Суть спору: Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" звернулося до господарського суду АР Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадро+Норд ЛТД", в якій просить стягнути з відповідача 494 868 грн. 83 коп., з яких 377 002 грн. 63 коп. основного боргу, 98 480 грн. 62 коп. інфляційних нарахувань, 19 385 грн. 58 коп. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір № 208-05 від 19.09.2005 р. про надання позивачем послуг міжміського та міжнародного телефонного зв’язку, послуг доступу до телекомунікаційних мереж операторів рухомого (мобільного) зв’язку та завершення вхідного графіку від телекомунікаційних мереж операторів рухомого (мобільного) зв’язку. Відповідно до п. 2.1.2.4 договору відповідач зобов’язався проводити розрахунки з позивачем згідно умов договору. Згідно виставлених рахунків позивачем надано послуг на суму 403 826,72 грн., однак, відповідач здійснив оплату лише у сумі 26 824,09 грн. Борг відповідача перед позивачем у розмірі 377 002,63 грн. станом на 30.11.2007 р. не погашений, що стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

02 вересня 2008 р. позивач у судовому засіданні надав суду заяву №406/162/52-1620 від 20.08.2008р про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 136932 грн. 66 коп. основного боргу, 50 712 грн. 03 коп. інфляційних нарахувань, 7 697 грн. 78 коп. 3 % річних, у зв’язку з тим, що сторонами було проведено звірку розрахунків, в результаті якої було встановлено, що відповідачем не оплачено три рахунки позивача за послуги надані у червні та липні 2006 року на загальну суму 136 932 грн. 66 коп.

У тому ж судовому засіданні відповідачем суду був наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити на підставі того, що були погашені зобов’язання за договором у розмірі 288 825 грн. 62 коп. та розмір заборгованості відповідача перед позивачем складав 115 001 грн. 10 коп., який був погашений шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги.

рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.02.-04.06.2009: прийнято пояснення Відповідача від 05.02.2009; прийнято заперечення Позивача від 08.04.2009 № 09/75 на пояснення Відповідача від 05.02.2009; прийнято пояснення Відповідача від 07.05.2009; прийнято пояснення Позивача від 15.05.2009 № 09/99 по акту звірки; позов задоволено частково; з Відповідача стягнуто на користь Позивача 136 932, 66 грн. боргу, 1 369, 33 грн. державного мита і 32, 65 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; у частині стягнення 50 712, 03 грн. інфляційних нарахувань і 7 697, 78 грн. – 3% річних відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просив скасувати рішення місцевого господарського суду з даної справи "в частині відмови позивачу у стягненні 50 712, 03 грн. інфляційних нарахувань та 7 697, 78 грн. 3% річних та прийняти рішення про задоволення вимог Позивача щодо стягнення зазначених сум, а також віднести на Відповідача судові витрати у відповідних сумах. Скаргу було мотивовано неправильним застосуванням господарським судом норм матеріального права.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2009 року рішення господарського суду АР Крим від 26.02.-04.06.2009 року по справі № 2-2/4228-2008 було скасоване.

Справа направлена на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

Справі привласнений № 2-18/5673.1-2009 і її розгляд доручений судді господарського суду АР Крим Осоченко І.К.

08.12.2009р. у судовому засіданні від учасників судового процесу було заявлено клопотання відповідно до ст. 69 ГПК України про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив клопотання сторін та продовжив строк розгляду справи.

19.01.2010р. до судового засідання від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу – 136932,66 грн., суму інфляційних нарахувань - 50712,03 грн., суму 3% річних – 7697,78 грн., державне мито – 584,10 грн., державне мито, сплачене за касаційний розгляд – 292,05 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 85,35 грн., а також вирішити питання про повернення зайве сплаченого державного мита у сумі 2995,26 грн.

Суд прийняв до свого розгляду дану заяву позивача.

09.02.2010р. від позивача надійшли доповнення до пояснення (уточнення) позовних вимог від 18.01.2010р., в яких позивач обґрунтовує суми, що підлягають стягненню.

22.02.2010р. у судовому засіданні відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що неможливо встановити строки порушення виконання зобов’язань відповідачем, у зв’язку з чим, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

У справі оголошувалася перерва з 22.02.2010р. по 16.03.2010р. відповідно до статті 77 ГПК України.

15.03.2010р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу – 136932,66 грн., суму інфляційних нарахувань – 92155,68 грн., суму 3% річних – 12942,48 грн., державне мито – 2420,30грн., державне мито, сплачене за касаційний розгляд – 292,05 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу – 85,35 грн., а також вирішити питання про повернення зайве сплаченого державного мита у сумі 2528,39 грн.

Суд прийняв до свого розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.

