Дочірнє підприємство " Дніпро" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарилис" (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 59155,16 грн. на підставі Договору купівлі –продажу № б/н від 01.10.2008 р., з яких: 57085,11 грн. основного боргу та 2090,05 грн. 3% річних. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору, зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2010 р. порушено провадження у справі № 39/119 та призначено справу до розгляду на 31.05.2010 р. о 11:50 год.

Представник позивача в судовому засіданні 31.05.2010 р. подав заяву на виконання вимог ухвали суду та документи для залучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 31.05.2010 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 30.04.2010 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку, 31.05.2010 р. через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 14.06.2010 о 12:10 год.

11.06.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги заперечував повністю у зв"язку із здійсненням попередньої оплати за спірний товар повіреним відповідача Василечком Ігорем Зеноновичем, на підтвердження чого залучив до матеріалів справи копії договору доручення від 01.12.2008 р. та розписки від 18.12.2008 р., виданої Бельковою Любов"ю Володимирівною Василечку Ігорю Зеноновичу.

11.06.2010 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав клопотання про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. Судом клопотання задоволено. Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно –апаратного комплексу "Діловодство суду".

Представник відповідача в судовому засіданні 14.06.2010 р. на виконання вимог ухвал суду від 30.04.2010 р. та від 31.05.2010 р. подав документи для залучення до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 14.06.2010 р. позовні вимоги підтримав повністю, отримання грошових коштів від відповідача в рахунок оплати спірного товару заперечував, залучив до матеріалів справи копію акту від 06.08.2009 р. комісії стосовно залиття приміщення в будинку № 6 по вулиці Комінтерну загальною площею 67,1 кв. м.

Представники сторін в судовому засіданні 14.06.2010 р. подали спільне клопотання про продовження термінів розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2010 р., на підставі ст.ст. 69, 77 ГПК України, продовжено строк вирішення спору, розгляд справи відкладено на 05.07.2010 р. о 14:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 05.07.2010 р., надав належним чином засвідчену копію Контракту № 1-21 від 03.01.2006 р.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 05.07.2010 р., подав клопотання про відмову від фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів. Представник позивача клопотання підтримав. Судом клопотання задоволено.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 05.07.2010 р., подав клопотання про призначення судової експертизи.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову (ч. 4 ст. 27 ГПК України).

Враховуючи приписи ст. 27 ГПК України та умови п.п. 7.1, 7.2 Договору купівлі-продажу № б/н 01.10.2008 р., суд прийшов до висновку про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Компанії "Russo Balt Ltd".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 19.07.2010 о 12:00 год., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Компанію "Russo Balt Ltd".

19.07.2010 р. представник гр. Василечка Ігоря Зеноновича через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи № 39/119 до розгляду апеляційним судом апеляційної скарги гр. Василечка Ігоря Зеноновича на ухвалу Господарського суду міста Києва про повернення позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору від 05.07.2010 р. Суд не вважає наведену обставину у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України підставою для відкладення розгляду справи. Крім того, стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених в п.п. 1 –5 ч. 1 цієї статті випадків відкласти розгляд справи.

В судовому засіданні 19.07.2010 р. судом було розглянуте клопотання відповідача про призначення судової експертизи стосовно встановлення факту написання розписки від 18.12.2008 р. керівником позивача, у зв"язку з чим суд прийшов до висновку, що клопотання про призначення судової експертизи задоволенню не підлягає, оскільки має на меті знайти можливість аргументації на підтвердження суб’єктивних тверджень відповідача, викладених останнім у відзиві на позов. Враховуючи, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, а у відповідача відповідні докази відсутні, його клопотання на стадії розгляду справи по суті буде порушенням прав позивача та рівності сторін в судовому процесі. Судом також враховано, що відповідачем не надано суду оригінал розписки від 18.12.2008 р. для огляду. За таких обставин, суд вважає надану копію розписки неналежним доказом.

