ПРО визнання недійсним рішення Мужіївської сільської ради від 13.11.2006р. №44 про вилучення від Закарпатського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук земельної ділянки розміром 3,3га по вул. Леніна, 274 в с. Мужієво Берегівського району та передачі її в фонд земель запасу Мужіївської сільської ради,

- визнання недійсним рішення Мужіївської сільської ради від 16.03.2007р. №80 про надання ЗАТ СП "Котнар" дозволу на оформлення проекту землеустрою та технічної документації на оренду земельної ділянки розміром 3,3га по вул. Леніна, 274 "а" в с. Мужієво Берегівського району,

- визнання недійсним рішення Мужіївської сільської ради від 27.04.2007р. №92 про встановлення меж в натурі, а саме про затвердження матеріалів розмежування земельної ділянки загальною площею 3,2822га по вул. Леніна, 274 "а" в с. Мужієво між ЗАТ СП "Котнар" та гр. Пригарою В.М. в частині віднесення до землекористування ЗАТ СП "Котнар" земельної ділянки площею 3,0681га,

- визнання недійсним рішення Мужіївської сільської ради від 22.05.2007р. №94 про погодження звіту про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ЗАТ СП "Котнар" за адресою: с. Мужієво, вул. Леніна, 274 "а",

- визнання недійсним рішення Мужіївської сільської ради від 22.05.2007р. №95 про надання ЗАТ СП "Котнар" земельної ділянки по вул. Леніна, 274 "а" в с. Мужієво в тимчасове користування терміном на 5 років для сільськогосподарського виробництва та затвердження проекту землеустрою земельної ділянки ЗАТ СП "Котнар" розробленого МПП "Зеніт" загальною площею 3,0681га за вказаною адресою,

- визнання недійсним договору оренди землі від 23.05.2007р. відповідно до якого, Мужіївська сільська рада передала ЗАТ СП "Котнар" в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 3,0681га (із них 0,8713га під господарськими будівлями і дворами та інші угіддя 2,1968га) по вул. Леніна, 274 "а" в с. Мужієво,

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача – Габріелян А.Г. –представник за довіреністю від 01.04.2010р.

від відповідача 1 – Ленько А.Ю. –представник за дорученням від 12.07.2010р.

від відповідача 2 – Фазекош Н.В. –представник за дорученням від 01.02.2010р.,

Тарновецький Я.М. –предст. за дор. №351 від 05.11.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

В засіданні суду 18.08.2010р. судом, за згодою сторін, у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 27.08.2010р. для надання можливості сторонам подати суду додаткові докази обгрунтування своїх доводів та заперечень.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи, зокрема, вказує на те, що рішення 7 сесії 5 скликання Мужіївської сільської ради № 44 від 13.11.2006 року "Про виділення та вилучення земельних ділянок"прийнято з порушенням вимог ст. 149 ЗК України та ст. 5 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", оскільки вищезазначеним рішенням сесії сільської ради було вилучено земельну ділянку площею 3,3 га по контуру № 341 в с. Мужієво, вул. Леніна, 274"а"без погодження такого питання з Президією Української академії аграрних наук про добровільну відмову власника від земельної ділянки та виготовлення проекту землеустрою.

Позивачем у листі від 27.09.2006р. №217 було повідомлено сільську раду про необхідність проведення геодезичної зйомки, що є одним із етапів для підготовки необхідного пакету документів для вилучення із користування земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні Інституту згідно Державного акту на постійне користування землею. 05.07.2007 року ЗАТ СП "Котнар"повідомило Інститут, що придбало фруктосховище і оформляє права на земельну ділянку за адресою с. Мужієво, вул. Леніна, 274"а", на що їм згідно вказаного вище листа була надана відповідь про необхідність зібрання відповідних документів та представлення їх на розгляд в Українську академію агарних наук для отримання погодження на вилучення земельної ділянки. До цього часу необхідні документи ні Мужіївської сільрадою, ні ЗАТ СП "Котнар"до Української академії агарних наук не представлено і землекористувачем спірної ділянки залишається Закарпатський інститут агропромислового виробництва.

Також вказує на те, що МПП "Зеніт", як розробником землевпорядної документації, не були усунуті всі зауваження державної експертизи, а Мужіївська сільська рада всупереч вказівкам Закарпатського ГУЗР прийняла рішення про затвердження проекту відведення та передачу в оренду спірної земельної ділянки ЗАТ "Котнар".

