рішенням господарського суду Харківської області від 28.07.09 р. у справі № 21/140-09 позовні вимоги було задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Науково - виробничої компанії "Екодар" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дом "НТК"32387,20 грн. вартості вантажу, витрат на державне мито в сумі 323,87 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу 312,50 грн. Відмовлено в задоволенні збитків по оплаті юридичних послуг в сумі 3500,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.09 р. у справі № 21/140-09, апеляційну скаргу ПП "НВК "Екодар" залишено без задоволення. рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2009 р. по справі № 21/140-09 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.01.10 р. касаційну скаргу ПП "Науково - виробнича компанія "Екодар" задоволено частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.09 р. у справі № 21/140-09 та рішення господарського суду Харківської області від 28.07.09 р. у справі № 21/140-09 скасовано.

Справу № 21/140-09 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Відповідно до клопотання відповідача розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до наданих позивачем – ТОВ "Торгівельний Дом "НТК" 25.05.10 р. уточнень позовних вимог, до стягнення з відповідача – ПП "Науково-виробнича компанія "Екодар" заявлено 32387,20 грн. вартості товару, переданого позивачем відповідачу для перевезення, відповідно до договору № 17 від 27.03.09 р., 3500,00 грн. збитків, пов*язаних з відновленням свого порушеного права та відшкодування сплачених судових витрат по справі. Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено ПП "Оксамит".

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у запереченнях на позов, посилаючись на здійснення ним перевезення та доставки вантажу вантажоотримувачу – ПП "Оксамит", яке відмовилось від прийняття доставленого товару. Своєї вини у пошкодженні вантажу не визнає.

Представник третьої особи заявив, що доставлений відповідачем на його адресу товар, а саме, його упаковка, за зовнішнім виглядом не відповідав вимогам стандарту, про що було складено акт приймання товару за кількістю та якістю від 21.04.09 р. та відмовлено у його прийнятті.

Дослідивши надані документи та докази, вислухавши пояснення уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

Відповідно до укладеного між ТОВ "Торгівельний Дом "НТК" ( продавець) ( далі – позивач) та ПП "Оксамит" ( покупець) ( далі – третя особа) договору купівлі-продажу товару № 7 від 02.12.08 р., позивач зобов*язався продати та передати у власність третьої особи товар медичного призначення у кількості, асортименті і по цінам, узгодженим сторонами і вказаним в накладній на кожну партію товару, а останній – прийняти та оплатити його протягом 30 календарних днів ( п. 5.1 договору).

Згідно п. 3.4 договору, витрати, пов*язані з доставкою товару сторони поклали на продавця - позивача по справі.

У виконання зобов*язань з доставки товару, позивачем 27.03.09 р. було укладено з ПП "Науково-виробничою компанією "Екодар" договір перевезення № 17, згідно п. 2.1.3 якого перевізник ( відповідач) зобов*язався забезпечити якість перевезення, додержання строків доставки та збереження вантажу на шляху слідування.

16.04.09 р. між позивачем та відповідачем було укладено заявку-договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом в кількості одного місця завантаження, з визначенням вантажоодержувача – ПП "Оксами", м. Конотоп, вул. Депутатська, 92, Сумська область.

Як свідчать матеріали справи, товар до перевезення був отриманий перевізником ( водієм-експедитором Мікаберидзе М.Г.), про що свідчить видаткова накладна № ТД-0000278 від 15.04.09 р. на суму 32387,20 грн. та товарно-транспортна накладна № РН-0000040 від 16.04.09 р., які містять його підпис про прийняття вантажу. Згідно зазначених накладних до перевезення були прийняті від ТОВ "Аріадна" медичні матеріали – бинт, марля та вата медична.

В зв*язку з відсутністю в накладних будь-яких зауважень щодо якості упаковки товару, суд дійшов висновку про те, що до перевезення був прийнятий товар в належній упаковці, належної якості.

Як пояснив суду представник відповідача (перевізника), товар був прийнятий до перевезення дійсно від ТОВ "Аріадна" та доставлений вантажоодержувачу ПП "Оксамит" в строки, передбачені заявкою-договором – 17.04.09 р., однак, в прийомі вантажу було відмовлено та особовим розпорядженням позивача автомобіль було відкликано до м. Харкова та листом № 204 від 17.04.09 р. було запропоновано направити 17.04.09 р. до 18:00 год. представника перевізника для розгляду ситуації, що склалася, після чого товар був вдруге, 21.04.09 р., доставлений вантажоодержувачу.

