ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Аско" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення зборів учасників TOB "Аско" від 10.03.06р.

Позивач заявлені вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 не набула права на частку в статутному фонді TOB "Аско" відповідно до рішень зборів від 17.02.05 р., 13.03.05 р. та 19.03.05 р., а відтак на їхній підставі вона не мала законних підстав відступати частку в розмірі 92,517% на користь ОСОБА_3

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ОСОБА_1, з огляду на склад учасників, який міститься у статуті господарського товариства в редакції від 10.03.2006 р., не є учасником TOB "Аско". Також зазначає, що на момент проведення загальних зборів учасників TOB "Аско" 10. 03.2006 р. не існувало судових рішень щодо незаконності попередніх рішень зборів учасників, тому учасники Товариства вправі були приймати будь-які рішення, які не суперечать закону та статуту Товариства, у тому числі щодо зміни складу учасників та затвердження нової редакції Статуту.

Уповноважені представники позивача та третіх осіб в судове засідання 14.07.2010 року не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України

Строк вирішення спору продовжувався за правилами ч.4 ст. 69 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарським судом встановлено наступне.

10.03.2006 р., відбулися збори учасників TOB "Аско", на яких було прийнято рішення про відступлення ОСОБА_2 своєї частки в статутному фонді у розмірі 92,517%, на користь ОСОБА_3 та про затвердження нової редакції статуту TOB "Аско".

Наведене рішення слугувало підставою для здійснення 13.03.2006 року державним реєстратором виконавчого комітету Тернопільської міської ради Опалко Л.В. державної реєстрації нової редакції статуту TOB "Аско".

Вважаючи що один із учасників TOB - ОСОБА_2 не являлась власником частки у статутному фонді господарського товариства в розмірі 92,517 відсотків, а відтак і не могла її відступати на користь ОСОБА_3, позивач звернувся з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників TOB "Аско " з даного приводу недійсним

Оцінивши зібрані у справі докази в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін в засіданні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід залишити без задоволення зважаючи на наступне.

Відповідно до п.4 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

При цьому суд враховує, що Тернопільським міськрайонним судом та апеляційним судом Тернопільської області розглянуто спір між ОСОБА_1, ОСОБА_6 до TOB "Аско" та виконавчого комітету Тернопільської міської ради, за результатами розгляду якого прийняті рішення від 19.05.2006 р. та 13.07.2006 р., згідно з якими гр. ОСОБА_1 поновлено у числі учасників TOB "Аско" зі всіма правами та обов'язками, якими він володів на час виключення його за рішенням позачергових загальних зборів учасників TOB "Аско" від 13.03.2005 р., у тому числі у праві щодо набуття часток інших учасників та їх розподілу між рештою учасників.

Крім того, судами було визнано недійсним рішення від 13.03.2005 р. позачергових зборів учасників TOB "Аско" у частині виключення з числа учасників TOB "Аско" гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_7

Наведені судові рішення оскаржувались та переглядались судами різних інстанцій за нововиявленими обставинами неодноразово ( копі судових актів у матеріалах справи). В останнє справа розглядалась Верховним судом України, який на підставі ухвали від 14.04.2010 року скасував ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 01.12.2009 року та закрив провадження у зв'язку з нововиявленими обставинами.

З врахуванням наведеного та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 05.08.2008 року у справі № 22а-757 чинними є рішення суду першої та апеляційної інстанції від 19.05.2006 р. та 13.07.2006 р. відповідно, якими гр. ОСОБА_1 поновлено у числі учасників TOB "Аско" та визнано недійсним рішення від 13.03.2005 р. позачергових зборів учасників TOB "Аско" у частині виключення з числа учасників TOB "Аско" позивача по справі.

Таким чином, зазначений у позовній заяві предмет позову та фактичні обставини, які наведені вище, дають підстави суду для висновку про підвідомчість вказаного спору господарському суду, а відтак і про наявність у позивача права на звернення до суду за правилами, передбаченими господарським процесуальним законодавством.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, ОСОБА_1 посилається на те що рішенням

апеляційного суду Тернопільської області від 13.07.2006 року визнано недійсними

рішення вищого органу Товариства від 17.02.2005 р., від 13.03.2005 р. та від 19.03.2005 р. в

частині переведення на ОСОБА_2 часток вибувших та виключених Товариством

учасників та скасовано державну реєстрацію Статуту TOB "Аско" в редакції,

затвердженій загальними зборами учасників Товариства "Аско" 19.03.2005 р. і оформленого протоколом № 4 .

