Позивач – Дочірнє підприємство Кримської спілки риболовецьких колгоспів "Торгівельно – промисловий комплекс "Море" звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідачів - ПП "Трейд і сервіс", Фізичної особи – підприємця Корнейко Сергія Олексійовича, просить суд визнати недійсним договір купівлі – продажу риболовного судна "Алголь" від 27 червня 2008 року, укладений між ПП "Трейд і сервіс" та Фізичною особою – підприємцем Корнейко С.О.; визнати недійсним договір купівлі – продажу обладнання риболовного судна "Алголь" від 27 червня 2008 року, укладений між ПП "Трейд і сервіс" та Фізичною особою – підприємцем Корнійко С.О., обґрунтовуючи позовні вимоги посиланнями на приписи ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 25 вересня 2009 року у справі № 2-15/5295-2009 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ТОВ "Український промисловий банк" Сімферопольська філія.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, з мотивів, викладених у відзивах на позовну заяву, просить суд в задоволенні позову відмовити.

08 листопада 2009 року до суду надійшли уточнення позивача до позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі – продажу риболовного судна "Алголь" від 27 червня 2008 року, укладений між ПП "Трейд і Сервіс" та Фізичною особою – підприємцем Корнейко С.О. та зобов’язання Фізичну особу – підприємця Корнейко С.О. повернути риболовне судно "Алголь" позивачу; визнати недійсним договір купівлі – продажу обладнання риболовного судна "Алголь" від 27 червня 2008 року, укладений між ПП "Трейд і Сервіс" та Фізичною особою – підприємцем Корнейко С.О. та зобов’язати Фізичну особу – підприємця Корнейко С.О. повернути обладнання риболовного судна "Алголь" позивачу.

14.12.2009 року до суду надійшло клопотання третьої особи – ТОВ "Український промисловий банк" Сімферопольська філія, відповідно до якого тертя особа просить суд при прийнятті рішення не допустити порушення третьої особи, при прийнятті рішення визнати факт, що має для суб’єктів господарювання юридичне значення, а саме: наявність прав та обовязків Іпотекодержателя (заставодержателя у ТОВ "Укрпромбанк" на предмет іпотеки Риболовне судно "Алголь" за іпотечним договором, укладеним між ТОВ "Укрпромбанк" та ПП "Трейд і Сервіс" та на риболовне обладнання за договором купівлі – продажу обладнання судна від 27.06.2008 року, що виступає предметом застави за договором застави рухомого майна (обладнання) № 36/Zк-08 від 27.06.2008 року, укладеного між ТОВ "Укрпромбанк" та Фізичною особою – підприємцем Корнейко С.О.

Але, суд відмовляє в задоволенні вказаного клопотання з огляду на наступне.

Слід зауважити, що ТОВ "Український промисловий банк" Сімферопольська філія має процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Так, приписами частини 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Таким чином, подане клопотання, не відповідає приписам ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, не може бути розглянуто судом, оскільки подане особою, не наділеною процесуальним правом на подання такого роду клопотань або заяв, оскільки таке право процесуально закріплене лише за позивачами або третіми особами, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору.

За резолюцією Заступника Голови Господарського суду АР Крим Тіткова С.Я. від 28 грудня 2009 року справі № 2-15/5295-2009 передано на розгляд судді Господарського суду АР Крим Калініченко А.А.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 28 грудня 2009 року справу № 2-15/5295-2009 прийнято до провадження судді Господарського суду АР Крим Калініченко А.А. із привласненням справі № 2-22/5295-2009.

21 січня 2010 року до суду надійшли уточнення позовних вимог, відповідно до яких позивач просить суд визнати право власності на риболовне судно "Алголь" за позивачем та визнати недійсним договір купівлі – продажу риболовного судна "Алголь" від 27 червня 2008 року, укладений між ПП "Трейд і сервіс" та Фізичною особою - підприємцем Корнейко С.О., зобов’язати Фізичну особу – підприємця Корнейко С.О. повернути риболовне судно "Алголь" позивачу; визнати право власності на обладнання риболовного судна "Алголь" за позивачем, визнати недійсним договір купівлі – продажу обладнання риболовного судна "Алголь" від 27 червня 2008 року, укладений між ПП "Трейд і сервіс" та Фізичною особою – підприємцем Корнейко С.О., зобов’язати Фізичну особу – підприємця Корнейко С.О. повернути обладнання риболовного судна "Алголь" позивачу.