12.04.2010р. від позивача надійшли Пояснення на заперечення на позовну заяву. Суд залучив надані пояснення до матеріалів справи.

17.06.2010р. у судовому засіданні представник позивача надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що між сторонами не було підписано Акти здачі-приймання виконаних робіт. Суд залучив надані позивачем пояснення до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 15.07.2010р. не з’явився, про день та час слухання справи був сповіщений належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

Суд вважає можливим розглянути дану справу за відсутністю представника відповідача за наявними у матеріалах справи документами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

19.09.2005 року між позивачем – ВАТ "Укртелеком" (Укртелеком) - та відповідачем – ТОВ "Квадро + Норд ЛТД" (Оператор) було укладено договір № 208-05 про надання позивачем послуг міжміського та міжнародного телефонного зв’язку, послуг доступу до телекомунікаційних мереж операторів рухомого (мобільного) зв’язку та завершення вхідного графіку від телекомунікаційних мереж операторів рухомого (мобільного) зв’язку.

Згідно п. 1.1 договору № 208-05 предметом такого договору є відносини сторін, пов’язані з наданням Укртелекомом Оператору послуг міжміського та міжнародного телефонного зв’язку та послуг доступу до мереж операторів рухомого (мобільного) зв’язку через АМТС Укртелекому в м. Сімферополі, а також послуг завершення трафіку мереж операторів рухомого (мобільного) зв’язку на мережі Оператора через АМТС Укртелекому та порядок проведення розрахунків за надані послуги.

Відповідно до статті 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2.1.1 договору № 208-05, укладеного між сторонами по справі, передбачено, що позивач "Укртелеком" зобов’язується:

забезпечувати якісне надання послуг оператору (індекси номерів "560000-560699") міжміського та міжнародного телефонного зв’язку та послуг доступу до мереж операторів рухомого (мобільного) зв’язку через АМТС Укртелекому;

виконувати необхідні адміністративні роботи, пов’язані з наданням послуг міжнародного та міжміського телефонного зв’язку;

вчасно обробляти записану на магнітній стрічці первинну інформацію про з’єднання, що проведенні для оператора (індекси номерів "560000-560699");

готувати Акти здачі-приймання виконаних робіт та виставляти Оператору рахунки на оплату наданих послуг.

У свою чергу, на підставі п. 2.1.2 Договору від 19.09.2005 року оператор зобов’язався, в тому числі:

Застосовувати комутаційне обладнання, що має сертифікат виданий згідно з законодавством України;

Своєчасно проводити виставлення рахунків абонентам своєї Мережі за міжміські та міжнародні телефоні розмови та доступ до мереж рухомого (мобільного) зв’язку і проводити розрахунки з ними, з надходженням оплати за розрахунковий рахунок оператора;

Проводити розрахунки з Укртелекомом за надання оператору (індекси номерів згідно Додатку № 1) послуг міжміського та міжнародного телефонного зв’язку та послуг доступу до мереж операторів рухомого (мобільного) зв’язку;

Підписувати Акти здачі-приймання виконаних робіт на протязі трьох днів з моменту їх отримання.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново - господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Заявляючи даний позов до суду, враховуючи подальші Заяви позивача про зміну позовних вимог, остаточно ВАТ "Укртелеком" просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 136932, 66 грн., яка виникла за договором від 19.09.2005 року,за період "червень-липень" 2006 року.

Згідно п. 3.7 Договору від 19.09.2005 року Акти здачі-приймання виконаних робіт є достатньою підставою для виставлення сторонами рахунків на оплату наданих послуг. Оплата проводиться в 10-дений термін, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після звітного періоду. Якщо Акти здачі-приймання виконаних робіт не б у д е п і д п и с а н о сторонами, тоді дані тарифікації ВАТ "Укртелеком" є підставою для виставлення р а х у н к і в на оплату наданих послуг.

На суму заборгованості 136932, 66 грн. позивачем відповідачу були виставлені:

Рахунок-Акт № 06-1278 від 31 липня 2006 року на суму 48925,98 грн;

Рахунок-Акт № 06-1277 від 31 липня 2006 року на суму 21931,56 грн;

Рахунок - Акт № 06-1060 від 30 червня 2006 року на суму 66075, 12 грн – (а/с 121-123 т. 1).

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача у частині стягнення суми заборгованості у розмірі 136932, 99 грн. підтверджуються матеріалами справи, а тому визнаються судом обґрунтованими.