Заперечує доводи відповідача 2 про відсутність права у позивача на земельну ділянку, яка вилучена сільською радою та вказує на те, що таке право посвідчено згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЗК №000413, який на сьогоднішній день не є скасовано і не визнано в установленому законодавством порядку недійсним.

Не погоджується з доводами відповідачів про наявність підстав для зупинення провадження у справі з підстав, наведених заявниками та вказує на те, що подання позовної заяви до адміністративного суду і відсутність прийняття судом відповідного судового акту про відкриття провадження в адміністративній справі за таким позовом, ще не доводить обґрунтованості підстав для зупинення провадження у справі, оскільки не свідчить про неможливість розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом в контексті вимог ст. 79 ГПК України.

Також заперечує обґрунтованість позиції відповідача 2 про застосування до позовних вимог строків позовної давності з огляду на те, що згідно вимог частини 4 ст. 268 ЦК України на вимоги власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право позовна давність не поширюється.

Представник відповідача 1 –Мужіївської сільської ради заперечує з приводу обґрунтованості заявлених позовних вимог в повному обсязі та у поданих суду поясненнях вказує на те, що рішення Мужіївської сільської ради 7 сесії 5 скликання № 44 від 13.11.2006 року "Про виділення та вилучення земельних ділянок"було прийнято у відповідності до Закону України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) та з додержанням всіх вимог земельного законодавства, оскільки згідно листів директора Закарпатського інституту агропромислового виробництва Балян А.В. землекористувач відмовився від земельної ділянки, яка знаходиться в межах населеного пункту і є власністю громади. Окремі того, ЗАТ СП "Котнар"придбав у власність у СП "Айсберг"будівлі, які знаходилися на цій ділянці, тому має право на користування землею під будівлями.

В засіданні суду подав клопотання про зупинення провадження у справі у зв’язку з тим, що Мужіївською сільською радою подано до Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративний позов про визнання нечинним та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЗК №000413, виданого Закарпатському інститут агропромислового виробництва. У підтвердження наявності підстав подав суду копію даного позову з відміткою суду про його прийняття.

Представник відповідача 2 також заперечує обґрунтованість доводів позивача з мотивів, викладених у поданих суду поясненнях та просить взяти до уваги те, що ЗАТ "Котнар" є добросовісним користувачем об’єктів розташованих на спірній земельній ділянці, та передача земельної ділянки в оренду була правомірною, оформлена сторонами у відповідності до положень чинного законодавства України, а вимоги Позивача, щодо визнання цього Договору оренди землі недійсним не мають під собою жодних правових підстав.

Заперечує обґрунтованість доводів позивача про те, що рішення Берегівського районного суду від 18.08.2008 року та рішення Львівського Апеляційного адміністративного суду від 18.11.2008 року набрали законної сили, та встановлені ними окремі фактичні дані у спорі є такими, що можуть використовуватись в обґрунтування своїх позовних вимог, та вказує на те, що такі не можуть братися до уваги при розгляді даного спору, оскільки остаточне рішення у таких справах ще не винесено, а на розгляді Вищого адміністративного суду України перебуває касаційна скарга відповідача 2. Окремі того, виконання таки судових рішень зупинене відповідною Ухвалою.

Вказує на те, що за загальним принцом Закону України "Про місцеве самоврядування в Україна" (280/97-ВР) саме органам місцевого самоврядування (сільським, селищним міським радам) надано право вилучати земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, що перебувають у постійному користуванні для всіх потреб. Винятком є лише особливо цінні землі, перелік яких ведений у ст. 150 ЗК України, якщо вони перебувають у власності відповідних територіальних громад, оскільки їх вилучення відбувається з урахуванням вимог зазначеної статті. зазначає, що якщо землекористувач, який має право постійного користування земельною ділянкою державної або комунальної власності, не погоджується із вилученням земельної ділянки, органи державної влади та органи

місцевого самоврядування вправі звертатися до судових органів для остаточного вирішення зазначених питань.

В даному, конкретному, випадку, орган місцевого самоврядування - Мужіївська сільська рада, вилучила земельну ділянку у позивача, у зв’язку з відмовою від неї постійного землекористувача і така була присутня, як обов’язковий елемент такого виду вилучення земельних ділянок відповідно до ст.. 149 ЗК України.

