Суддя господарського суду Київської області Щоткін О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс", м. Київ

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТКО", м. Васильків, Київська область

2. Державного підприємства "Молдтранселектро", м. Кишинів, Республіка Молдова

3. Державного підприємства "Молделектріка", м. Кишинів, Республіка Молдова

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Меридіан –К"

про стягнення 20 287 682,29 доларів США

за участю представників сторін:

позивач – Синьоока Г.І. – предст., дов. від 20.04.2010р.;

Короткевич Д.О.- предст., довіреність від 02.08.10 року;

відповідач-1 – не з’явився;

відповідач-2 - Лупан О.А., предст. дов. від 11.01.2010р.;

відповідач – 3) не з’явився;

відповідач-4 - Левицький В.А. –представник;

Обставини справи:

В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №19/250-08/4 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАТКО", м. Васильків, Київська область (відповідач-1), Державного підприємства "Молдтранселектро", м. Кишинів, Республіка Молдова (відповідач-2), Державного підприємства "Молделектріка", м. Кишинів, Республіка Молдова (відповідач-3), Товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан–К" (відповідач-4) про стягнення 20287 682,29 доларів США по договорам уступки права вимоги № 06-20 від 30.05.2000 року та № 07-20 від 30.05.2000 року.

рішенням господарського суду Київської області від 31.07.2008 у справі № 19/250-08 позовні вимоги ТОВ "Енергоальянс"задоволено частково та стягнуто солідарно з ТОВ "Катко", ДП "Молдтранселектро"та ДП "Молделектріка"на користь ТОВ "Енергоальянс"основного боргу в розмірі 20 287 682,29 доларів США,

стягнуто солідарно з ДП "Молдтранселектро" та ДП "Молделектріка"на користь ТОВ "Енергоальянс"інфляційних втрат в розмірі 30 902 561,49 доларів США та три відсотки річних в розмірі 5 391 104,03 доларів США; стягнуто з ТОВ "Катко"на користь ТОВ "Енергоальянс"державного мита в розмірі 3049, 80 грн. та 14,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з ДП "Молдтранселектро"на користь ТОВ "Енергоальянс"11 225,10 грн. державного мита та 51,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з ДП "Молделектріка"на користь ТОВ "Енергоальянс"11 225,10 грн. державного мита та 51,94 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в інший частині позовних вимог відмовлено повністю.

18.11.2008 року постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Київської області від 31.07.2008 року скасовано частково.

13.03.2009 року постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду Київської області від 31.07.2008 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.11.2008 року скасовано, а справу направлено до господарського суду Київської області на новий розгляд.

Підставою для скасування прийнятих у справі рішень Вищий господарський суд України вказав неповне з’ясування фактичних обставин справи та не застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та правил міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.09.2009 року справа №19/250-08 прийнята до провадження та присвоєно номер 19/250–08/4.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.10.2009 до участі у справі в якості відповідача–4 було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Меридіан – К".

Ухвалою голови господарського суду Київської області від 02.03.2010р. термін розгляду справи було продовжено на один місяць.

Ухвалою господарського суд Київської області від 04.03.2010р. було зупинено провадження у справі до вирішення пов’язаної з нею справи №2-1607-1/09, яка розглядається у Святошинському районному суді міста Києва.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.07.2010р. провадження у справі на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України було поновлено, розгляд справи призначено на 05.08.2010р.

Представником позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України через загальний відділ господарського суду 21.07.2010р. (вх.. номер 8404) було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідачів солідарно основний борг в сумі 20 287 682,29 доларів США, інфляційні втрати в сумі 34 240 888,27 доларів США, три відсотки річних в сумі 6 249 842,53 доларів США, а також судові витрати.

05.08.2010 року від позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі стосовно відповідача-1 –Товариства з обмеженою відповідальністю "Катко", оскільки останнє ліквідовано як юридичну особу.

На підтвердження вищевказаного факту позивачем надано суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД №977451, в якому зазначається, що станом на 04.08.2010р. юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Катко"припинено.

Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.

Враховуючи вищевикладене, суд припиняє провадження у справі стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Катко"на підставі п. 6 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 05.08.2010р. розгляд справи було відкладено до 19.08.2010р.

Товариство з обмеженою відповідальністю (відповідач –4) подав відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що останній не заперечує щодо прийнятих на себе зобов’язань по договору поруки від 02.10.2009, але його відповідальність обмежується сплатою суми заборгованості за договорами уступки права вимоги № 06-20 та № 07-20 від 30.05.2000 року. Тому позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов’язання ним відхиляються.

Державне підприємство "Молдтранселектро" (відповідач –2) надав відзив на позов, відповідно до якого просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі з підстав, що зазначені в ньому, зокрема, що відповідно до постанови Рахункової палати Республіки Молдова № 66 від 04.07.2002 року поставка електроенергії не має документального, економічного та юридичного обґрунтування, що даний спір вже було розглянуто судом Республіки Молдова та з підстав пропуску позовної давності.

Державне підприємство "Молделектріка" (відповідач –3) надав до суду свої заперечення, з яких вбачається, що ДП "Молделектрика"було створено 26.11.2000 року на підставі постанови Уряду Республіки Молдова "Про створення деяких державних підприємств енергетичного сектору" шляхом виділення функціональних активів ДП "Молдтранселектро"без кредиторської та дебіторської заборгованості. За зазначених підстав ДП "Молделектрика"не має заборгованості перед Позивачем, а отже просить суд відмовити у задоволені позовних вимог щодо нього.

В судому засіданні 19.08.2010р. була оголошена перерва для складання повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами оригінали документів, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 18.03.2009 року, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, суд

30 травня 2000 року у місті Києві Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс", юридичною особою за законодавством України (Позивач), фірмою "Derimen Properties Ltd", юридичною особою за законодавством Швейцарії (Компанія) та Державним підприємством "Молдтранселектро", юридичною особою за законодавством Республіки Молдова (Відповідач2) укладено Договір №06-20 та Договір №07-20 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Компанія переуступила Позивачу право вимоги боргу з Відповідача2, а саме Позивач отримав право вимоги боргу з Відповідача –2 по договору №06-20 від 30.05.2000 року в сумі 18 132 898, 94 доларів США за поставлену Відповідачу –2 електроенергію згідно договору поставки електроенергії №24/02-99ЕА від 26.02.1999, укладеного між Позивачем, Відповідачем –2 та Компанією.

Поставка електроенергії по договору №24/2-99ЕА від 26.02.1999 року здійснювалася Позивачем в Республіку Молдова в період з січня 1999 р. по липень 2000 р.

Договір №24/2-99ЕА від 26.02.1999 є трьохстороннім зовнішньоекономічним контрактом: Постачальник –ТОВ "Енергоальянс"(Позивач); Покупець - фірма "Derimen Properties Ltd"(Компанія), Отримувач –ДП "Молдтранселектро"(Відповідач –2).

