Позовні вимоги мотивовані, зокрема, актом перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства №10 від 29.01.2010р., претензією №16 від 13.02.2010р., розрахунками розмірів збитків, розрахунками за геологорозвідувальні роботи за січень 2010р., перший-четвертий квартали 2007р., 2008р. та 2009р., реєстром відправлення вихідної кореспонденції з відбитком поштового штемпеля, ст.ст. 20, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 111 Водного кодексу України, ст.ст.2, 12, 54, 55, 56, 57 Господарського процессуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/74 від 15.04.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14год. 50хв. 26.04.2010р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області №№7/74 від 26.04.2010р. та від 11.05.2010р.

Строк вирішення спору продовжено відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України на підставі поданного Сторонами клопотання.

Представникам Сторін оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Сторонам (підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області), зазначено, що права та обов’язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Представник Позивача в судове засідання, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справии представниками Позивача подано наступні документи: копії довіреностей на право здійснення представництва; повідомлення про відсутніст обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процессуального кодексу України.

Представник Відповідача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суд не повідомив.

Протягом розгляду справи представником Відповідача подано наступні документи: доручення на прво здійснення представництва; копію акту приймання-передачі свердловин; копію рішеня №122 від 20.06.2008р. Наквашанської сільської ради; копію витягу з дозволу на спецводокористування, виданного СВК ім.І.Франка; копію довідки органу статистики про включення Відповідача в ЄДРПОУ.

Також, 07.05.2010р. до господарського суду Львівської області надійшла телеграмма Відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку із зайнятістю представника на роботі. Ухвалою господарського суду Львівської області №7/74 від 11.05.2010р. розгляд справи відкладено на 16год. 10хв. 02.06.2010р.

Крім того, 19.05.2010р. до господарського суду Львівської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому Відповідач з позовом не згоден, вважає його безпідставним, та просить позов відхилити, а провадження закрити.

У відзиві, зокрема, зазначається, що дві артезіанські свердловини на даний час знаходяться на балансі Наквашанської сільської ради, передані СВК ім.І.Франка; передача даних об’єктів здійснювалась відповідно до вимог "Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об’єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершенного будівництва, а також внутрігосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передачі на баланс підприємств-правонаступників", затвердженого Постановою №1253 Кабінету Міністрів України від 13.08.2003р. 14.07.2000р. Державним управлінням екологічної бзпеки у Львівській області СВК ім.І.Франка с.Накваша Бродівського р.-ну видано дозвіл на спеціальне водокористування. Дія данного дозволу неодноразово продовжувалася і останній такий факт мав місце 06.02.2007р., коли термін дії данного дозволу було продовжено до 06.03.2010р. Даний дозвіл безпосередньо стосувався двох свердловин, котрі уже на даний час перебувають на балансі Наквашанської сільської ради, а саме свердловини в с.Лукаші та в с.Микитини Бродівського району. Відповідно до ст. 55 Водного кодексу України, право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі ліквідації підприємств, установ чи організацій. А ст.56 даного Кодексу передбачено, що припинення права спеціального водокористування тздійснюється за рішенням органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, у випадках, передбачених п.п.2-4 ст.55 цього Кодексу. Однак, жодного рішення Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області щодо припинення права спеціального водокористування артезіанських свердловин на території Наквашанської сільської ради не виносилося, тобто дія дозволу на спеціальне водокористування, який діяв до 06.03.2010р., ніким не припинялася. Враховуючи дану обставину, Наквашаська сільська рада вважає, що здійснювала забір підземних вод на даних двох свердловинах на законних підставах і жодного порушення при водоохоронного законодавства не допускала.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Державна екологічна інспекція в Львівській області, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію в Львівській області, затвердженого Наказом Мінприроди №55 від 19.02.2007 року, є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції України.

Згідно п. "Б"ч.1 ст. 20, ч.2 ст. 35 Закону України "Про охорону навколишьного природного середовища", до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить державний контроль за використанням і охороною підземних вод.

Відповідно до п. "З"ч.1 ст. 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно акту перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства №10 від 29.01.2010р., проведеної на у Наквашанській сільській раді, вода використовується для забезпечення питних потреб населення; облік кількості забраних підземних вод не ведеться, журнали обліку відсутні; забір підземних прісних вод Наквашанською сільською радою проводиться без дозволу на спецводокористування, що є порушенням прав державної власності на води, та є порушенням ст.ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України.

Згідно акту перевірки №10, у відповідності до представлений розрахунків за геологорозвідувальні роботи за період відсутності дозволу на спецводокористування (з 29.01.2007р. по 29.01.2010р.) буде проведено нарахування збитків, завданих державі внаслідок самовільного водокористування).

Акт підписано в тому числі сільським головою Наквашанської сільської ради та отримано нею, про що також свідчить підпис сільского голови.

В матеріалах справи відсутні, та Сторонами не наведені доводи та не подані докази оскарження данного акту перевірки.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 13 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст. 148 Господарського кодексу України, ч.ч.1,3 ст. 324 Цивільного кодексу України, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об'єктами права власності Українського народу; кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", води підлягають державній охороні і регулюванню використання на території України.

