За позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

До відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Трак-Авторитет- Донецьк"

До відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий дім "Українські інвестиції"

До відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Спецторг"

Про визнання договору недійсним

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Колток О.І. (за дов.)

від відповідача-1 Гривцов С.Є. (за дов.)

від відповідачів-2,3 не з’явились

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом публічне акціонерне товариство "Універсал Банк"до товариства з обмеженою відповідальністю "Трак-Авторитет-Донецьк", товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий дім "Українські інвестиції" та товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Спецторг"про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.

За твердженням позивача, відповідачами було укладено фіктивний правочин, за наслідками якого відповідача-1 було включено до списку кредиторів у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Спецторг".

Ухвалою суду від 17.05.2010 р. порушено провадження у справі № 6/268, розгляд останньої призначено на 22.06.2010 р.

Через канцелярію суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Клопотання судом відхилено.

Представники відповідачів-2,3 у судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши матеріали справи судом на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено розгляд справи на 08.07.2010 р. у зв’язку з неявкою у судове засідання представників відповідачів-2,3.

Відповідач-1 подав суду клопотання про припинення провадження у справі, яка мотивована припиненням справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Спецторг".

Відповідачі відзиву на позов не надали.

Відповідачі 2,3 представників в судове засідання не направили повторно, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив:

25.11.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Трак-Авторитет-Донецьк" (продавцем) за участю товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансовий Дім "Українські інвестиції" (торговцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Спецторг"(покупцем) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 451/09-Бв від 25.11.2009 р. (далі - договір).

Відповідно до умов вказаного договору продавець зобов'язався забезпечити передачу у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити вказані у цьому договорі цінні папери.

25.11.2009 р. за актом приймання-передачі цінних паперів до Договору, складеним продавцем за участю торговця та покупцем, продавець передав покупцю цінні папери загальною вартістю 42425210,00 грн.

26.11.2009 р. господарським судом Черкаської області порушено провадження у справі № 01/2960 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Спецторг".

18.01.2010 р. товариством з обмеженою відповідальністю "Трак-Авторитет-Донецьк"заявлені вимоги у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Доведення факту порушення прав, відповідно до ст. 33 ГПК України, покладається на позивача.

Тобто особа, права якої порушено, звертається до суду з позовом про захист власних інтересів.

Позивач не є стороною по Договору, а його укладення жодним чином не стосується прав та обов’язків позивача. Та обставина, що на підставі Договору у товариства з обмеженою відповідальністю "Трак-Авторитет-Донецьк" виникло право бути кредитором у справі про банкрутство не ущімлює права публічного акціонерного товариства "Універсал Банк".

Фактично, публічне акціонерне товариство "Універсал Банк"має на меті не захист власних порушених прав, а виключення товариства з обмеженою відповідальністю "Трак-Авторитет-Донецьк" зі списку кредиторів у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Спецторг".

Згідно з ч. 2 статті 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Однак, наявність права на пред’явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.

Доказами, наданими позивачем, не доведено, що Договір порушує його права.

Враховуючи вищезазначене суд вважає, що позовні вимоги належним чином необґрунтовані, документально не доведені та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82- 85 ГПК України, суд

В задоволені позову відмовити повністю.

рішення підписано 27.07.2010 р