В зазначений період було поставлено –1 106 507 373 кВт. г. електроенергії.

Експортна поставка електроенергії Позивачем до Республіки Молдова здійснювалася з оптового ринку електроенергії України (ОРЕ).

Відповідно до ст. 15 Закону України від 16.10.1997 №575/97-ВР "Про електроенергетику", вся купівля-продаж електричної енергії здійснюється на оптовому ринку, який створюється на підставі договору між членами оптового ринку електричної енергії України (ДЧОРЕ). Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Електроенергія, що поставлена Позивачем в Республіку Молдова, була куплена Позивачем в ОРЕ на підставі контракту №1/01 від 01.02.1999, укладеного між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго"та Позивачем, який було погоджено з Державним підприємством "Молдтранселектро"(Відповідач –2).

При укладені контракту №1/01 від 01.02.1999 сторони керувалися Договором про паралельну роботу енергосистем України та Республіки Молдова, Договором між членами Оптового ринку електричної енергії України (ДЧОРЕ) (Преамбула Контракту).

Паралельна робота енергосистем України та Республіки Молдова регламентується Договором, укладеним Міністерством енергетики України та Департаментом по енергетичним ресурсам і паливу Республіки Молдова, на підставі Угоди про співпрацю в області електроенергетики між урядом України та Республіки Молдова.

Обмін електроенергії між Україною та Республікою Молдова здійснюється по міждержавним лініям електропередач, які з’єднують ОЕС України та енергосистему Республіки Молдова.

Порядок технічного контролю та обліку обсягів електроенергії, поставленої в Республіку Молдова в період з січня 1999 року по жовтень 2000 року здійснювався відповідно до Положення про порядок організації комерційного обліку міждержавних перетоків електроенергії і потужності та взаємовідношеннях сторін по технічному обслуговуванню приборів і систем обліку укладеного у червні-липні 1998 року між НЕК "Укренерго" та ДП "Молдтранселектро". Цим Положенням також визначається порядок взаємодії по технічному обслуговуванню приборів і систем обліку, процедура фіксації перетоків і визначення втрат по міждержавним повітряним лініям (МД ПЛ) всіх класів напруги, вимоги до класів точності лічильників електроенергії, які встановлені на МД ПЛ.

Місця установки лічильників електроенергії (комерційних та контрольних), протяжність дільниць МД ПЛ відповідно до балансової належності, порядок визначення втрат і коефіцієнти їх розподілення визначалися відповідно до Договору №50 від 01.03.1999 року між Південно-Західною ЕС і ДП "Молдтранселектро" "Про порядок взаємодії по технічному обслуговуванню приборів і систем обліку, а також процедури фіксації перетоків і визначення втрат електроенергії по МД ПЛ всіх класів напруги між Україною та Молдовою по границям з Південно-Західною ЕС НЕК "Укренерго" та Договором №200 від 25.07.2000 між Південною ЕС і ДП "Молдтранселектро""Про порядок взаємодії по технічному обслуговуванню приладів і систем обліку, а також процедури фіксації перетоків і визначення втрат електроенергії по МД ПЛ всіх класів напруги між Україною та Молдовою по границям з Південною ЕС НЕК "Укренерго".

Показники розрахункових лічильників та міжсистемні перетоки електроенергії між ДП "Молдтранселектро" та відповідними (Південною і Південно-Західною) ЕС НЕК "Укренерго" кожен місяць підтверджувалися актами звірки, які підписувалися керівниками цих підприємств.

Зазначений порядок технічного контролю і обліку обсягів поставленої Позивачем електроенергії в Республіку Молдова в період з січня 1999 року по липень 2000 року підтверджується листами ДП НЕК "Укренерго"№01-82/5406 від 02.12.2002 року та №01-53/932 від 20.02.2006 року, які наявні в матеріалах справи.

Обсяги електроенергії поставленої Позивачем в Республіку Молдова в період з січня 1999р. –жовтень 2000р., в т. ч. по контракту №24/2-99ЕА з січня 1999 р. по липень 2000р., підтверджені розпорядником системи рахунків оптового ринку електроенергії ОРЕ України –ДП "Енергоринок". Акти приймання-передачі електроенергії №1- 16 підписані Позивачем та Відповідачем –2, наявні в матеріалах справи.

Митне оформлення експортних поставок електроенергії здійснювалось Центральною енергетичною митницею. Копії ВМД в матеріалах справи.

Таким чином, поставка електроенергії Позивачем Відповідачу –2 підтверджується актами приймання-передавання електроенергії, які підписані сторонами контракту №24/02-99ЕА від 26.02.1999, митними вантажними деклараціями, відмітками центральної енергетичної митниці України відповідного обсягу електроенергії, що експортувалася до Республіки Молдова, на зворотній стороні оригіналу зовнішньоекономічного контракту на поставку електроенергії №24/02-99ЕА від 26.02.1999.

По договору №07-20 від 30.05.2000 Позивач отримав право вимоги боргу з Відповідача – 2 в сумі 4 000 496,35 доларів США, який виник по договору №53/21 від 27.01.1999, що був укладений Відповідачем –2 та Компанією.

Заборгованість по договору №53/21 від 27.01.1999 виникла внаслідок компенсації електроенергії отриманої Республікою Молдова понад план у грудні місяці 1998р., розрахунки за яку з ДП НЕК "Укренерго"були здійснені ЗАТ "Сталь"у відповідності до укладених договорів. Заборгованість підтверджується актом звірки розрахунків від 14.01.2000.

Заборгованість Відповідача –2 перед Позивачем по договорам відступлення права вимоги від 30.05.2000 №06-20 та №07-20 на момент підписання договорів складала 22 133 395, 29 доларів США.

Внаслідок укладення договорів відступлення права вимоги боргу №53/205/1 та №53/205-2 заборгованість Відповідача –2 перед Позивачем зменшилась на 1 845 713,00 доларів США (240 745,00 дол. США та 1 604 968, 00 дол. США відповідно). Зменшення боргу відбулося по договору №06-20 від 30.05.2000.

17.07.2000 року Відповідачем –2 та Позивачем підписано акт звірки по договорам відступлення права вимоги №06-20 та №07-20 від 30.05.2000, згідно якого заборгованість Відповідача –2 перед Позивачем на дату підписання акту зменшилась на 1 845 713,00 доларів США та становить 20 287 682, 29 доларів США.

Заборгованість Відповідача –2 перед Позивачем в сумі 20 287 682, 29 доларів США за договорами відступлення права вимоги та визнання ним боргу в повному розмірі підтверджується листами Відповідача –2 про визнання боргу: №46-08/855 від 22.08.2000; №46-08/172 від 22.11.2004; №46-08/37 від 02.06.2008.

05.06.2007 між Позивачем та ТОВ "Катко"(Відповідач-1) укладено договір поруки щодо забезпечення виконання зобов’язання в сумі 20 287 682, 29 доларів США за договорами відступлення права вимоги № 06-20 та № 07-20 від 30.05.2000 року.