Вважає, що лист Позивача на адресу Мужіївської сільської ради від 27 вересня 2006 року є документом, що підтверджує згоду на вилучення земельної ділянки. Оскільки, чинним законодавством України, та, зокрема, і жодним з положень Земельного кодексу України (2768-14) не визначено, яким чином має бути подана згода землекористувача на вилучення земельної ділянки, вважає, що вищезазначений лист є належною згодою землекористувача на вилучення земельної ділянки. Наголошує на тому, що посилання Позивача на лист Управління з контролю за використанням та охороною земель у Закарпатській області від 18 липня 2007 року не є документом, котрий може братися за основу при формуванні правової позиції з цього питання, скільки вищезазначений орган не може робити правову оцінку документів за своїм призначенням.

Окрім того, заперечує доводи позивача та вказує на те, що згідно системного аналізу статті 5 Закону, вбачається, що частина 3 цієї статті передбачає необхідність згоди Президії Національної академії наук України та президій галузевих наук тільки у випадку вилучення земельних ділянок у Національної академії наук України та президій галузевих наук. Дана норма закону не розповсюджується на організації, що віднесені до їх відань - у нашому випадку на Закарпатський інститут агропромислового виробництва, який відносився до відання Української академії аграрних наук. Окрім того, статтею 5 Закону передбачено, що Національна академія наук України, галузеві академії наук та організації, що віднесені до їх відання, мають право використовувати належне їм майно для участі у цивільних відносинах, у тому числі для ведення фінансово-господарської діяльності, відповідно до цілей їх утворення та в межах їх цивільної правоздатності. Відчуження нерухомого майна Національної академії наук України та галузевих академій наук і організацій, що віднесені до їх відання, здійснюється відповідно до Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 06.06.2007 року №803 (803-2007-п) .

В зв'язку з невикористанням Закарпатським інститутом агропромислового виробництва будівлі холодильника (фруктосховища), яка знаходиться за адресою: с. Мужіїво, Берегівського району, Закарпатської області, вул. Леніна,274/а за призначенням, відсутності у нього коштів на її ремонт та утримання, а утримання цієї будівлі є економічно недоцільним, 27 листопада 2003 року Президією Української академії аграрних наук було ухвалено постанову про продаж вказаної вище будівлі, що підтверджується протоколом №21 від 27 листопада 2003 року. 24 грудня 2003 року вказана вище будівля була продана СП "Айсберг"ЛТД, яке в подальшому продало її нашому товариству.

З огляду на це вважає, що виходячи із положень ч.2 ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, якими визначено, що правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкти нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, з оформленням такого права у встановленому законом порядку, та у зв'язку із переходом до нашого товариства права власності на будівлі холодильника (фруктосховища), які знаходяться за адресою: с. Мужіїво, Берегівського району, Закарпатської області, вул. Леніна,274/а, у відповідача 2 виникли підстави для переходу права на спірну землю, яке було оформлено відповідно до Закону України "Про оренду землі" (161-14)

шляхом укладання нашим товариством з Мужіївською сільською радою договору оренди землі від 23 травня 2007 року.

Також просить взяти до уваги те, що розроблений МПП "Зеніт"проект землеустрою щодо відведення нашому товариству земельної ділянки по вул. Леніна, 274 а в с. Мужіїво Берегівського району за результатами проведеної державної експертизи не був повернутий на доопрацювання і по ньому також не було прийняте рішення про його непогодження.

Вказаний вище проект землеустрою отримав позитивний висновок державної експертизи №2303 від 21.05.2007 року, який був підставою для прийняття Мужіївською сільською радою рішення №95 від 22 травня 2007 року про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду ЗАТ "Котнар".

Як на момент укладання договору оренди землі так і на момент розгляду справи в суді висновок державної експертизи №2303 від 21.05.2007 року не скасований і не визнаний недійсним, а тому підстав для скасування рішення Мужіївської сільської ради №95 від 22 травня 2007 року про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду ЗАТ "Котнар"і визнанню недійсним договору оренди землі не має .

Також просить у відповідності до вимог пункту 2 частини першої статті 62 і пунктом 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинити провадження у справі за позовними вимогами про визнання недійсним рішення Мужіївської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 13 листопада 2006 року №44 "Про виділення та вилучення земельних ділянок"та визнання недійсним договору оренди землі від 23 травня 2007 року з огляду на те, що як у даній господарській справі так і в адміністративній справі №2а-30/08 предметом спору є скасування рішення Мужіївської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 13 листопада 2006 року №44 "Про виділення та вилучення земельних ділянок"та наведені одні і тієї ж підстави.

