Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Цитрус Дискаунт"

Відповідач: фізична особа –підприємець ОСОБА_1

про визнання договору недійсним та стягнення 98000 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Цитович В.Е. –в.о. директора.

Балашова А.М. – довіреність від 03.06.2010р.

від відповідача: ОСОБА_4 –довіреність від 06.07.2010р..

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва з 09.07.2010р. до 11год. 40 хв. 14.07.2010р., з 14.07.2010р. до 12год. 20 хв. 21.07.2010р.

СУТЬ СПОРУ: позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Цитрус Дискаунт" (далі по тексту - ТОВ "Цитрус Дискаунт"), звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1), в якому просить стягнути з ФОП ОСОБА_1 на свою користь суму збитків у розмірі 78000 грн. та 20000 грн. моральної шкоди.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.06.2010р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та їй присвоєно № 12/89-10-2772.

01.07.2010 р. суд отримав від Позивача доповнення до позовної заяви від 23.06.2010 р. (вх.№16664), в яких Позивач просить визнати договір оренди нежитлового приміщення укладений між ТОВ "Цитрус Дискаунт" та ФОП ОСОБА_1 01.06.2010 р. недійсним.

Представник позивача –ТОВ "Цитрус Дискаунт", позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача –ФОП ОСОБА_1 в судових засідання був присутній, однак відзиву на позов не надав, вимоги ухвали господарського суду Одеської області від 24.06 2010 р. не виконав.

За згодою представників сторін відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01.06.2010р. між ТОВ "Цитрус Дискаунт" (Орендар) та ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) був укладений договір оренди нежитлового приміщення (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець зобов'язався передати за плату Орендареві у строкове користування, а Орендар зобов'язався прийняти у строкове користування нежитлове приміщення загальною площею 94, 8 кв. м., розташованого за адресою: м. Одеса. вул. Добровольського, буд. 98, надалі -"Приміщення", та зобов'язався сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Відповідно до п. 2.1. Договору вступ Орендаря у володіння та користування Приміщенням наступає з дати підписання сторонами Акту передання-приймання Приміщення.

01.06.2010 р. був підписаний акт прийому-передачі приміщення розташованого за адресою: м. Одеса. вул. Добровольського, буд. 98.

Згідно п.2.2. Договору Орендодавець зобов'язується до підписання цього договору звільнити Приміщення від всіх товарно-матеріальних цінностей, обладнання та інших речей, належних Орендодавцеві або третім особам.

Відповідно до п.п. 3.1.1., 3.1.3. Договору Орендодавець зобов’язався передати Орендарю Приміщення по Акту передання-приймання в належному стані у термін до 01.06.2010р. та не чинити перешкод Орендарю в користуванні орендованим Приміщенням.

Згідно п. 3.4.2 Договору Орендар має право користуватися безперешкодним доступом до орендованого Приміщення.

У відповідності до досягнутих домовленостей з Відповідачем, що закріплені у п. 4.7. Договору, Позивач повинен був в період з 01.06.2010 р. по 30.06.2010 р. провести ремонт у вищевказаному Приміщені.

Як було зазначено в позовній заяві Позивачем та не спростовано Відповідачем до підписання Договору, Відповідач показав Приміщення Позивачу, однак, на той момент там були інші Орендарі. Відповідач запевнила, що термін дії договору з Орендарями сплинув та наміру пролонгувати вищевказані орендні відносини вона не має та запевнила, що до 01.06.2010 р. приміщення буде вільне для заселення Позивачем.

01.06.2010 р. у момент підписання акту прийому-передачі Відповідач звернулась з проханням почекати декілька днів, у зв'язку з тим, що попередні Орендарі не встигли звільнити приміщення та запевнила, що Позивач може починати ремонтні роботи у Приміщенні та виконувати усі інші дії, що пов'язані з відкриттям нового магазину.

У зв'язку з цим ТОВ "Цитрус Дискаунт" 01.06.2010р. уклало договір з ФОП ОСОБА_5 про надання послуг у сфері рекламної діяльності (надалі - Договір про надання послуг).