Відповідно до ч.4 ст. 148 Господарського кодексу України, правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (вод) встановлюється законами.

Згідно ч.2 ст. 2 Водного кодексу України, ст.2 Закону України про охорону навколишнього природного середовища", водні відносини в Україні регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) , цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 42 Водного кодексу України, водокористувачами в Україні можуть бути підприємства; водокористувачі можуть бути первинними і вторинними; первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води; вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Крім того, згідно ч.1 ст. 149 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Отже, Наквашанська сільська рада здійснювала спец водокористування, - видобуток підземних прісних вод.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 48 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів; спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно ст. 151 Господарського кодексу України, суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах); порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу; порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002 року (321-2002-п) затверджено "Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування"(далі –Порядок).

Згідно п.5 Порядку, у дозволі на спецводокористування в тому числі зазначаються умови спеціального водокористування.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 155 Водного кодексу України, право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі передачі водогосподарських споруд іншим водокористувачам.

Отже, Наквашанська сільська рада повинна була здійснювати спеціальне водокористування на підставі та у відповідності з дозволом на спецводокористування, що, згідно матеріалів справи, було порушеним.

Обсяги незаконно видобутих Відповідачем прісних підземних вод підтверджуються наступними наявними у справі доказами: даними акту перевірки; розрахунками збору за виконані геологорозвідувальні роботи за 2007р.-січень 2010р., які подавались до органів державної податкової служби.

Згідно п.7 ч.1 ст. 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов’язані здійснювати облік забору та використання вод, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 25 Водного кодексу України, державний облік та аналіз стану водокористування здійснюється шляхом подання водокористувачами звітів про водокористування до державних органів водного господарства за встановленою формою; форма звітів про водокористування, порядок їх заповнення та періодичність подання затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань статистики за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань водного господарства та за погодженням з спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994 року "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" (827-94-п) , підземні води належать до корисних копалин загальнодержавного значення, які передаються у користування на підставі спеціальних дозволів.

Відповідно до п.1 "Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999р. N115 (115-99-п) (далі – Порядок), збір за геологорозвідувальні роботи справляється з надрокористувачів . Отже, складаючи та подаючи розрахунки збору за геологорозвідувальні роботи протягом 2007р.-січень 2010р. Наквашаська сільська рада визнавалала себе надрокористувачем в частині видобутку підземних прісних вод.

Згідно п.13 Порядку (115-99-п) , збір за виконані геологорозвідувальні роботи обчислюється надрокористувачами самостійно відповідно до вимог Інструкції про порядок справляння зборів за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету (z0474-99) . А відповідно до п.15 Порядку (115-99-п) , надрокористувачі несуть відповідальність за правильність обчислення збору за виконані геологорозвідувальні роботи, повноту і своєчасність його внесення до державного бюджету, а також за правильність обчислення і своєчасність подання органам державної податкової служби відповідних розрахунків.

Крім того, відповідно до п.1.2 " Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету", затвердженої спільним наказом Комітету України з питань геології та використання надр, Державної податкової адміністрації України від 23.06.1999р. N105/309 (z0474-99) (далі –Інструкція), Інструкція (z0474-99) визначає єдиний порядок обчислення і сплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, складання розрахунків та їх подання до органів державної податкової служби.

Відповідно до п.1.3 Інструкції (z0474-99) , сплата збору за геологорозвідувальні роботи не звільняє користувачів надр від сплати інших обов'язкових платежів, якщо інше не встановлено законодавчими актами України та міжнародними угодами.

Згідно п.2.1 Інструкції (z0474-99) , платниками збору за геологорозвідувальні роботи є всі надрокористувачі, незалежно від форми власності.

Відповідно до п.3.1 Інструкції (z0474-99) , об'єктом обчислення збору за геологорозвідувальні роботи є обсяг видобутих корисних копалин .

Згідно п.5.1 Інструкції (z0474-99) , надрокористувачі самостійно обчислюють збір за кожний звітний квартал.

Відповідно до п.6.1 Інструкції (z0474-99) , платники складають розрахунок збору за геологорозвідувальні роботи (далі –Розрахунок) щоквартально за формою, що наведена у додатку 2 до Інструкції (z0474-99) . Згідно Інструкції (z0474-99) , в тому числі додатку №2 до неї, розрахунок збору за геологорозвідувальні роботи подається до органу державної податкової служби, у Розрахунку зазначається обсяг видобутих корисних копалин.

Щодо розміру завданих державі Відповідачем незаконним видобуванням збитків, суд зазначає наступне.

До позовної заяви додано розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного видобування підземної прісної води Наквашанською сільською радою, виконаний держінспектором з охорони навколишнього природного середовища, розмір заподіяних Відповідачем збитків становить 42040,67грн.