Пунктом 3.1. договору поруки встановлено, що відповідальність Відповідача-1 (поручителя) перед Позивачем (кредитором) обмежується сплатою суми заборгованості за договорами відступлення права вимоги № 06-20 та № 07-20 від 30.05.2000 в розмірі 20 287 682,29 доларів США.

02.10.2009 року між Позивачем та ТОВ "Меридіан-К"укладено договір поруки, відповідно до умов якого Відповідач –4 прийняв на себе солідарну відповідальність за невиконання Відповідачем –2 зобов’язань за договорами відступлення права вимоги № 06-20 від 30.05.2000 та № 07-20 від 30.05.2000 в сумі 20 287 682, 29 доларів США.

Відповідно до положень ст. 543 Цивільного кодексу України солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі.

Доказів про оплату боргу Відповідачами суду не надано.

Правовідносини, пов’язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (959-12) , а питання, що виникають у сфері приватно - правових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою), зокрема, і питання підсудності судам України справ з іноземним елементом визначені Законом України "Про міжнародне приватне право" (2709-15) .

Згідно із ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб’єктами господарської діяльності, у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору, Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Договором на поставку електроенергії №24/02-99 ЕА від 26.02.1999 року з урахуванням додаткової угоди до нього №1 від 03.01.2000, які є похідними від нього договорами відступлення права вимоги №06-20 та №07-20 від 30.05.2000 не встановлено договірної підсудності вирішення спору.

Договорами передбачено, що при неможливості врегулювання спорів шляхом переговорів Сторони передають свій спір на розгляд в арбітражному порядку по місцю знаходження сторони –відповідача, що не суперечить і господарському процесуальному кодексу України.

Компетентність господарських судів України щодо розгляду спорів з іноземним елементом передбачена Конвенцією про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 (997_009) –Країн –учасниць СНД (Мінська Конвенція).

Згідно зі ст. 20 (п.2(б)) Мінської Конвенції, якщо у справі приймають участь кілька відповідачів, що мають місце проживання (місцезнаходження) на територіях різних Договірних Сторін, спір розглядається по місцю проживання (місцезнаходженню) будь-якого відповідача за вибором позивача.

Статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону. Суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (ст. 75 Закону України "Про міжнародне приватне право").

Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначаються за правилами, встановленими статтями 12- 17 ГПК України (частина 2 статті 124 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Відповідачами у даній справі є юридичні особи, створені за законодавством України та місцезнаходженням у Київській області: ТОВ "Катко"(Відповідач –1), ТОВ "Меридіан-К"(Відповідач –4) та іноземні юридичні особи –ДП "Молдтранселектро"(Відповідач –2), ДП "Молделектріка"(Відповідач –3).

Позивач звернувся за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів до господарського суду Київської області, тобто за місцезнаходженням юридичних осіб України –ТОВ "Катко" та ТОВ "Меридіан - К".

Таким чином, згідно норм міжнародного права (Мінської Конвенції від 22.01.1993), Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та Закону України "Про міжнародне приватне право" (2709-15) , даний спір підсудний Господарському суду Київської області.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" №2709-ІV від 23.06.2005 року (далі –Закон) право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України та міжнародних звичаїв, що визнаються в Україні.

Відповідно до ст. 2 Закону цей Закон застосовується до тих питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, визначення застосовуваного права; процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; підсудність судам України справ з іноземним елементом.

Згідно з нормами Закону України "Про міжнародне приватне право" (2709-15) для державного суду в Україні обов’язковим є лише вибір матеріального права.

Відповідно до ч. 5 ст.4 Закону, визначення права, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин на підставі колізійних норм, не здійснюється, якщо міжнародним договором України передбачено застосування до відповідних відносин матеріально-правових норм.

Договір на поставку електроенергії №24/02-99 ЕА від 26.02.1999 року, як і похідні від нього договори відступлення права вимоги №06-20 та №07-20 від 30.05.2000 було укладено в м. Києві.

Статтею 33 Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13.12.1993 (ратифікований Україною 10.11.1994 та Республікою Молдова) встановлено, що зобов’язання, які виникають з договірних відносин, визначаються законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої була укладена угода, хіба що учасники договірних відносин підпорядкують ці відносини вибраному ними законодавству.

Аналогічна правова норма міститься і в Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 (997_009) (ратифікована Україною та Республікою Молдова, набула чинності для України 14.04.1995). Згідно із ст. 41 Конвенції, права і обов’язки сторін по угоді визначаються за законодавством місця її укладення, якщо інше не передбачено угодою сторін.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про міжнародне приватне право" (Колізійні норми зобов’язального права), сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

У разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону (У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв’язок із правочином (ч.2 ст.32). Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов’язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження (ч.3 ст.32)), при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є продавець - за договором купівлі-продажу (ст. 44 Закону) .

ТОВ "Енергоальянс"є постачальником (продавцем) електроенергії, стягнення заборгованості за яку є предметом спору у даній справі.

Додатковою угодою №1 від 03.01.2000 до договору поставки електроенергії №24/02-99-ЕА від 26.02.1999 було внесено зміни до договору, зокрема, розділ 7 договору "Арбітражне застереження"викладено в новій редакції.

"Пункт 7.5. Правом, регулюючим цей Договір, є матеріальне право України та Республіки Молдова".

Як вбачається із арбітражного застереження сторонами договору не визначено законодавство (матеріальне право), що повинно застосовуватися до прав та обов’язків сторін за договором.

У випадку відсутності волевиявлення сторін зовнішньоекономічного контракту щодо права, яке має застосовуватись, господарський суд визначає його на підставі колізійної норми, яка може міститися як у міжнародних договорах, які відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, так і в національному законодавстві.

У даному випадку такими колізійними нормами є стаття 33 Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13.12.1993, стаття 41 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 та Колізійні норми зобов’язального права Закону України "Про міжнародне приватне право" (2709-15) .

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини та те, що укладення договору на поставку електроенергії відбулося на території України, м. Київ, місцезнаходження постачальника електроенергії в м. Києві, до даних спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство України.

Договорами відступлення права вимоги №06-20 та №07-20 від 30.05.2000 року (розділ 5, п. 5.3) також передбачено, що до зазначених договорів застосовується матеріальне право країни –місця вирішення спору.

У зв’язку з викладеним, а також враховуючи, що Договір поставки електроенергії №24/02-99 ЕА від 26.02.1999 та Договори відступлення права вимоги №06-20 та №07-20 від 30.05.2000 було укладено у місті Києві, відповідно вказаних вище міжнародних договорів України, відповідно до ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та положень Закону України "Про міжнародне приватне право" (2709-15) правом, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин за цими договорами є матеріальне право України.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України.

Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен з'ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав особи, яка звернулася до суду з позовом, а також наявність спору між сторонами, оскільки в силу ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судом підвідомчі справи саме у спорах, що виникають між сторонами з тих або інших підстав, і, відповідно, ухвалити рішення про захист порушеного права або відмову позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, суд враховує, що належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання належними суб’єктами, в належному місці, в належний строк, належним предметом та у належний спосіб. Зобов’язання є належно виконаним при дотриманні усіх зазначених складових цього принципу.

Відповідно до ст. 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами договорів уступки права вимоги № 06/20 та № 07/20, укладених між "Derimen Properties Ltd", Позивачем та Відповідачем –2 не визначено строк виконання зобов'язання ДП "Молдтранселектро"щодо погашення заборгованості у розмірі 20 287 682, 29 доларів США.

Тобто на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем на підставі договору поставки, розповсюджується вимога ст. 530 ЦК України, згідно вимог якої встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Таким чином моментом, коли боржник буде вважатися таким, що прострочив виконання, настане зі спливом семиденного строку після надіслання кредитором вимоги щодо виконання зобов'язання боржником. З цього моменту буде порушення права кредитора і виникнуть підстави для звернення до суду за захистом порушених прав.

Зі змісту наведених вище норм Цивільного кодексу України (435-15) вбачається, що для визнання боржника, таким що прострочив, у зобов'язаннях з невизначеним строком виконання, необхідної умовою є надсилання кредитором вимоги. Не виконання боржником зобов'язання після спливу семиденного строку, встановленого ст. 530 Цивільного Кодексу, може свідчити про наявність між ними спору. Якщо ж особа, яка вважає, що її права порушені невиконанням іншою особою своїх зобов’язань, не зверталася з відповідною вимогою до іншої сторони, то у цьому разі немає підстав стверджувати про існування спору між сторонами, тобто факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів. Тобто подання позову про захист порушеного права є передчасним.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 336/23А від 31.07.2000 позивач звернувся до Відповідача –2 з вимогою виплатити ТОВ "Енергоальянс"суму заборгованості у розмірі 20 287 682, 29 доларів США за договорами уступки права вимоги № 06/20 та № 07/20.

Враховуючи, що позивач звернувся з вимогою про сплату заборгованості 31.07.2000, то останнім днем семиденного строку, протягом якого згідно ст. 530 ЦК України має бути виконано таке зобов'язання, є 07.08.2000 року.

В процесі досудового врегулювання спору борг в повному розмірі було визнано Відповідачем –2, про що зазначено у відповіді на претензію від 22.08.2000 (лист № 46-08/855). Не зважаючи на визнання боргу, грошові кошти позивачу не були сплачені, а відносно Відповідача –2 з жовтня 2000 року було розпочато процедуру реорганізації. За результатом реорганізації Відповідача –2 за рішенням Уряду Республіки Молдова були створені нові підприємства, шляхом передачі активів реорганізованого Відповідача –2.

Крім того, частина боргу Відповідачем –2 була переведена підприємствам: АТ "RED Nord"та АТ "RED Nord Vest". В зв'язку з несплатою боргу новими боржниками, позивачем у жовтні 2000 року були подані позови до судових інстанцій Республіки Молдова. Справи розглядалися тривалий час, враховуючи позови Генеральної Прокуратури Республіки Молдова про визнання недійсними договорів переведення боргу та оскарження судових рішень, в результаті чого договори переведення боргу були визнані недійсними.

рішення про визнання договорів переведення боргу на АТ "RED Nord"та АТ "RED Nord Vest"недійсними вступили в закону силу 29.01.2003 року та 05.03.2003 року, відповідно.

З цього часу заборгованість підлягала поновленню в бухгалтерському обліку

Відповідача –2. Листом від 22.11.2004 року № 46-08/172, направленим на адресу Позивача, Відповідач –2 підтвердив наявність в бухгалтерському обліку підприємства оспорюваної заборгованості. Таким чином, Відповідач –2 вчинив дії, які свідчать про визнання його зобов'язаною особою по відношенню до кредитора.

Щодо твердження Відповідача –2 та Відповідача –3, що відповідно до постанови Рахункової палати Республіки Молдова № 66 от 04.07.2002 року, у ДП Молдтранселектро"відсутня заборгованість перед ТОВ "Енергоальянс", слід зазначити наступне.

Зазначена постанова Рахункової палати Республіки Молдова мотивована тим, що на момент здійснення поставки електроенергії ТОВ "Енергоальянс"засоби вимірювання та обліку електроенергії в пунктах перетину електричних мереж Республіки Молдова з електричними мережами України були несправні або були відсутні, а факт поставки електроенергії не був підтверджений первинними бухгалтерськими документами ДП "Молдтранселектро".

Як вже встановлено судом, 01.02.1999 року між ДП НЕК "Укренерго", ТОВ "Енергоальянс" укладено Контракт № 1/01, предметом якого є покупка електроенергії з Оптового ринку електричної енергії України, для подальшого здійснення ТОВ "Енергоальянс"експорту в Республіку Молдова. Зазначений контракт погоджений ДП "Молдтранселектро".

Відповідно до п. 4.5 Контракту ДП "НЕК "Укренерго"здійснює контроль та облік постачаємого об’єму ТОВ "Енергоальянс"електроенергії в енергосистему Республіки Молдова.

Пунктом 4.6 Контракту передбачено, що ДП "НЕК "Укренерго"отримує від ДП "Молдтранселектро"підтвердження об’єму фактичного перетоку електроенергії в Республіку Молдова в розрахунковому місяці та погоджує його з ДП "Молдтранселектро"з урахуванням інформації, отриманої від Південної та Південно-Західної енергосистем, та надає його ТОВ "Енергоальянс".

Фактичні об’єми перетоків електроенергії підтверджені актами прийому-передачі електроенергії, які підписані Позивачем, ДП НЕК "Укренерго"(ДП "Енергоринок") та погоджені Відповідачем –2.

Листом № 01-82/5406 від 02.12.2002 ДП "НЕК "Укренерго"ще раз підтвердило фактичні об’єми поставленої на територію Республіки Молдова електроенергії у 1999 –2000 роках за контрактом № 1/01.

Належне виконання Позивачем взятих на себе зобов’язань підтверджується матеріалами справи: вантажними - митними деклараціями, актами приймання-передачі електроенергії.

До того ж, постанова Рахункової палати Республіки Молдова № 66, на яку посилається Відповідач –2 не є судовим рішенням, в розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України, а отже факти, установлені в цій постанові не є такими, що не підлягають доказуванню.

Разом з тим, відсутність первинних бухгалтерських документів у Відповідача –2, що підтверджує поставку електроенергії у 1999 –2000 роках, як це зазначено в постанові Рахункової палати Республіки Молдова, не може бути належним доказом відсутності заборгованості Відповідача –2 перед Позивачем.