Позивачем, наданими до справи документами, не підтверджено доставку товару вантажоодержувачу неналежної якості або з пошкодженою тарою.

Відповідно до п. 158 Статуту автомобільного транспорту УРСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 27.06.69 р. № 401 (401-69-п) ( далі – Статут), обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності автотранспортних підприємств та організацій, вантажовідправників, вантажоодержувачів при автомобільних перевезеннях, стверджуються записами в товарно-транспортних документах, а в разі розбіжності між автотранспортним підприємством або організацією і вантажовідправником – актами встановленої форми, затвердженої додатком 4 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (z0128-98) ( далі - Правила). Перелік обставин, що підлягають засвідченню записами в товарно-транспортних документах, форми актів і порядок їх складання встановлюються Правилами (z0128-98) .

Відповідно до п. 15.2 ("г")Правил (z0128-98) , перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті обставини, що підтверджують пошкодження упаковки або вантажу, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Згідно п. 15.3 Правил (z0128-98) , записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними.

Пункт 15.4 Правил (z0128-98) забороняє право відмови від підписання акта та встановлює, що, в разі незгоди зі змістом акта, кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом.

При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну, у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу, п. 15.5 Правил (z0128-98) передбачає складання акту за участю представника незацікавленої сторони.

Згідно п. 15.6 Правил (z0128-98) , для засвідчення складання акта, на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт. Судом встановлено, що надана до справи товарно-транспортна накладна на перевезення спірного вантажу № РН-0000040 від 16.04.09 р. не містить жодної відмітки про доставку товару неналежної якості.

Наданий в підтвердження даного факту акт приймання товару за кількістю та якістю від 21.04.09 р., підписаний начальником відділу маркетингу ПП "Оксамит" та завідуючим складом ПП "Оксамит", з урахуванням вищевикладених вимог, не може бути визнаний належним доказом, так як не відповідає вимогам, встановленим Правилами (z0128-98) і вважається, згідно п. 15.3 Правил (z0128-98) недійсним.

Крім того, даний акт містить відомості про невідповідність отриманого товару предмету закупки, стандартам, вимогам замовника, тощо. Актом не встановлено який саме товар прибув до вантажоодержувача проти замовленого, яким саме стандартам та вимогам він не відповідає, яка кількість пошкодженого товару встановлена та з вини кого допущене пошкодження вантажу.

З урахуванням викладеного, суд визнає недоведеним, відповідно до ст. 33 ГПК України, факт вини перевізника – відповідача по справі, в доставці товару неналежної якості, що було б підставою для притягнення його до відповідальності, як то передбачено ст. 132 Статуту автомобільного транспорту УРСР (401-69-п) , згідно якої, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачу. Частиною 2 ст. 133 Статуту (401-69-п) встановлено, що перевізник несе відповідальність за незбереження вантажу, якщо заявник претензії доведе, що пошкодження вантажу виникло з вини перевізника.

Надана позивачем до справи претензія не відповідає вимогам до її пред*явлення перевізнику, встановленим ст. 160 Статуту (401-69-п) , відповідно до якої, при перевезенні вантажів автомобільним транспортом, право на пред*явлення автотранспортному підприємству або організації претензії, а у відповідних випадках позовів у порядку, встановленому Правилами (z0128-98) , має, в разі пошкодження вантажу – вантажоодержувач. Відмовившись від прийняття вантажу, вантажоодержувач порушив визначений Правилами (z0128-98) порядок його приймання.

В результаті викладених порушень Правил (z0128-98) перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні та Статуту автомобільного транспорту УРСР (401-69-п) , суд визнає відсутніми належні докази, які б у визначеному законом порядку підтвердили позицію та доводи позивача стосовно підстав покладання на відповідача відповідальності за неналежне перевезення вантажу, в зв*язку з чим, вважає необхідним у стягнення з відповідача 32387,20 грн. вартості товару відмовити.

Стосовно заявлених вимог про покладання на відповідача збитків, пов*язаних з відновленням свого порушеного права, суд визнає їх не підлягаючими задоволенню, в з*язку з не доведенням позивачем вини відповідача в порушенні прийнятих зобов*язань, прав та інтересів позивача.

Відповідно до чинного господарського процесуального законодавства, в разі відмови у позові, сплачені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 46, 49, 82- 85 ГПК України, ст. 924 ЦК України, Статутом автомобільного транспорту УРСР (401-69-п) , Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (z0128-98) , суд