Оскільки відповідач не надав суду доказів повного або часткового погашення такої заборгованості у сумі 136932, 99 грн., то позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується доводів відповідача відносно припинення провадження у даній справі у частині стягнення 136932,99 грн. на підставі того, що така сума вже була сплачена відповідачем після прийняття рішення по справі № 2-2/4228-2008 (при першому розгляді), то суд вважає, що відсутні правові підстави для такого припинення, при цьому суд зауважує, що призначенням такого платежу згідно платіжного доручення № 410 від 15.09.2009 року (а/с 131 т. 2) є : "заборгованість згідно н а к а з у № 2-2/4228-2008 в сумі 136932, 66 грн. держмито 1369, 33 грн. ИТО 32, 65 грн." і такі грошові кошти були отримані позивачем на підставі такого наказу вже 16.09.2009 року.

Що, в свою чергу, свідчить про не добровільну сплату відповідачем такої суми заборгованості, а про примусову - на підставі наказу господарського суду АРК по справі № 2-2/4228-2008 (а/с 67 т. 2), але це рішення по такій справі, на підставі якого і був виданий такий наказ, у подальшому було скасовано, а справу передано на новий розгляд з привласненням справі нового номеру 2-18/5673.1-2009.

Суд вважає, що питання про виданий господарським судом АРК (суддя Толпиго В.І.) наказ від 15.06.20009 року по справі № 2-2/4228-2008 повинен вирішуватися у порядку ст. 117 ГПК України і тільки за заявою стягувача або боржника; така діюча норма права не надає суду права за своєю ініціативою самостійно розглядати таке питання.

Крім суми основного боргу, позивач також просить суд з урахуванням своєї остаточної заяви про уточнення позовних вимог від 12.03.2010 року (а/с 19 т. 3) стягнути з відповідача 3% річних у сумі 12942, 48 грн. та інфляційні витрати у сумі 92155, 68 грн. ( раніше при подачі позову сума інфляції складала 98480, 62 грн.).

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3 % (три відсотки) річних від простроченої суми.

Згідно п. 3.7 Договору від 19.09.2005 року Акти здачі-приймання виконаних робіт є достатньою підставою для виставлення сторонами рахунків на оплату наданих послуг. Оплата проводиться в 10-дений термін, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після звітного періоду. Якщо Акти здачі-приймання виконаних робіт не буде підписано сторонами, тоді дані тарифікації ВАТ "Укртелеком" є підставою для виставлення рахунків на оплату наданих послуг.

Як встановлено судом, одними з додатків до договору № 208-05 від 19.09.2005 року є Додатки № 6, №7, № 8, в яких сторонами була зафіксована форма Акту здачі – приймання виконаних робіт.

Але такі Акти здачі-приймання виконаних робіт не було підписано сторонами, тому на підставі даних тарифікації ВАТ "Укртелеком" було виставлено рахунки на оплату наданих послуг, що не суперечить умовам договору від 19.09.2005 року, а навпаки,і було передбачено його умовами - пунктом 3.7, а саме рахунки:

Рахунок-Акт № 06-1278 від 31 липня 2006 року на суму 48925,98 грн;

Рахунок-Акт № 06-1277 від 31 липня 2006 року на суму 21931,56 грн;

Рахунок - Акт № 06-1060 від 30 червня 2006 року на суму 66075, 12 грн – (а/с 121-123 т. 1).

Такі Рахунки-Акти направлялися позивачем на адресу відповідача рекомендованою поштою у строки, передбачені договором, а саме: рахунок - акт від 30.06.2006 року був надісланий 07.07.2006 року, 2 рахунки від 31.07.2006 року були надіслані 31.07.2006 року, про що свідчать поштові квитанції від 07.07.2006 року та 31.07.2006 року (а/с 10 т.2) та реєстри відправки рекомендованої кореспонденції (а/с 11-12 т.2).

Суд зауважує, що Правилами надання послуг поштового зв’язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року № 1155 (1155-2002-п) , які діяли на час відправлення рекомендованих листів, передбачено, що про прийняття для пересилення реєстрового поштового відправлення (поштового переказу) відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) видається розрахунковий документ, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Пунктом 8.4 договору від 19.09.2005 року передбачено, що листування, пов’язане з виконанням, зміною та розірванням договору, здійснюються рекомендованими листами, телеграмами, за допомогою кур’єрського зв’язку за підписом повноважних осіб сторін.

Згідно п. 3 Правил надання послуг поштового зв’язку рекомендоване поштове відправлення – поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, дрібний пакет, мішок "М"), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документу про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Своїм Листом за №165 від 26.03.2009 року УДППЗ "Укрпошта" підтвердило правильність заповнення зазначених поштових квитанцій позивача та направлення їх саме на адресу відповідача (а/с 41 т. 2).

Тому суд вважає, що позивач довів суду факт виставлення на адресу відповідача належним чином оформлених трьох рахунків - актів, які вище у своєму рішенні вже зазначав суд, тому суд вважає, що у позивача виникло право на підставі ст. 625 Цивільного Кодексу України стягнути з відповідача суму інфляції та 3 % річних.

