Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа" (надалі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог внесених заявою б/н від 28.07.10р., просить стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (надалі –відповідач) суму 43 418 235,56 грн. основного боргу зі сплати лізингових платежів, 443 807,76 грн. пені, 528 866,14 грн. збитки від інфляції, 358 758,75 грн. 3% річних, а всього розмір 44 749 668,21 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов’язань по договору фінансового лізингу № ПР/Т-07-1183/НЮ від 18.10.09р.

Відповідач проти позову заперечує. У відзиві позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки вимога про стягнення лізингового платежу, скоригованого на курсову різницю, згідно п. 3.2 спірного договору, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а є збільшенням ціни договору, що є підставою для визнання договору неукладеним.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 12.08.10р. по 20.08.10р., згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача та представників відповідача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

18.05.07р. між позивачем (лізингодавцем) та відповідачем (лізингоодержувачем) був укладений договір фінансового лізингу № ПР/Т-07-1183/НЮ (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов’язався на умовах, зазначених в цьому договорі, набути у власність дев’ять електропоїздів постійного струму типу ЕПЛ–2Т у складі восьми вагонів та передати їх у користування відповідачу, який згідно з цією угодою отримує назване майно від позивача в платне користування на умовах фінансового лізингу, строком на 7 років з дати підписання відповідного акту приймання-передачі майна в лізинг (п.п. 1.1, 1.4, 2.1 Договору).

Згідно ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, де за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За умовами додаткової угоди № 2 від 31.10.07р. до Договору, сторони затвердили графік передачі майна в лізинг (додаток № 2.2) на умовах оплатності лізингових платежів за користування майном, шляхом перерахування лізингових платежів позивачу.

Відповідно до п. 3.2 Договору, в редакції додаткової угоди № 3 від 06.11.08р.) лізингові платежі за цим договором сплачуються лізингоодержувачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця у розмірі, визначеному у загальному графіку лізингових платежів (додаток № 3.3) та скоригованому, у разі зміни офіційного курсу НБУ швейцарського франку до гривні на дату сплати відповідного лізингового платежу порівняно з цим курсом на дату підписання спірного договору фінансового лізингу.

При цьому, розмір лізингового платежу в частині відсотків та комісій лізингодавця, інших витрат, безпосередньо пов’язаних з виконанням цього договору, визначається за наступною формулою:

Влд = Влдг/Куд*Кслп + (Сввм/Куд*Кслп-Сввм), де

Влд –відсотки та комісії лізингодавця, інші витрати, які безпосередньо пов’язані з виконанням Договору (сума до сплати лізингоодержувачем у поточному місяці);

Куд –офіційний курс Національного банку України швейцарського франку до гривні на визначену дату при укладанні договору;

Кслп –офіційний курс Національного банку України швейцарського франку до гривні на момент сплати чергового лізингового платежу;

Сввм –сума відшкодування вартості майна у гривнях;

Влдг –відсотки та комісії лізингодавця, інші витрати безпосередньо пов’язані з виконанням цього договору (сума до сплати лізингоодержувачем у поточному місяці, зазначена у загальному графіку лізингових платежів).

Також умовами Договору передбачено, що у разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від загальної вартості майна, то сума такого перевищення є об’єктом оподаткування ПДВ. При цьому лізингодавець надає лізингоодержувачу відповідні податкові накладні. Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі з урахуванням вищезазначеної формули не пізніше 20 числа місяця сплати відповідного платежу.

Таким чином, суд встановив, що загальна сума лізингового платежу, який зобов’язаний сплатити відповідач, складається з суми платежу, яка була визначена сторонами у загальному графіку лізингових платежів, що затверджений додатком до Договору (додаток № 3.3 в редакції від 06.11.08р.), скоригованому на зміну офіційного курсу НБУ швейцарського франку до гривні на дату сплати відповідного лізингового платежу порівняно з цим курсом на дату підписання цього договору та сум ПДВ, які відповідач зобов’язаний сплатити позивачу у випадку, якщо розмір винагороди позивача перевищуватиме подвійну облікову ставку НБУ.

Згідно з приписами частин 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримати від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Наявні у справі докази доводять належне виконання позивачем умов Договору, зокрема, позивач передав, а відповідач прийняв майно в лізинг –дев’ять електропоїздів постійного струму типу ЕПЛ –2Т у складі восьми вагонів, що посвідчується актами приймання-передачі майна в лізинг № 1 від 16.08.07р., № 2 від 21.09.07р., № 3 від 22.10.07р., № 4 від 30.11.07р., № 5 від 30.11.07р., № 6 від 31.11.08р., № 7 від 05.05.08р., № 8 від 28.05.08р., № 9 від 18.06.07р., які наявні в матеріалах справи.

