СУТЬ СПОРУ: Приватний вищий навчальний заклад "Європейський університет", м. Київ – позивач, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Шевчука Юрія Васильовича, м. Алушта, смт. Партеніт – відповідача, в якій просить розірвати договір суборенди нерухомого майна від 02.03.2010р. з 31.07.2010р. та зобов’язати відповідача підписати акт прийому-передачі приміщення.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 16, 652, ст. 795 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що 02.03.2010р. між позивачем та відповідачем був укладений договір суборенди нерухомого майна.

Згідно Договору відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне користування приміщення площею 300кв.м., розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. К.Лібкнехта, 38, корпус Д, на двох поверхах будівлі. Плата за користування приміщенням складає 65 000,00 грн., включаючи комунальні платежі та плату за електроенергію. Строк дії договору становить 6 місяців та діє з 02.03.2010р. до 02.09.2010р. Разом з цим, з метою виконання ліцензійних умов, пов'язаних із забезпеченням студентів необхідними приміщеннями для навчання, 02.03.2010р. між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Шевчук Світланою Євгенівною був укладений договір суборенди нерухомого майна, площею 867 кв. м., розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. К. Лібкнехта, 38, корпус Г, на трьох поверхах будівлі, плата за користування яким складає 22500,00 грн. включаючи комунальні платежі та плату за електроенергію. Строк дії договору становить 6 місяців та діє з 02.03.2010р. до 02.09.2010р.

Як пояснив позивач, в ході виконання Договору відбулися такі зміни зовнішніх обставин (в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане), що істотно впливають на інтереси позивача і не могли бути передбачені ним при укладенні договору навіть при всій необхідній завбачливості з його боку. Виконання Договору позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору.

На думку позивача, відбулася істотна зміна обставин, яка полягає у неможливості Кримською філією приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" здійснити набір необхідної кількості контингенту студентів на 2010-2011 н.р. Враховуючи цю обставину, кошторис доходів і витрат Кримської філії приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" на 2010-2011 рр, що є її основним плановим документом, не передбачає таких витрат на суборенду (65 000,00 грн. + 22 500,00 гри. = 87500,00 грн.), а отже здійснення оплати за суборенду приміщення площею 300 кв. м., розміщене за адресою: м. Сімферополь, вул. Карла Лібкнехта, 38, корпус Д, на двох поверхах будівлі є неможливим, що і стало підставою звернення позивача до суду.

Відповідач у судове засідання 03.08.2010 року не з’явився, проте 03.08.2010р. до господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на другу половину вересня 2010 року. Суд, приймаючи до уваги строки вирішення спорів у господарських судах, вважав за можливе частково задовольнити дане клопотання.

У судовому засіданні 16.08.2010 відповідач надав суду письмовий відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає та просить суд в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд -

01.09.2004 року між приватним підприємцем Шевчук Юрієм Васильовичем – відповідач – як орендодавцем та Кримською філією Європейського університету – орендарем – був укладений договір оренди, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування будівлю за адресою: м. Сімферополь, вул. К.Лібкнехта, 38 літера "Д".

Такій договір оренди був затверджений ректором Європейського університету І.Тимошенко.

Згідно ст. 759 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно пункту 1.1 та 1.2 Договору оренди від 01.09.2004 року загальна площа приміщення складає 300 кв. м; кількість поверхів - 2.

Відповідно до п. 2.1 договору оренди строк дії договору оренди складає 1 рік: з "01" вересня 2004 року по "31" серпня 2007 року.

Пунктом 2.2 договору від 01.09.2004 року передбачено, що якщо жодна зі сторін в строк 30 днів до закінчення даного договору не заявить про наміри його розірвання, даний договір автоматично продовжується на один рік на тих самих умовах.

Як пояснили сторони у судовому засіданні 16.08.2010 року, такий договір оренди був неодноразово пролонгований сторонами, останній раз - до 01.09.2010 року.