02 лютого 2010 року до суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд визнати право власності на риболовне судно "Алголь" за позивачем; визнати недійсним договір купівлі – продажу риболовного судна "Алголь" від 27 червня 2008 року, укладений між ПП "Трейд і сервіс" та Фізичною особою – підприємцем Корнейко С.О., зобов’язати Фізичну особу – підприємця Корнейко С.О. повернути риболовне судно "Алголь" позивачу; визнати недійсним свідоцтво про право власності на риболовне судно "Алголь", видане капітаном Керченського морського рибного порту на ім’я Корнейко Сергія Олексійовича; від позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі - продажу обладнання риболовного судна "Алголь" від 27 червня 2008 року та його повернення – позивач відмовився.

03 лютого 2010 року сторони заявили клопотання про продовження строку вирішення даного спору відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 03 лютого 2010 року строк вирішення даного спору продовжено за клопотанням сторін відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

10 березня 2010 року до суду надійшла заява відповідача Фізичної особи – підприємця Корнейко С.О. про визнання позову в цілому.

29 березня 2010 року до суду надійшла заява відповідача – Фізичної особи – підприємця Корнейко С.А. про невизнання позовних вимог у повному обсязі. Крім того, відповідачем був наданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти заявлених позивних вимог.

19.05.2010 року позивач надав суду пояснення та уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить суд визнати недійсними договори купівлі - продажу риболовного судна "Алголь" та його обладнання від 27.06.2008 року, укладені між ПП "Трейд і Сервіс" та Фізичною особою – підприємцем Корнейко С.О. та застосування правових наслідків щодо вказаних недійсних або нікчемних право чинів; визнати недійсним свідоцтво про право власності на риболовне судно "Алголь", видане капітаном Керченського морського рибного порту на ім'я Корнейко Сергія Олексійовича.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 19.05.2010 року вказану заяву позивача про уточнення позовних вимог прийнято до розгляду в частині визнання недійсними договорів купівлі – продажу риболовного судна "Алголь" та його обладнання від 27.06.2008 року, укладених між ПП "Трейд і Сервіс" та Фізичною особою – підприємцем Корнейко С.О.

08.06.2010 року позивач надав суду пояснення по справі.

06.07.2010 року позивач надав суду пояснення по справі та уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить суд визнати недійсними договори купівлі - продажу риболовного судна "Алголь" та його обладнання від 27.06.2008 року, укладені між ПП "Трейд і Сервіс" та Фізичною особою – підприємцем Корнейко С.О.; вилучити у Фізичній особи – підприємця Корнейко С.О. риболовне судно "Алголь" з обладнанням на користь позивача. Крім того, позивач зазначив, що від всіх раніше поданих вимог відмовляється.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 08.07.2010 року прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог, прийнято відмову позивача від позовних вимог про визнання права власності на риболовне судно "Алголь" та його обладнання, визнання недійсним свідоцтва про право власності на риболовне судно "Алголь", видане капітаном Керченського морського рибного порту на ім'я Корнейко С.О., в цій частині провадження по справі припинено. Крім того, вказаною ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ПП "Кримська рибна компанія "Діскавері".

В судовому засіданні позивач надав суду клопотання про надання пояснень та доказів до матеріалів справи. Вказане клопотання позивача судом задоволено, надані матеріали долучені до справи.

20.07.2010 року до Господарського суду АР Крим надійшло клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи універсального бербоут – чартера № 38-А від 02.07.2007 року, схеми господарських договорів щодо риболовного судна "Алголь".

Вказане клопотання відповідача задоволено судом у повному обсязі, вказані матеріали долучені до справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, 13.07.2010 року до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з необхідністю особистої присутності відповідача в попередньому засіданні, призначеному Керченським міським судом.

Однак, суд відхиляє вказане клопотання у зв’язку з тим, що необхідність особистої присутності відповідача в Керченському міському суді не є перешкодою для участі уповноважених представників відповідача - Костіной К.В. за довіреністю від 29.11.2008 року та Птіциной І.М. за довіреністю від 22.05.2009 року в судовому процесі по даній справі.