Розрахунок проведено відповідно до "Методики розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995р. №37 (z0162-95) та відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389 (z0767-09) .

Враховуючи вищенаведене, в тому числі неоскарження розрахунку розміру заподіяних збитків, розмір заподіяних Відповідачем збитків становить 42040,67грн.

Згідно ч.1 ст. 111 Водного кодексу України, підприємства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.1, п."З"ч.2, ч.4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом (1264-12) та іншим законодавством України цивільну відповідальність; відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; підприємства зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч.1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Отже, Відповідач зобов’язаний відшкодувати завдану ним шкоду державі незаконним видобуванням прісних підземних вод в розмірі 42040,67грн.

Щодо доводів Відповідача, зазначених ним у відзиві про те, що він здійснював спецводокористування правомірно, - на підставі дозволу на спец водокористування, виданого СВК ім..І.Франка, суд зазначає наступне .

Відповідно до п.9 ст. 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов’язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно ч.ч.1, 4 ст. 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу; порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.2 п.5 "Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. N321 (321-2002-п) , у дозволі зазначається найменування та реквізити водокористувача - юридичної особи (прізвище, ім'я, по батькові, адреса водокористувача - фізичної особи).

Згідно п.3 "Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1992р. N459 (459-92-п) , дозвіл на спеціальне використання природних ресурсів - це офіційний документ, який засвідчує право підприємств, установ, організацій, громадян на використання конкретних природних ресурсів у межах затверджених лімітів.

Згідно представленого Відповідачем дозволу на спец водокористування №Укр-645/Льв., він виданий не Відповідачу, а СВК ім..І.Франка.

Враховуючи вищенаведене, даний дозвіл не встановлює прав для здійснення спецводокористування для Відповідача, оскільки видається конкретному, а в нашому випадку –не Відповідачу, водокористувачу.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повина довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 4- 7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищенаведене та те, що у матеріалах справи відсутні та Відповідачем суду не подані докази, які б свідчили про відсутність факту заподіяння Відповідачем збитків чи заподіяння таких збитків у менших розмірах, Відповідачем позов визнано, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 42040,67грн. заподіяних внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства збитків підлягають до задоволення.

Також, суд зазначає, що Прокурором невірно наведено зміст ст.47 Закону України "Про державний бюджет України", відповідно до якого, згідно доводів Прокурора, грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зараховуються до місцевого бюджету .

Згідно п.49 ст. 6 Закону України "Про державний бюджет України на 2010р.", установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2010 рік у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності; відповідно до п.7 ч.1 ст. 47 Закону України "Про державний бюджет України на 2010р.", установлено, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2010 році є 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, що зараховуються до місцевих бюджетів згідно із статтею 46 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідно, стягнення заподіяних збитків повинно відбуватись у точній відповідності з вимогами чинного законодавства України.

02.06.2010 року, у відповідності до вимог ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників Сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.06.2010 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ч.ч.1, 2 ст. 13, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4- 7, 33, 34, 43, 49, ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, ч.ч.1,2 ст.11 Закону України "Про судоустрій України", ч.ч.1,2,4 ст. 148, ч.1 ст. 149, ст. 151 Господарського кодексу України, ч.ч.1, 3 ст. 324 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 2, ч.ч.2,3 ст. 25, ч.ч.1-3 ст. 42, п.7 ч.1 ст. 44, п.9 ст. 44, ч.ч.1,2 ст. 48, ч.ч.1, 4 ст. 49, ч.1 ст. 111, п.4 ч.1 ст. 155 Водного кодексу України, ст.2, ч.1 ст.5, ст. 16, п.п. "Б", "З"ч.1 ст.20, ч.2 ст.35, ч.1, п."З"ч.2 ст. 68, ч.1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", п.49 ст. 6, п.7 ч.1 ст. 47 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік", п.1, 13, 15 "Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999р. N115 (115-99-п) , п.1.2, п.1.3, п.2.1, п.3.1, п. 5.1, п.6.1 " Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету", затвердженої спільним наказом Комітету України з питань геології та використання надр, Державної податкової адміністрації України від 23.06.1999р. N105/309 (z0474-99) , п.3 "Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002 року (321-2002-п) , Методикою розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995р. №37 (z0162-95) та відповідно до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів", Положенням про Державну екологічну інспекцію в Львівській області, затвердженого Наказом Мінприроди №55 від 19.02.2007 року, Постановою Кабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994 року "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" (827-94-п) , суд -

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Наквашанської сільської ради (80654, Львівська обл., Бродівський р-н, с. Накваша, ідентифікаційний код 04372572) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Львівській області збитки всього в сумі 42040 грн. 67 коп., які зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України та спеціального фонду місцевого бюджету.

3. Стягнути з Наквашанської сільської ради (80654, Львівська обл., Бродівський р-н, с. Накваша, ідентифікаційний код 04372572) в дохід державного бюджету (р/р 31119095700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22090200) 420грн . 41 коп. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду, та в дохід державного бюджету (р/р 31212259700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22050000) 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.