Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 509, 526, 530, 625, 1046, 1054 Цивільного кодексу України, 12, 33, 35 Закону України "Про іпотеку" (898-15) та мотивовані тим, що 10.06.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено Іпотечний договір, для забезпечення виконання зобов’язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-авто" за Договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 100.2.3-01/167к-08 від 10.06.2008р.(далі – Кредитний договір). Предметом іпотечного договору виступають будівля прохідної рекреаційного комплексу, а також земельна ділянка відповідача. Заставна вартість предмета іпотеки становить 7 425 833(сім мільйонів чотириста двадцять п’ять тисяч вісімсот тридцять три),00 грн. Позивач повністю виконав умови Кредитного договору, але боржник - ТОВ "Інтер-Авто" з 28.02.2009р. не виконував належним чином свої зобов’язання в частині дотримання графіку погашення заборгованості за Кредитним договором. Таким чином, станом на 12.03.2009р. загальна сума заборгованості перед позивачем складає 306 382 988,56 грн., що і стало приводом звернення позивача до суду.

02.04.2009р. суд, по клопотанню відповідача, у порядку статті 27 ГПК України залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Авто".

14.05.2009р. учасники судового процесу заявили клопотання про продовження строку розгляду справи, відповідно до ст. 69 ГПК України. Суд задовольнив дане клопотання та продовжив строк розгляду справи.

15.06.2009р. до судового засідання від відповідача та від третьої особи надійшли клопотання про зупинення провадження у справі, у зв’язку з тим, що в даний час господарським судом Харківської області розглядається дві справи, пов’язані з даною справою. Суд відкладав розгляд даних клопотань до наступних судових засідань.

У справі оголошувалася перерва з 21.07.2009р. по 05.08.2009р. відповідно до статті 77 ГПК України.

27.07.2009р. надійшло клопотання, в якому відповідач просить призначити по справі судово-економічну експертизу. Суд відкладає розгляд даного клопотання, а також клопотання від 15.06.2009р. про зупинення провадження у справі до наступного судового засідання.

05.08.2009р. від відповідача надійшла зустрічна позовна заява, в який Товариство з обмеженою відповідальністю "Край" просить визнати недійсним Договір іпотеки від 10.06.2008р. та застосувати наслідки визнання правочину недійсним.

Ухвалою господарського суду від 05.08.2009р. судом було прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ "Край" до ВАТ ВТБ Банк про визнання недійсним Договору іпотеки від 10.06.2008р. для сумісного розгляду з первісним позовом під загальним номером 2-18/ 1369-2009.

17.11.2009р. у судовому засіданні представник позивача за первинним позовом надав суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить суд відмовити ТОВ "Край" у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У даному судовому засіданні судом були розглянуті клопотання ТОВ "Край" та ТОВ "Інтер-Авто" від 15.06.2009р. про зупинення провадження у справі. Судом було встановлено, що в даний час господарським судом Харківської області розглядається дві справи, пов’язані з даною справою, а саме:

справа № 29/144-09 за позовом ВАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Інтер-Авто", ПП "Авто-Альянс", Корпорації "АИС" про стягнення 314943033,19 грн.

справа № 60/52-09 за позовом ВАТ "ВТБ Банк" до ТОВ "Інтер-Авто", ПП "Авто-Альянс", Корпорації "АИС" про стягнення 306382988,56 грн.

Ухвалою господарського суду від 17.11.2009р. провадження у справі було зупинено до розгляду господарським судом Харківської області по суті та набранням законної сили рішеннями у справах № 29/144-09 та № 60/52-09.

30.11.2009р. від ВАТ ВТБ Банк до господарського суду АР Крим надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду від 17.11.2009р..

24.12.2009р. постановою Севастопольського апеляційного господарського суду апеляційна скарга ВАТ ВТБ Банк на ухвалу господарського суду від 17.11.2009р. була задоволена, та справу № 2-18/1369-2009 було передано до господарського суду АР Крим для розгляду по суті.

22.01.2010р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Край" надійшла касаційна скарга на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2009р. у справі № 2-18/1369-2009.

25.01.2010р. ухвалою господарського суду провадження у даній справі було зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Край" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2009р.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2010 року було залишено без змін постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 року у справі № 2-18/1369-2009, а касаційну скаргу ТОВ "Край" – без задоволення.

Справа була направлена для подальшого розгляду до господарського суду АР Крим.

Приймаючи до уваги, що обставини, що зумовили зупинення провадження у справі усунено, суд поновив провадження по справі.

15.07.2010 року представник Банку у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги за первісним позовом.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Край" у судове засідання 15.07.2010 року не з’явився, проте надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з тим, що представник Стоцький П.В. знаходиться у іншому судовому засіданні.

Суд відмовляє у задоволенні такого клопотання ТОВ "Край" у зв’язку із тим, що суду не представлено жодного доказу неможливості явки представника Стоцького П.В. у судове засідання.

Крім того, у юридичної особи має бути інший обізнаний представник щодо інформації, яка є предметом спору, оскільки направлення такої інформації до представників товариства є суб’єктивним проявом волі керівництва, спрямованим на досягнення певного результату.

У зв’язку із чим суд зауважує, що у попередніх судових засіданнях при розгляді дійсної справи були присутні і інші представники ТОВ "Край".

Слухання справи відкладалося у порядку статті 77 ГПК України.

Строк вирішення спору продовжено за згодою сторін у порядку статті 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

10 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ в особі відділення "Київська регіональна дирекція" ВАТ ВТБ Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Авто" укладено Договір про надання мультивалютної відновлюваної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/167к-08 (далі по тексту договір кредиту) про надання кредиту в межах максимального ліміту заборгованості 40000000,00 доларів США (далі - Кредит) з кінцевим терміном повернення - до 09 червня 2009 року та зі сплатою 14% процентів річних.

Згідно зі статтею 339 Господарського кодексу України до основних банківських операцій відносяться також кредитні операції, які полягають в розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб і громадян. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі (стаття 345 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Ч.2 ст. 1046 ЦК України встановлено, що Договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позивачем на виконання взятих зобов'язань за договором перераховані кредитні кошти окремими частинами - Траншами в межах максимального ліміту заборгованості 40000000,00 доларів США в сумі 39000000,00 доларів на рахунок третьої особи, що підтверджується меморіальними ордерами: №479 від 17 червня 2008 року на суму 13 835 228,88 грн., №488 від 17 червня 2008 р. на суму 9 708 600,00 грн., №484 від 17 червня 2008 року на суму 9 708 600,00 грн., №482 від 17 червня 2008 року на суму 9 708 600,00 грн., №486 від 17 червня 2008 року на суму 9 708 600,00 грн., №490 від 17 червня 2008 року на суму 9 708 600,00 грн., №492 від 17 червня 2008 року на суму 9 708 600,00 грн., №494 від 17 червня 2008 року на суму 9 708 600,00 грн., №496 від 17 червня 2008 року на суму 9 708 600,00 грн., №499 від 17 червня 2008 року на суму 9 708 600,00 грн., №501 від 17 червня 2008 року на суму 9 708 600,00 грн., №268 від 23 червня 2008 року 9 699 400,00 грн., №270 від 23 червня 2008 року на суму 9 699 400,00 грн., №272 від 23 червня 2008 року на суму 9 699 400,00 грн., №274 від 23 червня 2008 року на суму 9 699 400,00 грн., №276 від 23 червня 2008 року на суму 9 699 400,00 грн., №278 від 23 червня 2008 року на суму 7485 739,93 грн., №305 від 02 липня 2008 року на суму 9 698 600,00 грн., №537 від 02 липня 2008 року на суму 9 698 600,00 грн., №532 від 02 липня 2008 року на суму 7 401 486,59 грн., №1547 від 08 вересня 2008 року на суму 14 552 400 грн., №331 від 10 вересня 2008 року на суму 14 554 200,00 грн., №221 від 11 вересня 2008 року на суму 14 555 100,00 грн., №1191 від 11 вересня 2008 року на суму 14 555 100,00 грн., №288 від 12 вересня 2008 року на суму 14 556 900,00 грн., №962 від 12 вересня 2008 року на суму 14 556 900,00 грн., №536 від 15 вересня 2008 року на суму 14 556 000,00 грн., №285 від 17 вересня 2008 року на суму 14 553 300,00 грн., №917 від 17 вересня 2008 року на суму 14 553 300,00 грн., №586 від 18 вересня 2008 року на суму 14 553 300,00 грн., №892 від 18 вересня 2008 року на суму 14 553 300,00 грн., №285 від 19 вересня 2008 року на суму 14 553 300,00 грн., №630 від 22 вересня 2008 року на суму 4 462 651, 40 грн., №11256 від 01 грудня 2008 року на суму 20 633 100,00 грн., №17117 від 03 грудня 2008 року на суму 21 716 400,00 грн., №3637 від 05 грудня 2008 року на суму 22 084 200,00 грн., №8282 від 05 грудня 2008 року на суму 22 084 200,00 грн., №8002 від 08 грудня 2008 року на суму 22 079 400,00 грн., №8756 від 09 грудня 2008 року на суму 22 196 700,00 грн., №8494 від 10 грудня 2008 року на суму 22 290 300,00 грн., №8994 від 11 грудня 2008 року на суму 22 422 900,00 грн., №8104 від 12 грудня 2008 року на суму 22 460 400,00 грн., №9714 від 15 грудня 2008 року на суму 22 419 300,00 грн., №10715 від 16 грудня 2008 року на суму 22 961 400,00 грн., №10667 від 17 грудня 2008 року на суму 23 214 900,00 грн., №9954 від 19 грудня 2008 року на суму 23 636 400,00 грн. Таким чином позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі.

Відповідно до п.п. З.З.6, 3.3.8 договору кредиту, третя особа зобов'язана повернути позивачу отриманий кредит та сплатити проценти за користування кредитом в повному обсязі, в строки та у порядку, встановлені договором кредиту.

Відповідно до пункту 1.1.1 договору, кінцевий термін повернення кредиту 09.06.2009 року.

Відповідно до положень п. 3.3.9. договір кредиту, перший відповідач зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити нараховану плату за користування кредитом, незалежно від настання строку виконання зобов'язання, в тому числі у випадку невиконання або неналежного виконання договору кредиту.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, всупереч вимогам п.п. 1.1 Кредитного договору, третя особа з 28 лютого 2009р. не виконує належним чином свої зобов'язання в частині дотримання графіку погашення заборгованості за вказаним договором кредиту, чим порушує вимогу ст. 1054 ЦК України, п. п. 3.3.6, 3.3.8, 3.3.9. договору кредиту.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідачі не надали суду належних доказів, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, поточна заборгованість за кредитом ТОВ "Інтер-Авто" складає 207900000,00 грн., а поточна заборгованість з погашення кредиту – 92400000,00 грн.

Окрім того, частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом (436-15) , іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі (436-15) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.1 та ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування заборгованості за процентами у сумах 1751750,00 грн. та 3620283,36 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості у сумі 589050,00 грн., пені за несвоєчасне погашення процентів у сумі 19911,58 грн., розміру відповідальності за прострочення строків сплати кредиту (3% річних) у сумі 98175,00 грн., розмір відповідальності за прострочення строків сплати процентів (3% річних) у сумі 3318,62 грн. та суму штрафу у розмірі 500,00 грн., суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та є вірним.

Як слідує з матеріалів справи, 10.06.2008 року в забезпечення виконання зобов’язань позичальника за договором про надання мультивалютної відновлюваної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/167к-08, між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк (Іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Край" (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір.

Такий договір було посвідчено нотаріусом 10.06.2008 року та зареєстровано в реєстрі за № 1179.

Відповідно до пункту 2.1 договору іпотеки, предмет даної іпотеки – будівля прохідної рекреаційного комплексу ТОВ "Край", а саме: прохідна літ. А, загальною площею 6,3 кв.м., розташована за адресою: АР Крим, м. Алушта, сщ. Бондаренкове, вул. Кеппена, 3"а"; земельна ділянка площею 1,2004 га, кадастровий номер земельної ділянки 0110391800:09:0001:0021, цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та обслуговування рекреаційного комплексу, яка розташована за адресою: АР Крим, м. Алушта, Маломаяцька сільська рада, сщ. Бондаренкове, вул. Кеппена, 3а.

Стаття 572 Цивільного кодексу України встановлює, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом ( право застави). У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмету застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату відсотків, неустойки, відшкодування збитків (ст. 589 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2 статті 590 Цивільного кодексу України Банк набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо зобов'язання не буде виконано у встановлений термін (час), якщо інше не встановлене договором.

Кредитним договором і договором іпотеки передбачено, що у разі невиконання Позичальником відповідних положень вказаних договорів, Іпотекодержатель (Банк) має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок закладеного майна (Предмета іпотеки), переважно перед іншими кредиторами, в повному об'ємі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, заподіяних простроченням виконання, включаючи пеню та інші штрафні санкції, а також витрати щодо звернення стягнення на предмет застави і його реалізацію.

Судом перевірено, що нерухоме майно: будівля прохідної рекреаційного комплексу ТОВ "Край", а саме: прохідна літ. А, загальною площею 6,3 кв.м., розташована за адресою: АР Крим, м. Алушта, сщ. Бондаренкове, вул. Кеппена, 3"а". належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Край" на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності серії САА № 598474, виданого 08.12.2004 року, земельна ділянка – на підставі Державного акту серії КМ № 008198.

Правовідносини між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Край" регулюються Законом України "Про іпотеку" (898-15) , що вступив в законну силу 01.01.2004 року.

Згідно статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 12 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем зобов'язань, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язань боржника, а у разі невиконання вимог - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 35 Закону України "Про іпотеку" встановлено право іпотекодержателя почати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку якщо вимоги іпотекодержателя залишаться без задоволення.

Згідно вимог Закону України "Про іпотеку" (898-15) звернення стягнення на предмет іпотеки проводиться на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом надання права іпотекодержателю продати предмет іпотеки третій особі, якщо дана умова буде відображена в рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з цим, статтею 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено право продажу предмету іпотеки іпотекодержателем будь-якій третій особі на підставі рішення суду шляхом укладення договору купівлі - продажу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги за первісним позовом щодо звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають задоволенню.

Така заява мотивована тим, що банком і з іншими особами, крім відповідача, також укладалися договори застави, які, за думкою позивача за зустрічним позовом, є достатніми для задоволення вимог стягувача. У зв’язку із чим ТОВ "Край" вважає, що воно помилялося стосовно обставин, що мають суттєве значення і просить визнати недійсним Договір іпотеки від 10.06.2008р. та застосувати наслідки визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання сторонами (стороною) на момент вчинення правочину вимог, встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України.

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду в п. 11 постанови від 28.04.78 N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (v0003700-78) (з наступними змінами), під помилкою в даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами або іншими учасниками судового процесу.

Проте позивач за зустрічним позовом ані у своїй зустрічній позовній заяві, ані у судових засіданнях не вказав суду, які істотні умови угоди були ним сприйняті неправильно, а лише наполягає на тому, що крім іпотечного договору банком були укладені і інші договори застави, які б могли покрити борг за кредитним договором.

У той час, як судом встановлено, що волевиявлення сторін при укладені оспорюваного договору було вільним, вони цілком усвідомлювали і прагнули настання реальних наслідків обумовлених цим правочином.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини 1, 2 статті 229 ЦК України, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

За вказаних обставин зустрічні позовні вимоги щодо визнання недійсним договору іпотеки від 10.06.2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем задоволенню не підлягають, і, як наслідок, не підлягають задоволенню і зустрічні позовні вимоги щодо застосування наслідків визнання правочину недійсним.

Судові витрати за первісним та за зустрічним позовом відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України відносяться на відповідача.

15.07.2010р. у судовому засіданні за згодою позивача за первісним позовом було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 19.07.2010р.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1. Первісну позовну заяву задовольнити.

2. З метою погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Авто" (с. Тернова, Харківська обл. 62421; код ЄДРПОУ 32722688) перед Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, м. Київ (бул. Т. Шевченко/вул. Пушкінська, 8/26, м. Київ, 01004; МФО 321767, код ЄДРПОУ 14359319) за договором про надання мультивалютної відновлюваної відкличної кредитної лінії №100.2.3-01/167к-08 в сумі 306382988,56 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 10.06.2008 року, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Край", м. Сімферополь (вул. Трансформаторна, 4, м. Сімферополь, 39612; код ЄДРПОУ 32169826), а саме: прохідна літ. А, загальною площею 6,3 кв.м., розташована за адресою: АР Крим, м. Алушта, сщ. Бондаренкове, вул. Кеппена, 3 "а"; земельна ділянка площею 1,2004 га, кадастровий номер земельної ділянки 0110391800:09:0001:0021, цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та обслуговування рекреаційного комплексу, яка розташована за адресою: АР Крим, м. Алушта, Маломаяцька сільська рада, сщ. Бондаренкове, вул. Кеппена, 3а, шляхом продажу такого майна з публічних торгів.