Але, відповідачем не було забезпечено явку уповноважених представників до судового засідання, у зв’язку з чим суд не вбачає обґрунтованих підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідач – ПП "Трейд і сервіс" та третя особа - ПП "Кримська рибна компанія "Діскавері" в судове засідання не з'явились, про причини відсутності суду не повідомили. Про дату розгляду справи повідомлені належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд –

23 липня 2007 року між ТОВ "Український промисловий банк" та позивачем був укладений кредитний договір № 36/К-07 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії.

23 липня 2007 року між банком та позивачем був укладений договір застави рухомого майна (обладнання) (т.1 а.с. 46-48).

Також, 24 липня 2007 року між ТОВ "Український промисловий банк" (іпотекодержателя), ПП "Трейд і сервіс" (іпотекодавець) був укладений догові іпотеки, т. 1 а.с. 49-51, відповідно до п. 1.1. якого іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором № 36/К-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 23 липня 2007 року, укладеним між іпотекодержателем та позичальником, за умовами якого останній зобов’язаний іпотекодержателя по 22 липня 2010 року включно, у порядку, строки та на умовах, встановлених кредитним договором, повернути кредит в сумі 1100000,00 грн.

Предметом іпотеки за даним договором є риболовне судно "Алголь", ідентифікаційний номер ІМО 8974336. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на судно № 04872 від 19 червня 2002 року, виданого капітаном Севастопольського морського торгівельного порту; та свідоцтва про право плавання під державним прапором України (суднового патенту) серія РА № 04872 від 19 червня 2002 року. виданого капітаном Севастопольського морського торгівельного порту.

Сторони оцінили предмет іпотеки у 1000000,00 грн.

24 липня 2007 року між ПП "Трейд і сервіс" (лізингодавець) та позивачем (лізінгоодержувач) був укладений договір фінансового лізінгу № 1-Л, т.1 а.с. 36-38, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, лізингодавець зобов’язується передати риболовне судно у користування (та у подальшому, при виконанні сторонами всіх умов цього договору, у власність) лізінгоодержувачу на визначений у цьому договорі строк.

Відповідно до п. 1.2., 1.3., під предметом лізінгу у цьому договорі розуміється риболовне судно "Алголь"; вартість предмету лізінгу становить 1000000,00 грн.

Крім того, пунктом 1.6., визначено, що на момент укладення цього договору предмет лізінгу виступає в якості забезпечення виконання зобов’язань лізінгоодержувача перед ТОВ "Український промисловий банк" за кредитним договором № 36/К-07 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії від 23 липня 2007 року.

Згідно п. 2.1. строк лізінгу за цим договором становить 367 днів (до 24 липня 2008 року включно) з дня передачі предмету лізингу у лізинг, яким є день підписання сторонами цього договору та акту приймання – передачі предмета лізингу у лізинг.

27 червня 2008 року між ПП "Трейд і сервіс" (продавець) та Фізичною особою – підприємцем Корнейко Сергієм Олександровичем (покупець) був укладений договір купівлі – продажу, відповідно до п. 1.1. якого продавець продав, а покупець придбав риболовне судно "Алголь" в технічно правному стані на день підписання договору, та зобов’язався сплатити його вартість за ціною та на умовах, встановлених у договорі.

Так, пунктом 1.2. договору купівлі – продажу встановлено, що документом, що підтверджує право власності продавця на судно є свідоцтво про право власності на судно СЕ № 04872, видане 19 червня 2002 року Севастопольським міським торгівельним портом під № 121.

Відповідно до п. 2.1. договору купівлі – продажу, за домовленістю сторін, продаж вчинюється за 797327,57 грн., які продавець одержав від покупця.

Так, згідно п. 4.1. укладеного між відповідачами договору купівлі – продажу право власності у покупця на відчужуване судно, згідно ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України виникає з моменту державної реєстрації цього договору.

Укладений між сторонами правочин посвідчений 27 червня 2008 року приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Андрієвською О.А. та зареєстровано в реєстрі за № 2343.

27 червня 2008 року між продавцем та покупцем був складений та підписаний акт прийому – передачі, т. 1 а.с. 29.