Також, в матеріалах справи наявний звіт Рахункової палати України "Про результати перевірки стану розрахунків за електричну енергію на консолідованому рахунку оптового ринку у 2000 році" від 27.04.2001, яким підтверджуються обсяги поставки електроенергії ТОВ "Енергоальянс" на територію Республіки Молдова.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд не приймає постанову Рахункової палати Республіки Молдова № 66 від 04.07.2002 як належний доказ відсутності заборгованості Відповідача –2 перед Позивачем.

Щодо посилання Відповідача –2 на Акт Державної податкової адміністрації у м. Києві № 74 від 25.05.2001, як на доказ відсутності заборгованості Відповідача –2 по контракту №24/02-99ЕА, судом встановлено наступне.

Предметом розгляду спору у даній справі є стягнення заборгованості ДП "Молдтранселектро", що виникла по контракту №24/02-99ЕА під час розрахунків ДП "Молдтранселектро" та "Derimen Properties Ltd", яка в подальшому була відступлена ТОВ "Енергоальянс"за договором № 06-20.

Як вбачається зі змісту наданого Відповідачем –2 Акту Державної податкової адміністрації в м. Києві № 74 від 25.05.2001 року, предметом перевірки були валютні розрахунки між ТОВ "Енергоальянс"та "Derimen Properties Ltd"за контрактом №24/02-99ЕА від 26.02.1999. Разом з тим, в акті ДПА від 25.05.2001 № 74 не досліджено стан розрахунків по договору №24/02-99ЕА між Відповідачем –2 та "Derimen Properties Ltd"та не досліджено правовідносини, що виникли між Позивачем та Відповідачем –2 по договору відступлення права вимоги № 06-20 від 30.05.2000, що є предметом спору між сторонами у даній справі.

Тому, суд відхиляє як необґрунтовані доводи Відповідача –2 про те, що Актом Державної податкової адміністрації у м. Києві № 74 від 25.05.2001 встановлено меншу заборгованість Відповідача – 2 ніж та, стягнення якої вимагає Позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2000 року за рішенням Уряду Республіки Молдова відбулася реорганізація відповідача –2. Відповідно до Постанови Уряду Республіки Молдова №1000 від 02.10.2000 "Про створення деяких державних підприємств електроенергетичного сектору"та наказу Міністра промисловості і енергетики Республіки Молдова №92 від 19.10.2000 "Про створення державних підприємств в енергетичній галузі", з метою забезпечення ефективного функціонування електроенергетичного сектору та розвитком електроенергетичного ринку були створені підвідомчі Міністерству промисловості і енергетики Республіки Молдова наступні державні підприємства шляхом виділення відповідних функціональних активів державного підприємства "Молдтранселектро"без кредиторських та дебіторських заборгованостей:

- державне підприємство "Молделектріка", що включає активи високовольтних мереж. Центральну диспетчерську службу та учбовий центр з місцезнаходженням в м. Кишинів;

- державне підприємство "Нодул Гідроенергетік Костесті";

- державне підприємство "Аутоелектротранс", що включає активи виробничої бази з місцезнаходженням в м. Кишинів.

Засновником вказаних державних підприємств - є Міністерство промисловості і енергетики Республіки Молдова. Наказом № 94 від 24.10.2000 року затвердженні статути державних підприємств "Молделектріка", "Нодул Гідроенергетік Костесті" і "Аутоелектротранс" та 26.10.2000 року здійснено їх державу реєстрацію в Державній реєстраційній палаті Республіки Молдова.

Наказом № 96 від 01.11.2000 року затверджено відповідні зміни та доповнення до статуту державного підприємства "Молдтранселектро", зокрема зменшено його статутний капітал з 444 414 612 лей до 47 903 970 лей, у зв'язку з виділенням відповідних активів новостворюваним підприємствам: "Молделектріка", "Нодул Гідроенергетік Костесті"і "Аутоелектротранс".

Наказом Міністра енергетики Республіки Молдова № 86 від 23.09.2002 року "Про реорганізацію шляхом об'єднання Державного підприємства "Аутоелектротранс", державне підприємство "Аутоелектротранс"01.10.2002 року реорганізовано шляхом об'єднання з державним підприємством "Молделектріка".

У зв'язку з об'єднанням зазначених підприємств, рішенням Державної реєстраційної палати від 07.04.2003 року "Про реєстрацію змін до установчих документів в результаті об'єднання", зареєстровані та внесені відповідні зміни до установчих документів державного підприємства "Молделектріка".

Докази, що підтверджують реорганізацію Відповідача –2 наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 13 Мінської Конвенції "Про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах"від 22.01.1993 року, документи, які на території однієї із Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

Відповідачем –2 та Відповідачем –3 до суду не надано передаточних актів та розподільчих балансів по реорганізації.

Відповідно до ст. 4 ГПК України, господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

Пунктом 1 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право"передбачено, що право, яке підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України та міжнародних звичаїв, що визнаються в Україні.

Відповідно до приписів статей 25, 26 Закону України "Про міжнародне приватне право", цивільні правоздатність та дієздатність юридичної особи визначаються особистим законом юридичної особи, а особистим правом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Договору між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 13.12.1993 року, правоздатність юридичної особи визначається законодавством Договірної Сторони, на території якої вона заснована.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року (Мінська конвенція), правоздатність юридичної особи визначається законодавством держави, за законами якої вона була створена.

Статтею 60 Цивільного Кодексу Республіки Молдова №1107-XV від 06.06.2002 (опубліковано: Офіційний монітор Р. Молдова №82-86/661 від 22.06.2002), який набрав чинності 01.01.2003 року, передбачено що правоздатність юридичної особи виникає в момент її державної реєстрації та припиняється в момент її виключення з державного реєстру. Юридична особа вважається створеною з моменту її державної реєстрації. Юридична особа підлягає державній реєстрації в порядку, передбаченому законом. Дані державної реєстрації включаються в державний реєстр і являються загальнодоступними (ст. 63 ЦК РМ).

Відповідно до частин (4), (5) статті 6 Цивільного кодексу Республіки Молдова (Дія цивільного закону в часі), по договірних правовідносинах, що існують на день набрання чинності нового закону, попередній закон продовжує регулювати характер та межі прав та обов’язків сторін, а також інші наслідки договору, за винятком випадків, коли новим законом встановлено інше. В ситуаціях, передбачених частиною (4), положення нового закону застосовується щодо способів здійснення прав або виконання обов’язків, а також їх відчуження, правонаступництва, перетворення або припинення.

Таким чином, при встановлені солідарної відповідальності Відповідача –3 підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу (435-15) Республіки Молдова в новій редакції (№1107-XV від 06.06.2002), а саме ст. 70, 72 Цивільного кодексу Республіки Молдова щодо правонаступництва та гарантій прав кредиторів при реорганізації юридичних осіб.

Пунктом 4 ст. 70 Цивільного кодексу Республіки Молдова (Правонаступництво при реорганізації юридичних осіб) передбачено, що при виділені із складу юридичної особи до кожного із існуючих чи створюваних юридичних осіб переходить частина прав і зобов’язань реорганізованої юридичної особи у відповідності до розподільчого балансу.

Пунктом 2 ст. 70 Цивільного кодексу Республіки Молдова передбачено, що при приєднані юридичної особи до другої юридичної особи до останньої переходять права і зобов’язання приєднаної юридичної особи у відповідності до передаточного акту.

Згідно з пунктом 4 ст. 72 Цивільного кодексу Республіки Молдова (Гарантії прав кредиторів юридичної особи при її реорганізації), якщо передаточний акт і розподільчий баланс не дають можливості визначити правонаступника, юридичні особи, що приймають участь в реорганізації, несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, що виникли до їх реорганізації.

Відповідно до ст. 533 Цивільного кодексу Республіки Молдова, кредитор може вимагати виконання зобов'язань, на свій розсуд, від любого із солідарних боржників частково або в повному обсязі. До виконання зобов'язання в повному обсязі всі боржники залишаються зобов'язаними.

З огляду на приписи ст. ст. 70, 72 Цивільного кодексу Республіки Молдова, суд дійшов висновку, що Відповідач –3 несе солідарну відповідальність з Відповідачем –2 по зобов'язанням останнього, що виникли до його реорганізації, тобто до 02.10.2000, а Позивач вправі вимагати виконання зобов’язань, на свій розсуд, від любого із підприємств, що приймали участь в реорганізації Відповідача –2.

ДП "Молдтранселектро" та ДП "Молделектріка"не надали суду доказів погашення заборгованості за договорами у відступлення права вимоги № 06/20 та № 07/20.

Таким чином, враховуючи, що Відповідач –2 та Відповідач –3 несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, які виникли до жовтня 2000 року, господарський суд дійшов висновку, що ДП "Молдтранселектро"та ДП "Молделектріка"прострочили виконання зобов'язання щодо погашення заборгованості перед ТОВ "Енергоальянс"у розмірі 20 287 682,29 доларів США.

Щодо посилання Відповідача –3 на рішення колегії по адміністративним спорам Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 08.11.2001 по адміністративній справі, порушеній Акціонерним товариством "Молдавська ГРЕС"проти Уряду Республіки Молдова за позовом про анулювання Постанови Уряду Республіки Молдова №1000 від 02.10.2000, яким було визнано Постанову Уряду №1000 від 02.10.2000 законною та встановлено, що створення нових енергетичних підприємств не порушує прав кредиторів ДП "Молдтранселектро", як на факт встановлюючий законність проведеної реорганізації, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Позивач не є стороною в адміністративній справі, розглянутій Економічною Апеляційною Палатою Республіки Молдова по якій прийнято рішення від 08.11.2001.

Крім того, слід також зазначити, що підзаконні нормативні акти, видані Урядом Республіки Молдова, яким є, зокрема, і Постанова Уряду Республіки Молдова №1000 від 02.10.2000 не можуть суперечити чи змінювати законодавство, в тому числі і Цивільний кодекс (435-15) Республіки Молдова.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Цивільного кодексу Республіки Молдова підзаконні нормативні акти застосовуються для врегулювання цивільних правовідносин тільки у випадку, якщо вони видані на підставі закону та не суперечать йому.

Тому, суд відхиляє як необґрунтовані доводи Відповідача –3 про те, що ДП "Молделектріка"не є належним відповідачем у даній справі.

Щодо тверджень Відповідача –2 та Відповідача –3, що спір між цими ж сторонами про цей же предмет вже розглянуто судовими інстанціями Республіки Молдова, судом встановлено наступне.

В матеріалах справи наявна ухвала Економічної апеляційної палати Республіки Молдова у справі № 2е-456/07 від 20.03.2007 якою суд на підставі ст. 267 п. "g" Цивільного процесуального кодексу Республіки Молдова (наданих доказів недостатньо для розгляду справи у відсутність позивача) заяву позивача до Відповідача –2 про стягнення боргу по поставці електроенергії в сумі 10 841 248, 52 доларів США залишив без розгляду, тобто справа № 2е-456/07 не була розглянута Економічною апеляційною Палатою Республіки Молдова по суті.

Частиною 3 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу Республіки Молдова встановлено, що після усунення обставин, що були підставою для залишення заяви без розгляду, зацікавлена особа має право знову звернутись в судову інстанцію з заявою в загальному порядку.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили, що даний спір вже розглянуто судовими інстанціями, та за наслідками розгляду прийнято судове рішення по суті спору.

Відповідно до ст. 2, ст. 35 Закону України "Про міжнародне приватне право",

ст. 43 Мінської Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, питання позовної давності вирішуються по законодавству, котре застосовується для визначення прав та обов’язків учасників відповідних відносин.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново; час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується; позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Обставини щодо переривання перебігу строків позовної давності до спірних правовідносин підтверджуються наступними доказами у справі.

Як вже встановлено судом, умовами договорів відступлення права вимоги №06-20 та №07-20 від 30.05.2000 не передбачено строк виконання зобов’язання Відповідача –2 щодо погашення заборгованості у розмірі 20 287 682,29 доларів США.

Таким чином, на правовідносини, що виникли між Позивачем та Відповідачем –2 на підставі договорів відступлення права вимоги розповсюджуються вимоги ст. 530 ЦК України.

31.07.2000 Позивачем на адресу Відповідача –2 була направлена вимога про виконання зобов’язань по оплаті боргу. Лист №336/2ЕА від 31.07.2000 наявний в матеріалах справи.

Виходячи зі змісту ст. 530 Цивільного кодексу України (аналогічна правова норма передбачена ч.2 ст. 194 Цивільному кодексі Республіки Молдова), вимога підлягала виконанню в строк до 07.08.2000 року.

У зв’язку з не оплатою вимоги, Позивачем 09.08.2000 на адресу Відповідача –2 була направлена претензія №366ЕА про сплату 20 287 682,29 доларів США.

Претензія отримана Відповідачем –2 11.08.2000 року, вх. №8-136.

22.08.2000 Відповідачем –2 направлено Позивачу відповідь на претензію,

вих. №46-08/855. У відповіді зазначено, що заявлена Позивачем претензія визнана

Відповідачем – 2 в сумі 20 287 682,29 доларів США.

В подальшому ніяких платежів на виконання визнаної претензії Відповідачем –2 здійснено не було.

Як вже зазначалось, судом встановлено, що частково заборгованість в сумі 10 841 248, 52 доларів США була переведена Відповідачем –2 новим боржникам: АТ "RED Nord"та АТ "RED Nord Vest", юридичним особам за законодавством Республіки Молдова.

У жовтні 2000 року Позивачем були подані позови до Окружного Економічного Суду Республіки Молдова про стягнення боргу з АТ "RED Nord"та "RED Nord Vest"в сумі 10 841 248,52 доларів США. Судом було порушено дві цивільні справи.

