Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Непідприємницьке товариство "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ" (надалі –НТ "ВНПФ "ВСІ") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арта Цінні Папери" (надалі –ТОВ "Арта Цінні Папери") про стягнення 458 810,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов’язання за договором купівлі-продажу цінних паперів №80-Б від 18.03.2009 р., в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 378 298,30 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 50 604,87 грн., інфляційних втрат у розмірі 24 718,10 грн. та 3% річних у розмірі 5 189,59 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14.04.2010 р.

09.04.2010 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач в задоволенні позову просив відмовити повністю, вказував на те, що він не є зобов’язальною стороною за договором купівлі-продажу цінних паперів №80-Б від 18.03.2009 р., а лише був повіреним зобов’язальної сторони при укладенні даного договору.

В судовому засіданні представником позивача подано клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача - Закритого акціонерного товариства "Галичина".

У судовому засіданні 14.04.2010 р. у зв’язку із необхідністю витребування додаткових документів оголошено перерву до 17.05.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2010 р. залучено до участі у справі в якості відповідача 2 - Закритого акціонерного товариства "Галичина" (надалі –ЗАТ "Галичина"), розгляд справи відкладено до 09.06.2010 р.

08.06.2010 р. службою діловодства господарського суду міста Києва зареєстрована апеляційна скарга ЗАТ "Галичина" на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.05.2010 р. в частині залучення останнього в якості відповідача 2.

08.06.2010 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому позивач просив відмовити у прийняті апеляційної скарги ЗАТ "Галичина" на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.05.2010 р., яка не підлягає оскарженню.

В судовому засіданні представник позивача заявив усне клопотання про включення до складу судових витрат по справі –витрати позивача понесенні на оплату послуг адвоката та на надав доказ на підтвердження їх понесення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.06.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача 2 розгляд справи відкладено до 14.07.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.06.2010 р. в прийнятті апеляційної скарги ЗАТ "Галичина" на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.05.2010 р. відмовлено, а апеляційну скаргу з додатками до неї повернуто скаржнику.

12.07.2010 р. до канцелярії суду від представника відповідача 2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №48/194 до вирішення пов’язаної з нею іншої справи №38/278, що розглядається господарським судом міста Києва.

13.07.2010 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшли клопотання про забезпечення позову та заяви в порядку ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України №ВГ/10/03/13, в якій позивач просить визнати дійсним договір №80-Б від 18.03.2009 р. та №ВГ/10/03/12, в якій позивач провадження у справі щодо відповідача 1 просить припинити, а всю заявлену в позовній заяві заборгованість стягнути з відповідача 2, також збільшує розмір позовних вимог в части ні стягнення пені на 22 830,73 грн., інфляційних втрат на 2 947,21 грн. та 3% річних на 3 544,60 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.07.2010 р. в задоволенні клопотання відповідача 2 про зупинення провадження у справі відмовлено, заяву позивача №ВГ/10/03/13 від 13.07.2010 р. про визнання дійсним договору №80-Б від 18.03.2009 р. до розгляду не прийнято, розгляд клопотання позивача про забезпечення позову відкладено до наступного судового засідання, розгляд справи відкладено до 28.07.2010 р.

28.07.2010 р. до канцелярії суду від представника відповідача 2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №48/194 до вирішення пов’язаної з нею іншої справи №38/278, що розглядається господарським судом міста Києва.

Судове засідання 28.07.2010 р. не відбулося у зв’язку з надходженням від представника відповідача 2 до канцелярії суду заяви про відвід судді Бойко Р.В. у справі №8/194.

Ухвалою заступника Голови господарського суду міста Києва від 29.07.2010 р. вказане клопотання залишено без задоволення, а справу передано на подальший розгляд судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2010 р. розгляд справи призначено на 18.08.2010 р.