Також в матеріалах даної господарської справи знаходиться рішення господарського суду Закарпатської області від 23.01.2009 року прийняте у справі №5/172. Предметом даної справи була вимога Мужіївської сільської ради до нашого товариства визнати недійсним договір оренди землі від 23.05.2007 року, згідно з яким Міжіївська сільська рада надала нашому товариству у строкове платне користування земельну ділянку площею 3,0681 га, яка знаходиться за адресою: с. Мужіїво, вул. Ракоці Ференца II (бувша вул. Леніна,274/а), Берегівського району, Закарпатської області. Закарпатський інститут агропромислового виробництва Української академії аграрних наук був залучений до участі у даній справі в якості 3-ї особи на стороні позивача без самостійних вимог.

Змістом вказаних вище судових рішень підтверджується, що спір між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав уже був предметом судового розгляду.

Разом з тим, подав суду клопотання про застосування до вимог позивача строку позовної давності.

Також підтримує доводи відповідача 1 про наявність підстав для зупинення провадження у справі з огляду на те, що канцелярією Закарпатського окружного адміністративного суду зареєстровано адміністративний позов про визнання нечинним та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЗК №000413, виданого Закарпатському інститут агропромислового виробництва.

Третя особа вимог ухвали суду від 04.08.2010рю. не виконала, витребуваних судом матеріалів не подала, свого уповноваженого представника на засідання суду не направила. Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення учасника судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду позовної заяви (за адресами, які надані Мужіївською сільською радою), неявка представників третьої особи не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в зв’язку з чим суд вважає можливим відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними матеріалами та без участі представників третьої особи.

Аналізуючи доводи відповідачів та заперечення позивача з приводу клопотання про зупинення провадження у справі, суд констатує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи органом, що розглядається іншим судом.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншім судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншім судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового засідання, заявником у підставу зупинення провадження у даній справі вказується на те, що Мужіївською сільською радою подано до Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративний позов про визнання нечинним та скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЗК №000413, виданого Закарпатському інститут агропромислового виробництва. У підтвердження наявності підстав суду надано копію даного позову з відміткою суду про його прийняття.

Однак, дані доводи заявників не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки із системного аналізу норм ст. 79 ГПК України випливає, що факт розгляду іншим судом відповідної справи повинен підтверджуватись відповідним судовим документом: рішенням, ухвалою чи постановою. Натомість, надані заявниками відомості містять лише відмітку суду про прийняття канцелярією суду даного позову, а не відкриття провадження у такій справі в порядку вимог Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Відтак, клопотання відповідачі про зупинення провадження у справі з цих підстав задоволенню не підлягає.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії I-ЗК №000413 Закарпатському інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук, с. В.Бакта Берегівського району (далі - Інститут) на праві постійного користування належить земельна ділянка площею 3, 3 га по вул. Леніна 274 "а"в с. Мужієво Берегівського району.

13 листопада 2006 року Мужіївська сільська рада прийняла рішення №44, яким вилучила від Інституту земельну ділянку площею 3,3 га за вказаною вище адресою і передала її у фонд земель запасу сільської ради.

В наступному, Мужіївською сільською радою прийнято рішення від 16 березня 2007 року №80, яким сільрада надала ЗАТ СП "Котнар"дозвіл на оформлення проекту землеустрою та технічної документації на оренду земельної ділянки строком на 5 років з правом викупу розміром 3,3 га по вул. Леніна, 274 "а"в с. Мужієво для переробки сільськогосподарської продукції.

В ході розроблення проекту землеустрою рішенням Мужіївської сільської ради від 27 квітня 2007 року № 92 затверджені матеріали земельної ділянки загальною площею 3,2822 га по вул. Леніна, 274 "а"в с. Мужієво згідно плану встановлення меж землекористування ЗАТ СП "Котнар", відповідно до яких до землекористування ЗАТ СП "Котнар"віднесено частину земельної ділянки площею 3,0681га, другу частину площею 0,2141га віднесено до землекористування гр. Пригари В.М.

рішенням від 22 травня 2007 року № 94 Мужіївська сільська рада погоджує звіт про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ЗАТ СП "Котнар"за адресою: с. Мужієво, вул: Леніна, 274 "а"в розмірі 537531 грн. 20 коп.

22 травня 2007 року Мужіївська сільська рада приймає рішення № 95, яким затверджується проект землеустрою земельної ділянки, розробленого МПП "Зеніт", загальною площею 3,0681 га по вул. Леніна, 274 "а"в с. Мужієво,і .вказана.земельна ділянка надається ЗАТ СП "Котнар"в тимчасове користування строком на 5 років для сільськогосподарського виробництва - переробки сільськогосподарської продукції.