Як вбачається із долучених до позову документів, відповідач свої зобов’язання по оплаті лізингових платежів здійснював не в повному розмірі, визначеному Договором, у період з листопада 2009 року по червень 2010 року. Сплата лізингових платежів здійснювалася несвоєчасно, внаслідок чого у останнього станом на 23.07.10р. виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 38 541 557,60 грн. (зазначена заборгованість включає в себе заборгованість по сплаті лізингових платежів згідно затвердженого графіку у розмірі 600 056,46 грн.).

Судом встановлено, що відповідач, всупереч п. 3.2 Договору, протягом спірного періоду, не здійснював коригування лізингових платежів до зміни офіційного курсу НБУ, чим порушив взяті на себе зобов’язання.

При цьому, доводи відповідача про те, що з корегуванням лізингових платежів змінюється вартість майна, що є істотною умовою Договору, є безпідставними, оскільки сторони договору пунктом 3.2 встановили порядок розрахунку розмірів лізингових платежів з урахуванням їх коригування залежно від зміни офіційного курсу швейцарського франку до гривні на дату здійснення платежу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 524 та ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України.

Суд також вважає обґрунтованими вимоги позивача по стягненню заборгованості зі сплати ПДВ у розмірі 4 876 677,96 грн., яким було обкладено винагороду позивача, що перевищувала подвійну облікову ставку НБУ з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 1 п.п. 3.1.1 п. 3.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) (далі - Закон) об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, а абзац 3 п.п. 3.2.2 п. 3.2 ст. 3 Закону встановлює, що не є об’єктом оподаткування операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об’єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу.

Таким чином, операції з нарахування та сплати процентів або комісій у складі орендного (лізингового) платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) за відповідний проміжок часу, розраховану від вартості об’єкта лізингу, наданого у межах такого договору фінансового лізингу, повинні оподатковуватися податком на додану вартість.

Отже, нарахування податку на додану вартість на проценти та комісії у складі лізингового платежу у межах договору фінансового лізингу в сумі, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування таких процентів (комісій) та розраховану від вартості об’єкта лізингу, є таким, що прямо встановлено Законом (168/97-ВР) та положеннями пункту 3.2 Договору фінансового лізингу

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 ГПК України).

Враховуючи, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, якими було б спростовано заявлені позивачем вимоги по стягненню заборгованості, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов’язання, відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Натомість наслідком порушення зобов'язання є правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пунктом 10.3 укладеного між сторонами Договору фінансового лізингу передбачено, що за порушення строків виконання зобов’язань з оплати лізингових платежів, лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі 0,01% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент нарахування пені, за кожний день прострочення.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів у період з 24.01.10р. по 23.07.10р., розмір пені складає 443 807,76 грн., які є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні збитки та 3% річних від простроченої суми за весь період неналежного виконання зобов’язань. Право кредитора вимагати від боржника сплати інфляційних збитків та 3% річних передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення інфляційних збитків, розмір яких склав 528 866,14 грн. та 3% річних, у розмірі 358 758,75 грн. за період з грудня 2009 року по липень 2010 року, підлягають задоволенню.

Твердження ж відповідача в спростування уточнених позовних вимог судом не приймаються, у зв’язку із наведеним вище, а також тим, що в матеріалах справи міститься двосторонній акт звірки взаєморозрахунків сторін у справі, який відповідач підтверджує заборгованість про що свідчить підпис останнього та відбиток печатки на ньому.

Наведене є підставою для повного задоволення уточнених позовних вимог.

Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати про справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82- 85, 115- 118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр-т К. Маркса, 108; ЄДРПОУ 01073828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Альфа" (01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6; ЄДРПОУ 34763129) суму 43 418 235,56 грн. (сорок три мільйони чотириста вісімнадцять тисяч двісті тридцять п’ять грн. 56 коп.) основного боргу зі сплати лізингових платежів, 443 807,76 грн. (чотириста сорок три тисячі вісімсот сім грн. 76 коп.) пені, 358 758,75 грн. (триста п’ятдесят вісім тисяч сімсот п’ятдесят вісім грн. 75 коп.) 3% річних, 528 866,14 грн. (п’ятсот двадцять вісім тисяч вісімсот шістдесят шість грн. 14 коп.) індексу інфляції, 25 500,00 грн. (двадцять п’ять тисяч п’ятсот грн. 00 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.