Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Тимківа М.В., представника відповідача Проданчука В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" від імені якого діє Львівська філія АКБ "Індустріалбанк", м.Львів до Закритого акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" в особі Західної регіональної дирекції, м.Львів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Постолатія Олександра Олександровича, м.Львів про стягнення 114 481 грн.

Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" від імені якого діє Львівська філія АКБ "Індустріалбанк", м.Львів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Страхова Група "ТАС" в особі Західної регіональної дирекції, м.Львів про стягнення 114 481 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 29.01.2010р. порушив провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.09.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір страхування кредитного портфелю банку. 27.09.2007р. між Постолатій Олександром Олександровичем (позичальником) та позивачем (кредитором) було укладено кредитний договір на споживчі цілі без застави на суму 20000 грн. За цим кредитним договором позивачем був підписаний і надісланий до відповідача реєстр кредитних договорів та був сплачений страховий внесок відповідно до порядку та в строки, встановлені договором страхування. У зв’язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов’язань по кредитному договору в частині неповернення суми кредиту, позивачем було направлено відповідачу повідомлення №228д від 04.02.2008р. про затримку виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитною угодою. Після настання страхового випадку відповідачу було направлено заяви за вих.№470 від 29.02.2008р. та за вих.№974 від 28.03.2008р. про настання страхової події. Листом за вих.№Г2700/8043 від 15.10.2009р. відповідач відмовив позивачу у виплаті страхових відшкодувань. Як стверджує позивач, станом на 15.01.2010р. сума боргу, яку відповідач повинен сплатити позивачу по застрахованому кредиту становить 114 481 грн., з яких: 17 497,39 грн. –прострочена заборгованість по кредиту за період з 26.12.2007р. по 15.01.2010р., 1987,88 грн. –заборгованість по прострочених відсотках за період з 29.04.2008р. по 15.01.2010р., 3000 грн. –заборгованість по простроченій комісії за період з 27.05.2008р. по 15.01.2010р., 91995,73 грн. –пеня за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості за період з 26.12.2007р. по 15.01.2010р.

Представник відповідача в судових засіданнях позов заперечив повністю з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та доповненні до відзиву. Зокрема відповідач зазначив, що кредитний договір між банком і позичальником був укладений на підставі заяви-анкети на отримання кредиту №1112 від 25.09.2007р. та довідки №2 від 24.09.2007р. на одержання кредиту, виданої ПП "Юка Груп", відповідно до якої з березня по серпень 2007р. Постолатій О.О. отримав дохід на загальну суму 19 090 грн.

Відповідно до п.2.1 Правил кредитування фізичних осіб на споживчі цілі АКБ "Індустріалбанк" (які діяли на момент видачі кредиту Постолатій О.О.) кредити надаються повнолітнім і дієздатним фізичним особам –громадянам України, які, зокрема, мають стабільні і документально підтверджені джерела доходів за останні 6 місяців, та які дозволяють забезпечити своєчасне виконання умов кредитного договору. При цьому п.5.5 Правил кредитування передбачено обов’язок банку при оформленні та видачі кредиту протягом одного робочого дня перевіряти достовірність відомостей, наданих позичальником, репутацію позичальника, та підготувати письмовий висновок у формі протоколу узгодження. Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону України "Про страхування" передбачено право страховика з’ясовувати обставини настання страхового випадку. Як стверджує відповідач, проведеним розслідуванням відповідачем встановлено, що довідка №2 про доходи є сфальсифікованою, оскільки відповідно до відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної податкої адміністрації України Постолатій О.О. за період з березня по серпень 2007 року насправді не отримував доходи від ПП "Юка Груп".

На думку відповідача, при видачі кредиту позивачем не перевірено платоспроможність позичальника, не з’ясовано правомірність видачі довідки №2 про доходи, не перевірено достовірність інформації про доходи, наведені у даній довідці. Таким чином, відповідачу був поданий позивачем реєстр від 02.10.2007р. до договору страхування фактично після настання страхової події (неплатоспроможності Постолатій О.О.). Відсутність у Постолатій О.О. джерела доходу фактично тягне за собою неплатоспроможність позичальника як до моменту укладення кредитного договору, так і до початку дії страхового покриття за реєстром від 02.12.2007р. до договору страхування від 15.09.2006р.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду. За клопотанням сторін ухвалою суду строк вирішення спору був продовжений.