Спираючись на судові акти та приписи ст. 61 ЦПК України, позивач вважає, що станом на 10.03.2006 р. ОСОБА_2 не може вважатися такою, що набула прав на частку у статутному фонді TOB "Аско" і тому не може її відступати на користь ОСОБА_3

Інших підстав позову позовна заява не містить. Не наведено їх і представником позивача в процесі розгляду справи у судовому засіданні.

В той же час із даними доводами погодитись не можна з огляду на те, що на час вирішення даного спору рішення суду апеляційної інстанцій від 13.07.2006 року у частині на яку посилається ОСОБА_1 втратило чинність.

Зокрема, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.08.08 р. у справі № 22а-757 скасовано за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Тернопільської області від 13.07.06 р. частково та відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення зборів учасників TOB "Аско" від 17.02., 13.03. та 19.03.2005 року в частині переведення на ОСОБА_2 часток вибувших та виключених з товариства учасників.

Даний судовий акт у встановленому порядку набрав законної сили, а відтак є обов'язковим на всій території України.

З наведеного суд констатує, що являючись учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Аско" з часткою у статутному фонді у розмірі 92,517 відсотків, ОСОБА_2 вправі відступити її будь - яким особам у тому числі і на користь ОСОБА_3 з дотриманням при цьому приписів як законодавчих актів у сфері корпоративних правовідносин так і вимог установчих документів господарюючого суб"єкта.

При цьому суд констатує, що позивачем не наведено жодної обставини, яка б вказувала на порушення вимог законодавства, яке регламентує спірні правовідносини.

Із пояснень відповідача та третьої особи слідує, що відповідно до установчого договору про створення товариства, ОСОБА_2 повністю внесла свою частку до статутного фонду Товариства . Доказів, які б спростовували наведене до матеріалів справи позивачем не долучено.

Із тексту протоколу №6 від 10.03.2006 року слідує (п.2 порядку денного), що ОСОБА_2 отримала згоду загальних зборів учасників Товариства на відступлення своєї частки третій особі ( п.5.1 Статуту відповідача що 01.03.2006 року зареєстрований державним реєстратором, ст. 53 Закону України "Про господарські товариства").

Поряд із цим, у пункті 21 постанови №13 від 24.10.2008 року (v0013700-08) , Пленум ВСУ зазначив, що відповідно до ЦКУ (435-15) та Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) учасник TOB вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Суд враховує і те, що відповідно до ч. 2 ст. 147 ЦК України, учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі як учасникам товариства так і третім особам. Статут товариства в редакції чинній на час прийняття спірного рішення жодних заборон з даного приводу не містив.

При цьому, згідно з частиною другою вказаної правової норми, учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права.

Таким чином законодавець обумовив, що наведене у даній правовій нормі правило розповсюджується тільки на купівлю частки, що запропонована для продажу, а не на всі випадки її відступлення. В свою чергу, учасники товариства не вправі вимагати додержання правил про переважну купівлю, якщо частка передається (як у спірних правовідносинах), іншим ніж купівля способом.

При цьому суд констатує що доведення законності і обґрунтованості своїх вимог з метою захисту власних інтересів є обов'язком кожного із учасників судового процесу (ст.ст. 32- 34 ГПК України).

Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправні дії з боку відповідача чи третіх осіб позивачем суду не представлено, обставини, з якими закон пов'язує визнання рішення зборів учасників господарського товариства недійсним у встановленому порядку позивачем не доведено, а відтак в позові ОСОБА_1 слід відмовити.

Згідно із ст.ст. 44 - 49 ГПК України, судові витрати позивачу не відшкодовуються. Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1,2,12, 32-34, 43, 44-49, 58,п.1 ст.80, ст..ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У задоволенні позовних вимог відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) 25.08.2010 рішення, через місцевий господарський суд.