За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "РОС І Я", м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортні перевезення – 2003", м. Лутугине Луганської області

про стягнення 43890 грн. 10 коп.

суддя Москаленко М.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Овчаров О.В., дов. № 300 від 12.04.2010, Аль-Дандан Д.А., дов. б/н від 29.04.2010;

від відповідача - Ковалюк О.В., дов. № 139 від 27.07.2010,

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про відшкодування на його користь завданих відповідачем збитків за неналежне виконання умов договору № 05/05/09 від 05.05.2009 у розмірі 43890 грн. 10 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на такі обставини:

- відповідно до укладеного сторонами у справі договору про надання послуг № 05/05/09 від 05.05.2009 відповідач зобов’язаний надати транспортні засоби з метою розміщення на них рекламної інформації позивача;

- позивач за власні кошти наніс вказану інформацію на корпуси наданих відповідачем транспортних засобів;

- в порушення взятих на себе зобов’язань відповідач транспортні засоби в обумовленій договором кількості не використовував, внаслідок чого рекламна інформація позивача не розповсюджувалася, що спричинило позивачеві збитки у розмірі вартості робіт з нанесення вказаної рекламної інформації.

Відповідач письмовим відзивом від 30.07.2010 (а.с. 53 –54) на позовну заяву проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві.

В судовому засіданні 26.08.2010 позивачем надане письмове клопотання про витребування доказів:

- від МКП "Луганськтранссервіс"- журналів та диспетчерських звітів з відмітками диспетчерських служб вказаного підприємства про періодичність виходу на маршрут транспортних засобів відповідача;

- від відповідача –дорожні листи водіїв транспортних засобів, зазначених у договорі.

Вказане клопотання позивача задоволенню не підлягає, оскільки дослідження матеріалів, вимогу про витребування яких заявив вимогу позивач, не може сплинути на висновок суду про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог: кількість щоденних виходів на маршрут зазначених у договорі транспортних засобів у договорі сторонами не визначалася.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін у справі, суд встановив такі обставини.

Сторонами у даній справі укладений договір № 05/05/09 від 05.05.2009 про надання послуг (далі за текстом –договір) (а.с. 12 –13), відповідно до умов пункту 1.1. якого відповідач як Виконавець зобов’язався надати транспортні засоби у кількості 10 одиниць, що здійснюють пасажирські перевезення, як рекламні носії для розміщення рекламної інформації позивача, а позивач як Замовник зобов’язався сплачувати надані відповідачем послуги.

Відповідно до умов пункту 1.3 договору строк розміщення реклами відповідає строку дії договору, в свою чергу, строк дії договору визначений пунктом 6.1 з 05.05.2009 по 04.05.2010. Договір вважається пролонгованим на 1 рік на тих же умовах, якщо не менше ніж за 20 календарних днів до закінчення строку його дії жодна із сторін письмово не повідомить про свою відмову від пролонгації.

В кінці кожного місяця, в якому здійснювалося розміщення реклами позивача на транспортних засобах, сторони підписують акт здавання –приймання виконаних робіт (наданих послуг) (пункт 2.7 договору).

Протягом 3 робочих днів з моменту отримання від відповідача акту здавання –приймання виконаних робіт (наданих послуг) позивач зобов’язується підписати його та повернути відповідачеві або направити мотивовану відмову від його підписання. У випадку неповернення акту або мотивованої відмови протягом 5 робочих днів з моменту його передачі позивачеві зобов’язання відповідача за договором вважаються виконаними у повному обсязі та з належною якістю (пункт 2.8 договору).

У додатку № 1 до договору (а.с. 14) міститься перелік транспортних засобів, на яких повинна бути розміщена рекламна інформація позивача.

Листом № 5 від 18.01.2010 на адресу відповідача позивач заявив про факт невиходу на маршрути транспортних засобів в обумовленому договором обсязі та виклав вимогу про зниження вартості наданих відповідачем послуг.

В обґрунтування доводів про невиконання відповідачем зобов’язань з надання обумовленої договором кількості транспортних засобів позивач послався на факт невиходу вказаних у договорі транспортних засобів на маршрути та, відповідно, на нерозповсюдження реклами позивача. У підтвердження вказаного доводу позивачем до матеріалів справи надано договір № 95 від 28.04.20210 про надання послуг, відповідно до умов якого ТОВ "Юридична фірма "Терра Лекс"здійснило моніторинг періодичності виходів на марш тур належних відповідачеві транспортних засобів. За результатами надання вказаних послуг складений відповідний Звіт. У вказаному Звіті виконавцями моніторингу зазначені практиканти ТОВ "Юридична фірма "Терра Лекс"Бородін Т.Є., Казмініна К.Е., Вяткіна Б.Б., Фролова Н.С., Фірсова А.А., Кожухов С.А., Тулубова Е.А. Рівень компетентності вказаних осіб, що мають статус практикантів, щодо проведення моніторингу та наявність у них повноважень на здійснення таких дій у Звіті не зазначені.

