорок дев’ять тисяч сімсот двадцять дев’ять гривень 84 копійки) та судові витрати у сумі 2 644,79 грн. (дві тисячі шістсот сорок чотири гривні 79 копійок). Видати наказ.