за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 - обласного комунального підприємства "Кіровоградське об'єднане бюро технічної інвентаризації",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1) громадянина ОСОБА_1,

2) громадянина ОСОБА_2,

про визнання права власності, визнання незаконними та скасування рішень,

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Усатенко В.Ю., довіреність № 26/4028 від 30.09.2009,

від відповідача 1 - участі не брали,

від відповідача 2 - участі не брали,

від третіх осіб - участі не брали.

Бобринецьким районним відділом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області 16.05.2008 подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву, яка містить наступні вимоги до відповідачів:

- визнати право власності на будівлю, розташовану за адресою: м. Бобринець, АДРЕСА_1, за позивачем;

- визнати незаконними та скасувати рішення Бобринецької міської ради № 806 від 09.06.2005 та рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради № 237 від 12.07.2005.

рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2008 у справі № 9/194 в задоволенні позовних вимог Бобринецького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області про визнання права власності на будівлю, розташовану за адресою: м. Бобринець, АДРЕСА_1, за позивачем, та про визнання незаконними та скасування рішення Бобринецької міської ради № 806 від 09.06.2005 та рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради № 237 від 12.07.2005, відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.01.2009 рішення у даній справі залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 29.04.2009 у справі № 9/194 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.01.2009 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 15.08.2008 у вказаній справі скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи № 14/94(9/194) провадження у вказаній справі ухвалою від 05.10.2009 господарським судом припинено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2009 вказану ухвалу суду першої інстанції змінено в частині залучення до участі у справі фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2. В іншій частині ухвалу господарського суду від 05.10.2009 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.03.2010 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.11.2009 в частині залишення без змін ухвали господарського суду Кіровоградської області від 05.10.2009 у справі № 14/94(9/194) та зазначену ухвалу суду скасовано, справу в цій частині передано на розгляд суду першої інстанції.

Ухвалою від 12.04.2010 суддею Кабаковою В.Г. прийнято дану справу до свого провадження та присвоєно їй № 6/29(14/94(9/194).

В судових засіданнях представником позивача позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Відповідачі та треті особи, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору, участі повноважних представників в судових засіданнях не забезпечили, відзиви на позовну заяву з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 03.03.2010, а також письмових позицій щодо заявлених позовних вимог суду не подали, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

На двадцять шостій сесії Бобринецької міської ради четвертого скликання 09.06.2005 прийнято рішення № 806 "Про виділення земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення за адресою м. Бобринець, АДРЕСА_1" (надалі - рішення № 806). Даним рішенням з метою забезпечення обслуговування нежитлового приміщення, що належить Бобринецькій міській територіальній громаді і розташоване за адресою м. Бобринець, АДРЕСА_1, вирішено: виділити зі складу земель загального користування м. Бобринець земельну ділянку площею 342,22 кв.м для обслуговування нежитлової будівлі за адресою м. Бобринець, АДРЕСА_1; Бобринецькому БТІ виготовити технічну документацію на вищевказану будівлю в межах земельної ділянки площею 342,22 кв.м.

12.07.2005 виконавчим комітетом Бобринецької міської ради прийнято рішення № 237 "Про оформлення права власності на цілу нежитлову будівлю в м. Бобринець по АДРЕСА_1" (надалі - рішення № 237). Даним рішенням виконком Бобринецької міської ради вирішив: затвердити акт технічного обстеження на цілу нежитлову будівлю в м. Бобринець по АДРЕСА_1; оформити право власності на цілу нежитлову будівлю в м. Бобринець по АДРЕСА_1 на територіальну громаду Бобринецької міської ради; доручити Бобринецькому БТІ підготувати та зареєструвати свідоцтво про право власності на цілу нежитлову будівлю в м. Бобринець по АДРЕСА_1 на територіальну громаду Бобринецької міської ради.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями, позивач, посилаючись на порушення права власності Бобринецького районного відділу УМВС України в Кіровоградській області, просить визнати їх незаконними та скасувати, посилаючись на норми частини 1 статті 393 Цивільного кодексу України.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на рішення виконавчого комітету Бобринецької міської ради депутатів трудящих № 144 від 23.06.1972, яким визнано право власності на адміністративне приміщення за районним відділом внутрішніх справ в м. Бобринець по вул. Дзержинського, 54 (том 1, а.с. 19), і на підставі якого 29.06.1972 видано Свідоцтво на право власності на будівлю по вул. Дзержинського, 54, в якому зазначено, що це домоволодіння належить Бобринецькому райвідділу міліції.

Поряд з вимогами про скасування спірних рішень, позивач просить визнати за ним право власності на будівлю за адресою м. Бобринець, АДРЕСА_1.

Вирішуючи даний спір, господарський суд враховує наступне.

За приписами статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; одним із способів захисту права є його визнання.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно.

Згідно з пункту 4 статті 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Між тим, позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження факту набуття ним у власність будівлі за адресою м. Бобринець, АДРЕСА_1.

У поданому 27.04.2010 до суду поясненні (том 3, а.с. 28-29) позивач зазначає про наявність у Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській області права власності на комплекс будівель по вул. Дзержинського, 56, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.12.1999 № 1448-р (1448-99-р) .