Крім того, 27 червня 2008 року між ПП "Трейд і сервіс" (продавець) та Фізичною особою - підприємцем Корнейко С.О. (покупець) укладений договір купівлі – продажу обладнання судна, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти обладнання та оплатити за нього визначену пунктом 1.2. даного договору грошову суму.

Так, п. 1.2. договору, т. 1 а.с. 32, встановлено, що ціна обладнання є договірною та складає суму 202672,43 грн., за умовами оплати, згідно п. 1.3. договору, протягом 30 банківських днів з моменту підписання даного договору на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п. 2.1. договору купівлі - продажу обладнання судна, прийом – передача майна здійснюється шляхом підписання уповноваженими на те посадовими особами сторін акту прийому – передачі.

Крім того, 27 червня 2008 року між ТОВ "Український промисловий банк" Сімферопольська філія (заставодержатель) та Фізична особа – підприємець Корнейко С.О. (заставодавець) уклали договір застави рухомого майна (обладнання) № 36/Zк-08, т. 1 а.с. 33-35, відповідно до п. 1.1. якого застава за даним договором забезпечує вимоги заставодержателя за кредитним довго ром № 36/К-07 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії від 23 липня 2007 року, укладеним між заставодержателем та Дочірнім підприємством Кримської спілки риболовецьких колгоспів "Торгівельно – промисловий комплекс "Море", за умови якого останній зобов’язаний заставодержателю до 22 липня 2010 року включно у порядку, строки та на умовах, встановлених кредитним договором, повернути кредит в сумі 1100000,00 грн. сплатити проценти за користування ним у розмірі 19,0 процентів річних, комісії та штрафні санкції у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором.

Пунктом 1.3. договору застави рухомого майна встановлено, що предмет застави належить заставодавцю на праві власності на підставі договору купівлі – продажу обладнання судна б/н від 27 червня 2008 року, укладеного між заставодавцем та Приватним підприємством "Трейд і сервіс".

Відповідно до п. 1.4. сторони оцінили предмет застави у 202670,00 грн.

Так, в обґрунтування заявленого позову, з урахуванням уточнень позовних вимог, Дочірнє підприємство Кримської спілки риболовецьких колгоспів "Торгівельно – промисловий комплекс "Море" посилається на наступне.

За рахунок кредитних коштів, позивачем було сплачено ПП "Трейд і сервіс" всю належну суму лізингових платежів у розмірі 1000000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1 від 26 липня 2007 року на суму 989000,00 грн., від 16 серпня 2007 року, від 24 вересня 2007 року, від 30 жовтня 2007 року, від 28 листопада 2007 року, від 26 грудня 2007 року, від 19 лютого 2008 року – на загальну суму 6000,00 грн., платіжним дорученням № 1 від 24 червня 2008 року на суму 5000,00 грн.

Отже, позивач вказує на те, що відповідно до вимог п. 7.1 договору лізингу від 24 липня 2007 року, після сплати останнього лізингового платежу, сторони повинні були підписати акти звірки розрахунків та засвідчити перехід право власності на предмет лізингу до позивача.

Проте, позивач вказує, що шляхом здійснення банком дій зі зняття заборони на відчуження майна, та шляхом укладення саме між відповідачами договору купівлі - продажу, були порушені майнові права позивача стосовно предмету договору лізингу, вартість якого була сплачена позивачем у повному обсязі.

Крім того, позивач вказує на те що спеціальне законодавство, зокрема, Кодекс торговельного мореплавства (176/95-ВР) , також регулює правовідносини, пов'язані з лізингом суден. Так, стаття 221 Кодексу торговельного мореплавства України встановлює порядок та умови при поверненні судна лізингодавцю.

У разі повернення судна лізингодавець має право на частину лізингової плати, належної за користування судном. Внески, сплачені лізингоодержувачем у рахунок договірної ціни, підлягають поверненню лізингоодержувачу.

Таким чином, позивач дійшов висновку про те, що обидві сторони договорів купівлі-продажу риболовного судна "Алголь" та його обладнання від 27 червня 2008 року саме на момент укладення правочину були добре обізнані стосовно дійсного власника судна - позивача, який 24 червня 2008 року в строк, передбачений договором лізингу, повністю сплатило лізингові платежі.

