За позовом Гаражного кооперативу "Придніпровець", м. Дніпропетровськ

до Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс", м. Дніпропетровськ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі "Дніпропетровських міських електричних мереж", м. Дніпропетровськ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Дніпропетровська міська рада, м. Дніпропетровськ

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Обслуговуючий кооператив "Гаражний Кооператив "Ветерани", м. Дніпропетровськ

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фізична особа –підприємець Лінська Марія Іванівна, м. Дніпропетровськ

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фізична особа –підприємець Піскун Олександр Семенович, м. Дніпропетровськ

про визнання недійсною угоди;

позбавлення права користування;

повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Шишков В.І., паспорт серії АЕ № 923501 виданий 05.12.97р.;

Степаненко О.О., довір. № 88 від 08.06.10р.;

від відповідача: Воронько О.О., довір. № 09 від 16.06.10р.;

Москаленко С.Я., паспорт серії АН № 636800 виданий 01.11.07р.;

від третьої особи-1: Коптілов Ю.В., довір. № 308 від 07.05.10р.;

від третьої особи-2: не з’явився;

від третьої особи-3: Піщенко В.І., паспорт серії АЕ № 504206 виданий 04.02.97р.;

від третьої особи-4: не з’явився;

від третьої особи-5: Піскун О.С., паспорт серії АК № 980102 виданий 20.06.06р.

Суть спору :

Гаражний кооператив "Придніпровець" (надалі –позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Приватного багатопрофільного підприємства "Енерго-Імпекс" (надалі - відповідач); за участю 5 (п’яти) третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, у якому, з урахуванням остаточних уточнень позовних вимог внесених заявою від 18.08.10р., просить суд:

- визнати договір № 12 на виконання робіт від 01.03.94р. укладений між позивачем та Малим підприємством "Енерго-Імпекс", правонаступником якого є відповідач, недійсним повністю;

- позбавити відповідача права на безвідплатне і безстрокове спільне користування кабельною лінією 10кВ, завдовжки 115 метрів від фідера № 3 підстанції "Придніпровська-150"до трансформаторної підстанції позивача;

- зобов’язати відповідача повернути позивачу самовільно зайняту земельну ділянку розташовану між гаражем (гаражним боксом) № 624 і трансформаторною підстанцією позивача у м. Дніпропетровську по вул. 20-річчя Перемоги, загальною площею 26 м2, на якій розташована підстанція трансформаторна комплексна с трансформатором потужністю 250кВА, шляхом демонтажу підстанції трансформаторної комплексної с трансформатором потужністю 250кВА.

Відповідач позовні вимоги не визнає. У відзиві на позов свої заперечення вмотивовує тим, що договір № 12 вже діє 16 років і з боку відповідача виконані всі умови належно, при цьому зазначає про пропуск позивачем строку загальної позовної давності тривалістю у три роки по вимозі щодо визнання названого договору № 12 недійсним повністю. В той же час, наголошує на тому, що негативні наслідки для позивача відбулися не з підстав укладення договору № 12 на виконання робіт від 01.03.94р., як зазначає про це позивач, а у зв’язку із укладенням 01.02.06р. між відповідачем та позивачем договору № 3 про спільне використання мереж № 4/06. Згідно умов зазначеного договору № 3 позивач зобов’язався відшкодовувати частину витрат на утримання електричних мереж, взамін забезпечення відповідачем передачі електричної енергії позивачу, проте починаючи з квітня 2009 року позивач фактичною відмовся від виконання взятих на себе зобов’язань за цією угодою, де за наслідками тривалої несплати заборгованості, відповідач як власник КТП-250 (відповідно договору купівлі-продажу № 1 від 15.01.1993 року), і відключив позивача від живлення через вказане КТП. Стосовно третьої позовної вимоги, відповідач вказує на існування лише усної домовленості щодо встановлення КПТ-250 на території позивача, однак як вже зазначалось вище, майже 16 років жодних вимог позивач не пред’являв з приводу його знесення. Окрім того зазначає, що внаслідок подання даного позову до суду позивачу було надіслано листом пропозицію про встановлення земельного сервітуту на підставі договору 2006 року, яка була залишена останнім без відповіді та задоволення, за наслідками чого відповідач звернувся до власника цієї земельної ділянки –третьої особи-2, і питання щодо встановлення сервітуту на теперішній час знаходиться на розгляді уповноважених органів міськради. Разом з тим, демонтаж спірної КТП-250 призведе до значних несприятливих наслідків, так як до вказаної електроустановки приєднані наступні споживачі: відповідач, третя особа-4, третя особа-5, позивач, третя особа-3 та ГК "Металіст". Водночас розташування спірної КТП-250 на території позивача є дуже прийнятним та зручним для всіх приєднаних споживачів, оскільки забезпечує майже однакову відстань до останніх, а взаємне користування електроустановкою затверджено технічними умовами третьої особи-1 за № 1232/06 від 12.11.1993 року.

