В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №4/088-10 позовом Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Бориспільської міської ради, м. Бориспіль до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Бориспіль про знесення самовільно збудованого майна та приведення земельної ділянки до попереднього стану.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.05.2010р. було порушено провадження у даній справі, розгляд призначено на 14.06.2010р.

Ухвалою господарського суду від 14.06.2010р. розгляд справи було відкладено, у зв’язку з неявкою відповідача та поданим клопотанням про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 30.06.2010р. розгляд справи, у зв’язку з неявкою прокурора, в порядку ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) було відкладено до 19.07.2010р.

16.07.2010р. Приватним підприємцем ОСОБА_1 було подано до суду зустрічну позовну заяву б/н від 15.07.2010р. до Бориспільського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Бориспільської міської ради про визнання права власності на реконструйоване нерухоме майно: готель "А-ІІІ"розм.15,02*27,74м. площею 1194, 7 м2; будівлю для відпочинку "Б"розм.. 4,43*5,03м.; будівлю для відпочинку "В" розм. 4,59*5,03м.; убиральню "Г"розм.. 6,22м.*4,78м.; котельні "Д" розмір. 6,61м*5,81м за адресою Київська обл., м. Бориспіль, вул. Ботанічна, 1/7, яка ухвалою господарського суду Київської області від 19.07.2010р. була повернута для її спільного розгляду з первісним позовом у справі №4/088-10, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 02.08.2010р.

На вимогу господарського суду Київської області, викладеної в ухвалі від 19.07.2010р., позивачем за зустрічним позовом 02.08.2010р. було подано уточнення в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в якому зазначено, що відповідачем за зустрічним позовом є Бориспільська міська рада.

В судовому засіданні 02.08.2010р. було оголошено перерву до 09.08.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.08.2010р. термін розгляду справи було продовжено на 15 днів.

Ухвалою суду від 09.08.2010р. розгляд справи було відкладено до 17.08.2010р.

12.08.2010р. через загальний відділ господарського суду було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої прохальну частину було викладено в наступній редакції: "Зобов’язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 знести самовільно збудоване ним майно, що розташоване за адресою: Київська обл.., м. Бориспіль, вул.. Ботанічна, 1/7; зобов’язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 привести земельну ділянку до попереднього стану, яка розташована за адресою: Київська обл.., м. Бориспіль, вул.. Ботанічна, 1/7".

В судове засідання 17.08.2010р. уповноважені представники сторін не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представника позивача за первісним позовом суд,

Бориспільською міжрайонною прокуратурою було проведено перевірку щодо дотримання Приватним підприємцем ОСОБА_1 вимог чинного законодавства України, якою встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1. в порушення вимог ст.ст. 5, 16, 22, 28 Закону України "Про основи містобудування", ст.ст. 2, 29 Закону України "Про планування та забудову територій" та ст.ст. 9, 27 Закону України "Про архітектурну діяльність" без урахування державних та громадських інтересів, законних інтересів і вимог власників, користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва, при відсутності затвердженої проектної документації, комплексного висновку державної інвестиційної експертизи, а також дозволу інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт, виконав будівельні роботи по зміні архітектурного вигляду належної йому будівлі –підготовчого цеху, що розташований в м. Бориспіль, по вул. Ботанічна, 1/7, на готельно-ресторанний комплекс.

У зв’язку з цим, інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області ОСОБА_1 було внесено припис №4 від 3 серпня 2009 року про призупинення будівельних робіт (копія в матеріалах справи).

Постановою № 2010 від 05.08.2009 року начальника інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області ОСОБА_2А за зазначені порушення законодавства ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.3 ст. 96 КУпАП та накладено штраф у розмірі 850,00 грн.

Припис та постанова є чинними, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не оскаржувались.

Крім цього, під час проведення зазначених будівельних робіт відповідачем за первісним позовом було порушено вимоги санітарно-епідеміологічного та протипожежного законодавства, а саме вимоги ст. 15 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" та вимоги ст. 10 Закону України "Про пожежну безпеку".

