За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Львів

До відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Наш ринок" м. Львів

Про стягнення суми боргу

Суддя Довга О.І.

Секретар Яремчук С.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_3 –представник за довіреністю

Від відповідача : Бакун П. М. –представник за довіреністю

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Позов заявлено фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш ринок"про стягнення грошових коштів в розмірі 10 000 грн. 00 коп., розірвання договору доручення (комісії) від 21.11.2005 року укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та ТзОВ "Наш ринок"та визнання права власності на адміністративно-побутову будівлю загальною площею 129,3 м2 та будівлю загальною площею 143,1 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 8.

Представник позивача в судове засідання з’явився, витребувані ухвалою суду документи подав, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, з заявленими позовними вимогами не погодився з підстав викладених у відзиві та пояснив, що в даному випадку він не порушив умов договору, оскільки строк виконання зобов’язання ще не настав.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши в сукупності подані докази, суд дійшов висновку, що позов заявлений фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, з наступного:

Згідно зі ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача в судовому процесі зобов‘язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту обставину, що саме на даного відповідача (відповідачів) має бути покладено відповідальність за порушення матеріального права. У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії ( ст. 36 ГПК).

Справа розглядається за правилами ГПК України (1798-12) , оскільки за даним спором, позивач та відповідач, які є юридичними особами, виступають як суб‘єкти господарювання, правовідносини, які між ними виникли із Договору доручення (комісії) від 21.11.2005 року, який сторони уклали вільно, відповідно до норм Цивільного кодексу України (435-15) , під час укладення цього договору його сторони вільно домовлялися про зміст та обсяг прав та обов‘язків за договором, зазначений договір є цивільним (господарським), а кожний суб‘єкт цього договору виступає як рівний один одного.

Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Господарським судом встановлено, що 21.11.2005 р. між фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 та ТзОВ "Наш ринок"укладено договір доручення (комісії), відповідно до умов якого: "Довіритель"(позивач) доручає, а "Повірений"(відповідач) зобов‘язується від свого імені, в інтересах та за рахунок Довірителя здійснити дії по створенню приватної справи в сфері комерції для обслуговування ринку, а саме будівництво, введення до експлуатації та оформлення усієї сукупності дозвільної документації на будівлю адміністративно-побутову та будівлю з нежитлових приміщень. Місце розташування будівлі адміністративно-побутової та будівлі з нежитлових приміщень - вулиця Рапопорта, 8 у місті Львові.

Згідно пункту 1.3. договору після вчинення усіх необхідних дій, готові для ведення господарської діяльності будівля адміністративно-побутова та будівля з нежитлових приміщень передаються Повіреним Довірителю за відповідною угодою.

Відповідно до умов вищевказаного договору позивач передав відповідачу кошти в якості авансу в сумі 79000 грн.00 коп., що не заперечується відповідачем.

В період з листопада 2005 року по червень 2010 року відповідач частково виконав взяті на себе зобов’язання за договором доручення (комісії) від 21.11.2005 року, а саме: отримав в користування земельну ділянку по вулиці Рапопорта, 8 у м. Львові під обслуговування ринку, на якій знаходилися об’єкти нерухомого майна 2-поверхова кам’яна нежитлова будівля, 1-поверхова кам’яна нежитлова будівля, що відповідає вимогам п. 1.2. вказаного договору, отримав необхідні висновки згідно вимог ДБН В.1.1.7-2002, за рахунок позивача профінансував будівництво, завершеність будівельних робіт згідно ДБН Д.1.1-1-2000, наявність та функціонування інженерних комунікацій, відповідність санітарно-гігієнічним вимогам та нормам протипожежної безпеки дає підставу стверджувати про завершеність будівництва. Згідно висновку будівельно-технічної експертизи про придатність до експлуатації нежитлових будівель, проведеної експертом-оцінювачем приватного підприємства "Молекс" Міханошою О.Г. (сертифікат суб’єкта оціночної діяльності з правом здійснювати оцінку майна та майнових прав 7431/08 від 14.07.2008 р.) адміністративно-побутова будівля та нежитлова будівля, що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 8, станом на 30.04.2010 року, відповідають Державним будівельним нормам, є в цілому завершені і придатні до експлуатації за цільовим призначенням. Однак станом на день розгляду судом даної справи спірні будівлі позивачу не передані.