Представник позивача в судовому засіданні 19.07.2010 р. надав на виконання вимог ухвали суду від 05.07.2010 р. докази на підтвердження направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Компанії "Russo Balt Ltd", та на адресу представника третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні 19.07.2010 р. надав пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав повністю, відповідач проти задоволення позову заперечував повністю.

В судовому засіданні 19.07.2010 р., за згодою представників сторін, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

01.10.2008 р. між Дочірнім підприємством "Дніпро" (позивачем), визначеним як Сторона 2, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амарилис" (відповідачем), визначеним як Сторона 3, був укладений Договір купівлі-продажу № б/н (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору Сторона 2 (позивач) зобов"язувався передати у власність Сторони 3 (відповідача) косметичні засоби торгівельної марки "MAVALA" (надалі –Товар), які станом на момент продажу рахуються на складі Сторони 2, та фірмове обладнання торгівельної марки "MAVALA" (надалі –Обладнання), а Сторона 2 зобов"язувалась прийняти та оплатити вартість Товару та Обладнання.

Згідно п.п. 2.1,.2.2 Договору ціна на Товар та Обладнання відображається окремими видатковими накладними та відповідає балансовій вартості Сторони 2, загальна вартість Договору складається з суми видаткових накладних на Товар та Обладнання.

Відповідно до п. 4.1 Договору сторони узгодили, що всі розрахунки по даному договору здійснюються виключно в національній валюті шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Сторони 2 (позивача), вказаний в розділі 10 даного договору, а саме: р/р 26003301100674 в Подільській філії ВАТ "ВТБ Банк" м. Київ, МФО 300777.

Зі змісту п. 4.2 Договору вбачається, що Сторона 3 (відповідач) зобов"язувалась провести оплату за отриманий Товар на умовах стопроцентної передоплати на підставі рахунку –фактури.

Згідно п. 4.3 Договору датою проведення розрахунків вважається день, в який сума, згідно рахунка –фактури, перерахована на розрахунковий рахунок Сторони 2 .

Відповідно до п. 5.3 Договору право власності на отриманий Товар переходить до Сторони 3 з моменту отримання нею Товару та оформлення видаткових накладних, які підтверджують факт приймання –передачі Товару .

Згідно п.п. 7.1, 7.2 Договору сторони узгодили, що всі спори та розходження, які можуть вплинути при виконанні умов даного Договору, вирішуються сторонами шляхом переговорів за участю генерального директора Компанії "Russo Balt Ltd" (Сторона 1), а у випадку, коли сторони не прийшли до згоди шляхом переговорів, всі спори повинні вирішуватись відповідно до вимог діючого законодавства України, виходячи з умов угоди про передачу прав на дистриб"юцію товарів на території України до Контракту № 1-21 від 03.01.2006 р.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що Сторона 3 (відповідач) не має права передавати свої повноваження третім особам без письмової згоди Сторони 2 (позивача).

Вищенаведені умови Договору купівлі-продажу № б/н від 01.10.2008 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (435-15) (далі – ЦК України (435-15) ) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (436-15) (далі – ГК України (436-15) ) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На твердження позивача, ним на виконання умов Договору був поставлений відповідачу Товар на загальну суму 57085,11 грн., на підтвердження чого позивач додав до позовної заяви копії видаткових накладних № МА-1048 від 03.12.2008 р. на суму 2428,91 грн. та № МА-0001 від 15.01.2009 р. на суму 54636,20 грн., а також довіреності ТОВ "Амарилис" серії НБЖ № 483229 від 15.01.2009 р., виданої на ім"я Василіка Олега Васильовича. Наведені накладні засвідчені підписами уповноважених представників та печатками сторін.

Позивач зазначив, що відповідач, в порушення п. 4.2 Договору щодо проведення стопроцентної передоплати за Товар, отриманий за вищенаведеними видатковими накладними Товар взагалі не оплатив. При цьому позивач вважає, що датою виникнення зобов"язання відповідача по оплаті Товару слід вважати дату отримання Товару.

