Розглянувши матеріали справи за позовом Закарпатської обласної Ради м.Ужгород до Закарпатської обласної Ради професійних спілок м.Ужгород про визнання права власності і витребування майна та за самостійними вимогами на предмет спору третьої особи - Ужгородської міської ради м.Ужгород до Закарпатської обласної ради м.Ужгород та до Закарпатської обласної ради м.Ужгород та до Закарпатської обласної ради професійних спілок м.Ужгород про визнання права власності,

Предметом позову є вимога позивача визнати за ним право власності на будівлю в м.Ужгороді, площа Народна, 5.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірна будівля, яка знаходиться на балансовому обліку відповідача, була передана останньому на підставі рішення Виконавчого комітету Закарпатської обласної ради №24 від 17.01.1963р.р. не у власність, а у господарське відання. За таких обставин, будівля на пл..Народній,5 м.Ужгорода не вибувала із власності Закарпатської обласної ради.

Далі, Розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 30.01.1963р. №29 було скасоване рішення Виконавчого комітету Закарпатської обласної ради №24 від 17.01.1963р., внаслідок чого спірне майно, за твердженням позивача, підлягає поверненню власникові.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема посилається на те, що позивачем не надано доказів права власності на майно до 1963 року, в той час, як спірне приміщення було передане з балансу Будинкоуправління №1 м.Ужгорода на баланс облпрофради згідно з рішенням виконкому Ужгородської міської ради №484 від 02.11.1966р. та на виконання Постанови Ради міністрів СРСР №967 від 29.04.1946р. та Розпорядження Ради міністрів СРСР №7914 від 25.05.1949р.

Третьою особою –Ужгородською міською радою заявлено самостійні вимоги на предмет спору. Власні вимоги визнати за нею право власності на будівлю в м.Ужгороді, пл..Народна, 5 Ужгородська міська рада обгрунтговує посиланням на ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , згідно з якою право комунальної власності це право територіальної громади володіти майном, що належить їй безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Таким чином, за твердженням третьої особи, позаяк спірний об’єкт знаходиться на території м.Ужгород, міська рада є власником згідно з ч.3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та має право на переважне придбання його у комунальну власність, згідно з ч.9 ст.60 цього ж Закону.

З метою безпосереднього врегулювання спору за клопотанням сторін у попередніх засіданнях суду оголошувались перерви в порядку ст..ст. 69, 77 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.07.2010р.

Розглянувши матеріали справи у сукупності, та заслухавши повноважних

представників сторін, судова колегія дійшла наступних висновків:

По первісному позову:

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для визнання права власності за собою позивачем обрано факт розпорядження майном (рішення Виконавчого комітету Закарпатської обласної ради №24 від 17.01.1963р.), що свідчить про перебування у 1963 році спірного майна у власності Закарпатської обласної ради та факт анулювання акту, винесеного Виконкомом Закарпатської обласної ради, що дає підстави для витребування майна з чужого незаконного володіння.

Згідно з змістом ч.4 ст. 86 Цивільного кодексу Української РСР власність в Україні виступала у приватній, колективній та державній формі.

Дана норма узгоджується із приписами ст. 4 Закону України "Про власність в СРСР" (в редакції від 06.03.1990р.) та ч.4 ст. 2 Закону України "Про власність", що діяла в редакції до 27.04.2007р., з тим уточненням, що державна власність виступає у державній та комунальній формах.

Наведеними вище законами встановлено, що суб’єктами державної власності виступають держава та адміністративно-територіальні утворення, які реалізовують дане право у відповідності до чинного законодавства.

Однак, положення Закону України "Про власність в СРСР" (v1305400-90) не містять положень про набуття в минулому майнових прав в силу закону і не визначають правових підстав набуття таких прав в майбутньому. Положення згаданого закону набрали чинності лише 06.03.1990р., в той час, як юридично значима подія відбулася в 1963 році. Крім того, за змістом ч.2 ст.19 Закону України "Про власність в СРСР" до власності адміністративно-територіального утворення є майно, яке створюється або придбавається за рахунок бюджетних чи інших коштів адміністративно-територіального утворення, або коштів підприємств, які перебувають у їх віданні, що у спірній ситуації не підтверджено належними доказами.

За таких обставин, посилання позивача на факт розпорядження спірним майном (рішення Виконавчого комітету Закарпатської обласної ради №24 від 17.01.1963р.), як на доказ перебування майна у комунальній власності області, за відсутності правовстановлюючих документів на це майно, є недостатнім для висновку про перебування будівлі у власності Закарпатської обласної ради.

У відповідності до ч.2 ст. 89 ЦК Української РСР, держава є єдиним власником всього державного майна.

Згідно ч.2 ст. 91 ЦК Української РСР будівлі, споруди передаються однією державною організацією іншій безоплатно.

У відповідності до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є зокрема передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб;єктами права власності.

У відповідності до ч.2 п.10 Перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. При цьому відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

У відповідності до ст. 328 ЦК України (435-15) , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

З огляду на вищеприведене, позивач, стверджуючи про наявність у нього права власності на спірну будівлю повинен був надати документи, що вказують на обставини та підстави набуття такого права станом до 1963 року, у а випадку їх відсутності –документи, що вказують на те, що від розпоряджався цим майном, як власник.