На підставі цього рішення 23.05.2007 року між Мужіївською сільською радою та ЗАТ СП "Котнар"був укладений договір оренди землі.

Позивач вважає, що подальша передача Мужіївською сільською радою земельної ділянки ЗАТ СП "Котнар"відбулася з порушенням вимог чинного законодавства, а саме положень Законів України "Про оренду землі" (161-14) , "Про державну експертизу землевпорядної документації" (1808-15) , Земельного кодексу України (2768-14) та інших нормативно - правових актів, що регулюють відносини у сфері землекористування. В зв'язку з цим, всі прийняті Мужіївською сільською радою рішення, пов'язані з передачею ЗАТ СП "Котнар"в оренду земельної ділянки, на думку позивача, підлягають визнанню недійсними (неправомірними) та скасуванню, як і підлягає визнанню недійсним і договір оренди спірної земельної ділянки.

При цьому зазначає, що такі акти та договір підлягають визнанню недійсними незалежно від того, яке рішення буде прийнято Вищим адміністративним судом України в питанні законності рішення Мужіївської сільради від 13.11.2006 року про вилучення земельної ділянки від Інституту.

Аналізуючи доводи та заперечення відповідачів з приводу фактичних правовідносин сторін в даному спорі, суд констатує наступне.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина 2 статті 5 Конституції України).

Відповідно до частини третьої статті 140, частини першої статті 144 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 80 ЗК установлено, що суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності (частини 1, 2 статті 83 ЗК).

Відповідно. до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті З КАС). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У пунктах "а", "б", "в", "г" і "к" статті 12 ЗК передбачено, що до повноважень селищної ради належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування; вилучення їх із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідної територіальної громади селища; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Згідно з частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 ЦК).

Рада у справі, що розглядається, виступає як суб'єкт цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин. Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, яка перебувала

у її власності, Рада відповідно до статті 5 ЗК має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У даному випадку відсутня підпорядкованість одних учасників земельних правовідносин (позивача та відповідача 2) іншому (Рада), яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.

При цьому суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Ці положення Основного Закону (254к/96-ВР) кореспондуються з пунктом "в" статті 5 ЗК, згідно з яким, земельне законодавство базується на принципі невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини 6 статті 319 ЦК держава не втручається у здійснення власником права власності. Тобто пряме адміністрування з боку органів влади є неприпустимим.

Судом встановлено, що рішеннями Мужіївської сільської ради від 13.11.2006р. №44, від 16.03.2007р. №80, від 27.04.2007р. №92, від 22.05.2007р. №94 та від 22.05.2007р. №95 позивача позбавлено права постійного користування земельною ділянкою, яке відповідно до вимог ст. 92 ЗК України випливає із позбавлення позивача права володіти і користуватись спірною земельною ділянкою.

Відтак, встановивши зазначені обставини, суд вважає, що правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття права власності на спірну земельну ділянку. Рада, як власник землі, вільна у виборі суб'єкта щодо надання йому цього права в порядку, встановленому законом. Разом із цим, відповідач владних управлінських функцій не здійснював і суб'єктом владних повноважень у цих відносинах не виступав.

У зв’язку з цим, суд вважає безпідставними заперечення відповідачів про непідвідомчість даного спору господарському суду та наявності підстав для припинення провадження у справі в порядку вимог п.1 ст. 80 ГПК України. Така правова позиція також підтверджується листом Вищого господарського суду України від 23.06.2010р. №05-05/357 (v_357600-10) та судовою практикою (постанова ВСУ від 27.04.2010р.)

Разом з цим, аналізуючи доводи позивача щодо невідповідності вимогам чинного законодавства оспорюваних рішень Мужіївської сільської ради та неправомірності укладення оспорюваного договору оренди спірної земельної ділянки суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В той же час положеннями ч. 5 ст. 116 ЗК України передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, згідно земельного законодавства орган місцевого самоврядування, в даному випадку сільська рада, вправі надати земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншого суб'єкта правовідносин, лише після її вилучення в порядку, передбаченому ЗК України. Тобто необхідною умовою надання в користування такої земельної ділянки є її вилучення у встановленому законом порядку у попереднього землекористувача. Орган місцевого самоврядування не вправі надавати в користування, в тому числі і на умовах оренди, земельні ділянки громадянам або юридичним особам, які були вилучені з порушенням вимог закону.