У зв'язку з тим, що відповідач за отриманий Товар не розрахувався, позивач 11.03.2009 р. та 25.03.2009 р. направив відповідачу претензії № 9 від 10.03.2009 р. та № 10 від 24.03.2009 р. відповідно. Зазначені претензії отримані відповідачем 16.03.2009 р. та 27.03.2009 р. відповідно, що підтверджується доданими до позовної заяви повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Проте відповідач заборгованість за поставлений Товар не погасив, а тому, с таном на час звернення позивача з позовом до суду основний борг відповідача за поставлений на підставі Договору купівлі –продажу № б/н від 01.10.2008 р. Товар становить, на думку позивача, 57085,11 грн. ( основний борг).

По матеріалам справи встановлено факт поставки позивачем на виконання умов Договору Товару на загальну суму 57065,11 грн., що підтверджується видатковими накладними № МА-1048 від 03.12.2008 р. на суму 2428,91 грн. та № МА-0001 від 15.01.2009 р. на суму 54636,20 грн., довіреністю ТОВ "Амарилис" серії НБЖ № 483229 від 15.01.2009 р., виданої на ім"я Василіка Олега Васильовича (2428,91 грн. + 54636,20 грн. = 57065,11 грн.). При цьому суд звертає увагу, на допущену позивачем у позовній заяві арифметичну описку (помилку) при складанні сум спірних видаткових накладних для розрахунку ним суми основного боргу, а саме: 2428,91 грн. відповідно до видаткової накладної № МА-1048 від 03.12.2008 р. + 54636,20 грн. відповідно до видаткової накладної № МА-0001 від 15.01.2009 р. = 570 65,11 грн., тоді як фактично у позовній заяві було зазначено суму основного боргу у розмірі 570 85,11 грн. В той же час, ціна позову, відповідно до якої позивачем було сплачено державне мито при зверненні з позовом до господарського суду, вказана позивачем саме з урахуванням суми основного боргу у розмірі 570 65,11 грн., що дає суду підстави вважати допущену різницю між наведеними сумами саме як арифметичну описку (помилку) (59155,16 грн., ціна позову = 570 65,11 грн., сума основного боргу + 2090,05 грн. 3% річних).

Зібрані у справі докази свідчать про порушення відповідачем умов Договору, зокрема, щодо здійснення розрахунку за поставлений Товар, оскільки станом на час розгляду спору по суті в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили як про здійснення відповідачем передоплати за поставлений Товар, так і про здійснення відповідачем розрахунку за поставлений Товар в подальшому.

Зокрема, пунктом 4.2 Договору встановлено, що відповідач був зобов"язаний провести оплату за отриманий Товар на умовах стопроцентної передоплати на підставі рахунку –фактури.

Заперечення відповідача, викладені останнім у відзиві на позов, щодо здійсненням попередньої оплати за спірний Товар повіреним відповідача Василечком Ігорем Зеноновичем, суд не приймає до уваги з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що 01.12.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Амарилис" (відповідачем), визначеним як Довіритель, та громадянином Росії Василечком Ігорем Зеноновичем, визначеним як Повірений, був укладений Договір доручення (надалі –Договір доручення), відповідно до п. 1.1 якого Довіритель доручив, а Повірений зобов"язався вчинити від імені та за рахунок Довірителя певні юридичні дії, спрямовані на виконання умов договору купівлі-продажу від 01.10.2008 р., а саме: вести переговори щодо порядку придбання товарів та обладнання, передбачених зазначеним договором; вести розрахунки за зазначені товари і обладнання.

Сторони Договору доручення домовились, що Повірений буде здійснювати розрахунки за даним договором власними коштами, а Довіритель відшкодує повіреному зазначені витрати і сплатить винагороду Повіреного у розмірі 100,00 грн. (п.п. 1.2, 2.2.3, 3.1 Договору доручення).

Пунктом 2.1.2 Договору доручення передбачено, що Довіритель зобов"язаний видати Повіреному довіреність на виконання доручення, що виникає з цього договору.

