Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 14 663 грн. 75 коп. заборгованості згідно усної домовленості на видачу паливно – мастильних матеріалів (відомість на видачу паливно – мастильних матеріалів ТОВ "Сумикомунтранс" за червень 2007 року), а також стягнути судові витрати, пов’язані з розглядом справи.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву № 78 від 23.04.2010 року, відповідно до яких в обґрунтування своєї позиції по справі зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 3142 грн. 73 коп. відповідно до накладних, згідно усної домовленості ТОВ АФ "Хвиля" зобов’язувалось повернути заборгованість в серпні 2010 року.

Позивач подав письмові пояснення, в яких зазначив, що заперечення відповідача документально не підтверджені, а тому є безпідставними.

Крім того, позивач подав додаткові письмові пояснення № 4-2//626 від 09.06.2010 року, відповідно до яких зазначає, що вартість дизельного палива, за якою позивач здійснив його відпуск відповідачу, була 3,326 грн./літр та 3,43 грн./літр, що є меншою, ніж середня вартість у зазначений період.

Представник відповідача в засідання суду не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала суду про порушення провадження у справі від 19.04.2010 року отримана ним 21.04.2010 року), ухвали про відкладення розгляду справи були також направлені відповідачу та не повернуті до суду, доказів поважності причини неприбуття представника в судове засідання суду не надано. За таких обставин справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

03.04.2007 року на адресу ТОВ "Сумикомунтранс" (позивача) від ТОВ Агрофірми "Хвиля" (відповідача) за підписом директора Садового А.І. надійшов лист за № 67 з проханням в рахунок взаємних розрахунків виділити паливо в кількості 2413 літрів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов‘язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов‘язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов‘язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, цивільні права та обов‘язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов‘язки.

Господарські договори відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За загальним порядком укладення господарських договорів, визначеним у ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з відомістю б/н за квітень 2007 р. (а.с. 11) на підставі довіреності серії ЯМЮ № 455357 від 03.04.2007 року ТОВ АФ "Хвиля" через Пономаренко Олександра Івановича отримало 2413 літрів дизельного палива (а.с. 10).

20.06.2007 р. ТОВ АФ "Хвиля" отримало від ТОВ "Сумикомунтранс" ще 1935 літрів дизельного палива ( відомість б/н за червень 2007 року, довіреність серії ЯМЮ № 455376 від 20.06.2007 року на ім’я Трофімцова Віктора Михайловича) (а.с. 12-13).

При укладенні господарського договору, навіть у спрощений спосіб, сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 180, ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях.

26.03.2010 р. позивач надіслав відповідачу Вимогу за № 4-2/336 (а.с. 14) про сплату заборгованості за отримане паливо в сумі 14 663 грн. 75 коп., у якій зазначив, що 3 квітня 2007 р. ним була здійснена видача дизельного палива відповідачу в кількості 2413 л на суму 8026 грн. 31 коп.; 20 червня 2007 р. – 1935 л на суму 6637 грн. 44 коп.

Відповідачем, який заперечує проти позову з тих підстав, що ціна дизельного палива під час його отримання у квітні, червні 2007 р. не була визначена, в судове засідання 29.04.2010 р. надані копії накладних № 42 від 03.04.2007 р. та б/н від 20.06.2007 р. на поставку дизельного палива, в яких ціна палива та загальна вартість отриманого товару не вказана (а.с. 21-22).

Таким чином, при здійсненні поставки дизельного палива позивачем у наданих суду на підтвердження наявних господарських відносин первинних бухгалтерських документах не зазначена ціна одиниці товару (одного літра дизельного палива) та загальна вартість отриманого відповідачем 03.04.2007 та 20.06.2007 р. пального. Згідно додаткових письмових пояснень від 09.06.2010 р. (а.с. 48) така вартість дизельного палива визначена позивачем виходячи з ціни палива, вказаної у товарно-транспортній накладній № ОТ-00000136 від 27.02.2007 р. про отримання палива від постачальника ПП фірми "Ярна-НТ" та даних моніторингу середніх рівнів цін на окремі види нафтопродуктів станом на 20.12.2007 р. (за даними Державної інспекції з контролю за цінами).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені якої складено документ, назву документа (форми), дату і місце складення, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, суд приходить до висновку, що надані позивачем докази та первинні бухгалтерські документи, які не відповідають наведеним вище вимогам, не спростовують того факту, що під час здійснення поставки відповідачу 03.04.2007 р. та 20.06.2007 р. дизельного палива між сторонами не була узгоджена ціна товару, яка є істотною умовою господарського договору.

Виходячи з викладеного, господарський договір між сторонами, щодо якого була досягнута згода про його укладення у спрощений спосіб, фактично не був укладений, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Відповідно до ст. ст. 32 – 34 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку, що позивачем не доведені заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 14 663 грн. 75 коп. заборгованості та не надано суду належних доказів, які б об‘єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію.