Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідачів про звільнення товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр інноваційних технологій"від сплати орендної плати за Договорами оренди №№ 2/2008/Голов КЕУ від 22.10.2008, 3/2008/Голов КЕУ від 22.10.2008, 4/2008/Голов КЕУ від 22.10.2008 за період з 22.10.2008 до 31.12.2009, у зв’язку з тим, що TOB "Міжнародний центр інноваційних технологій" не користувався нежитловими приміщеннями №№ 1-5 цокольного поверху, №№ 24-26, 28, 29-32, 32а, 33-35, 35а, 36-39, 39а, 40 першого поверху будівлі літ. "В", розташованої по вул. Мельникова, 81, м. Київ.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.12.2009 порушено провадження у справі №50/17 та призначено до розгляду на 20.01.2010.

Представник відповідача-1 в судове засідання 20.01.2010 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання прибули представники позивача та відповідача-2 і дали пояснення по справі.

Представник відповідача-2 подав відзив на позовну заяву, в якому просить повернути позовну заяву без розгляду, оскільки позивачем в даній позовній заяві зазначена вимога про звільнення від орендної плати, яка витікає з різних підстав - окремих договорів оренди нежитлового приміщення.

Розгляд справи було відкладено на 19.02.2010.

Представник відповідача-1 в судове засідання 19.02.2010 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання прибули представники позивача та відповідача-2, дали пояснення по справі та подали спільне клопотання про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

Представником позивача було подано клопотання про залучення доказів по справі. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи було відкладено на 10.03.2010.

Представник відповідача-1 в судове засідання 10.03.2010 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання прибули представники позивача та відповідача-2 та дали пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено 12.04.2010.

Представники позивача та відповідача-1 в судове засідання 12.04.2010 не з’явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судове засідання прибув представник відповідача-2 та дав пояснення по справі.

Розгляд справи було відкладено на 12.05.2010.

Представник відповідача-1 в судове засідання 12.05.2010 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання прибули представники позивача та відповідача-2 і дали пояснення по справі.

12.05.2010 через канцелярію суду представником позивача була подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить:

1) Зобов'язати Міністерство оборони України та Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України забезпечити безперешкодний доступ представників позивача до нежитлових приміщень №№ 1-5 цокольного поверху, №№ 24-26, 28, 29-32, 32а, 33-35, 35а, 36-39, 39а, 40 першого поверху будівлі літ. "В", розташованої по вул. Мельникова, 81, м. Київ, шляхом звільнення їх від Громадської організації "АЗОВР", міжнародної громадської організації "Асоціація вчених, діячів науки і спеціалістів" "Наука", товариства з обмеженою відповідальністю "Вассер"та товариства з обмеженою відповідальністю "КІФА".

2) Звільнити товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр інноваційних технологій"від сплати орендної плати за договорами оренди №№ 2/2008/Голов КЕУ від 22.10.2008, 3/2008/Голов КЕУ від 22.10.2008, 4/2008/Голов КЕУ від 22.10.2008 за період з 22.10.2008 до моменту звільнення нежитлових приміщень №№ 1-5 цокольного поверху, №№ 24-26, 28, 29-32, 32а, 33-35, 35а, 36-39, 39а, 40 першого поверху будівлі літ. "В", розташованої по вул. Мельникова, 81, м. Київ, від Громадської організації "АЗОВР", міжнародної громадської організації "Асоціація вчених, діячів науки і спеціалістів""Наука", товариства з обмеженою відповідальністю "Вассер"та товариства з обмеженою відповідальністю "КІФА".

3) Стягнути з відповідача суму сплаченого державного мита у розмірі 85,00 грн. та суму оплати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Судом встановлено, що у заяві про уточнення позовних вимог позивач фактично змінив і підставу і предмет позову. Відповідно до чинного законодавства позивач може лише альтернативно змінити або підставу або предмет позову, одночасна зміна і підстав і предмету позову недопускається. У зв"язку з наведеним суд вважає за необхідне зобов"язати позивача уточнити позовні вимоги не змінюючи при цьому одночасно і підстави і предмету позову.

Представник позивача також подав клопотання про залучення доказів до матеріалів справи. Суд, дані клопотання задовольнив.

Розгляд справи було відкладено на 02.06.2010.

Представник відповідача-1 в судове засідання 02.06.2010 не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання прибули представники позивача та відповідача-2 і дали пояснення по справі.

Судом встановлено, що позивачем до матеріалів справи доданий протокол комісії з огляду нежитлових приміщень розташованих в будівлі літ. "В" по вул. Мельникова, 81 в м. Києві. Відповідно до даного протоколу комісією з"ясовано, що:

- приміщення №№ 25, 33, 34, 35а, 39, 40 першого поверху будівлі літ. "В", розташованої по вул. Мельникова, 81 в м. Києві, зайняті Громадською організацію "АЗОВР";

- приміщення №№ 31, 32а, 32 першого поверху будівлі літ. "В", розташованої по вул. Мельникова, 81 в м. Києві, зайняті Міжнародною громадською організацією "Асоціація вчених, діячів науки і спеціалістів""Наука";

- приміщення №№ 30,35,38 першого поверху будівлі літ. "В", розташованої по вул. Мельникова, 81 в м. Києві, зайняті TOB "Вассер";

- приміщення цокольного поверху № 1, 2, 3, 4, 5 будівлі літ. "В", розташованої по вул. Мельникова, 81 в м. Києві, зайняті ТОВ "КІФА".

Комісія також підтвердила факт відсутності в орендованих приміщеннях співробітників товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр інноваційних технологій".

Також в матеріалах справи знаходиться акт перевірки використання орендованих приміщень, що наданий відповідачем-2. Згідно даного акту в ході перевірки було встановлено, що доступ до всіх приміщень переданих в оренду вільний, в одному з приміщень були сторонні особи, які зазначили, що ТОВ "Міжнародний центр інноваційних технологій" передало їм дане приміщення в суборенду для розміщення магазину.

У зв"язку з наведеним суд дійшов висновку про необхідність витребування додаткових доказів, розгляд справи відкладено на 07.07.2010.

В судове засідання 07.07.2010 прибули представники позивача та відповідача-2 і дали додаткові пояснення по справі.

Представник відповідача-1 в судове засідання в черговий раз не з’явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідач-1 клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача-1 за наявними у справі доказами та матеріалами.

Представник позивача подав суду додаткові письмові пояснення та заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить:

1. Звільнити товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр інноваційних технологій"(код ЄДРПОУ 35856672, 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Дзержинського, 14) від сплати орендної плати за договорами оренди № 2/2008/Голов КЕУ, № 3/2008/Голов КЕУ та № 4/2008/Голов КЕУ від 22.10.2008 за період з 22.10.2008 до 15.06.2010;

2. Зобов'язати Міністерство оборони України та Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України забезпечити безперешкодний доступ представників позивача до нежитлових приміщень № 1,2, 3, 4, 5 цокольного поверху, № 24, 25, 26, 28, 29, ЗО, 31, 32, 32а, 33, 34, 35, 35а, 36, 37, 38, 39, 39а, 40 першого поверху будівлі літ. "В"по вул. Мельникова, 81 в м. Києві, шляхом звільнення їх від Громадської організації "АЗОВР", Міжнародної громадської організації "Асоціація вчених, діячів науки і спеціалістів "Наука", товариства з обмеженою відповідальністю "Вассер"та товариства з обмеженою відповідальністю "КІФА".

3. Судові витрати покласти на відповідачів.

Представник відповідача-2 проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні 07.07.2010 було оголошено перерву на 14.07.2010 для підготовки та оголошення повного тексту рішення по справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

22.10.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр інноваційних технологій"(далі –позивач, орендар за договором) та Міністерством оборони України в особі Головного Квартирно-Експлуатаційного управління Збройних Сил України (далі –відповідач-1, орендодавець за договором) укладено наступні договори (які разом іменуються - договори оренди):

1) Договір оренди № 2/2008/Голов КЕУ нерухомого військового майна, розташованого в Київському гарнізоні за адресою: м. Київ; вул. Мельникова, 81, військове містечко № 116, інв. № 2 (перший поверх, площа 50 кв.м);

2) Договір оренди № 3/2008/Голов КЕУ нерухомого військового майна, розташованого в Київському гарнізоні за адресою: м. Київ; вул. Мельникова, 81, військове містечко № 116 (цоколь, площа 74 кв.м);

3) Договір оренди № 4/2008/Голов КЕУ нерухомого військового майна, розташованого в Київському гарнізоні за адресою: м. Київ; вул. Мельникова, 81, військове містечко № 116 (перший поверх, площа 186 кв. м).

Відповідно до даних договорів оренди орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування наступні приміщення (далі - орендовані приміщення):

1) №№ 35a, 39, 40 першого поверху будівлі літ "В"по вул. Мельникова, 81, м. Київ (договір оренди № 2/2008/Голов КЕУ);

2) №№ 1, 2, 3, 4, 5 цокольного поверху будівлі літ "В"по вул. Мельникова, 81, м. Київ (договір оренди № 3/2008/Голов КЕУ);

3) №№ 24, 25, 26, 28, 29, 30, 31, 32, 32а, 33, 34, 35, 36, 37 38, 39, 39а першого поверху будівлі літ "В" по вул. Мельникова, 81, м. Київ (договір оренди № 4/2008/Голов КЕУ).