Третя особа-1 надала до справи письмові пояснення, з яких вбачається, що у останнього архівних документів підтверджуючих або спростовуючих наявність договірних відносин між позивачем та відповідачем, та ВАТ "ЕК "Дніпрообленерго"до 2006 року відсутні. При цьому, такі архівні документи не містять будь-яких відомостей щодо введення в експлуатацію ТП, що є предметом спору.

Представник Дніпропетровської міської ради на попередніх судових засіданнях заявив, що пояснень щодо відносин з укладення договору у 1994 році між позивачем та відповідачем по суті позовних вимог надати не може.

Представники третіх осіб -3, -5 повністю підтримують викладену вище позицію відповідача у справі, та наголошують на безпідставності заявлених позовних вимог.

Ухвалою господарського суду від 07.07.10р. строк розгляду спору за спільним клопотанням сторін продовжено до 01.09.10р.

Представник третьої особи-4 не забезпечив присутність у призначеному судовому засіданні. Про час та дату розгляду спору повідомлений належним чином, про свідчить поштове відправлення кореспонденції.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а також у зв’язку із закінченням встановленого господарським процесуальним законодавством строку розгляду спору

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача, відповідача та третіх осіб -1, -3, -5, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та третіх осіб -1, -3, -5, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

01.03.1994 року між позивачем (замовником) та відповідачем (виконавцем) було укладено договір № 12 на виконання робіт, у відповідності з яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання прийняти дольову участь у виконанні будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт при монтажі КТП-400 (п. 1.1 цієї угоди) (а.с. 13, том 1).

Відповідач є правонаступником Малого підприємства "Енерго-Імпекс", що вбачається з положень Статуту долученого до матеріалів справи (а.с. 115-121, том 1).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору на виконання робіт (послуг), є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч.1 193 Господарського кодексу України (436-15) , до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України (436-15) .

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Положення ст. 629 Цивільного кодексу України передбачають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

До того ж, документи долучені до справи відображають, що за договором № 1 від 15.01.1993 року (а.с. 133-134, том 1) відповідачем (покупцем) було придбано у Малого приватного підприємства "Спектр"(продавця) у власність товар –КТП-250 КВА с трансформатором ТМВГ-250/ІОУІ заводський № 1344188 (далі –КТП-250), який за наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі 18.01.93р. з підписами та відбитками печаток підприємств обох сторін цієї угоди, передано відповідачу.

В той же час, відповідачем згідно листа-відповіді Дніпропетровського РЄС від 12.11.93р. № 1232/06 було отримано і дозвіл (технічні умови) на підключення КТП-250, де за виток живлення ремонтних майстерень відповідача передбачено прийняти шини 10кВ позивача, про що останнім на той час не заперечувалось.

Також, ці технічні умови передбачали можливість живлення електроприладів відповідача, на місці установки КТП-400, заздалегідь визначеного для електроживлення кооперативу позивача, встановити додатково КТП-250 та підключити його на стороні 10кВ паралельно з КТП-400 по тех. умовам власника КТП.

За умовами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Проведений судом детальний аналіз матеріалів справи відображає, що відповідачем в подальшому належним чином виконанні передбачені та погоджені Дніпропетровським РЄС технічні умови, доказом чого є лист заст.директора Дніпропетровського РЄС № 568/07 від 07.04.95р. (а.с. 62, том 2).

Окрім того, 01.02.2006 року між позивачем (користувачем) та відповідачем (власником мереж) було укладено договір № 3 про спільне використання мереж № 4/06, згідно умов якого власник мереж зобов’язався забезпечити, в дозволених межах, передачу електричної енергії, за яку, та отриманні послуги, користувач своєчасно вносить грошову плату на підставі самостійно отриманого у відповідача рахунка, але не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим., де підставою для припинення електропостачання є, зокрема, несплата користувачем за використання електричних мереж відповідача (п.п. 1.1, 1.4, 3.5, 4.1, 4.2, ч. 3 п. 6.3 цієї угоди) (а.с. 122-124, том 1).

Щодо позовних вимог в частині визнання договору № 12 від 01.03.94р. недійсним повністю, суд вказує на наступне.