У подальшому. 02 березня 2010року між сторонами був підписаний Договір про розірвання договору оренди № бн від 01 вересня 2004 року, згідно якого сторони вирішили розірвати договір оренди № бн від 01 вересня 2004 року приміщення, що знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул.. Карла Лібкнехта, № 38, літера Д, площа якого складає 300 кв. м достроково, за згодою сторін.

У той же день, 02 березня 2010 року - коли був розірваний договір оренди від 01.09.2004 року, сторони уклали н о в и й договір суборенди нерухомого майна на т о й ж е с а м и й о б є к т - приміщення площею 300 кв. м, корпус Д, на двох поверхах будівлі.

Згідно до пункту 9.1 договору такий договір укладено строком на 6 місяців, з 02 березня 2010 року по 02 вересня 2010 року.

Відповідно до п. 1.2 договору від 02.03.2010 року приміщення передається в оренду з метою організації навчального процесу.

У той же день – 02 березня 2010 року - між сторонами був підписаний Акт прийому – передачі орендованого майна.

У даний час позивач просить суд розірвати такий договір суборенди з 31.07.2010 року, посилаючись на пункт 9. 3 договору, яким передбачено, що за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством та на статтю 652 п.1 абз. 2 Цивільного Кодексу України (435-15) в зв’язку з істотною зміною обставин.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд прийшов до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову, при цьому суд виходить з наступного:

Статтею 11 Господарського Процесуального Кодексу України встановлено, що підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором.

Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Також і статтею 188 Господарського Кодексу України встановлений порядок зміни та розірвання господарських договорів, частинами 2-4 якої встановлено, що

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Так, 30.04.2010 року за № 176-04/В2 позивач підготував Лист, в якому повідомив відповідача про дострокове розірвання Договору суборенди від 02.03.2010 року, який був отриманий відповідачем 12.05.2010 року.

При цьому позивач зовсім не виклав підстави для такого дострокового розірвання договору.

15 червня 2010 року позивач ще раз направив на адресу відповідача письмову вимогу за № 1/12-376-В2, в якій вдруге повідомив відповідача про дострокове розірвання договору суборенди, але в цей раз вже пославшись на і с т о т н у зміну обставин.

Стаття 188 Господарського Кодексу України, яка регулює порядок внесення змін та розірвання господарських договорів, не встановлює самих підстав для такої зміни або розірвання договору, тому розглядаючи даний спор, суду необхідно враховувати загальні положення статті 651 Цивільного Кодексу України, яка встановлює, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Крім того, необхідно враховувати положення і статті 652 Цивільного Кодексу України, яка передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є і с т о т н о ю, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

3. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

4. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у в и н я т к о в и х випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Тобто законотворець чітко встановлює підстави для розірвання діючого договору у судовому порядку:

договір може бути змінено або розірвано за рішення суду на вимогу однієї із сторін у разі: 1) і с т о т н о г о порушення договору другою стороною та в і н ш и х випадках, встановленим договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Під терміном "шкода" при цьому слід розуміти не тільки можливі додаткові витрати, неодержання прибутку, а й інші наслідки, що суттєво впливають на інтереси сторони (поставка товарів, якість яких не відповідає діючих стандартам та ін.); 2) у разі і с т о т н о ї зміни обставин, якими сторони керувалися при у к л а д е н н і договору. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися на стільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Тобто зміна обставин повинна бути настільки суттєвою, що підриває саму основу зобов’язання, мету, заради якої укладався такий договір.

Як вбачається із тексту позовної заяви позивача та пояснень позивача при розгляді справи правовою підставою даного позову, на думку позивача, є зменшення кількості студентів - першокурсників на 2010/2011 рік, що позивач підтверджує своїми письмовими поясненнями № 1/12-458-В2 від 13.08.2010 року та з яких вбачається, що в 2009/2010 навчальному році станом на 01 серпня 2009 року подали заяви – 254 абітурієнти. Станом на 01 вересня 2009 року з них було зараховано на навчання – 224 абітурієнти. В 2010/2011 навчальному році станом на 01 серпня 2010 року подали заяви – 117 абітурієнтів. Зарахування згідно Умов прийому до вищих навчальних закладів України, затверджених Наказом МОН України від 18.09.2009 року № 873 має відбутися н е п і з н і ш е 25 с е р п н я 2010 року. Станом на 13 серпня 2010 року, тобто на дату складання цієї довідки, Н а к а з у про з а р а х у в а н н я на навчання в Європейському університеті н е п р и й н я т о.