Відповідач Мужіївська сільська рада вилучила спірну земельну ділянку від Інституту, яке володіло нею на праві постійного користуванні, не в спосіб, передбачений ЗК України (2768-14) , а тому відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України сільська рада не вправі була надавати її у користування іншим особам, в тому числі і відповідачу ЗАТ СП "Котнар".

Так, на підставі розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації № 10 від 12 січня 1998 року Інституту був виданий Державний акт на право постійного користування для ведення сільськогосподарського виробництва земельною ділянкою загальною площею 3166, 8 га, в тому числі і 3,3 га земельної ділянки по вул. Леніна, 274 "а"в с. Мужієво Берегівського району.

На вказаній земельній ділянці по вул. Леніна, 274 "а"в с. Мужієво, загальна площа якої становила 3,3 га, були розташовані належні Українській академії аграрних наук (надалі - УААН) приміщення фруктосховища, а саме одноповерхова будівля із 8-ми приміщень загальною площею 2511,3 кв. метрів.

Президією УААН 27 листопада 2003 року винесена постанова, відповідно до якої прийнято рішення про продаж будівлі холодильника (фруктосховища) в с. Мужієво і доручено директору Інституту здійснити її продаж.

24 грудня 2004 року УААН в особі Інституту та СП "Айсберг"ЛТД уклали договір, з яким УААН продала, а СП "Айсберг"ЛТД купило будівлю холодильника. В наступному ця будівля перейшла у власність ЗАТ СП "Котнар".

Слід відмітити, що згідно відомості вирахування площ контурів землекористування та експлікації земельних угідь за 2007 рік земельна ділянка по вул. Леніна, 274 "а", яка знаходилась в постійному користуванні Інституту, складалась: 0,8713 га як землі під господарськими будівлями і дворами та 2,4287 га як інші сільськогосподарські угіддя.

В липні 2006 року відповідач СП ЗАТ "Котнар"повідомило Інститут про те, що СП ЗАТ "Котнар"придбало будівлю фруктосховища по вул. Леніна, 274 "а"і має намір оформити за собою земельну ділянку.

В зв'язку з цим, Інститут направив Мужіївській сільській раді листа від 27 вересня 2007 року про те, що Інститут відмовляється від господарського двору, що відноситься до фруктосховища і знаходиться за адресою с. Мужієво, вул. Леніна, 274 "а". В листі Інститут також повідомив сільраду про те, що для офіційної передачі земельної ділянки під господарським двором необхідно встановити межі даної території, для чого необхідно провести геодезичну зйомку.

З даного листа видно, що Інститут висловив свою відмову від користування не від всієї земельної ділянки площею 3,3 га по вул. Леніна, 274 "а"в с. Мужієво, а лише від її частини, зокрема земельної ділянки під господарським двором, що відноситься до фруктосховища. Відповідно ж до експлікації земель, під господарським двором використовувалась земельна ділянка площею лише 0,8713 га і саме на цю частину Інститут висловив свою відмову на її використання.

Окрім того, відповідно до ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади

та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їм майнового комплексу"вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії академії наук України та президії галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України (2768-14) .

В п. 39 Статуту УААН, затвердженого постановою КМУ № 175 від 22 лютого 2006 року (175-2006-п) , визначено, що виключно Президія УААН погоджує вилучення та надання земельних ділянок, закріплених за Академією, установам, підприємствам та організаціям, що перебувають у її віданні, у встановленому законодавством порядку.

Президія УААН згоди на вилучення земельної ділянки площею 3,3 га по вул. Леніна, 274 "а"в с. Мужієво не давала і жодного рішення з приводу цього не приймала.

В листі Інституту йшла мова лише про те, що Інститут в зв'язку з продажем будівлі фруктосховища фактично не користується земельною ділянкою під будівлею та її господарським двором (площа якої становить 0,8713 га), не претендує на цю ділянку, а тому для її офіційної передачі необхідно визначити межі вказаної ділянки від меж інших угідь, що не були зайняті господарським двором. Що стосується земельної ділянки, яка згідно експлікації земель класифікується як інші угіддя сільськогосподарського призначення, то від цієї частини ділянки по вул. Леніна, 274 "а"ані Інститут, ані УААН не відмовлялись.

Окрім того, згідно ст. 151 ЗК України юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

В листі Інституту від 27 вересня 2006 року фактично були визначені попередні умови, за яких земельна ділянка по вул. Леніна, 274 "а"могла бути вилучена з користування Інституту, однак ці умови в будь - якому випадку після їх обговорення підлягали затвердженню Президією УААН. Однак, не зважаючи на ці умови, Мужіївська сільська рада без згоди УААН та Інституту, прийняла рішення про вилучення всієї земельної ділянки площею 3,3 га.