У зв'язку з порушенням вимог ст. 10 Закону України "Про пожежну безпеку" головним державним інспектором пожежного нагляду Бориспільського РУ ГУ МНС України в Київській області ОСОБА_3 за порушення на об'єкті будівництва ОСОБА_1 постановою від 19.05.10 року притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 175 КУпАП, про що також останньому внесено припис від 17.05.10 року на усунення вимог пожежної безпеки, які останнім не виконані.

Згідно із вимогами ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про основи містобудування" при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів; раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, підвищення ефективності забудови та іншого використання земельних ділянок; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва; інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів; участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Статтею 2 Закону України "Про планування та забудову територій" визначено, що основними завданнями планування і забудови територій є: обгрунтування майбутніх потреб та визначення переважних напрямів використання територій; урахування державних, громадських і приватних інтересів під час планування, забудови та іншого використання територій; обгрунтування розподілу земель за цільовим призначенням та використання територій для містобудівних потреб; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку населених пунктів; визначення і раціональне розташування територій житлової та громадської забудови, промислових, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших територій і об'єктів; обгрунтування та встановлення режиму раціонального використання земель та забудови територій, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність; визначення, вилучення (викуп) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб на основі містобудівної документації в межах, визначених законом; визначення територій, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, історико-культурну цінність, встановлення передбачених законодавством обмежень на їх планування, забудову та Інше використання; охорона довкілля та раціональне використання природних ресурсів; регулювання забудови населених пунктів та інших територій.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про основи містобудування" державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища.

Відповідно до статті 22 зазначеного Закону забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівельних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови. Право на забудову полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків чи споруд.

Статтею 28 Закону України "Про основи містобудування" встановлено, що проектна документація на будівництво об'єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку. Порядок розроблення і затвердження проектної документації на будівництво об'єктів містобудування встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування. У випадках, передбачених законодавством, розроблення проектної документації здійснюється на конкурсній основі.

Відповідно до вимог ст. 29 Закону України "Про планування та забудову територій" дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації; документа, що засвідчує право власності чи користування (в тому числі на умовах оренди) земельною ділянкою; угоди про право забудови земельної ділянки; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування; комплексного висновку державної інвестиційної експертизи; документа про призначення відповідальних виконавців робіт. Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Згідно із вимогами ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів.

Статтею 27 зазначеного Закону встановлено, що замовники (забудовники) та підрядники під час створення об'єкта архітектури зобов'язані: доручати виконання окремих видів проектних і будівельних робіт особам, які мають відповідну ліцензію (кваліфікаційний сертифікат); обирати виконавців робочої документації для будівництва з додержанням вимог статті 8 цього Закону; забезпечувати будівництво об'єктів архітектури згідно з робочою документацією, застосовувати будівельні матеріали, вироби і конструкції, які відповідають державним стандартам, нормам і правилам і такі, що пройшли сертифікацію, якщо вона є обов'язковою; не порушувати під час організації і виконання будівельних робіт законні права та інтереси користувачів прилеглих земельних ділянок, власників розташованих на них будинків і споруд, відшкодовувати завдані їм збитки відповідно до закону; поінформувати у триденний строк місцеві органи охорони пам'яток історії та культури про нововиявлені під час будівельних робіт об'єкти, що мають антропологічне, археологічне, естетичне, етнографічне, історичне, мистецьке, наукове чи художнє значення; не включати до завдання на проектування вимог, що суперечать вимогам законодавства України, затвердженій містобудівній документації, державним нормам, стандартам і правилам.

Замовники (забудовники), крім обов'язків, викладених у частині першій цієї статті, також зобов'язані: брати участь разом з підрядниками в організації погодження проектної документації уповноваженими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; затверджувати лише погоджені в установленому порядку проекти; передавати один комплект проектної документації, за якою збудовано об'єкт архітектури, власникові цього об'єкта для постійного зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Однак, як свідчать матеріали справи, проведення перебудови будованого майна ОСОБА_1 є неможливим, оскільки останнє збудоване без урахування державних та громадських інтересів, вимог власників, користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва, комплексного висновку державної інвестиційної експертизи, з істотним відхиленням від санітарних та протипожежних норм і правил, без затвердженого проекту будівництва та без дозволу на його виконання, у зв'язку з чим зазначене збудоване майно не може відповідати державним стандартам, нормам і правилам, що встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об’єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямованих на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища.