Розмір завданих збитків позивачем визначено виходячи з вартості робіт по нанесенню рекламної інформації на транспортні засоби відповідача, зазначені у договорі.

Відповідачем до матеріалів справи надано рахунки та акти здавання –приймання виконаних робіт за період дії договору з листопада 2009 року по квітень 2010 року включно, а також поштові фіскальні чеки та повідомлення про вручення поштових відправлень, якими, за доводами відповідача, підтверджено факт щомісячного надсилання на адресу позивача вказаних рахунків та актів (а.с. 55 –76).

Листом № 61 від 31.03.2010 (а.с. 77) відповідач виклав пропозицію щодо розірвання укладеного сторонами у справі договору та направив на адресу позивача проект відповідної угоди про розірвання договору (згідно з описом вкладення від 08.04.2010 до поштового відправлення та відповідного повідомлення про вручення поштового відправлення – а.с. 80 –81).

До матеріалів справи відповідачем надано розулад руху автобусів за маршрутом № 114 (а.с. 128), довідку № 128 від 02.08.2010 МКП "Луганськтранссервіс"(а.с. 95) із відомостями про фактичну роботу належних відповідачеві транспортних засобів, що зазначені у договорі. Відповідно до вказаної довідки транспортні засоби відповідача не виходили на маршрут з підстав несприятливих погодних умов (сильний снігопад) 18.12.2009. Відомостей щодо невиходів транспортних засобів відповідача на маршрути в інші дати довідка не містить.

Відповідно до листів відповідача № 83 та № 84 від 29.04.2010 (а.с. 126 - 127) належні йому транспортні засоби не виходили на маршрути з 01.05.2010 по 10.05.2010 з викладених у листах підстав, внаслідок чого відповідачем було зменшено суму оплати за надані позивачеві послуги за травень 2010 року.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи учасників судового процесу та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, у задоволенні яких слід відмовити у повному обсязі, з таких підстав.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування .

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків.

Згідно з приписами частини 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються господарські санкції, однією з яких є відшкодування збитків. Підставою господарсько –правової відповідальності учасника господарських правовідносин є скоєне ним правопорушення у сфері господарювання . Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарських зобов’язань, якщо не доведе, що ним прийняті усі залежні від нього заходи для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин повинен відшкодувати спричинені ним збитки суб’єкту, права чи законні інтереси якого були порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата чи пошкодження її майна, а також неотримання доходів, які управнена сторона отримала б при належному виконанні зобов’язання іншою стороною.

Згідно з приписами статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків входять у тому числі додаткові витрати, понесені стороною, яка понесла збитки внаслідок порушення зобов’язання іншою стороною.

В обґрунтування вимог про стягнення суми збитків позивач послався на факт порушення відповідачем у справі взятих на себе за договором зобов’язань, зафіксований зазначеним вище Звітом практикантів ТОВ "Юридична фірма "Терра Лекс". Інших доказів у підтвердження факту невиконання позивачем взятих на себе зобов’язань позивач під час судового розгляду справи не надав.

З урахуванням положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України вказаний Звіт не може бути належним доказом факту порушення відповідачем зобов’язань за договором, оскільки складений особами із невизначеним статусом – практикантами (як зазначено у Звіті), не містить посилання на наявність у вказаних осіб, а також у директора ТОВ "Юридична фірма "Терра Лекс"компетенції зі складання такого Звіту.

Крім того, умовами договору взагалі не передбачено кількості щоденних виїздів на маршрути транспортних засобів відповідача . Укладений сторонами у справі договір містить лише кількість одиниць транспортних засобів відповідача, на яких розміщуватиметься рекламна інформація позивача –10. Періодичність виїзду на маршрут кожної одиниці з вказаних транспортних засобів сторонами договору взагалі не визначалася.

За результатами надання обумовлених договором послуг відповідачем позивачеві надсилалися акти здавана-приймання виконаних робіт, які останнім повернуті не були.

З урахуванням викладеного вище підстави для висновку про наявність факту порушення відповідачем у справі зобов’язань за укладеним з позивачем договором відсутні.

З урахуванням викладеного вище суд доходить висновку про недоведеність матеріалами справи, її фактичними обставинами факту спричинення позивачеві збитків.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі з покладенням на позивача у справі судових витрат на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати покласти на позивача.

В судовому засіданні 26.08.2010 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дата складення повного рішення –31.08.2010.