Крім того, позивач зауважує, що Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) передбачено, що договір купівлі-продажу предмета забезпечувального обтяження укладається обтяжувачем від імені боржника і є правовою підставою для набуття покупцем цього предмета права власності на відповідне рухоме майно (ч. 5. ст. 30).

З наведеного позивачем зроблений висновок, що ПП "Трейд і Сервіс" мав право укласти договір купівлі-продажу заставленого майна як власник, тільки за певних умов, однією з яких відповідно до частини 2 статті 28 цього ж Закону є передача майна боржником обтяжувачу.

Отже, позивач (який повністю сплатив лізінгові платежі) не був повідомлений ПП "Трейд і сервіс" про продаж риболовного судна "Алголь" та обладнання, яке перебувало в іпотеці. Також, позивач посилається на той факт, що відповідачі по справі не складали будь-які документи (акти вилучення лізингового майна, повідомлення і таке інше), які б підтверджували правомірність їх дій згідно вищенаведених вимог чинного законодавства.

Недодержання відповідачами наведених вимог законодавства, на думку позивача, є підставою для визнання недійсності вказаних правочинів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, господарський суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

До питань що мають значення для правильного вирішення спору слід віднести питання щодо виникнення у ДП КСРК "ТПК "Море" права власності на судно та його обладнання, адже, на думку позивача, оспорювані договори купівлі-продажу порушють його права власності на майно, яке передано за цими договорами ФОП Корнейко С.О.

Згідно частини 1 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 215 Кодексу торговельного мореплавства України за договором лізингу судна власник судна (лізингодавець) зобов'язується передати фрахтувальнику (лізингоодержувачу) судно без екіпажу для використання з метою торговельного мореплавства на визначений термін, після закінчення якого до лізингоодержувача переходить право власності на судно.

Лізингоодержувач зобов'язується сплатити лізингову плату, в яку включаються плата за користування судном і його вартість за договором морського лізингу.

Відповідно до статті 217 Кодексу у договорі лізингу судна повинні бути вказані найменування сторін, мета договору, назва судна, рік побудування судна, його клас, вантажопідйомність або вантажомісткість, потужність двигунів, швидкість ходу і витрата пального, термін користування, після закінчення якого до лізингоодержувача переходить право власності на судно, розмір і термін внесення лізингової плати, місце і час передачі судна лізингоодержувачу та інші необхідні дані.

Підставою заявлених позивачем позовних вимог є та обставина, що ним у повному обсязі були сплачені лізінгові платежі за об’єкт лізінгу – риболовне судно "Алголь", у зв’язку з чим позивачем набуто право власності на вказане майно.

Але, суд звертає увагу на той факт, що, як зазначалось раніше, строк лізінгу за договором становить 367 днів (до 24 липня 2008 року включно) з дня передачі предмету лізингу у лізинг, яким є день підписання сторонами цього договору та акту приймання – передачі предмета лізингу у лізинг.

Відповідно до п. 7.1. договору встановлено, що протягом строку дії цього договору предмет лізингу є власністю лізінгодавця. По закінченню строку лізингу та після сплати останнього лізингового платежу, передбаченого цим договором, сторони підписують акт звірки остаточних розрахунків, в якому за відсутності взаємних претензій, фіксують виконання цього договору та перехід права власності на предмет лізінгу до лізінгоодержувача. Лізінгодавець зобов’язується сприяти перереєстрації предмету лізінгу у власність лізінгоодержувача після виконання останнім всіх умов цього договору.

Отже, враховуючи загальні правила набуття прав власності, встановлені цивільним законодавством, суд звертає увагу позивача на те, що момент набуття права власності на об’єкт лізингу був погоджений та встановлений самими сторонами.

Згідно частини 2 статті 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі – продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачено інше.

Юридичними фактами є дії та події, з якими пов’язано виникнення, зміна та припинення цивільних правовідносин.

Згідно умов договору фінансового лізингу №1-Л від 24 липня 2007 року право власності риболовне судно "Алголь" у ДП КСРК "ТПК "Море" виникає за наявності двох юридичних фактів, які утворюють так званий юридичний склад: 1) це сплив строку лізингу; 2) внесення лізингових платежів. Положення договору щодо виникнення права власності після спливу строку лізингу, кореспондує спеціальним нормам, які містяться у статтях 217, 215 КТМ України та пов’язують виникнення у лізингоодержувача права власності на морське судно саме з закінченням строку лізингу.