Згідно п. 2.1.4 Договору доручення, за вимогою Повіреного, але не раніше "01"грудня 2009 року, Довіритель зобов'язаний компенсувати Повіреному витрати, які Повірений поніс у зв'язку із виконанням цього Договору, та сплатити винагороду Повіреному.

Пунктом 2.2.4 Договору доручення визначено, що Повірений зобов"язаний отримати від Постачальника розписку про отримання коштів та зобов"язання поставити товар і обладнання Довірителю.

Таким чином, укладений між відповідачем та Василечком Ігорем Зеноновичем Договір доручення № б/н від 01.12.2008 р. за своєю правовою природою є договором доручення (глава 68 ЦК України (435-15) ).

Згідно ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до ст. 1003 ЦК України передбачено, що у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Частиною 1 ст. 1007 ЦК України визначено обов"язок Довірителя видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Аналіз вищенаведених правових норм, а також умов договорів купівлі-продажу № б/н від 01.10.2008 р. та доручення № б/н від 01.12.2008 р. дозволяє суду зробити наступні висновки:

- пунктом 9.1 Договору купівлі-продажу № б/н від 01.10.2008 р. визначено, що відповідач не має права передавати свої повноваження третім особам без письмової згоди позивача;

- відповідачем не названо та до матеріалів справи не залучено доказів на підтвердження письмової згоди позивача щодо передачі відповідачем його повноважень третій особі, зокрема, Василечку Ігорю Зеноновичу з огляду на укладання останнього з відповідачем Договору доручення № б/н від 01.12.2008 р.;

- за відсутності письмової згоди позивача на передачу відповідачем його повноважень за Договором купівлі-продажу № б/н від 01.10.2008 р. третім особам, відповідач повинен був виконати зобов"язання за цим договором особисто, в т.ч. і щодо здійснення розрахунку за поставлений Товар. Фактичні ж дії відповідача щодо укладення Договору доручення № б/н від 01.12.2008 р. суд вважає такими, що здійснені поза межами Договору купівлі-продажу № б/н від 01.10.2008 р.

Крім того, суд враховує, що в порушення п. 2.1.2 Договору доручення відповідач не видав Повіреному (Василечку Ігорю Зеноновичу) довіреність на виконання доручення, що безпосередньо виникає з Договору № б/н від 01.12.2008 р. Вказану довіреність відповідач не назвав та до матеріалів справи не залучив, відсутні посилання на останню і в наданій суду розписці від 18.12.2008 р., яка видана Бельковою Любов"ю Володимирівною Василечку Ігорю Зеноновичу (надалі - розписка від 18.12.2008 р.).

Так, розписка –це письмовий документ, який підтверджує дію, яка вже здійснилася, зокрема, одержання грошей. Основними реквізитами розписки є назва документа, посада, прізвище, ім"я, по батькові особи, яка надає розписку, сума грошей або найменування матеріальних коштів, дата, підпис автора.

Суд звертає увагу на той факт, що вищенаведена розписка не містить будь –яких посилань ані на Договір купівлі-продажу № б/н від 01.10.2008 р., ані на Договір доручення № б/н від 01.12.2008 р., а тому суду не доведено, що дії Василечка Ігоря Зеноновича щодо здійснення передоплати в розмірі 15000,00 (п"ятнадцяти тисяч) доларів США є безпосередньо діями останнього по вчиненню від імені та за рахунок відповідача юридичних дій, спрямованих на виконання саме умов Договору купівлі-продажу від 01.10.2008 р., а рівно суду не доведено, що зобов"язання Белькової Любові Володимирівни "отгрузить товар ТМ MAVALA, который находиться на реализации в ТС "Броаадр"(зазначено нерозбірливо –примітка суду) в количестве 6012 единиц…"є зобов"язанням саме позивача по поставці товару саме за Договором купівлі-продажу від 01.10.2008 р., адже з наведеної розписки не вбачається, що Белькова Любов Володимирівна при її видачі діяла як директор позивача та від імені останнього, не надані ці докази відповідачем і при розгляді справи по суті. Крім того, відповідно до п. 4.1 Договору купівлі-продажу № б/н від 01.10.2008 р. всі розрахунки по даному договору здійснюються виключно в національній валюті шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Сторони 2 (позивача), вказаний в розділі 10 даного договору, а саме: р/р 26003301100674 в Подільській філії ВАТ "ВТБ Банк" м. Київ, МФО 300777. Фактично ж у розписці йдеться про передачу грошових коштів в іноземній валюті –доларах США . Крім того, відповідач не надав суду оригінал розписки від 18.12.2008 р. для огляду в судовому засіданні.