Факт розпорядження позивачем спірним майном, на правах власника, спростовується наявними у справі Постановою Ради міністрів СРСР №967 від 29.04.1946р., яким було зобов’язано Раду міністрів Української РСР передати Раді профспілок Закарпатської області УРСР майно та майнові цінності ліквідованих страхових кас в Закарпатській Україні, Розпорядженням Ради міністрів СРСР від 25.05.1949р. №7914р., яким виконкому Ужгородської ради депутатів доручено передати на баланс будинок по вул..Духновича, 2 м.Ужгорода, рішенням виконкому Закарпатської обласної Ради №24 від 17.01.1963р., яке виконане Ужгородською міською радою, шляхом винесення рішення за №484 від 02.11.1966р. (розпорядження майном) та іншими актами, що вказують на обмін приміщення по вул..Духновича,2 м.Ужгорода на прміщення в м.Ужгороді на пл..Народній, 5.

Таким чином, всупереч ст.33 ГПК України (1798-12) , позивачем не надано достатніх доказів перебування будівлі на пл..Народній, 5 в м.Ужгороді у власності Закарпатської обласної ради, а його посилання на факт розпорядження майном спростовується правовим режимом майна, визначеним законодавством, що діяло у 60-х –70-х роках та доказами розпорядження майном багатьма суб’єктами державної власності.

Інших доказів набуття чи володіння позивачем спірним майном матеріали справи не містять.

Через відсутність належних доказів слід визнати такими, що не знайшли свого підтвердження твердження позивача про перебування будівлі у власності на момент його передачі відповідачеві. У зв’язку з цим судом не приймаються до уваги і посилання позивача на факт скасування рішення Виконавчого комітету Закарпатської обласної ради №24 від 17.01.1963р., як на правову підставу витребування майна з чужого незаконного володіння.

Згідно із змістом ст. 387 ЦК України (435-15) , право витребування майна з чужого незаконного володіння належить власникові.

Тому, зважаючи на викладене вище, суд констатує відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на будівлю в м.Ужгороді, площа Народна, 5 і, як наслідок – його повернення власникові.

За самостійними вимогами третьої особи на предмет спору:

У відповідності до ст. 328 ЦК України, та згідно ст. 33 ГПК України (1798-12) , Ужгородська міська Рада повинна надати суду правовстановлюючі документи що слугують достатніми та допустимими доказами права власності на спірну будівлю. Таких доказів матеріали справи не містять.

Судовим розглядом справи встановлено, що як на правову підставу для власних вимог на предмет спору, третя особа посилається на твердження про те, що позаяк спірний об’єкт знаходиться на території м.Ужгород, міська рада є власником згідно з ч.3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та має переважне право придбання його у комунальну власність, згідно з ч.9 ст.60 цього ж Закону.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 16.05.2008р. по справі №5/248-А було скасоване рішення Ужгородської міської ради від 15.03.2007р. №272 "Про оформлення права власності на майно територіальної громади міста", яким прийнято рішення зареєструвати за Ужгородською міською радою будівлі за адресою м.Ужгород, пл..Народна, 5. Мотивуючи даний висновок постанови, суд прийняв до уваги встановлені у засіданні суду факти відсутності будь-яких доказів перебування спірного майна у комунальній власності м.Ужгород. Саме через не доведення Ужгородською міською радою свого права власності в порядку ст. 71 КАС України і було скасовано акт цього органу місцевого самоврядування, що встановлював власника спірної будівлі.

Встановлені у Постанові суду від 16.05.2008р. по справі №5/248-А факти відсутності правових підстав для встановлення права власності та відсутності правовстановлюючих документів, що підтверджували б це право, приймаються судом у даній справі за преюдицію, з огляду на що, із урахуванням відсутності будь-яких доказів набуття права власності третьої особи на спірний об’єкт у визначений законом спосіб, слід дійти висновку про недоведеність Ужгородською міською радою своїх майнових прав на будівлю в м.Ужгороді, пл..Народна, 5.

Також суд відхиляє посилання позивача на ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) оскільки ця норма не вказує на набуття права власності в силу закону чи події, а визначає організаційно-правову, майнову та фінансову основу місцевого самоврядування.

Згідно п.2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Саме тому, за відсутності правовстановлюючих документів, що вказували б на обставини набуття майнових прав на спірну будівлю, судом відхиляється посилання третьої особи на ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , як на норму, що породжує право.

Отже, з підстав, обраних Ужгородською міською радою, самостійні вимоги третьої особи на предмет спору задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 34, 43, 49, 82- 85 ГПК України,

1.У задоволенні позову позивача про визнання за ним права власності на об’єкт нерухомості –будівлю, розташовану в м.Ужгороді, пл..Народна, 5 та зобов’язання відповідача повернути вказану будівлю позивача, відмовити у повному обсязі.

2.У задоволенні самостійних вимог на предмет спору третьої особи про визнання за нею права власності на об’єкт нерухомості –будівлю, розташовану в м.Ужгороді, пл..Народна, 5, відмовити у повному обсязі.

3.Заборону сторонам та третій особі та іншим суб’єктам права вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження у будь-якій формі нерухомості в м.Ужгороді, пл..Народна, 5, накладену Ухвалою суду від 19.11.2007р. по справі №5-3-18/344, скасувати.