Також суд звертає увагу позивача на те, що п. 7.1. договору що до моменту закінчення строку дії договору (строку лізингу) власником предмету лізингу залишаєтся лізингодавець, тобто – ПП "Трейд і Сервіс".

Оскільки, сторонами було погоджено та встановлено строк лізингу 367 днів, до 24 липня 2008 року, то, станом на дату укладення оспорюваних позивачем правочинів – 27 червня 2008 року – за умови здійснення позивачем лише сплати лізингових платежів, позивач не набув права власності на риболовне судно "Алголь", у зв’язку з наявністю лише однією з двох обов’язкових умов набуття права власності, визначених самими сторонами.

Щодо процедури продажу судна "Алголь" та порушення права позивача.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (стаття 36 Закону).

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону (898-15) . Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом (898-15) способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до пунктів 4.4.1 договору іпотеки судна "Алголь" від 24 квітня 2007 року звернення стягнення на предмет іпотеки можливо або шляхом прийняття судна у власність іпотекодержателя або шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу (т.1 а.с. 50).

ТОВ "Укрпромбанк" на адресу ДП КСРК "ТПК "Море" та ПП "Трейд і сервіс" дійсно було надіслано вимогу про усунення порушення відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку" (вих. №1007 від 31.03.2008), надіслання якої, відповідно до положень зазначеного закону передує діям іпотекодержателя із звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак, як вбачається з матеріалі справи, звернення стягнення на предмет іпотеки – судно "Алголь" на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса не проводилось, продаж судна відбувалась не від імені іпотекодержателя – ТОВ "Український промисловий банк", а від імені власника – ПП "Трейд і сервіс", задоволення вимог іпотекодержателя – ТОВ "Український промисловий банк" за рахунок коштів, отриманих внаслідок продажу предмету іпотеки не проводилось, за таких обставин суд виходить з того, що судно було продано ФОП Корнейко С.О. не в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, а в порядку реалізації власником свого повноваження щодо відчуження майна.

За таких умов, суд вважає всі доводи позивача щодо недотримання процедури звернення стягнення на предмет іпотеки необґрунтованими, оскільки процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки фактично не реалізовано.

Відповідно до статті 9 Іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором. Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

При укладенні договору купівлі-продажу від з ФОП Корнейко С.О. ПП "Трейд і сервіс" була отримана згода іпотекодержателя у вигляді дозволу на продаж заставного майна та заміну боржника вих. 2195 від 27.06.2008 (т.1 а.с. 28).

Укладаючи договір купівлі-продажу судна з ФОП Корнейко С.О. 27 червня 2008 року ПП "Трейд і Сервіс" не порушувало право власності позивача на судно "Алголь", оскільки позивач права власності на судної не набув, відчуження судна призвело до невиконання з боку ПП "Трейд і Сервіс" цивільно-правового зобов’язання до відношенню до ДП КСРК "ТПК "Море", яке виникло з договору фінансового лізингу №-1Л и полягає в обов’язку ПП "Трейд і Сервіс" передати майно у користування, а після закінчення строку дії договору лізингу та сплати лізингових платежів – у власність.

Правові наслідки порушення цивільно-правових зобов’язань визначені в главі 51 розділу I книги V Цивільного кодексу України (435-15) "Правові наслідки порушення зобов’язання. Відповідальність за порушення зобов’язання".

Відповідно до статті 620 ЦК України у разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання. Кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками, у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або в користування.

Відповідно до статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Цивільним кодексом України (435-15) , Кодексом торговельного мореплавства України (176/95-ВР) , іншими законами України не передбачено поширення режиму нерухомого майна на морські судна при укладенні договору купівлі-продажу.

Морські судна, до яких відноситься риболовне судно "Алголь" за своє природою є рухомою річчю, режим нерухомої речі поширюється на морські судна лише під час передачі їх в заставу, що передбачено статтею 1 Закону України "Про іпотеку", в той же час, нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу судна не є обов’язковим.

Тому зазначення у назві договору купівлі-продажу від 27 червня 2008 року, укладеного між ПП "Трейд і Сервіс" та ФОП Корнійко С.О. "договір купівлі-продажу нерухомого майна" свідчить про неправильне тлумачення та розуміння норм цивільного кодексу приватним нотаріусом Андрієвської О.А.