17.06.10р. до канцелярії суду відповідачем подано клопотання по справі № 17/195-10 про застосування строків позовної давності щодо визнання угоди недійсною повністю, оскільки остання була укладена 01.03.1994 року (а.с. 74, том 1).

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За умовами ч. 1 ст. 261 цього ж Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Вивчивши подані сторонами документи суд зазначає, що згідно виписки із протоколу правління кооперативу позивача № 2 від 31.03.2007р., Шишкова В.І. було обрано та затверджено головою кооперативу позивача (а.с. 99), який насамперед і на теперішній час займає посаду голови.

Тобто, дата затвердження Шишкова В.І. головою ГК "Придніпровець" і є днем початку перебігу загального строку позовної давності, оскільки відтоді ця особа могла довідатися про порушення свого права.

Такої позиції дотримується Верховний Суд України, що зазначається у п. 28 Постанові № 9 Пленуму ВСУ від 06.11.09р. (v0009700-09) "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

Таким чином, господарський суд враховуючи вищенаведене та подане відповідачем, до прийняття у справі рішення, клопотання застосовує позовну давність до вимог в частині визнання договору № 12 на виконання робіт від 01.03.94р. укладеного між позивачем та Малим підприємством "Енерго-Імпекс", правонаступником якого є відповідач, недійсним повністю, тому в цій частині позову відмовляє.

Разом тим, господарський суд не знаходить і обґрунтованих підстав (відсутність документального підтвердження) для задоволення решти заявлених позивачем вимог, а саме в частині позовних вимог щодо позбавлення відповідача права безоплатного, безстрокового і спільного користування спірною кабельною лінією 10кВ та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки на якій розташована підстанція трансформаторна комплексна с трансформатором потужністю 250кВА, шляхом її демонтажу.

Суд вважає за вірне відмовити в названих вище вимогах, оскільки умовами спірного договору № 12, зокрема, у п. 2.1 "Форма розрахунків"сторони цієї угоди домовились про те, що всі розрахунки за споживання електроенергії виконавець (відповідач у справі) зобов’язується сплачувати відповідно наступному порядку, а саме витрати на технічне обслуговування та ремонт лінії 6 кВт беруть на себе замовник (позивач у справі) та виконавець в рівній кількості (п. 2.1 угоди № 12), де пункт 1 цього ж договору № 12 передбачає за виконану роботу надання замовником відповідачу в безвідплатне і безстрокове спільне користування названу кабельну лінію для енергоживлення КТП-250.

Таким чином, між сторонами договору № 12 було погоджено встановлення, підключення до спірної кабельної лінії та використання КТП-250 відповідачем.

При цьому, як зазначалось вище, підключення КТП-250 здійснювалось на підставі виданих Технічних умов, які погоджувались з енергопостачальною організацією та відповідачем, і документів які б свідчили про те, що позивач заперечує встановлення та підключення спірної КТП-250, згідно технічних умов та погоджувальної документації, матеріали справи не містять.

Між тим, факт такого підключення підтверджується наявною у справі лінійною схемою підключення (а.с. 57, том 2), з огляду на те, що згідно цієї схеми підключення до електроживлення відповідача проводилось шляхом встановлення додатково КТП-250 та підключення паралельно с КТП-400 по технічним умовам власника КТП. Отже, суд приходить до висновку, що доводи позивача з приводу того, що підключення проводилось без його відома та погодження спростовуються матеріалами справи

В зв’язку із тим, що між сторонами уклався за спільною згодою порядок використання КТП та кабельної лінії, та на його виконання здійснювались відповідні дії, тобто мало місце і фактично відбувалося довготривале користування кабельною лінією 10кВ та спірним КТП-250, а також враховуючи той факт, що спільне користування спірною кабельною лінією та встановлення КТП-250 погоджено сторонами на підставі укладеного договору № 12 від 01.03.94р. та долученої до справи погоджувальної документації суд визнає позовні вимоги в частині зазначеній вище такими, що не підлягають задоволенню.

Приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Твердження ж позивача щодо монтажу та налагоджування КТП-400 було виконано АТ "Електропівденмонтаж-3"у повному обсязі у 1993 році (на підтвердження чого посилається на акти виконаних робіт та технічні акти) і саме тому має місце укладення договору без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода) не є беззаперечними, так як спірна угода укладена 01.03.1994 року, а КТП-400 введено в експлуатацію в жовтні 1994 року, що підтверджується наявним у справі актом огляду електроустановки перед допуском в експлуатацію в жовтні 1994 року та експлуатаційними відомостями по обладнанню приєднання фідер Ф-3 10кВ, які також є в матеріалах справи.

Наведене є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В задоволені позову - відмовити .

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

рішення підписано –06.09.10р.