24.03.2010р. судом на адресу ДПІ у Жовківському районі Львівської області було надіслано ухвалу суду від 18.03.2010р. та письмовий запит за вих.№2/14(1) про надання інформації, а саме:

- чи перебувало Приватне підприємство "Юка Груп" (ідентифікаційний код 34029483) на обліку в ДПІ у Жовківському районі?

- чи отримував Постолатій Олександр Олександрович (ідентифікаційний номер 3181705430) дохід, працюючи на ПП "Юка Груп" за період з березня по серпень 2007р. включно, якщо отримував, то який розмір доходу за період з березня по серпень 2007р. йому було виплачено?

- чи сплачувались ПП "Юка Груп" податки та відрахування із заробітної плати працівників, у т.ч. по Постолатій Олександру Олександровичу (ідентифікаційний номер 3181705430)?

14.05.2010р. листом за вих.№6918/10-0 ДПІ у Жовківському районі повідомила суд, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів Постолатій Олександр Олександрович, працюючи на ПП "Юка Груп", в 3-му кварталі 2007 року отримав дохід в розмірі 2318,18 грн., в 4-му кварталі 2007 року отримав дохід в розмірі 1207,60 грн.

Ухвалою суду від 06.07.2010р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Постолатія Олександра Олександровича.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України. Заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 20.08.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено та підписано 25.08.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між Акціонерним комерційним банком "Індустріалбанк" в особі Львівської філії АКБ "Індустріалбанк" та Постолатій Олександром Олександровичем укладено кредитний договір №KRCK/1000/364/07 від 25.09.2007 (далі –кредитний договір), за умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання надати у користування кредитні кошти в розмірі 20000 грн. у порядку передбаченому п.3.1 цього договору, строком з 25.09.2007р. по 24.09.2009р. включно, на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитними коштами 9 відсотків річних, якщо інше не передбачено особливими умовами цього договору (п.1.1. кредитного договору).

Пунктами 4.2, 4.3 кредитного договору встановлено, що позичальник зобов’язується остаточне погашення кредиту та нарахованих відсотків здійснити строком не пізніше 24.09.2009р., якщо інше не передбачено особливими умовами цього договору. Починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту, погашати кредит у сумі не менш ніж 834,00 грн., сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом, вартість всіх супутніх послуг, а також інші фінансові зобов’язання відповідно до графіку платежів, не пізніше 25 числа кожного місяця, наступного за звітним, а при повному погашенні кредиту –одночасно з погашенням кредиту.

Пунктом 4.4 кредитного договору встановлено, що позичальник зобов’язується щомісячно, починаючи з місяця наступного за місяцем надання кредиту, протягом строку фактичного користування кредитом сплачувати банку нараховану комісію за користування кредитом у розмірі 1% від суми наданого кредиту щомісячно, до 25 числа кожного місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 5.2. кредитного договору, банк має право відмовити в наданні кредиту, як повністю, так і частково, призупинити видачу кредиту, в односторонньому порядку відмовитися від цього договору та/або розірвати (припинити) дію цього договору, вимагати дострокового повернення кредиту, сплати відсотків та можливої неустойки, і достроково стягнути суму заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків і штрафних санкцій, направивши відповідну письмову вимогу позичальнику, якщо, зокрема, позичальник не виконує умови цього договору та з боку позичальника має місце затримання сплати частини кредиту та/або відсотків за користування кредитом щонайменше на один календарний місяць або несплата позичальником більше однієї виплати, у відповідності до п.4.3 цього договору, яка перевищує п’ять відсотків суми кредиту.

Між позивачем, як страхувальником, та Закритим акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" в особі Західної регіональної дирекції, як страховиком, укладено договір страхування кредитного портфелю банку №0147661700 від 15.09.2006р. (далі –договір страхування).

Згідно з п.4.1 договору страхування, предметом цього договору є страхування ризиків страхувальника, пов’язаних з невиконанням (неналежним виконанням) фізичними особами (позичальниками) своїх договірних зобов’язань за договорами кредитними, укладеними між страхувальником та позичальниками (загальна кількість таких угод не обмежена) та зазначеними в Реєстрі кредитних угод.

Відповідно до п.4.2 договору страхування, цей договір розповсюджується на кредитні угоди, укладені після набрання чинності цим договором.

