П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2007 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Кривенка В.В.,
суддів:
Гусака М.Б.,
Терлецького О.О.,
Маринченка В.Л.,
Тітова Ю.Г.,
Самсіна I.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за
позовом Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції
(далі -Житомирська ОДПI) до Науково-виробничого підприємства
"Діада К" (далі - НВП "Діада К"), приватного підприємства
"Селен-С" (далі - ПП "Селен-С") про визнання угоди недійсною,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2005 року Житомирська ОДПI звернулася до суду з
позовом про визнання недійсною усної угоди купівлі-продажу товару
(споліеласту), укладеної між ПП "Селен-С" (продавцем) та НВП
"Діада К" (покупцем) на суму 56 642,40 грн., підтвердженої
податковою накладною № 45 від 17 січня 2003 року, платіжним
дорученням № 4 від 17 січня 2003 року, оскільки вказана угода
укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства.
Постановою господарського суду Житомирської області від 6
вересня 2005 року позов задоволено: визнано недійсною на підставі
ст. 49 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(далі - ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
) усну угоду купівлі-продажу товару на суму 56 642,40
грн., укладену 17 січня 2003 року між НВП "Діада К" та ПП
"Селен-С", та застосовано до сторін встановлені ст. 49 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
наслідки недійсності угоди.
Ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 8
грудня 2005 року постанову господарського суду Житомирської
області від 6 вересня 2005 року змінено в частині розподілу
судових витрат.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 квітня
2006 року ухвалені у справі рішення залишено без зміни.
Судові рішення обгрунтовано тим, що спірна угода укладалася з
боку ПП "Селен-С" з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства.
У скарзі НВП "Діада К" поставлено питання про скасування
ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2006
року у зв'язку з порушенням норм матеріального права та
неоднаковим застосуванням судами касаційної інстанції однієї й
тієї самої норми права в аналогічних справах.
Вирішуючи поставлене у скарзі за винятковими обставинами
питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної
інстанції однієї й тієї самої норми права, колегія суддів Судової
плати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить
з нижченаведеного.
Ухвалюючи рішення, суди виходили з того, що оспорювана угода
була укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і
суспільства, оскільки наявність умислу однієї зі сторін угоди
підтверджує той факт, що ПП "Селен-С" зареєстровано протиправним
шляхом - на підставну особу з метою ухилення від сплати податків,
що також встановлено рішенням Шевченківського районного суду м.
Києва від 30 вересня 2003 року, яким визнано недійсними з моменту
реєстрації установчі документи вказаної юридичної особи.
Проте з таким висновком погодитися не можна.
Встановлення умислу підприємства на укладення угоди з метою,
що завідомо суперечить інтересам соціалістичної держави і
суспільства мало бути предметом дослідження в цій справі.
Наявність умислу при укладенні угоди не може бути підтверджено
лише рішенням районного суду про визнання недійсними установчих
документів, свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта
підприємницької діяльності юридичної особи та свідоцтва платника
податку на додану вартість однієї зі сторін договору, оскільки
предметом дослідження в такій справі є відповідність установчих
документів вимогам чинного законодавства, а не наявність умислу
при укладенні угоди при здійсненні ним підприємницької діяльності.
Рішення районного суду не звільняло господарський суд від
обов'язку встановлення наявності умислу підприємства на укладення
угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства.
Юридичним наслідком скасування державної реєстрації
підприємства з підстав визнання його установчих документів
недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час
якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому
числі держави. Сам факт визнання у судовому порядку недійсними з
моменту реєстрації установчих документів підприємства, його
державної реєстрації та свідоцтва платника податку на додану
вартість не є підставою для визнання недійсними всіх угод,
укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту
виключення з державного реєстру.
Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про державну
реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"
( 755-15 ) (755-15)
в разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до
Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до
нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на
достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі,
якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є
недостовірними.
У рішенні суду відсутні посилання на обставини, які б
підтверджували те, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою,
суперечною інтересам соціалістичної держави та суспільства.
Отже, висновок судів про суперечність спірної угоди інтересам
держави та суспільства помилково грунтується на обставинах, які не
мали правового значення для справи. Він є наслідком порушення
судами, зокрема, вимог процесуального закону про належність
доказів та підстави звільнення від доказування.
Крім того, господарські суди не мали правових підстав для
застосування ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
на момент ухвалення рішень
у справі.
1 січня 2004 року згідно з пунктами 1 та 2 Прикінцевих та
перехідних положень Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(далі -
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
), Цивільний кодекс УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(1540-06) від 18 липня 1963 року втратив чинність.
Цивільний кодекс України ( 435-15 ) (435-15)
, який набрав чинності, не
містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди,
які були встановлені ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Цим кодексом
скасовано відповідальність (правові наслідки) у вигляді
публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного
однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою,
суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення
угоди, яка порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
), не є адміністративно-правова конфіскація.
За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, кодекс має
зворотну дію в часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує
відповідальність особи.
Таким чином, застосування судом при вирішенні спору
публічно-правових санкцій, встановлених законом, чинним на момент
укладення угоди, але відсутніх у Цивільному кодексі України
( 435-15 ) (435-15)
на момент ухвалення рішення про притягнення до
відповідальності, є помилковим.
За таких обставин ухвалені у справі рішення не грунтуються на
вимогах чинного законодавства і підлягають скасуванню, а справа -
направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та
звернути увагу на те, що Цивільний кодекс України ( 435-15 ) (435-15)
не
має норми, яка була б аналогічною, зокрема за наслідками ст. 49 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. Разом з тим, Господарський кодекс України
( 436-15 ) (436-15)
, що набрав чинності 1 січня 2004 року, містить норми,
які за предметом регулювання та встановленими наслідками
співпадають зі ст. 49 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Керуючись статтями 241-244 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Судової палати в
адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Скаргу Науково-виробничого підприємства "Діада К"
задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 квітня
2006 року, ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду
від 8 грудня 2005 року та постанову господарського суду
Житомирської області від 6 вересня 2005 року скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім
випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
В.В. Кривенко
Судді:
М.Б. Гусак
В.Л. Маринченко
I.Л. Самсін
О.О. Терлецький
Ю.Г. Тітов