рішеннями Окружного Економічного Суду Республіки Молдова від 15.11.2000 та від 21.12.2000 позови були повністю задоволені.

Постановами Вищої Судової Палати від 17.09.2001 та від 31.10.2001 за касаційними поданнями Генеральної прокуратури Республіки Молдова винесені рішення скасовано, справу направлено до першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалами Окружного Економічного Суду від 26.12.2001 та від 19.06.2003 справи було передано на розгляд по компетенції до Економічної Апеляційної Палати та в подальшому об’єднано в одно провадження. Розгляд справ було зупинено до вирішення справ за позовами Генеральної Прокуратури від 14.02.2001 та від 30.11.2001 про визнання недійсними договорів переведення боргу.

Постановами Вищої Судової Палати від 29.01.2003 року та від 05.03.2003 року залишені в силі рішення Економічної Апеляційної Палати від 12.02.2002 та від 19.11.2002, якими договори переведення боргу від Відповідача –2 до АТ "RED Nord"та АТ "RED Nord Vest"в сумі 10 841 248,52 доларів США визнані недійсними.

Після набрання зазначеними рішеннями суду про визнання недійсними договорів переведення боргу законної сили, заборгованість була поновлена в бухгалтерському обліку Відповідача –2, що підтверджується матеріалами справи, а саме листом Відповідача –2 від 22.11.2004 за №46-08/172.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Діями, якими переривається перебіг позовної давності, можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов’язаною особою по відношенню до кредитора (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року №01-8/211 (v_211600-08) ).

Відповідно до ч. 2 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Таким чином, перебіг позовної давності до спірних правовідносин було перервано розглядом справ в судових інстанціях Республіки Молдова про часткове стягнення боргу з АТ "RED Nord"та АТ "RED Nord Vest"в сумі 10 841 248, 52 доларів США та визнання недійсними договорів переведення боргу (рішення від 29.01.2003 та від 05.03.2003), а також здійсненням Відповідачем –2 дій, а саме відображення (поновлення) заборгованості, що була переведена на АТ "RED Nord"та "RED Nord Vest"в сумі 10 841 248,52 доларів США в бухгалтерському обліку Відповідача –2 (лист від 22.11.2004 за №46-08/172).

Відповідно до ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

В подальшому позовна давність переривалась визнанням боргу Відповідачем –2. Листом №46-08/37 від 02.06.2008 року Відповідач – 2 підтвердив Позивачу, що відповідно до бухгалтерського обліку ДП "Молдтранселектро"рахується раніше визнана заборгованість перед ТОВ "Енергоальянс".

Отже, перебіг позовної давності до спірних правовідносин переривався тричі: розглядом справ в судових інстанціях Республіки Молдова про часткове стягнення заборгованості та визнання недійсними договорів переведення боргу (рішення від 29.01.2003 та від 05.03.2003); здійсненням дії про поновлення боргу в бух обліку Відповідача –2 (лист від 22.11.2004); визнання боргу Відповідачем2 (лист від 02.06.2008), що підтверджується доказами у справі: ухвалою Економічної Апеляційної Палати Республіки Молдова від 20.03.07 у справі №2е-456/07; листом №46-08/172 від 22.11.2004; листом №46-08/37 від 02.06.2008.

Тому суд відхиляє доводи Відповідача –2 та Відповідача –3 про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, як необґрунтовані

21.07.2010 року позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач, керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, просить крім розміру заборгованості стягнути інфляційні в розмірі 34 240 888, 27 доларів США та 3 процентів річних в розмірі 6 249 842, 53 доларів США.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Якщо боржник порушив строки сплати грошових коштів за зовнішньоекономічним контрактом, зобов’язання вважається невиконаним або неналежно виконаним, а сам боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання. Внаслідок такого прострочення у боржника виникає перед кредитором грошова заборгованість.

Відповідальність відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України настає за порушення будь –якого зобов’язання (чи в гривні, чи в валюті), незалежно від валюти вираження зобов’язання.

Оскільки грошове зобов’язання за зовнішньоекономічним контрактом підлягає виконанню в іноземній валюті (ч.1 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання" №15-93 від 19.02.1993, ч.2 ст. 198 Господарський кодекс України), то і стягнення грошової заборгованості проводиться у валюті грошового зобов’язання.

Таким чином, Позивач має право вимагати виконання зобов’язання у валюті договорів на поставку електроенергії та відступлення права вимоги №06-20 від 30.05.2000 та №07-20 від 30.05.2000, тобто в доларах США.

Відповідач –2 прострочив виконання зобов’язання щодо погашення заборгованості перед Позивачем у розмірі 20 287 682,29 доларів США, останнім днем виконання якого є 07.08.2000 року.

За невиплату заборгованості передбачається відповідальність у вигляді сплати: суми основної заборгованості; суми інфляційних втрат, що нараховується на суму основної заборгованості; та 3% річних від суми основної заборгованості.

Термін "індекс інфляції", визначений у ст. 625 ЦК України, та "індекс споживчих цін", що використовується у статистиці, є одним поняттям і розглядається як показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на споживчі товари і послуги в Україні.

Відповідно до Рекомендацій Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. (v2-97700-97) "Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", індекси інфляції, обчислені Міністерством статистики України використовуються для проведення перерахунків грошових сум.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується у періодичних офіційних виданнях.

Індекс споживчих цін характеризує зміну вартості фіксованого набору (кошика) споживчих товарів у поточному періоді порівняно з базисним.

Споживчий кошик включає перелік товарів та послуг, що найчастіше споживаються населенням.

Таким чином, індекс інфляції показує наскільки знецінилися кошти, за які споживачі придбавають відповідні товари і послуги у різні періоди.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання, і не ототожнюються з санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань (постанова ВГСУ № 22/378-26/137 від 23.05.2007 (rs673765) ).

У випадку своєчасної виплати боржником грошового зобов’язання кредитор має можливість купити/продати товари і послуги в межах цін на день своєчасної виплати грошової заборгованості.

Однак, у випадку прострочення грошового зобов’язання кредитор не може використати прострочені кошти протягом всього періоду прострочення.

У зв’язку з коливанням цін на товари, роботи і послуги в Україні відбувається знецінення саме грошових коштів по відношенню до цін на товари, які можуть бути відображені в еквіваленті до національної валюти. Тому індекс інфляції є встановленим коефіцієнтом для визначення відповідності (еквівалентності) певних грошових сум в різний час незалежно від того, в якій валюті відображено заборгованість. Саме через неможливість кредиторові уникнути знецінення заборгованості у зв’язку з простроченням валютного зобов’язання, він має право отримати компенсацію у формі обчислення суми інфляційних втрат.