Як встановлено у п.4.4 договору страхування в редакції додаткової угоди №1 від 31.01.2007р., об’єкт страхування –майнові інтереси страхувальника (кредитора), пов’язані з матеріальними збитками внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом на умовах страхувальника (кредитора) у відповідності з договором кредитним, укладеним між позичальником та страхувальником, згідно з "Правилами кредитування фізичних осіб на споживчі цілі (крім кредитування в межах карткових проектів) АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК", затверджених Протоколом Правління від 05.07.2006р. зі змінами.

Страхова сума визначається в розмірі 100% від суми кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії за управління кредитом, на підставі конкретних кредитних угод, згідно реєстру кредитних угод, наведеному у Додатку 1 до договору (п.5.1 договору страхування).

Сторони у пункті 6.1 договору страхування визначили, що страховим випадком є невиконання або часткове невиконання позичальником своїх зобов’язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом в строки та на умовах, що передбачені в конкретній кредитній угоді, внаслідок смерті або неплатоспроможності позичальника.

Під неплатоспроможністю позичальника сторони розуміють наявність факту прострочення виконання позичальником своїх зобов’язань по поверненню суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом на протязі більш ніж 30 календарних днів з моменту настання обов’язку щодо сплати відповідно до умов кредитної угоди.

Відповідно до п.10.5.3 договору страхування відповідач зобов’язаний в повній мірі, відповідно до визначених у п.11 цього договору страхування і Правилами та чинним законодавством України умов, провести виплату страхового відшкодування.

Згідно п.11.1.1 договору страхування після настання страхового випадку, страхувальник зобов’язаний негайно, але в будь-якому разі не пізніше ніж через 5 робочих днів, письмово повідомити про це страховика (або його відповідні регіональні підрозділи).

Для виплати страхового відшкодування страхувальник надає страховику заяву про настання страхового випадку з одночасною передачею всіх документів, наведених у п.11.1.3 договору страхування, які свідчать про настання страхового випадку і про розмір збитку.

У розумінні п.11.1.3 договору страхування розмір страхового відшкодування –це прострочена заборгованість позичальника по кредитній угоді, виключаючи пеню, штрафні санкції та підвищені відсотки за прострочення, в розмірі суми кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом на підставі умов кредитної угоди, на дату настання страхового випадку.

На підставі кредитного договору, письмової заяви позичальника, довідки з місця роботи, документа, що посвідчує особу, довідки про ідентифікаційний код особи, позивачем було надано Постолатій О.О. кредит у сумі 20 000 грн..

На виконання умов договору страхування сторонами у справі було складено реєстр кредитних договорів за період з 01.09.2007р. по 30.09.2007р., до якого увійшов кредитний договір, укладений між позивачем та Постолатій О.О. Платіжним дорученням №147_4 від 05.10.2007р. позивач сплатив відповідачу 23 531,69 грн. в якості оплати за страхування кредитного портфелю та страхування кредитів.

У зв’язку з неналежним виконанням Постолатій О.О. зобов’язань за кредитним договором, позивачем листом №228д від 04.02.2008р. було направлено відповідачу повідомлення про затримку виконання зобов’язань позичальником.

29.02.2008р. за вих.№470 та повторно 28.03.2008р. за вих.№974 позивачем було направлено відповідачу заяву про страхову подію, яка була відхилена останнім з посиланням на п.6.3, 10.4.1 та 10.4.4 договору страхування.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом (436-15) , в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України (435-15) тощо.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується, у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 988 ЦК України страховик зобов’язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 989 вказаного кодексу страхувальник зобов’язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Аналогічні приписи містяться у пункті 3 частини 1 статті 20 та пункті 5 частини 1 статті 21 Закону України "Про страхування".

Частиною 1 статті 25 вказаного Закону передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 991 ЦК України передбачена відмова від здійснення страхової виплати. Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі, зокрема, подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування або про факт настання страхового випадку.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 26 Закону України "Про страхування"підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування, зокрема, є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.

На виконання умов кредитного договору та у відповідності з положеннями "Правил кредитування фізичних осіб на споживчі цілі (крім кредитування в межах карткових проектів) АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК"позивачем було надано Постолатій О.О., після надання останнім необхідного пакету документів, кредит у сумі 20000 грн.