Таким чином, позивач підтверджує, що кількість прийнятих студентів на перший курс навчання ще не встановлена, а буде визначена у строк 25 серпня 2010 року.

Але ця обставина не має істотного значення, суд звертає увагу, що договір суборенди, який просить розірвати позивач, між сторонами був укладений 02.03.2010 року, тобто вже у п е р і о д н а в ч а л ь н о г о 2010 2011 р о к у, в ньому був встановлений строк до 02.09.2010 року, тобто дія даного договору суборенди не розповсюджується на новий 2010/2011 навчальний рік, а тому не має значення кількість студентів, прийнятих на перший курс 2010/2011 навчального року.

Студенти 2-5 курсів даного навчального закладу так і продовжать навчання у ПВНЗ "Європейський університет" у 2010/2011 учбовому році.

Зменшення кількості випускників шкіл у 2010 році - це статистичний факт, який на початку вересня 2009 року сповіщали засоби масової інформації, в тому числі на це звертало увагу і Міністерство освіти і науки України.

Всі ці обставини були відомі і позивачу станом на 02 березня 2010 року, але позивач добровільно і свідомо, розірвавши один договір оренди, у т о й ж е день укладає новий договір на ті самі приміщення, добровільно вказуючи і строк дії такого договору суборенди – до 02.09.2010 року.

Суд вважає, що ніяких істотних змін обставин у проміж часу з 02.03.2010 року по 30.04.2010 року (заявлена письмова вимога позивачем про розірвання договору суборенди), а також станом на час розгляду даної справи по суті н е с т а л о с я.

Що стосується витрат позивача на суборенду за договором суборенди від 02.03.2010 року, суд звертає увагу, що позивач при укладенні такого договору від 02.03.2010 року повинен був передчасно порахувати свої витрати на оренду; але плату за навчання такі студенти 1 курсу будуть вносити лише з 01.09.2010 року, а договір суборенди діє до 02.09.2010 року.

Що стосується доводів позивача про порушення при укладанні такого договору суборенди Державних будівельних норм України – ДБН В. 2.2-3-97 "Будинки та споруди навчальних закладів" та Ліцензійних умов надання освітніх послуг у сфері вищої освіти, то суд зауважує, що такі ДБН В.2.2-3-97 були затверджені Наказом Держкоммістобудування України від 27.06.1996 року № 117 та введені в дію Наказом № 136 від 06.08.1997 року (v0136243-97) з 01 січня 1998 року, а Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері вищої освіти затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 24.12.2003 року №847 (z0071-04) , зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.01.2004 року за №75/8674 (z0075-04) .

Тобто такі нормативно-правові акти в ж е д і я л и як на момент укладення договору оренди від 01.09.2004 року, так і на момент укладання спірного договору суборенди від 02.03.2010 року, тому такі доводи позивача не є істотною зміною обставин.

На час укладання договору суборенди 02.03.2010 року сторони знали, або повинні було знати про дію таких нормативно-правових актів.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи всі обставини справи, суд прийшов до висновку, що позивач не обґрунтував свої позовні вимоги у частині розірвання договору суборенди, не довівши суду - зміни яких суттєвих обставин є підставою для розірвання договору суборенди від 02.03.2010 року.

Що стосується вимоги позивача зобов’язати відповідача підписати акт прийому-передачі приміщення, то суд зауважує, що Відповідно до статті 14 Цивільного Кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Враховуючи, що відсутні правові підстави для розірвання договору суборенди, то і не має правових підстав для зобов’язання відповідача підписати Акт прийому – передачі приміщення.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача в цілому не обґрунтовані, не підтверджуються матеріалами справи та нормами чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.