Відповідно до п. 1.1. договорів оренди орендовані приміщення знаходяться на балансі Київського КЕУ (далі - відповідач 2), у зв'язку з чим обов'язок передати орендовані приміщення позивачу делеговано відповідачу 2.

Згідно з п. 2.1. договорів оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорах, але не раніше дати підписання сторонами цих договорів та актів приймання-передачі майна.

В момент укладення зазначених договорів оренди між сторонами підписано акти прийому-передачі нежитлових приміщень від 22.10.2008. Тобто, з 22.10.2008 позивач став орендарем орендованих приміщень, які належать до державного майна.

В своїй позовній заяві позивач наголошує, що в момент підписання актів прийому-передачі від 22.10.2008 відповідачем-2 не були передані позивачу ключі від зазначених приміщень, а коли позивач з'явився в зазначені приміщення він не зміг в них увійти у зв'язку з перебуванням в них попередніх орендарів та інших сторонніх осіб.

У зв’язку з наведеним позивач просить звільнити його від орендної плати за період з 22.10.2008 до 15.06.2010 та зобов'язати відповідачів забезпечити безперешкодний доступ представників позивача до орендованих приміщень.

Суд дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представників сторін, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача у зв’язку з наступним:

Сторони в договорах оренди чітко обумовили, що в разі підписання сторонами договорів оренди та актів приймання-передачі майна орендар вступає у строкове платне користування майном, що зазначене в договорах оренди.

Орендар(позивач), підписуючи вказані договори та акти приймання-передачі майна, зобов’язаний був, задля запобігання порушенню своїх прав, перевірити наявність сторонніх осіб в орендованих ним приміщеннях і у разі виявлення таких, мав право відмовитися від підписання актів приймання передачі приміщень до виселення вказаних осіб. Однак, позивач легковажно проігнорував необхідність зазначеної перевірки чи свідомо її не здійснив, у зв’язку з чим, на його думку, мало місце перешкоджання йому користуванням орендованими приміщеннями.

Суд також наголошує, що з письмових пояснень самого позивача вбачається, що він являється власником частини приміщень за адресою: вул. Мельникова, 81 в м. Києві, а частину приміщень за цією ж адресою позивач орендує у відповідачів. Тобто, будучи власником частини приміщень по вул. Мельникова, 81 в м. Києві, позивач на момент підписання договорів оренди не міг не знати, що в тій частині приміщень, які ним отримуються в оренду від позивачів можуть перебувати попередні орендарі, однак цей факт був позивачем свідомо проігнорований, що на думку суду може свідчити про наміри позивача в майбутньому вимагати звільнення його від орендної плати за орендовані приміщення.

Представник відповідача-2 в судових засіданнях категорично заперечував факт перебування у спірних приміщеннях колишніх орендарів і заявляв, що Міністерство оборони України ні з ким із зазначених позивачем суб’єктів господарювання, які нібито займають спірні приміщення, договорів оренди не укладало і деякі з них раніше ніколи не були орендарями. Яким чином зазначені сторонні юридичні особи потрапили в спірні приміщення невідомо і, можливо з дозволу позивача.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України (436-15) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статтях 638 та 639 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір в певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов"язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Стаття 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Статтею 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Орендоване майно (крім таких видів нерухомого майна, як приміщення, частини будівель, споруд, а також іншого окремого індивідуально визначеного майна) включається до балансу орендаря із зазначенням, що це майно є орендованим. Орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, і повідомити орендаря про особливі властивості та недоліки майна, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого майна під час користування ним.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону. Орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати.

Статтею 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"визначено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Відповідач-1 виконав всі взяті на себе зобов’язання за договорами оренди, зокрема передав в особі відповідача-2 орендовані приміщення позивачу за актами приймання передачі, позивач прийняв майно без жодних заперечень.

Отже, оскільки позивач підписав акти приймання-передачі спірних приміщень, то він погодився, що приміщення, що передавалися йому за цими актами відповідають його вимогам та умовам договору.

Позивач не довів, що в орендованих ним у відповідача-1 приміщеннях по вул. Мельникова, 81 в м. Києві знаходяться сторонні особи, які перешкоджають йому в доступі до даних приміщень, більш того в акті огляду нежитлових приміщень від 24.06.2010 розташованих в будівлі літ. "В"по вул. Мельникова, 81 в м. Києві представники сторін, в тому числі і позивача, своїми підписами посвідчили про те, що комісією з огляду будь-яких сторонніх осіб(фізичних чи юридичних), які б перешкоджали позивачу в доступі до вищевказаних приміщень – не виявлено.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.