Умови кредитного договору Постолатій О.О. не виконувались, у зв’язку з чим позивачем на виконання умов договору страхування 29.02.2008р. за вих.№470 та повторно 28.03.2008р. за вих.№974 було надіслано відповідачу заяву про страхову подію.

Відповідно до умов п. 11.1.6 договору страхування, після отримання заяви страхувальника про страховий випадок, страховик зобов’язаний:

а) з’ясувати обставини страхового випадку, скласти страховий акт та визначити розмір своєї відповідальності та розміру збитку;

б) зробити розрахунок суми страхового відшкодування;

в) виплатити страхове відшкодування протягом десяти робочих днів від дня отримання всіх документів, перелічених у п.11.1.3., п.11.1.4. цього договору, залишаючи за собою право затримати виплату в разі особливо складних обставин страхового випадку, за письмовою згодою з страхувальником, але в будь якому разі не більш, ніж на 2 місяці.

Однак, відповідачем зазначена заява була відхилена листом №Г2700/8043 від 15.10.2009р. з посиланням на п.6.3. та п.10.4.4. договору страхування. Зокрема, відповідачем було відмовлено позивачу у страховому відшкодуванні, оскільки, він подав свідомо неправдиві відомості про об’єкт страхування або про факт настання страхового випадку, а саме, відповідачем не були дотримані вимоги щодо належної, на думку відповідача, перевірки майнового стану позичальника, що і спричинило в подальшому несплату кредиту та відсотків по ньому.

Так, п. 2.1 Правил передбачено, що кредити надаються повнолітнім і дієздатним особам –громадянам України, які мають постійне проживання і основне місце роботи в регіоні, який обслуговується банком; вік позичальника на момент закінчення строку дії кредитного договору не повинен перевищувати для чоловіків –60 років, для жінок –55 років; які мають стабільні і документально підтверджені джерела доходів за останні шість місяців, які дозволяють забезпечити своєчасне виконання умов кредитного договору.

Згідно з п. 4.1 Правил, для розгляду питання щодо надання кредиту позичальник надає банку:

– заяву-анкету на отримання кредиту;

– документи для ідентифікації позичальника: паспорт або інший документ, якій згідно з чинним законодавством України є підставою для ідентифікації фізичної особи; документ, виданий органом державної податкової служби України, що засвідчує присвоєння фізичній особі ідентифікаційного номера платника податків. Якщо вищевказані документи не дають змогу банку визначити місце проживання або тимчасового перебування фізичної особи, то банк має право витребувати від позичальника інший документ, який містить таку інформацію.

–документи, що надаються позичальником на підтвердження своїх доходів (для позичальників, що отримують дохід, як наймані працівники, в якості документу на підтвердження своїх доходів надається: довідка з місця роботи із зазначенням посади, нарахованого та/або фактично отриманого доходу (за вирахуванням податків) протягом 6-ти останніх місяців з помісячною розбивкою або довідка про суми надходжень на картковий рахунок (до розрахунку приймаються надходження грошових коштів у вигляді заробітної плати та інших прирівняних до неї виплат на картковий рахунок, відкритий у банку, протягом останніх шести місяців).

Як встановлено судом, позичальником при отриманні кредиту було надано: заяву-анкету на отримання кредиту, документи для ідентифікації позичальника, зокрема, ідентифікаційний код та паспорт та документи, що надаються позичальником на підтвердження своїх доходів –довідка про доходи за останні 6 місяців №2 від 24.09.2007р., підписана керівником та головним бухгалтером Приватного підприємства "Юка Груп".

Як встановлено в п.5.5 Правил, працівник служби безпеки банку протягом одного робочого дня перевіряє достовірність відомостей, наданих позичальником, репутацію позичальника та готує письмовий висновок у формі Протоколу узгодження, який направляється працівнику фронт-офісу.

В матеріалах справи міститься протокол узгодження по наданню споживчого кредиту, згідно якого позичальника за фінансовими показниками віднесено до класу А. Висновок кредитного підрозділу –надати кредит на споживчі цілі, висновок служби безпеки –негативна інформація про позичальника відсутня.