Однак, згідно даного розпорядження Кабінетом Міністрів України (1448-99-р) лише прийнято пропозицію МВС та Бобринецької міськради, погоджену з Мінекономіки, Мінфіном, Фондом державного майна та Держкомстатом, про передачу в м. Бобринці, зокрема, будівлі Бобринецького райвідділу УМВС України в Кіровоградській області (вул. Дзержинського, 56), що належить до сфери управління МВС, з державної власності у власність територіальної громади міста.

Відтак посилання позивача на наявність у Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській області права власності на комплекс будівель по вул. Дзержинського, 56, на підставі вказаного розпорядження є безпідставним.

Окрім того, згідно листа № 77 від 04.06.2008 (том 1, а.с. 45) обласного комунального підприємства "Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації", адресованого голові Бобринецької міської ради, в архіві БТІ зберігається інвентарна справа по вул. Дзержинського, 56 (Шевченка, 70, 72/56). Право власності не зареєстровано, але в інвентарній справі зберігається ксерокопія свідоцтва про право власності від 29.06.1972 за Бобринецьким райвідділом міліції по вул. Дзержинського, 54, м. Бобринець, а також ксерокопія рішення Бобринецької міської ради № 144 від 23.06.1972 про видачу свідоцтва про право власності по вул. Дзержинського, 54. Згідно заяви арбітражного керуючого Охінченка С.М. від 15.07.2005 № 235 та ухвали господарського суду від 08.02.2005 у справі № 9/20, а також згідно рішень Бобринецької міської ради № 806 від 09.06.2005, № 237 від 12.07.2005 виділено земельну ділянку площею 342,22 кв.м та видано свідоцтво про право власності від 18.07.2005 № 621 на територіальну громаду Бобринецької міської ради.

Окрім того, БТІ даним листом повідомлено, що право власності по АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 09.11.2007.

Матеріалами справи (том 1, а.с. 50-52, 54-55) підтверджено, що з 20.09.2005 по 09.11.2007 нежитлова будівля за адресою: м. Бобринець, АДРЕСА_1, право власності на яку просить визнати позивач, перебувала у власності громадянина ОСОБА_1, а з 09.11.2007 - у власності громадянина ОСОБА_2

Позивачем подано суду копію рішення від 09.04.2009 Бобринецького районного суду Кіровоградської області у справі № 2-6/2009р. за позовом ОСОБА_2 до Бобринецького районного відділу Управління внутрішніх справ України у Кіровоградській області про усунення перешкод в реалізації права власності та за зустрічним позовом Бобринецького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області до ОСОБА_2, ОСОБА_1, Охінченка Сергія Михайловича, територіальної громади в особі Бобринецької міської ради про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, згідно якого позовні вимоги до Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській області про усунення перешкод в реалізації права власності задоволено повністю.

В задоволенні зустрічних позовних вимог Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській області про визнання недійсними договорів купівлі-продажу відмовлено повністю.

Ухвалою від 08.12.2009 у справі № 22-1390 2009 року апеляційного суду Кіровоградської області, копія якої міститься в матеріалах справи (том 3, а.с. 35-36) вказане рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 27.04.2010 (том 3, а.с. 58) рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09.04.2009 та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 08.12.2009 залишено без змін.

Господарський суд враховує, що факти, встановлені вказаним рішенням суду 1-ї інстанції мають суттєве значення для вирішення спору у даній справі.

Зокрема, даним рішенням суду з цивільної справи встановлено укладення договору купівлі-продажу від 20.09.2005 (між територіальною громадою в особі Бобринецького комбінату комунальних підприємств Бобринецької міської ради (продавцем) та громадянином ОСОБА_1 (покупцем)), та договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 09.11.2007 (відповідно до якого громадянин ОСОБА_1 (продавець) передав у власність нежитлову будівлю, що знаходиться в АДРЕСА_1 Кіровоградської області громадянину ОСОБА_2 (покупцю)), а також правомірність набуття вказаними особами права власності на спірну будівлю.

Окрім того, зазначеним вище рішенням встановлено факт недоведення Бобринецьким районним відділом Міністерства внутрішніх справи України в Кіровоградській області його права власності на будівлю по АДРЕСА_1, у м. Бобринець Кіровоградської області.

Господарський суд керується положеннями частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Суд враховує також, що Бобринецьким РВ УМВС України в Кіровоградській області і при новому розгляді справи № 6/29(14/94(9/194)) не надано суду належних доказів на підтвердження його права власності на будівлю по АДРЕСА_1, у м. Бобринець Кіровоградської області.

З огляду на викладені обставини, у господарського суду відсутні підстави для визнання права власності на вищезазначене нерухоме майно за позивачем.

Розглядаючи вимоги позивача в частині визнання незаконними та скасування рішення № 806 та рішення № 237, господарський суд враховує правову позицію, викладену в роз'ясненні Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" № 02-5/35 від 26.01.2000 (v5_35800-00) з послідуючими змінами. Пунктом 2 цього роз'яснення (v5_35800-00) визначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Позивач не довів свого права власності на будівлю, розташовану по АДРЕСА_1, в м. Бобринець, не надав доказів на підтвердження свого права користування земельною ділянкою, на якій розташована зазначена будівля, тим самим - не довів факту порушення у зв'язку з прийняттям спірних рішень, прав та охоронюваних законом інтересів Бобринецького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області.

Враховуючи викладені обставини справи, норми чинного законодавства, господарський суд вважає вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

В силу вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.