Та обставина, що лист Інституту від 27 вересня 2006 року не є документом, що підтверджує згоду на вилучення земельної ділянки, стверджується також листом від 18 липня 2007 року Управління з контрою за використанням та охороною земель у Закарпатській області.

Таким чином, Мужіївська сільська рада своїм рішенням № 44 від 13 листопада 2006 року вилучила з користування Інституту земельну ділянку площею З, 3 га по вул. Леніна, 274 "а"в порушення вимог ЗК України (2768-14) без згоди землекористувача. Отже, земельна ділянка з користування Інституту вилучена була всупереч земельному законодавству, а тому, як зазначалось вище, Мужіївська сільська рада відповідно до положень ч. 5 ст. 116 ЗК України не вправі була передавати цю ділянку в користування на умовах оренди СП ЗАТ "Котнар".

В зв'язку з цим, є неправомірними і підлягають до скасування прийнятті Мужіївською сільською радою рішення:

1) № 80 від 16 березня 2007 року про надання дозволу ЗАТ СП "Котнар"на оформлення проекту землеустрою та технічної документації на оренду спірної земельної ділянки;

2) № 92 від 27 квітня 2007 року про затвердження розмежування земельної ділянки загальною площею 3, 2822 га по вул. Леніна, 274 "а"між ЗАТ СП "Котнар"та гр. Пригарою В.М.;

3) № 94 від 22 травня 2007 року про погодження звіту про нормативну грошову оцінку земельної ділянки;

4) № 95 від 22 травня 2007 року про затвердження проекту землеустрою та передачу спірної земельної ділянки в оренду ЗАТ СП "Котнар".

Слід відмітити, що рішення від 22 травня 2007 року № 95 про передачу земельної ділянки в оренду прийнято, а сам договір оренди землі між сільрадою та ЗАТ СП "Котнар"укладений з порушенням також інших норм законодавства.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі"та ст. 123 ЗК України передача земельних ділянок комунальної форми власності в оренду громадянам і юридичним особам, межі якої не визначені в натурі або із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118,123 цього Кодексу.

Згідно положень ч. 8 ст. 118 ЗК України проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

В силу приписів ст. 123 ЗК України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Правилами ст. 50 Закону України "Про землеустрій"визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (677-2004-п) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 9 та 10 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою КМУ № 677 від 26 травня 2004 року (677-2004-п) , проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів та ін. Погоджений проект підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства.

Згідно п. 11 вказаного Порядку (677-2004-п) після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською радою і затверджується ним.

Як зазначено в ст. 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації"висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи.

Також в ст. 35 даного Закону зазначено, що висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки. Якщо об'єкт державної експертизи підготовлений згідно з вимогами законодавства, встановленими стандартами, нормами і правилами, то він позитивно оцінюється та погоджується. У разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок.

На підставі рішення Мужіївської сільської ради № 80 від 16 березня 2007 року про надання дозволу на оформлення проекту землеустрою відповідач ЗАТ СП "Котнар"замовило у МПП "Зеніт"розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Леніна. 274 "а"в с. Мужієво Берегівського району.

Після виконання вказаних робіт МПП "Зеніт" 15 травня 2007 року підготовлений проект землеустрою подало для проведення державної експертизи землевпорядної документації до Закарпатського обласного головного управління земельних ресурсів, за результатами якої був підготовлений 21 травня 2007 року висновок № 2303.

Між тим, відповідно до висновку № 2303 державна експертиза землевпорядної документації проект землеустрою щодо відведення ЗАТ СП "Котнар"земельної ділянки погодила із зауваженнями та обумовила своє погодження умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань, зокрема у своєму висновку зазначила, що проект землеустрою погоджується лише після врахування та усунення зауважень, зазначених в п. 10 висновку.

Зокрема, в п. 10 висновку державної експертизи були зроблені наступні зауваження щодо проекту землеустрою: 1) генплан не був погоджений з головним архітектором; 2) на ситуаційному плані не було показано межу населеного пункту; 3) відсутнє погодження з органами водного господарства; 4) умови відведення та технічне завдання не зареєстровані; 5) відомості про нормативно - грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлені не як окремий витяг з технічної документації; 6) проект землеустрою не містить згоди Української академії аграрних наук на вилучення земельної ділянки, акту комісії по земельних спорах.

Контроль за усуненням вказаних вище зауважень Закарпатське обласне ГУЗР поклало на Берегівський РВЗР.