17.08.2010 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 2 заборгованість у розмірі 378 298,30 грн., пеню у розмірі 79 249,60 грн., інфляційні втрати у розмірі 27 665,31 грн. та 3% річних у розмірі 9 822,45 грн.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 заборгованості у розмірі 378 298,30 грн., пені у розмірі 79 249,60 грн., інфляційних втрат у розмірі 27 665,31 грн. та 3% річних у розмірі 9 822,45 грн. підтримує та просить задовольнити їх повністю, а в частині заявлених позовних вимог до відповідача 1 відмовляється та просить припинити провадження у справі в цій частині. Також, просить покласти на відповідача 2 витрати понесені позивачем на оплату послуг адвоката.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Суд враховує, що відповідно до ч.6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України вказана відмова від позову в частині заявлених позовних вимог до відповідача 1 не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а довіреністю передбачено право представника частково або повністю відмовлятися від позову.

За таких обставин, суд приймає відмову позивача від позову в частині заявлених позовних вимог до відповідача 1, а провадження у справі підлягає припиненню згідно п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Отже, оскільки позов прийнято до свого провадження з додержанням правил підсудності, то підстави для передачі справи №48/194 до іншого суду відсутні.

Представник відповідача 1 у судове засідання з'явився, у вирішенні спору покладається на розсуд суду.

В судове засідання представник відповідача 2 не з'явився, витребувані ухвалами суду докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвал суду.

Місцезнаходження відповідача 2 за адресою: 80200, Львівська область, м. Радехів, вул. Б.Хмельницького, 120, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві №21-10/1626-1 від 23.03.2010 р. та зазначено в документах відповідача 2, що подавалися до суду.

Згідно із абз. 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 2 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач 2 був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Стосовно надісланого відповідачем 2 клопотання про зупинення провадження у справі від 23.07.2010 р. до вирішення справи №38/278 про визнання правочину в частині п.4.3 недійсним суд відзначає, що по-перше, договір частково виконаний ЗАТ "Галичина", по-друге, з п.3 акту-звіту про виконання замовлення №4 до договору доручення №18-Б від 03.02.2009 р. з приводу виконання умов замовлення №4 (укладання спірного Договору) довіритель до повіреного претензій не має, по-третє, у випадку визнання Договору в частині п. 4.3 недійсним, відповідач не позбавлений можливості переглянути прийняте у справі рішення у визначеному розділом XIII Господарського процесуального кодексу України (1798-12) порядку.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

18.03.2009 р. між НТ "ВНПФ "ВСІ" (продавець) та ТОВ "Арта Цінні Папери", яке діяло від імені ЗАТ "Галичина" (покупець) на підставі замовлення №4 від 16.03.2009 р. до договору доручення №18-Б від 03.02.2009 р., було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №80-Б (надалі –"Договір").

Положеннями п. 1.1 Договору визначено, що продавець зобов’язується передати у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цінні папери, а саме процентні іменні облігації, серії А, емітентом за якими є ЗАТ "Галичина", у кількості 720 штук, номінальною вартістю 1 000,00 грн. (надалі –"цінні папери").

Відповідно до п. 1.3 Договору загальна сума договору становить 730 503,30 грн.

Пунктом 2.1 Договору погоджено, що покупець повинен сплатити суму угоди, вказану в п. 1.3 договору, у наступні строки: суму в розмірі 352 205,00 грн. до 16:00 год. 26.03.2009 р.; суму у розмірі 251 417,50 грн. до 16:00 год. 23.09.2009 р.; суму у розмірі 126 880,80 грн. до 16:00 год. 15.03.2010 р.

Із змісту п. 2.2 Договору вбачається, що сторони зобов’язуються у строки викладені в п. 2.3 здійснити переоформлення прав власності на ЦП, що є предметом даного договору. Переоформлення права власності на ЦП здійснюється шляхом надання продавцем розпорядження зберігачу про списання ЦП на користь покупця та надання покупцем розпорядження депозитарію на зарахування ЦП.