Відповідач в заперечення позовних вимог посилається на те, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів Постолатій Олександр Олександрович, працюючи на ПП "Юка Груп", в 3-му кварталі 2007 року отримав дохід в розмірі 2318,18 грн., в 4-му кварталі 2007 року отримав дохід в розмірі 1207,60 грн. Крім цього, як вбачається з поданих ДПІ у Жовківському районі відомостей, Постолатій О.О. був прийнятий на роботу в ПП "Юка Груп" лише 23.07.2007р. Як зазначає відповідач, позивач повинен був на виконання п.5.5 Правил встановити, що надані позичальником відомості у довідці №2 не відповідають дійсності.

Однак, згідно ст. 8 Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб –платників податків та інших обов’язкових платежів" відомості з Державного реєстру є інформацією з обмеженим доступом і надаються іншим державним органам згідно чинного законодавства. Позивач до таких органів не відноситься, тому в останнього не було законної можливості отримати достовірні відомості із вказаного Державного реєстру.

З огляду на викладене, позивач здійснив всі необхідні дії для встановлення достовірності відомостей, наданих позичальником, та перевірки його репутації відповідно до п.5.5 зазначених Правил. Позичальник надав всі необхідні документи, що вимагаються п.4.1 Правил, достовірність яких була перевірена позивачем доступними йому засобами.

Таким чином, суд не вбачає вини безпосередньо банку у наданні відповідачу неправдивих відомостей, оскільки банк не був обізнаний про їх неправдивість, незважаючи на передбачені Правилами проведені перевірки.

Статтею 991 Цивільного кодексу України передбачена відмова від здійснення страхової виплати. Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі, зокрема, подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування або про факт настання страхового випадку.

Як встановлено у п.4.4. договору страхування об’єкт страхування –майнові інтереси страхувальника (кредитора), пов’язані з матеріальними збитками внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом на умовах страхувальника (кредитора) у відповідності з договором кредитним, укладеним між позичальником та страхувальником, згідно з "Правилами кредитування фізичних осіб на споживчі цілі (крім кредитування в межах карткових проектів) АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК", затверджених Протоколом Правління від 05.07.2006р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що об’єктом страхування відповідно до договору страхування є майнові інтереси страхувальника (кредитора), пов’язані з матеріальними збитками внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом, в тому числі і випадки надання страхувальником кредиту особі, що не мала таких джерел доходів на момент надання їй кредиту, але навмисно подала неправдиві відомості позивачу щодо свого фінансового стану, за умови проведення банком всіх передбачених дій щодо встановлення факту платоспроможності позичальника, тобто відсутності його вини.

Отже, за умови відсутності вини позивача у поданні відповідачу неправдивих відомостей, відповідач мав здійснити страхове відшкодування, проте необґрунтовано відмовився від страхового відшкодування кредиту, відсотків та комісійної винагороди.

Такої ж правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України, зокрема в постановах від 16.07.2009р. у справах №13/15, №7/18, №7/20.

Стосовно позовних вимог щодо страхового відшкодування, що заявлені до стягнення, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення з огляду на наступне.

Згідно п.11.1.3 договору страхування розмір страхового відшкодування –це прострочена заборгованість позичальника по кредитній угоді, виключаючи пеню, штрафні санкції та підвищені відсотки за прострочення, в розмірі суми кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій за управління кредитом на підставі умов кредитної угоди, на дату настання страхового випадку.

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 91 995,73 грн. пені не грунтуються на чинному договорі страхування, є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши всі наявні матеріали справи, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, зокрема, до стягнення підлягають 17 497,39 грн. страхового відшкодування по кредиту, 1987,88 грн. страхового відшкодування по відсотках, 3000 грн. страхового відшкодування по комісії.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 979, 988, 989, 991 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 20, 21, 25, 26 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 116 ГПК України, суд –

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (м.Київ, пр.Перемоги, 65, ідентифікаційний код 30115243) в особі Західної регіональної дирекції (м.Львів, вул.Ак.Богомольця, буд.3, к.3, ідентифікаційний код 25247411) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" (м.Запоріжжя, вул.40 років Радянської України, буд.39Д, ідентифікаційний код 13857564) в особі Львівської філії АКБ "Індустріалбанк" (м.Львів, вул.Липинського, 12, ідентифікаційний код 26454106) 17 497,39 грн. страхового відшкодування по кредиту, 1987,88 грн. страхового відшкодування по відсотках, 3000 грн. страхового відшкодування по комісії, 224,84 грн. державного мита та 46,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.