Що стосується самих розрахунків таких сум, то позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 21.07.2006 року по 29.09.2009 року, що складає 12942, 48 грн. (а/с 25 т. 3).

Вивчивши такій Розрахунок 3% річних суд вважає його вірним та обґрунтованим.

Що стосується стягнення інфляційної суми, то як свідчать матеріали справи. позивач просить суд стягнути її у розмірі 92155, 68 грн. за період з 21.07.2006 року по 29.09.2009 рок, виходячи з середнього індексу інфляції за вказаний період.

На виконання вимог суду позивач надав суду розрахунок суми інфляції з урахуванням індексу інфляції помісячно, в якому сума заборгованості щомісячно збільшується на індекс інфляції, і він склав 95 180,08 грн.. тобто ще більше ніж позивач вказав у своєї Заяві про уточнення позовних вимог.

Розглянувши такий Розрахунок, суд зауважує, що згідно Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97 р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" (v2-97700-97) Верховний суд України звернув увагу на те, що "при застосуванні індексу інфляції необхідно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно вважати, що сума, яка внесена за період с 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується з врахуванням травня, а якщо с 16 по 30 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня".

Тому виходячи з рекомендацій Верховного Суду України суд вважає, що стягненню з відповідача підлягає сума інфляції за період з серпня 2006 року ( на суму 66075,12 грн,, а починаючи з вересня 2006 року – на суму 136932, 66 грн.) по вересень 2009 року, що складає 72437, 38 грн. (136932,66 грн. х 52,9 % індекс інфляції за указаний період). При цьому суд враховує тільки суму боргу, яка протягом всього цього періоду складає саме 136932, 66 грн. та зауважує, що інфляція у серпні 2006 року була відсутня.

Виходячи з вище викладеного, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача у частині стягнення суми боргу у розмірі 136932. 66 грн., 3% річних 12 942, 48 грн. та інфляційної суми 72437, 38 грн., в інший частині позову суд відмовляє.

Судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується заяви позивача про повернення із Держбюджету України нібито зайве

сплаченого держмита у розмірі 2995, 26 грн. (а/с 69 т. 2), то суд зауважує наступне:

дійсно, при подачі позовної заяви до суду позовні вимоги позивача складали в цілому 494 868, 83 грн.. при цьому позивачем вірно було сплачено держмито у розмірі 4 948, 69 грн. (а/с 6 т. 1). У подальшому позивачем змінювалися суми позовних вимог і остаточно, на момент прийняття судового рішення такі вимоги зменшилися та складають суму основного боргу – 136932,66 грн., суму інфляційних нарахувань – 92155,68 грн., суму 3% річних – 12942,48 грн.

Згідно п. 6 листа Вищого Господарського суду України від 13.08.2008 року (v_482600-08) № 01 – 8/482 зазначено, що факт зменшення ціни позову обов’язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Відповідно до пункту 4.2 Роз’яснень Вищого Арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-/78 (v5_78800-98) "Про деякі питання практики застосування розділу УІ Господарського процесуального кодексу України" доведено, що якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, держав не мито у цій частині не повертається.

При розгляді даної справи позивач у процесі її розгляду фактично зменшив розмір своїх позовних вимог у частині стягнення суми основної заборгованості, про що судом зазначалося у ухвалах про прийняття Заяв про уточнення (фактичне зменшення) позовних вимог, а також остаточно відображено судом в описовій частині даного рішення по справі.

Тому суд прийшов до висновку, що відсутні правові підстави для повернення позивачу державного мита з держбюджету України. виходячи з того, що таке держмито при подачі позову було вірно сплачено ВАТ "Укртелеком".

15.07.2010р. у судовому засіданні за згодою позивача судом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 20.07.2010 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526, 625 Цивільного кодексу України (435-15) , ст.ст.44 (1798-12|44) , 49 (1798-12|49) , 82 (1798-12|82) – 85 (1798-12|85) Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадро+Норд ЛТД" (95018, м. Сімферополь, вул. Ракетна, 32/82, ЗКПО 21560766 ) на користь Відкритого акціонерного товариства " Укртелеком" (01030, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 18, ЗКПО 19189164) суму боргу у розмірі 136932, 66 грн.

3. Видати наказ після вступу рішення у законну силу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квадро+Норд ЛТД" (95018, м. Сімферополь, вул. Ракетна, 32/82, ЗКПО 21560766 ) на користь Відкритого акціонерного товариства " Укртелеком" (01030, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 18, ЗКПО 19189164) 3% річних 12 942, 48 грн., інфляційну суму 72437, 38 грн., держмито у розмірі 2223, 13 грн. та 108, 39 грн. витрат на информаційно - технічне забеспечення судового процесу.