Згідно із п. 2.3 Договору продавець приймає на себе зобов’язання провести всі залежні від нього дії для забезпечення зарахування зазначених вище ЦП на рахунок у цінних паперах покупця №302123 в депозитарії ВАТ "МФС": код в депозитарії ВАТ "МФС" №0001, а покупець приймає на себе зобов’язання надати розпорядження депозитарію ВАТ "МФС" про зарахування ЦП з рахунку в цінних паперах продавця №050093 в: ВАТ "Державний ощадний банк України", код зберігача в ВАТ "МФС" 1005, на свій рахунок в ЦП №302123 в депозитарії ВАТ "МФС", згідно наступних умов: у кількості 350 штук у строки до 12:00 год. 23.03.2009 р.; у кількості 250 штук у строки до 12:00 год. 22.09.2009 р.; у кількості 120 штук у строки до 12:00 год. 12.03.2010 р.

У відповідності до п. 2.7 Договору покупець набуває право власності на цінні папери, вказані у п. 1.1 даного договору з моменту зарахування їх на рахунок у цінних паперах покупця, відкритий в депозитарії ВАТ "МФС", що підтверджується випискою з цього рахунку.

Відповідно до п. 7.1 Договору даний договір вступає в силу з дати його підписання та скріплення печатками і діє до повного виконання сторонами взятих на себе за даним договором зобов’язань.

Розпорядженням на виконання облікової операції №328 від 23.03.2009 р. позивачем наказано зберігачу перекази цінні папери у кількості 350 штук, на суму 352 205,00 грн.

30.03.2009 р. відповідачем сплачено позивачу 352 205,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача від 30.03.2009 р.

Розпорядженнями на виконання облікової операції №341 від 22.09.2009 р. та №367 від 12.03.2010 р. позивачем наказано зберігачу перекази цінні папери у загальній кількості 370 штук на загальну суму 378 298,30 грн.

Листом №29/09-02 від 29.09.2009 р. відповідач 2 гарантував позивачу здійснити виплату в сумі 251 417,50 грн. до 15.10.2009 р.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем 2 грошового зобов’язання за Договором, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 378 298,30 грн.

Згідно із ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до ст. 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

За таких обставин, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (435-15) (купівля-продаж).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями статті 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Таким чином, сторонами в положеннях Договору (в п. 2.2 Договору) передбачено спосіб передачі позивачем відповідачу 2 цінних паперів: шляхом надання позивачем розпорядження зберігачу про списання цінних паперів.

Матеріалами справи підтверджується надання позивачем розпоряджень на виконання облікових операції №328 від 23.03.2009 р., №341 від 22.09.2009 р. та №367 від 12.03.2010 р. зберігачу про списання цінних паперів у загальній кількості 720 штук, на загальну вартість 730 503,30 грн., що свідчить про належне виконання зобов’язання позивачем. Вказані розпорядження зроблені позивачем у визначений п. 2.3 Договору строк.

Вказані обставини не заперечуються відповідачем 2.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та враховуючи приписи п. 2.1 Договору, грошове зобов’язання відповідача 2 по сплаті вартості цінних паперів, у сумі 352 205,00 грн. повинне було бути виконано до 26.03.2009 р., у сумі 251 417,50 грн. до 23.09.2009 р. та у сумі 126 880,80 грн. до 15.03.2010 р.

30.03.2009 р. відповідачем було сплачено на користь позивача кошти у розмірі 352 205,00 грн., зобов’язання по сплаті яких мало бути виконано до 26.03.2009 р., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача від 30.03.2009 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача 2 грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 378 298,30 грн. на підставі Договору за передані цінні папери Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідачем 2 не наведено, а судом не встановлено обставин, з яким положення статей 538, 612 Цивільного кодексу України передбачаються можливість зупинення боржником виконання свого зобов’язання та звільнення від відповідальності за його порушення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ЗАТ "Галичина" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги НТ "ВНПФ "ВСІ" про стягнення з ЗАТ "Галичина" заборгованості у розмірі 378 298,30 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 79 249,60 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до п. 4.3 Договору за несвоєчасне виконання покупцем зобов’язань згідно п.п. 2.1, 2.3 та 2.11 цього договору, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період прострочки, від суми договору, яка вказана в п. 1.2 даного договору, за кожний день затримки.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, нарахованої від суми Договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за період прострочення по сплаті суми у розмірі 352 205,00 грн. з 27.03.2009 р. по 30.03.2009 р., по сплаті суми у розмірі 251 417,50 грн. з 24.09.2009 р. по 18.08.2010 р. та по сплаті суми у розмірі 126 880,80 грн. з 16.03.2010 р. по 18.08.2010 р.

Суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та враховуючи визначений позивачем строк нарахування пені.

Стосовно посилання позивача на необхідність розрахунку пені від суми Договору суд відзначає наступне.

Пунктом 7.3 Договору визначено, що пеня сплачується від суми договору, яка вказана в п.1.3 Договору.

В обґрунтування можливості обчислення пені від суми Договору (730 503,30 грн.), незважаючи на наявність несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання у сумі 352 205,00 грн. (з 27 по 30.03.2009 р.), 251 417,50 грн. (з 24.09.2009 р. по 15.03.2010 р.) та 378 298,30 грн. (з 16.03.2010 р. по 17.08.2010 р.), позивач посилається на приписи ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України в частині можливості встановлення розміру штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписи ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачають можливість встановлення розміру штрафних санкцій у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання.

В той же час, сума Договору, яка містить в п. 1.3, та посилання на яку міститься в п. 7.3 Договору, не є сумою зобов’язання в значенні ст. 509 Цивільного кодексу України.

Зокрема, Договір має три грошові зобов’язання відповідача, які містяться в п.2.1 Договору, а саме: 1) сплата на користь позивача 352 205,00 грн. до 26.03.2009 р., 2) сплата на користь позивача 251 417,50 грн. до 23.09.2009 р., 3) сплата на користь позивача 126 880,80 грн. до 15.03.2010 р.

Таким чином, правові підстави для обчислення пені від ціни Договору відсутні, а тому судом здійснюється перерахунок заявленої до стягнення пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

За перерахунком суду, правомірним є стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті суми у розмірі 352 205,00 грн., нарахованої за період з 27.03.2009 р. по 30.03.2009 р. у розмірі 926,35 грн., по сплаті суми у розмірі 251 417,50 грн., нарахованої за період з 24.09.2009 р. по 23.03.2010 р. у розмірі 25 558,48 грн. та по сплаті суми у розмірі 126 880,80 грн. нарахованої за період з 16.03.2010 р. по 17.08.2010 р. у розмірі 10 348,61 грн., що разом становить 36 833,44 грн.

В частині заявленої до стягнення пені, нарахованої за 18.08.2010 р., необхідно відмовити, оскільки рішення прийнято в судовому засіданні 18.08.2010 р. о 15:19, а доказів прострочення виконання грошового зобов’язання відповідача 2 18.08.2010 р. (до кінця дня) не надано.

Суд відзначає, що визначення в п. 4.3 Договору нарахування пені за кожний день затримки, не визначає, в розумінні положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, іншого строку нарахування пені ніж передбачений шестимісячний строк, а лише встановлює спосіб її нарахування.

Посилання позивача на ст. 231 Господарського кодексу України не спростовує висновок суду про припинення нарахування пені згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 27 665,31 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті суми у розмірі 352 205,00 грн. у період з 27.03.2009 р. по 30.03.2009 р., по сплаті суми у розмірі 251 417,50 грн. з 24.09.2009 р. по 31.03.2010 р. та по сплаті суми у розмірі 126 880,80 грн. у період з 16.03.2010 р. по 31.03.2010 р. та 3% річних у розмірі 8 734,19 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті суми у розмірі 352 205,00 грн. з 27.03.2009 р. по 30.03.2009 р., по сплаті суми у розмірі 251 417,50 грн. з 24.09.2009 р. по 18.08.2010 р. та по сплаті суми у розмірі 126 880,80 грн. з 16.03.2010 р. по 18.08.2010 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок за визначений позивачем період, враховуючи обставини наведені при розрахунку пені (не доведення існування прострочення відповідача 18.08.2010 р.) та з огляду на приписи листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р (v2-97700-97) . в частині порядку нарахування інфляційних втрат у випадку, якщо прострочення виконання грошового зобов’язання триває менше одного місяця, розмір інфляційних втрат та 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача 2 становить 19 359,15 грн. та 8 510,16 грн., відповідно.