Частина 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч.3 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач за первісним позовом письмового відзиву на позов не подав, доводів позивача та прокурора не спростував, у зв’язку з чим позовні вимоги за первісним позовом про знесення самовільно збудованого майна та приведення земельної ділянки до попереднього стану є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки позов поданий прокурором, який звільнений від сплати державного мита, державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача в доход бюджету.

За зустрічним позовом Приватний підприємець ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право власності на реконструйоване нерухоме майно: готель "А-ІІІ"розм.15,02*27,74м. площею 1194, 7 м2; будівлю для відпочинку "Б"розм.. 4,43*5,03м.; будівлю для відпочинку "В"розм. 4,59*5,03м.; убиральню "Г"розм.. 6,22м.*4,78м.; котельні "Д"розмір. 6,61м*5,81м за адресою Київська обл., м. Бориспіль, вул. Ботанічна, 1/7.

Вказана вимога обґрунтована з тим, що згідно Тимчасового положення міські бюро технічної інвентаризації, як державні реєстратори, реєструють речові права на нерухоме майно на підставі, зокрема, свідоцтва про право власності, яке повинно видаватись відповідною міською радою, тобто відповідачем за зустрічним позовом.

Проте, за словами приватного підприємця, відповідач за зустрічним позовом не видає свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, чим перешкоджає реалізації прав власника або фактично оспорює право власності позивача за первісним позовом на нежитлові приміщення, які з’явились після реконструкції нерухомого майна.

Відповідно до положень статті 376 Цивільного кодексу України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Такий об'єкт не може бути прийнятий в експлуатацію, зареєстрований і оформлений на власника земельної ділянки чи іншу особу, яка не має прав на земельну ділянку. Тому будь-яку правочини щодо самочинного спорудженого об'єкта мають визнаватися недійсними. З огляду закріплений у цьому пункті кодексу цивільно-правовий імператив, у інших нормах коментованої статті передбачені можливі правові способи визначення правового режиму самочинно спорудженого на земельній ділянці будинку, будівлі, споруди та інших об'єктів.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право звертатися до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Частиною другою статті 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами визначено ті підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Таким чином, умовою подання позову до господарського суду повинно бути наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Господарським судом при розгляді даної справи встановлено, що позивач за зустрічним позовом не звертався у встановленому чинним законодавством порядку до відповідача за зустрічним позовом з проханням визнати за ним право власності на реконструйоване нерухоме майно: готель "А-ІІІ"розм.15,02*27,74м. площею 1194, 7 м2; будівлю для відпочинку "Б"розм.. 4,43*5,03м.; будівлю для відпочинку "В"розм. 4,59*5,03м.; убиральню "Г"розм.. 6,22м.*4,78м.; котельні "Д"розмір. 6,61м*5,81м за адресою Київська обл., м. Бориспіль, вул. Ботанічна, 1/7.

Таким чином на день подання зустрічного позову (16.07.2010р.) відсутній факт порушення права позивача за зустрічним позовом, а саме заперечення чи не визнання з боку відповідача за зустрічним позовом наявності у позивача права власності на спірні об’єкти, у зв’язку з чим зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, при відмові в задоволенні позову покладається на позивача за зустрічним позовом.

Відповідно до п. 38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. № 15 (z0050-93) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993р. № 50 (z0050-93) , при зменшенні суми позовних вимог мито не повертається.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Зобов’язати Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) знести самовільно збудоване ним майно, що розташоване за адресою: Київська обл.., м. Бориспіль, вул.. Ботанічна, 1/7.

3. Зобов’язати Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) привести земельну ділянку до попереднього стану, яка розташована за адресою: Київська обл.., м. Бориспіль, вул.. Ботанічна, 1/7.

4. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (№ рахунку - 31118095700001, Банк –ГУ ДКУ у Київській області, отримувач –ГУ ДКУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 24074109, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) –85 (вісімдесят п'ять гривень) 00 коп. державного мита.

5. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Головного управління Державного казначейства України (р/р 31217264700001, банк отримувача: ГУ ДКУ у Київській області м. Київ,МФО 821018, ЄДРПОУ 24074109, отримувач платежу: державний Київська область 22050003, код бюджетної класифікації: 22050003, призначення платежу: надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах, символ звітності банку: 264) –236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.