Пунктом 2.1.5 договору доручення (комісії) укладеного між сторонами 21.11.2005 року передбачено, що відповідач повинен протягом 3 (трьох) днів після введення нежитлових будівель в експлуатацію переоформити їх на позивача.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідач по справі не заперечує взятих на себе договірних зобов’язань та фінансування з боку позивача, однак заперечує проти розірвання договору доручення та визнання права власності на спірні будівлі за позивачем з підстав викладених у відзиві, в якому зазначає, що 21.11.2005 року дійсно між ТзОВ "Наш ринок"та позивачем було укладено Договір доручення (комісії), відповідно до якого відповідач зобов’язався від свого імені, в інтересах позивача та за його рахунок здійснити всі необхідні дії по створенню приватної справи в сфері комерції для обслуговування ринку, а саме будівництво, введення до експлуатації та оформлення усієї сукупності дозвільної документації на будівлю адміністративно-побутову та будівлю з нежитлових приміщень за адресою: вулиця Рапопорта, 8 у місті Львові.

За умовами вказаного договору, відповідач взяв на себе обов’язок передати збудовані та введенні до експлуатації будівлі, а саме: будівлю адміністративно-побутову та будівлю з нежитлових приміщень у власність позивача.

Факт отримання від позивача коштів на виконання умов договору відповідач визнає, стверджує, що саме за рахунок цих коштів проводились усі будівельні роботи та підготовка до введення в експлуатацію спірних об‘єктів.

Вважає, що відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. N 1243 (1243-2004-п) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування. В супереч наведеному спірні приміщення неприйняті державною комісією до експлуатації, а за таких обставин відповідно до п. 2.1.5. договору строк виконання зобов’язання ще не настав.

Поряд з цим стверджує, що відповідно до ст. 331 Цивільного Кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

З огляду на це вважає, що позивач не набув права власності на спірне майно, оскільки будівлі ще не введені до експлуатації.

Проте такі твердження відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Адміністративно –побутова будівля загальною площею 129,3 м2, що позначена на плані літерою "О –2", за адресою: м. Львів, вулиця Рапопорта, 8 та нежитлова будівля загальною площею 143,1 м2, що позначена на плані літерою "Г –1", за адресою: м. Львів, вулиця Рапопорта, 8 не відповідають критеріям визначених у вказаному Положенні, а тому акта Державної приймальної комісії для введення спірних приміщень до експлуатації не потрібно.

Поряд з цим матеріалами справи доведено та сторонами підтверджено, що адміністративно –побутова будівля загальною площею 129,3 м2, що позначена на плані літерою "О –2", за адресою: м. Львів, вулиця Рапопорта, 8 та нежитлова будівля загальною площею 143,1 м2, що позначена на плані літерою "Г –1", за адресою: м. Львів, вулиця Рапопорта, 8 в даний час функціонують та наявні усі ознаки їх готовності до експлуатації.

Вказане знаходить своє відображення у висновку будівельно-технічної експертизи про придатність до експлуатації нежитлових будівель: адміністративно –побутової будівлі та нежитлової будівлі, як об’єктів нерухомого майна, що розташовані за адресою: м. Львів, вулиця Рапопорта, 8, станом на 30.04.2010 року, проведеного ліцензованою організацією Приватне підприємство "Молекс".

Отже, суд вважає, що відповідач порушив умови договору доручення (комісії) від 21.11.2005 року укладеного між позивачем та відповідачем і таке порушення є істотним, оскільки позивач розраховував, що набуде у власність спірні нежитлові будівлі і буде в змозі ними розпоряджатись на власний розсуд. Таким чином суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати розірвання вказаного договору.

Відповідач не визнає права власності позивача, з тих підстав, що спірні будівлі не введено в експлуатацію і відповідно до ст. 331 ЦК України фізична особа-підприємець ОСОБА_1, не набув права власності.

Суд, враховуючи ту обставину, що позивач відповідно до договору доручення (комісії) від 21.11.2005 року надав відповідачу кошти на будівництво спірних будівель, а також виходячи із вказаного експертного висновку, вважає що відповідно до ст. 331 ЦК України позивач являється власником новоствореного майна.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні позивачем доведено факт належності йому на праві власності спірних будівель.

Поряд з цим позивачем заявлено позовну вимогу, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш ринок"штрафних санкцій в розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Враховуючи, що позивачем не представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження даної позовної вимоги, доказів та підстав застосування штрафних санкцій не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що дана позовна вимога фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ТзОВ "Наш ринок"не підлягає до задоволення.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Керуючись ст.ст. 1, 3, 331, 392 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 34, 36, 77, 82- 85 ГПК України, суд -

1. Позовні вимоги задоволити частков.

2. Розірвати договір доручення (комісії) від 21.11.2005 року, укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наш ринок".

3. Визнати за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (79008, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) право власності на адміністративно –побутову будівлю, загальною площею 129,3 м2, позначену на плані літерою О –2, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 8 та нежитлову будівлю, загальною площею 143,1 м2, позначеному на плані літерою Г –1, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Рапопорта, 8 .

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш ринок"(79007, м. Львів, вул.. Рапопорта,8 МФО 325774 ЄДРПОУ 3389) на користь Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 687,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Накази видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя Довга О.І.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.