З урахуванням наведеного, суд не приймає надану відповідачем розписку від 18.12.2008 р. у якості доказу здійснення ним попередньої оплати за спірний товар.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України (435-15) ). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на встановлені судом обставини справи, в т.ч. встановлену п. 4.2 Договору купівлі-продажу від 01.10.2008 р. умову щодо стопроцентної попередньої оплати за Товар та фактичну поставку позивачем Товару за видатковими накладними № МА-1048 від 03.12.2008 р. на суму 2428,91 грн. та № МА-0001 від 15.01.2009 р. на суму 54636,20 грн. без одержання стопроцентної попередньої оплати, суд прийшов до висновку, що зобов’язання по оплаті поставленого Товару в загальній сумі 57065,11 грн. виникло у відповідача з моменту отримання Товару та оформлення наведених видаткових накладних, які підтверджують факт приймання –передачі Товару, а саме з 04.12.2008 р. на суму 2428,91 грн. відповідно до видаткової накладної № МА-1048 від 03.12.2008 р. та з 16.01.2009 р. на суму 54636,20 грн. відповідно до видаткової накладної № МА-0001 від 15.01.2009 р.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 57065,11 грн. основного боргу підлягають задоволенню повністю.

З огляду на порушення відповідачем грошового зобов"язання за Договором, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з останнього 97,16 грн. 3 % річних за період з 04.12.2008 р. по 06.04.2010 р. за видатковою накладною № МА-1048 від 03.12.2008 р. та 1992,89 грн. 3 % річних за період з 16.01.2010 р. по 06.04.2010 р. за видатковою накладною № МА-0001 від 15.01.2009 р., а отже разом –2090,05 грн. 3% річних за наведеними видатковими накладними.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

За розрахунком суду 3 % річних за період з 04.12.2008 р. по 06.04.2010 р. за видатковою накладною № МА-1048 від 03.12.2008 р. становлять 97,62 грн., а 3 % річних за період з 16.01.2010 р. по 06.04.2010 р. за видатковою накладною № МА-0001 від 15.01.2009 р. становлять 2002,83 грн., а отже разом –2100,45 грн.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума 3% річних у розмірі 2090,05 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань. Тому вимоги позивача в частині стягнення 3% річних визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у розмірі 2090,05 грн.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 591,56 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 14, 525, 526, 530, 599, 610, 625, 655, 692, 712, 1000, 1003, 1007 ЦК України, ст. 265 ГК України, ст.ст. 22, 27, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 81-1, 82- 85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амарилис" ( 03186, м. Київ, бульвар Чоколівський, буд. 19, ідентифікаційний код 36123993, рахунок № 26001196379900 в АК "Укрсиббанк", МФО 351005), а у разі відсутності коштів, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Дочірнього підприємства "Дніпро" (01032, м. Київ, вул. Комінтерна, буд. 6 А, ідентифікаційний код 23722500, рахунок № 26006302000297 в Відділенні "Кредитний центр "Поділ"ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767) 57065,11 грн. (п"ятдесят сім тисяч шістдесят п"ять гривень 11 коп.) основного боргу, 2090,05 грн. (дві тисячі дев"яносто гривень 05 коп.) 3 відсотків річних, 591,56 грн. (п"ятсот дев"яносто одну гривню 56 коп.) витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.