Пункт 4.1. договору купівлі-продажу передбачає, що право власності у покупця на відчужуване судно, згідно частини 4 статті 334 ЦК України виникає з момент державної реєстрації договору.

Відповідно до частини 4 статті 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Однак, договір купівлі-продажу морського судна не підлягає державної реєстрації згідно чинного законодавства, отже посилання на пункт 4 статті 334 ЦК України є також результатом неправильного тлумачення норм цивільного законодавства.

В той же час, згідно частини 1 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, сторонами договору купівлі-продажу риболовного судна "Алголь" фактично було передбачено інший момент виникнення права власності – момент реєстрації договору.

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу риболовного судна "Алголь" укладений між ПП "Трейд і Сервіс" та ФОП Корнейко С.О. зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 27 червня 2008 року, отже саме з цього моменту ФОП Корнейко С.О. став власником судна.

За таких умов, позивач як кредитор в зобов’язанні втратив право витребовувати від ПП "Трейд і Сервіс" судно "Алголь" на підставі частини 1 статті 620 ЦК України.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту прав та законних інтересі позивача.

Як було встановлено раніше, ДП КСРК "ТПК "Море" на момент укладення ПП "Трейд і Сервіс" та ФОП Корнейко С.О. договору купівлі-продажу судна "Алголь" не набуло право власності на судно, отже цей договір відповідає положенням цивільного законодавства, оскільки укладений власником, якій мав право розпоряджатись судном за згодою ТОВ "Український промисловий банк" як іпотекодержателя.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Оскільки відчуження судна призвело до невиконання ПП "Трейд і Сервіс" своїх зобов’язань за договором фінансового лізингу №1-Л від 24 липня 2007 року, ДП КСРК "ТПК "Море" може захищати свої право за договором шляхом пред’явлення позову про розірвання договору, стягнення лізингових платежів, збитків завданих йому невиконанням договору.

Щодо посилань позивача на положення статей 660, 661 ЦК України як підставу для вилучення у ФОП Корнейко С.О. судна "Алголь" з його обладнанням на користь позивача суд зазначає наступне.

Норми, на які посилається позивач визначають лише правові наслідки пред’явлення до покупці вимог щодо вилучення товару з боку третьої та наслідки задоволення такого роду вимог.

Щодо вимог ДП КСРК "ТПК "Море" про витребовування майна від ФОП Корнейко С.О.

В той же час, вимоги щодо вилучення у ФОП Корнейко С.О. щодо вилучення у нього судна "Алголь" та його обладнання можуть пред’являтись:

в порядку реституції у разі визнання договору купівлі-продажу судна та обладнання недійсними;

в порядку віндикації на підставі положень статті 387 ЦК України.

Однак вимоги в порядку реституції може заявити лише інша сторона правочину - ПП "Трейд і Сервіс" (ч. 2 п.10 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) ), але підстав для визнання договору недійсним не вбачається.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, однак ДП КСРК "ТПК "Море" не є власником судна та обладнання, навпаки, власником судна та обладнання на момент розгляду спору є ФОП Корнейко С.О.

Відповідно до статті 186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд виходить з того, що рухоме майно: АРБ КОСПАС, блок живлення Д-2410, ванни у кількості 4 шт., воронка для приймання риби, лоток водовідділюючий, морська РЛС Р27РС, невод кошельковий, РЛО "Муссон-502", трал 23,4/128 м, трюмова секція, електроплита ВЕСТА та ехолот FCV є приналежностями морського судна "Алголь", оскільки призначені для обслуговування головної речі та пов’язані з нею спільним призначення – використовуються під час промислового лову риби.

Оскільки інше не було передбачено у договорі лізингу №1-Л від 24 липня 2007 року, суд виходить з того, що зазначене майно слідує за головною річчю, отже також було передано у лізинг за вказаним договором, що також підтверджується відповідної специфікацією (т.2 а.с. 12)

Суд вважає, що договір купівлі-продажу обладнання риболовного судна "Алголь" не підлягає визнанню недійним, а майно – витребовуванню на користь КСРК "ТПК "Море" з підстав, зазначених вище.