Інфляційні втрати та 3% річних в іншій частині розраховані позивачем не вірно, оскільки позивачем в т.ч. не враховані приписи листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. (v2-97700-97) №62 97р.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ЗАТ "Галичина" на користь НТ "ВНПФ "ВСІ" заборгованості у розмірі 378 298,30 грн., пені у розмір 36 833,44 грн., інфляційних втрат у розмірі 19 359,15 грн. та 3% річних у розмірі 8 510,16 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 42 416,16 грн., інфляційних втрат у розмірі 8 306,16 грн. та 3% річних у розмірі 1 312,29 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

02.11.2009 р. між адвокатом Олійником Олегом Станіславовичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №553 від 08.02.2006 р.) та НТ "ВНПФ "ВСІ" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №20/09, предметом якого є надання правової допомоги у вигляді надання консультацій та роз’яснень з юридичних питань, усних та письмових довідок щодо законодавства, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, здійснення правового забезпечення господарської та фінансової діяльності клієнта, а також надання правової допомоги в судовому процесі, здійснення представництва.

Відповідно до додатку №2 до договору про надання правової допомоги №20/09 від 02.11.2009 р. клієнт доручає адвокатові надати консультації та роз’яснення з юридичних питань, скласти заяви, скарги та інші документи правового характеру, посвідчити копії документів, здійснити представництво в суді, подати іншу юридичну допомогу клієнтові для забезпечення якнайшвидшого прийняття судом рішення про стягнення заборгованості перед клієнтом, яка виникла через невиконання кредитором договору купівлі-продажу цінних паперів №80-Б від 18.03.2009 р.

08.06.2010 р. ТОВ "КУА "Всесвіт" (як поручитель позивача за договором про надання правової допомоги №20/09 від 02.11.2009 р.) перерахувало на користь адвоката Олійника О.С. оплату послуг адвоката в судовій справі №48/194 згідно договору №20/09 від 02.11.2009 р. та додатку №2 до нього у розмірі 40 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №402 від 08.06.2010 р.

Позивач просить стягнути із відповідача 2 судові витрати у розмірі 40 000,00 грн. в якості витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

З огляду на обставини конкретної справи, зокрема, ціну позову, складність спору, суд може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Аналогічні норми містяться в п. 12 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 04.03.1998 р. № 02-5/78 (v5_78800-98) .

Про підтвердження наданих адвокатом послуг свідчить участь у судових засіданнях (14.04.2010 р., 17.05.2010 р., 09.06.2010 р., 14.07.2010 р., 28.07.2010 р. та 18.08.2010 р.), подання клопотань та заяв, а також засвідчення адвокатом копій документів.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що вартість адвокатських послуг, є завищеною та неспіврозмірною із наданими адвокатом послугами і складністю спору, а тому, з урахуванням пропорційності розміру судових витрат, обґрунтованим є стягнення з відповідача 17 900,00 грн. ((40 000,00х(443 001,05/495 035,67)х50%) на відшкодування понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

1. Позовні вимоги Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ" задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Галичина" (80200, Львівська область, м. Радехів, вул. Б.Хмельницького, 120; ідентифікаційний код 25553579) на користь Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ" (01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 23; ідентифікаційний код 33105725) заборгованість у розмірі 378 298,30 грн., пеню у розмірі 36 833,44 грн., інфляційні втрати у розмірі 19 359,15 грн., 3% річних у розмірі 8 510,16 грн., державне мито у розмірі 4 430,01 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 211,19 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 17 900,00 грн. Видати наказ.

3. Прийняти відмову Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ" від позову в частині заявлених позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арта Цінні Папери" та припинити провадження у справі в цій частині.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення –20.08.2010 р.