за участю представника Республіканського комітету по земельних ресурсах – Петрова О.Ф. – головний спеціаліст юридичного відділу, дов.№642/10-29 від 21.07.2009р.,

Суть спору: підприємець Батуріна Світлана Яківна звернулась до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Века" про зобов’язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою площею 0,272га та спорудою склотарного пункту, магазину, бару, що розташовані в м. Сімферополі по вул. Севастопольська, 72, шляхом звільнення проїзду та проходу шириною 5,42 м. завдовжки 34,97м. від торгових точок, тари та упаковок з товаром.

В обґрунтування заявлених позовних вимог підприємець посилається на порушення його прав як користувача земельної ділянки, розташованої поряд із ділянкою відповідача, на вільний прохід та проїзд до споруд, що належать позивачу на праві власності. При цьому, позивач звертає увагу на рішення Господарського суду АР Крим від 17.06.2008р. у справі 2-16/3115-2006, яким встановлено, що відповідний прохід повинен бути шириною 5,42м.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що встановлення та розміщення на території мікроринку по вул. Севастопольській у м. Сімферополі спірних торгівельних рядів погоджено із СЕС та МНС.

Треті особи жодних пояснень стосовно заявленого позову не висловили.

Викликаний в судове засідання для дачі пояснень представник Республіканського комітету по земельних ресурсах пояснив, що виїздом на місце (мікроринок по вул. Севастопольській, 72 в м. Сімферополі) встановлено, що між торговими місцями відповідача та належним підприємцю Батуріній С.Я. павільйоном є вільний прохід шириною від 2 до 3 метрів.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення сторін, дослідив надані докази у їх сукупності суд

рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради № 531 від 12.04.2002 року фірмі "Миф" передано в оренду земельну ділянку площею 0,1072 га для розміщення та будівництва мікроринку по вул. Севастопольській/Трубаченка в м. Сімферополі строком на 25 років.

Вказане рішення Виконкому Сімферопольської міської ради затверджено рішенням 4 сесії 24 скликання Сімферопольської міської ради 29.10.2002 року.

На виконання вищевказаних рішень 04.09.2002 року між Виконкомом Сімферопольської міської ради та фірмою "Миф" укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,1072 га за адресою: м. Сімферополь, вул. Севастопольська/Трубаченко (між домами № 70 та 7/4), посвідчений державним нотаріусом Ісаєвою Л.Г. за №3-Н-1722 та зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди землі за № 315 від 22.11.2002 року.

рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради від 27.08.2004 року № 1732 ТОВ "Века", яке є правонаступником фірми "Міф", дозволено організувати ринок для торгівлі харчовими та нехарчовими сільськогосподарськими товарами за адресою: м. Сімферополь, вул. Севастопольська/Трубаченко, 70/1.

В свою чергу, на підставі договору купівлі - продажу об’єкту приватизації (комунальної власності) склотарного пункту № 49 від 05.08.1997 року за № 142 фізична особа Батуріна С.Я. придбала у власність склопункт № 49, що розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 72, площею будівлі 107,4 кв.м.

За умовами п.1.1 даного договору Батуріній С.Я., також передавалась земельна ділянка, на якій розташований склопункт № 49 у тимчасове користування на умовах оренди.

Згідно державного акту на право постійного користування землею від 04.06.2002р. позивачу на підставі рішення місцевого суду Центрального району м. Сімферополя від 27.11.2001 року надається у постійне користування земельна ділянка площею 0,038 га в межах згідно до плану, у тому числі 0,0168 га сумісно з ЖЕО № 6. Земельна ділянка розташована на території м. Сімферополя по вул. Севастопольській № 72 та 72/1 та надана для розміщення та обслуговування магазину № 49 та склопункту № 49.

Спір у даній справі виник внаслідок неможливості користування позивачем власною земельною ділянкою та розташованими на ній спорудами, оскільки належні відповідачу торгові місця перешкоджають вільному проходу до них.

Дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх доводів і заперечень, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, в ході будівництва та експлуатації мікроринку ТОВ "Века" було встановлено металеву огорожу в тому числі в безпосередній близькості від земельної ділянки, яка належить підприємцю Батуріній С.Я. та експлуатується нею для обслуговування склопункту №49 та магазину №49.