У відповідності до предмету цього договору Позивачу повинні були надати послуги у сфері планування та проведення рекламних кампаній щодо відкриття та функціонування магазину ТОВ "Цитрус Дискаунт", що розташований за адресою: м. Одеса, пр-т. Добровольського, 98. На виконання цього договору з ФОП ОСОБА_5 був погоджений план робіт, строки виконання послуг та вартість послуг. Загальна вартість наданих послуг повинна була складати 86000 грн.

02.06.2010р. Позивач уклав договір комісії з ФОП ОСОБА_6, предметом якого було укладання договору поставки на товар, що був необхідний для відкриття нового магазину за адресою: м. Одеса, пр-т Добровольського, 98. Конкретний перелік товару був визначений у Додатку № 1 до договору комісії.

10.06.2010р. у телефонному режимі Відповідач повідомила Позивача, що не має наміру розірвати орендні відносини з попередніми Орендарями, та попередила, що Позивач не має можливості зайняти вищевказане Приміщення.

У зв'язку з цим у Позивача виникла необхідність достроково розірвати укладені договори про надання послуг та комісії, які були укладені з метою відкриття нового магазину за адресою: м. Одеса, пр-т. Добровольського, 98.

У відповідності до п. 5.2.1 Договору про надання послуг, цей договір може бути розірваний достроково тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Згідно п. 5.3. Договору про надання послуг, Замовник має право достроково розірвати договір, лише за умовами, якщо Замовник виконає наступні дії: попередить виконавця про дострокове розірвання договору не менш ніж за п'ять днів до розірвання та перерахує на поточний рахунок виконавця штраф у відповідності до п. 3.3 договору. У випадку не сплати штрафних санкцій договір не підлягає достроковому розірванню.

Згідно п. 3.3. Договору про надання послуг, у випадку дострокового розірвання договору з будь-яких причин з боку Замовника, Замовник зобов'язаний сплатити Виконавцю штраф у розмірі 30 000 грн.

10.06.2010 р. Позивач повідомив про намір достроково розірвати договір про надання послуг та звернувся з проханням не застосовувати до Позивача штрафні санкції у відповідності до договору, у зв'язку з тим, що не з його вини не має можливості зайняти орендоване Приміщення.

17.06.2010 р. Позивач отримав відповідь від ФОП ОСОБА_5, у відповідності до якої, вона була не проти дострокового розірвання договору, лише у випадку сплати штрафних санкцій за договором.

21.06.2010 р. Позивачем були сплачені штрафні санкції за Договором про надання послуг у сумі 30000 грн. на користь ФОП ОСОБА_5, що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 5398 від 21.06.2010 р.

10.06.2010 р. у телефонному режимі та 16.06.2010 р. у письмовій формі Позивач повідомив про намір достроково розірвати договір комісії укладений з ОСОБА_6

На прохання Позивача ОСОБА_6 погодився, але за умовою сплати штрафних санкцій за договором комісії.

Так, згідно п. 6.7. договору комісії, Комітент має право достроково розірвати цей договір з власної ініціативи. В такому випадку Комітент за два дні до дати розірвання договору зобов'язаний сплатити на користь Комісіонера штраф у розмірі 60% від суми комісійної плати, що вказана у п. 1.2 договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Комісіонера.

Відповідно до 1.2. договору комісії, за належне виконання Комісіонером його безпосередніх обов'язків за цим Договором Комітент зобов'язується сплатити Комісіонеру комісійну плату у розмірі 15000 грн. в строк до 31.07.2010 р.

Згідно п. 6.6. договору комісії, цей договір може бути розірваний достроково тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.

Таким чином, 21.06.2010 р. Позивачем були сплачені штрафні санкції за Договором комісії у сумі 9000 грн. на користь ФОП ОСОБА_6, що підтверджується відповідним платіжним дорученням №5397 від 21.06.2010р.