Отже, згідно висновку державної експертизи землевпорядної документації проект землеустрою на відведення відповідачу ЗАТ СП "Котнар"земельної ділянки по вул. Леніна, 274 "а"в с. Мужієво був погоджений при умові усунення недоліків технічної документації. Серед зазначених у висновку недоліків було вказано і на відсутність в проекті землеустрою згоди УААН на вилучення земельної ділянки, без якої передача ділянки в оренду ЗАТ СП "Котнар"є відповідно до чинного законодавства неможливим.

Розробником проекту землеустрою МПП "Зеніт"не були усунуті всі зауваження державної експертизи, а Мужіївська сільська рада всупереч вказівкам Закарпатського обласного ГУЗР прийняла рішення про затвердження проекту відведення та передачу в оренду спірної земельної ділянки ЗАТ СП "Котнар"без згоди УААН, про що прямо було зазначено у висновку державної експертизи землевпорядної документації. Ці обставини повністю стверджуються проектом землеустрою на відведення земельної ділянки та листом Закарпатського обласного ГУЗР від 26 листопада 2007 року № 498, в якому також зазначено, що укладення договору оренди землі з ЗАТ СП "Котнар"можливе було лише після усунення вказаних вище зауважень, викладених в п. 10 висновку державної експертизи.

Отже, зазначені порушення земельного законодавства при розробленні та затвердженні землевпорядної документації, а також прийнятті рішення Мужіївською сільрадою про передачу в оренду земельної ділянки ЗАТ СП "Котнар"заперечують правомірність порядку укладення договору оренди земельної ділянки від 23.05.2007 року.

Відповідачем 2 заявлено клопотання про застосування до вимог позивача строку позовної давності та відмови позивачу у їх задоволенні. Однак, дане клопотання відповідача 2 не може бути задоволене судом з огляду на таке.

За правилом вимог ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Разом з тим, частиною 4 статті 268 ЦК України передбачено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право позовна давність не поширюється.

Також не можуть бути взяті до уваги доводи відповідача 2 про те, що згідно розпорядження голови Берегівської районної державної адміністрації №10 від 12 січня 1998 року були затверджені матеріали щодо видачі державного акту на право постійного користування землею та прийняте рішення про видачу державного акту на право постійного користування землею Закарпатському інституту агропромислового виробництва, а не позивачу, оскільки такі доводи не підтверджено належними та допустимими доказами.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Натомість, відповідачами не доведено обґрунтованість їх позиції з приводу спірних правовідносин, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ,

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним:

- рішення Мужіївської сільської ради від 13.11.2006р. №44 про вилучення від Закарпатського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук земельної ділянки розміром 3,3га по вул. Леніна, 274 в с. Мужієво Берегівського району та передачі її в фонд земель запасу Мужіївської сільської ради;

- рішення Мужіївської сільської ради від 16.03.2007р. №80 про надання ЗАТ СП "Котнар" дозволу на оформлення проекту землеустрою та технічної

документації на оренду земельної ділянки розміром 3,3га по вул. Леніна, 274 "а" в с. Мужієво Берегівського району,

- рішення Мужіївської сільської ради від 27.04.2007р. №92 про встановлення меж в натурі, а саме про затвердження матеріалів розмежування земельної ділянки загальною площею 3,2822га по вул. Леніна, 274 "а" в с. Мужієво між ЗАТ СП "Котнар" та гр. Пригарою В.М. в частині віднесення до землекористування ЗАТ СП "Котнар" земельної ділянки площею 3,0681га,

- рішення Мужіївської сільської ради від 22.05.2007р. №94 про погодження звіту про нормативну грошову оцінку земельної ділянки ЗАТ СП "Котнар" за адресою: с. Мужієво, вул. Леніна, 274 "а",

- рішення Мужіївської сільської ради від 22.05.2007р. №95 про надання ЗАТ СП "Котнар" земельної ділянки по вул. Леніна, 274 "а" в с. Мужієво в тимчасове користування терміном на 5 років для сільськогосподарського виробництва та затвердження проекту землеустрою земельної ділянки ЗАТ СП "Котнар" розробленого МПП "Зеніт" загальною площею 3,0681га за вказаною адресою,

- договір оренди землі від 23.05.2007р. відповідно до якого, Мужіївська сільська рада передала ЗАТ СП "Котнар" в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 3,0681га (із них 0,8713га під господарськими будівлями і дворами та інші угіддя 2,1968га) по вул. Леніна, 274 "а" в с. Мужієво.