рішенням господарського суду АР Крим від 17.06.2008р. у справі №2-16/3115-2006, залишеним без змін постановою касаційної інстанції від 17.12.2008р. позовні вимоги підприємця Батуріної С.Я. в частині зобов’язання ТОВ "Века" усунути перешкоди в користуванні підприємцем земельною ділянкою площею 0,272 га та будівлею склотарного пункту, магазину, бару, розташованих в м. Сімферополі по вул. Севастопольській № 72, шляхом зносу огорожі - металевого забору довжиною 34,97 м., розташованого на відстані 1,2 м. з північно – західної та північно – східної сторони від ділянки Батуріной С.Я. задоволені.

При постановленні зазначеного рішення, суд виходив з того, що відповідно до висновку №52/05 судово-земельної експертизи від 28.12.2005р. металева огорожа (з металевими прилавками), які встановлені ТОВ "Века" є перешкодою дотримання протипожежних норм. За висновком додаткової експертизи №45/06 від 14.06.2006р. подальша експлуатація склопункту СПД Батуріної С.Я. неможлива, оскільки металевий забір, встановлений ТОВ "Века" на відстані 1,17м. від склопункту заважає його експлуатації. Також, суд прийняв до уваги Технічний огляд по встановленню меж та інвентаризації земельної ділянки, яку займає магазин №49 зі склопунктом позивача по вул. Севастопольській, 72 в м. Сімферополі №59 від 12.08.1998р., відповідно до якого поряд повинен знаходитись проїзд громадського використання шириною 5,42м.

Так, відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судом вищевказаний Технічний огляд №59 від 12.08.1998р. приймається як належний та допустимий доказ необхідності проходу та проїзду шириною 5,42м. до належних позивачу споруд по вул. Севастопольській, 72 в м. Сімферополі.

В свою чергу, за зверненням позивача до Сімферопольської міської ради, останнім проведено перевірку разом із спеціалістами Республіканського комітету по земельних ресурсах, в результаті якої встановлено, що між торговими місцями відповідача та належним підприємцю Батуріній С.Я. павільйоном є вільний прохід орієнтовною шириною від 2 до 3 метрів.

Присутній в судовому засіданні представник Республіканського комітету по земельних ресурсах вказаний факт підтвердив.

Відповідно до таблиці 7.1 п. 2* Державних будівельних норм 360-92** додаток 3.1 (обов’язкові) при проектуванні проїздів необхідно забезпечувати можливість проїзду пожежних машин до житлових та громадських будинків, при цьому ширина проїзду повинна бути не меншою 3,5 м.

Отже, встановлення відповідачем торгових місць в безпосередній близькості (на відстані 2-3метрів) від склотарного пункту, магазину та кафе - бару позивача, обмежує доступ покупців, вивантаження товару та дотримання протипожежних норм.

Відповідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Конституція України (254к/96-ВР) , як Основний закон держави у статті 41, також регламентує непорушність права власності.

У відповідності до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача цілком обґрунтованими, що є підставою для їх задоволення.

Понесені позивачем судові витрати з оплати держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача у відповідності зі ст. 49 ГПК України.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 82- 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Позов задовольнити.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Века", (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська/Трубаченко, 70/1, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 24870786) усунути перешкоди в користуванні фізичною особою – підприємцем Батуріною Світланою Яківною, (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Фрунзе, 30, кв. 33, ідентифікаційний номер 1727212224) земельною ділянкою площею 0,272 га та спорудою склотарного пункту, магазину, бару, розташованих в м. Сімферополі по вул. Севастопольській, 72, шляхом звільнення проїзду та проходу шириною 5,42 м. завдовжки 34,97м. від торгових точок, тари та упаковок з товаром.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Века", (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська/Трубаченко, 70/1, відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 24870786) на користь фізичної особи – підприємця Батуріної Світлани Яківни, (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Фрунзе, 30, кв. 33, відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний номер 1727212224) державне мито в сумі 85,00грн. та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.