Отже, введення Відповідачем в оману Відповідача при укладенні Договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2010 р. стало підставою для звернення Позивача до суду з відповідним позовом для захисту своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, вислухав думку представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочинну прямо не встановлена законом, але одна з сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 230 Цивільного кодексу України визначено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) , правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Відповідач знала про те, про наявність діючого договору оренди з іншими Орендарями, однак замовчала ці обставини чим ввела ТОВ "Цитрус Дискаунт" в оману, щодо обтяження правами третіх осіб об'єкту оренди.

У відповідності до п. 3.7.7 Договору, Орендодавець свідчила, що обтяжень або будь-яких прав третіх осіб щодо Приміщення немає.

При цьому, частиною 2 ст. 230 встановлено, сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 623 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення:

- факт порушення зобов'язання (протиправна дія чи бездіяльність);

- наявність і розмір завданих збитків;

- причинний зв'язок між порушенням зобов'язання і збитками;

- вина особи, яка порушила зобов'язання.

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.

Вина Відповідача полягає в тому, що останній знав про наявність діючого договору оренди з Орендарем, однак замовчав вищевказану обставину, чим ввів ТОВ "Цитрус Дискаунт" в оману щодо предмету договору оренди.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до вимог ст. 224 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського Кодексу України передбачено до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати ( штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За приписами ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Щодо позовної вимоги ТОВ "Цитрус Дискаунт" про стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 грн. суд зазначає наступне:

Статтею 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Правильне застосування ст. 1167 ЦК України можливе лише з врахуванням ст. 23 ЦК України, яка надає особі право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частина друга статті 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода може бути виражена: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Зокрема, під немайновою шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до загальних підстав деліктної відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем не надані суду належні докази що підтверджують заподіяння йому моральної шкоди із боку Відповідача.

А тому суд вважає недоведеним факт заподіяння позивачу саме моральної шкоди, тому в задоволенні вимоги, щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 20000 грн. слід відмовити.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючі матеріали справи, суд прийшов до висновку, про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Цитрус Дискаунт" в частині визнання договору оренди нежитлового приміщення укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Цитрус Дискаунт" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 01.06.2010 р. недійсним та стягнення з Відповідача суми збитків у розмірі 78000 грн. підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті державного мита на суму 865 грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 236 грн.

Позивачем до Відповідача було заявлено три позовні вимоги, з яких дві немайнові та одна майнова. Відповідно ст. 3. до ДКМ України "Про державне мито" Позивачем сплачено в доход державного бюджету 780 грн. за майновий спір та 85 грн. за немайновий. Отже, слід стягнути з Позивача в доход Державного бюджету України судові витрати по сплаті державного мита за стягнення моральної шкоди у розмірі 85 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати договір оренди нежитлового приміщення укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Цитрус Дискаунт" (65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 25, офіс 550, код ЄДРПОУ 34055340) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (65117, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 01 червня 2010 р.- недійсним.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (65117, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Цитрус Дискаунт" (65039, м. Одеса, проспект Гагаріна буд. 25, офіс 550, код ЄДРПОУ 34055340) 78000 (сімдесят вісім тисяч) грн. - суму збитків у подвійному розмірі.

4. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (65117, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Цитрус Дискаунт" (65039, м. Одеса, проспект Гагаріна буд. 25, офіс 550, код ЄДРПОУ 34055340) 865 (вісімсот шістдесят п’ять) грн. –витрат на оплату державного мита; 234 (двісті тридцять шість) грн. –витрат на ІТЗ судового процесу.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Цитрус Дискаунт" (65039, м. Одеса, проспект Гагаріна буд. 25, офіс 550, код ЄДРПОУ 34055340) на користь Державного бюджету (одержувач ГУДКУ у Одеській області, р/р 31114095700008, банк одержувача ГУДКУ у Одеській області, МФО 828011, ЄДРПОУ 23213460) 85 (вісімдесят п’ять) грн. –витрат на оплату державного мита.

рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.