Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області вул. Лисенка, 1, м. Тернопіль, звернулася з позовом до Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник"" вул. Миру, 3а, м. Тернопіль, про стягнення 139.000 грн. штрафу.

У розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України (1798-12) ).

За відсутності клопотання представників сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач витребуваного ухвалами суду від 21.06.2010 р. та 07.07.2010 р. обґрунтованого відзиву на позов не подав. Його представник в судовому засіданні заявив усне клопотання про зупинення провадження по справі, оскільки Приватним підприємством "Тернопільська фірма "Будівельник" направлено до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу за позовом ПП "Тернопільська фірма "Будівельник" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування № 01-15/10 від 17.05.2010р. та № 02-15/10 від 18.05.2010р..

Суд, розглянувши заявлене клопотання, відхилив його, оскільки у відповідності до ст. 124 Конституції України регламентовано, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Отже, з огляду на приписи ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій України", та вимоги ст.ст. 1, 41, 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

В господарських судах не підлягають розгляду спори за межами підвідомчості, яка регламентована, зокрема, ст.ст. 1, 12- 17 Господарського процесуального кодексу України та іншими законодавчими актами.

Матеріали справи свідчать, що предметом спірних правовідносин у даній справі є стягнення штрафу за правопорушення у сфері містобудування. З урахуванням наведеного вбачається, що даний спір є таким, що виник у господарських правовідносинах, і незалежно від участі в ньому держаного контролюючого органу повинен вирішуватись в порядку господарського судочинства.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим, порядок накладення та стягнення штрафів за правопорушення у сфері містобудування встановлено Законом України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" № 208/94-ВР від 14.10.94 (208/94-ВР) , ст. 4 якого передбачено, що рішення у справах про правопорушення у сфері містобудування, передбачені цим законом, може бути оскаржено до господарського суду.

Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, передбачених Законом України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" (208/94-ВР) , визначено Положенням про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.95 № 244 (244-95-п) , за змістом п. 10, 11, 12 якого у разі несплати підприємством штрафу за правопорушення у сфері містобудування у 15-денний термін з дня його накладення, він стягується інспекцією за рішенням господарського суду. При цьому, рішення про накладення штрафу може бути оскаржено до господарського суду. Про оскарження цього рішення підприємство повідомляє до настання терміну його виконання інспекцію. Виконання постанови про накладення штрафу призупиняється до прийняття відповідного рішення або ухвали господарським судом.

Відтак, заперечення відповідача щодо непідвідомчості даного спору господарським судам лише за суб'єктним складом сторін у справі, є неправомірними.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Відповідно до п. 2 Положення "Про державний архітектурно-будівельний контроль", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1993р. № 225 (225-93-п) (з наступними змінами і доповненнями) державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) та її територіальні органи.

Пунктом 4 зазначеного Положення передбачено, що Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, в разі встановлення порушення у сфері містобудування, реалізують свої повноваження шляхом складання протоколів про правопорушення, приписів та застосування штрафних санкцій у відповідності до "Положення про порядок накладання штрафів за правопорушення у сфері містобудування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995р. № 244 (244-95-п) .

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у своїй діяльності керуються Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, актами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства регіонального розвитку та будівництва та Державної архітектурно-будівельної інспекції, а також Положенням "Про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі", затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19.11.2007р. № 317 (z1361-07) (з наступними змінами і доповненнями), згідно пункту 3 якого, одним із основних завдань Інспекції є виконання в межах компетенції дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури (далі - державний архітектурно-будівельний контроль).

На виконання делегованих повноважень працівниками інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Тернопільській області в період з 05.04.2010р. по 14.04.2010р. було проведено позапланову перевірку виконання Приватним підприємством "Тернопільська фірма "Будівельник" вимог, встановлених законодавством, стандартами, нормами, правилами з виконання будівельних робіт з будівництва групи зблокованих секційних багатоквартирних житлових будинків з вбудованими стоянками для автомобілів по вул. Корольова, 2 на землях Байковецької сільської ради (акт перевірки № 01-15/10 від 14.04.2010р.).

За результатами проведеної перевірки, інспекцією встановлено ряд порушень, зокрема, будівництво об’єкта здійснюється без дозволу інспекції ДАБК на виконання будівельних робіт, з грубим порушенням вимог проектної документації, без здійснення авторського нагляду за будівництвом об’єкта, про що посадовими особами інспекції 14.04.2010р. складено припис №01-15/10.

Відповідальність підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності за правопорушення у сфері містобудування встановлена Законом України "Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" від 14.10.1994р. (208/94-ВР) № 208/94 ВР, відповідно до статті 1 якого підприємства, їх об'єднання, установи та організації (далі - підприємства) незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту (далі - будівельні роботи), виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання або без затвердженої проектної документації - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості цих робіт.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 3 даного Закону, підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування є протокол, складений уповноваженою на те особою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки. Разом з протоколом складається припис про усунення допущених порушень. рішення посадової особи інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про накладення штрафу оформляється постановою про накладення на підприємство штрафу за правопорушення у сфері містобудування відповідно до цього Закону.

Згідно довідки приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник" № 10 від 14.05.2010р., вартість будівельно-монтажних робіт на даному об’єкті, розташованому на землях Байковецької сільської ради, становить 278.000 грн..

Зважаючи на наведені обставини, на підставі протоколу про правопорушення у сфері містобудування від 14.05.2010 р., інспекцією, відповідно до статті 1 "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування", за порушення ст. 29 Закону України "Про планування та забудову територій", на відповідача згідно постанови № 01-15/10 від 17.05.2010р. накладено штраф в розмірі 139000 грн. (50% вартості цих робіт) та визначено термін його сплати до 31.05.2010р.

Відповідно до частин 7 статті 3 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об‘єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" штраф підлягає сплаті підприємством у п'ятнадцятиденний термін з дня його накладення. У разі несплати штрафу у зазначений термін він стягується у судовому порядку.

Пунктом 11 Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995р. № 244 (244-95-п) , визначено, що у разі несплати штрафу в зазначений термін він стягується інспекцією за рішенням суду (господарського суду).

Враховуючи вищенаведене, та беручи до уваги, що станом час розгляду справи в суді штраф відповідачем не сплачено (будь-яких доказів про сплату останнього суду не представлено), а тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення як такі, що підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

У відповідності до вимог ст.ст. 44- 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43, 44 - 49, 69, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник", вул. Миру, 3а, м. Тернопіль, код 30066909 –139000 грн. штрафу, які перерахувати до державного бюджету України (р/р 31113106700513 в УДК у Тернопільському районі, 21081100, ЄДРПОУ одержувача 23588119, МФО 838012;

- в доход Державного бюджету України - 1390 грн. державного мита;

- в доход державного бюджету м. Тернополя 22050003 р/р № 31210264700002 у ГУДК у Тернопільській області, МФО 838012, ЄДРПОУ 23588119 –236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати накази стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.

4.рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 02.08.2010 року через місцевий господарський суд.