Інфляція зменшує реальну "купівельну"спроможність грошового зобов’язання, що знаходиться в Україні, незалежно від того, в якій валюті воно виражене. Тобто, індекс інфляції не визначає знецінення якоїсь конкретної валюти, а знецінення (здешевлення) простроченої заборгованості (грошових коштів), яка виникла з вини боржника.

Тому інфляційні втрати щодо простроченого грошового зобов’язання є компенсацією кредитору за знецінення (здешевлення) простроченої заборгованості (грошових коштів), яка виникла з вини боржника.

Таким чином, кредитор має право вимагати стягнення на території України інфляційних втрат від суми заборгованості, незалежно від валюти вираження даної заборгованості.

Стаття 625 ЦК України не містить жодних обмежень стосовно перерахунку на індекс інфляції в Україні заборгованості, вираженої в іноземній валюті. Інфляційні втрати, як складова частина заборгованості, підлягають відшкодуванню (компенсації) у всіх випадках, у зв’язку з чим кредитор має право обчислити інфляційні втрати за валютними контрактами незалежно від того в якій валюті визначено заборгованість –в українській чи іноземній валюті. При цьому інфляційні втрати підлягають обчисленню у гривні, оскільки чинне законодавство України передбачає здійснення розрахунків індексу інфляції саме у гривні.

Щоб визначити у гривні наскільки здешевіли грошові кошти через прострочення їх виплати, основна сума валютної заборгованості підлягає перерахуванню в національну валюту України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України для відповідної валюти на день виникнення такої простроченої заборгованості.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції та розрахунок трьох відсотків річних надано Позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог від 21.07.2010 року.

Розрахунки простроченої грошової заборгованості з урахуванням індексу інфляції здійснені в національній грошовій одиниці України –гривні з застосуванням офіційних індексів інфляції за даними Державного комітету статистики України відповідно до Рекомендацій Верховного Суду України №62-97р (v2-97700-97) . від 03.04.1997 року "Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ". При цьому основна сума грошової заборгованості в доларах США була перерахована в національну валюту України –гривню за офіційним курсом НБУ на день виникнення прострочення щодо сплати боргу.

Враховуючи те, що обчислена сума інфляційних втрат входить до складу грошового зобов’язання та те, що грошова заборгованість підлягає сплаті в валюті договорів, то відповідно і інфляційні втрати, сума яких обчислена в гривні, підлягають перерахуванню в іноземну валюту, валюту договорів.

Таким чином, судом визначено еквівалентну суму інфляційних втрат, обчислених у гривні, в валюті основних договорів на поставку електроенергії та похідних від них договорів відступлення права вимоги №06-20 від 30.05.2000 та №07-20 від 30.05.2000 –в доларах США за офіційним курсом НБУ на день прийняття судового рішення.

Інфляційні втрати та три відсотки річних від простроченого грошового зобов’язання підлягають стягненню у валюті заборгованості грошового зобов’язання –доларах США.

При цьому суд враховує, що договором поруки відповідальність

Відповідача –4 обмежується сплатою основного боргу в розмірі 20 287 682, 29 доларів США, а тому Відповідач –4 повинен нести солідарну відповідальність з Відповідачем – 2 та Відповідачем –3 лише в частині сплати основного боргу.

Враховуючи, що Відповідач –2 прострочив виконання зобов'язання щодо погашення заборгованості перед ТОВ "Енергоальянс"у розмірі 20 287 682,29 доларів США, останнім днем виконання якого є 07.08.2000 року, господарський суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача –2 та Відповідача –3 інфляційних втрат в розмірі 34 240 888, 27 доларів США та 3 трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 6 249 842, 53 доларів США.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідачів.

Керуючись, ст.ст. 44, 49, 75, 80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальніст "Меридіан –К"(09700, Україна, Київська обл., Богуславський р-н, м. Богуслав, вул. Комсомольська, буд.17 кв.74, код ЄДРПОУ 35231770), державного підприємства "Молдтранселектро"(МД-2012, м. Кишинів, вул. В. Александрі, 78) та державного підприємства "Молделектріка"(МД-2012. м. Кишинів, вул. В. Александрі 78, р/р22519014981814 АТ "Banca de Economii", філія № 1 Кишинів) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс"(04128, м. Київ, вул. Туполева, 17, код ЄДРПОУ 30180506, п/р 2600213724 в ВАТ "Райфайзен Банк Аваль"м. Київ. МФО 300335) основний борг в сумі 20 287 682 (двадцять мільйонів двісті вісімдесят сім тисяч шістсот вісімдесят два) доларів США 29 центів.

3. Стягнути солідарно з державного підприємства "Молдтранселектро"(МД-2012, м. Кишинів, вул. В. Александрі, 78) та державного підприємства "Молделектріка"(МД-2012, м. Кишинів, вул. В. Александрі, 78, р/р 22519014981814 АТ "Banca de Economii", філія №1 Кишинів) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс"інфляційні втрати в сумі 34 240 888, 27 (тридцять чотири мільйони двісті сорок тисяч вісімсот вісімдесят вісім) доларів США 27 центів.

4. Стягнути солідарно з державного підприємства "Молдтранселектро"(МД-2012, м. Кишинів, вул. В. Александрі, 78) та державного підприємства "Молделектріка"(МД-2012, м. Кишинів, вул. В. Александрі, 78, р/р 22519014981814 АТ de Economii", філія №1 Кишинів) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс"три відсотки річних в сумі 6 249 842, 53 (шість мільйонів двісті сорок дев’ять тисяч вісімсот сорок два) долари США 53 цента.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Меридіан –К"(09700, Україна, Київська обл., Богуславський р-н, м. Богуслав, вул. Комсомольська, буд.17 кв.74, код ЄДРПОУ 35231770) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс"04128, м. Київ, вул. Туполева, 17, код ЄДРПОУ 30180506, п/р 2600213724 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"м. Київ. МФО 300335) –3049 (три тисячі сорок дев’ять) грн. 80 коп. державного мита та 14 (чотирнадцять) грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Стягнути з державного підприємства "Молдтранселектро"(МД-2012, м. Кишинів, вул. В. Александрі, 78) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс" 04128, м. Київ, вул. Туполева, 17, код ЄДРПОУ 30180506, п/р 2600213724 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"м. Київ. МФО 300335) –11 225 (одинадцять тисяч двісті двадцять п’ять) грн. 10 коп. державного мита та 51 (п’ятдесят одна) грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Стягнути з державного підприємства "Молделектріка"(МД-2012, м. Кишинів, вул. В. Александрі, 78, р/р 22519014981814 АТ de Economii", філія №1 Кишинів) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс"04128, м. Київ, вул. Туполева, 17, код ЄДРПОУ 30180506, п/р 2600213724 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"м. Київ. МФО 300335) –11 225 (одинадцять тисяч двісті двадцять п’ять) грн. 10 коп. державного мита та 51 (п’ятдесят одна) грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Припинити провадження у справі стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Катко", у зв’язку з ліквідацією юридичної особи.