На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Інституту філософії імені Г.С.Скороводи Національної академії наук України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтек" заборгованості у розмірі 181 556,30 грн.

В судовому засіданні 29.06.2010 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача 165 783,95 грн.

В судовому засіданні 08.07.2010 представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог та просить стягнути з відповідача 192 365,18 грн. з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору оренди № 4 нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту філософії імені Г.С.Скороводи НАН України від 05.01.2009, відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконував свої зобов’язання щодо сплати платежів за Договором за користування орендованими приміщеннями за період з січня 2009 року по червень 2010 року.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що орендні відносини між позивачем та відповідачем тривають з 1998 року. За погодженням сторін з 1998 року відповідачем були проведені ремонтні роботи за власні кошти внаслідок чого збільшилась балансова вартість орендованих приміщень на 1 116 925,00 грн. Відповідно до умов договору оренди від 18.11.1998 сторони погодили, що на період проведення капітального ремонту орендованого приміщення орендар звільняється від сплати орендних платежів. Станом на 26.06.2008 відповідач не мав заборгованості перед позивачем. Також відповідач зазначає, що Договір оренди № 4 від 05.01.2009 фактично був ним підписаний в травні 2009 року, а тому позивачем неправомірно нарахована орендна плата на умовах нового договору, за період у який він не був підписаний відповідачем.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

05.01.2009 на підставі дозволу Бюро Президії НАН України (постанова від 12.12.2008 № 316) між Інститутом філософії імені Г.С.Скороводи Національної академії наук України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грінтек" (орендар) було укладено Договір оренди № 4 нерухомого майна, що знаходиться на балансі позивача (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно площею 238,9 кв.м, розміщене за адресою: м.Київ, вул. Трьохсвятительська, 4 (далі –об’єкт оренди, приміщення).

З 31.12.2008 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування об’єкт оренди за Актом прийому-передачі.

Відповідно до п. 10.1 Договору цей Договір укладено строком на 2009 рік та діє з 01.01.2009 до 31.12.2009 включно.

Згідно з п. 10.5 Договору чинність цього Договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Умовами укладеного між позивачем та відповідачем Договору не передбачено автоматичного продовження строку його дії.

Статтею 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором, а у відповідності до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

При цьому суд враховує, що відповідно до п. 12 роз’яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) від 25.05.2000 № 02-5/237 заяву про припинення або зміну умов договору може бути подано заінтересованою стороною і до закінчення строку дії оренди.

Листом № 124/505 від 09.12.2009 позивач повідомив відповідача про припинення подальших орендних відносин та просив звільнити орендовані приміщення в триденний строк з дня закінчення дії Договору оренди нерухомого майна № 4 від 05.01.2009.

Відповідач отримав вказаний лист 09.12.2009, що підтверджується його підписом на зазначеному листі.

У відповідності з ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, укладений між позивачем та відповідачем Договір оренди № 4 нерухомого майна, що знаходиться на балансі позивача є припиненим з 01.01.2010 у зв’язку із закінченням строку його дії.

У разі припинення або розірвання Договору орендоване майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю за актом приймання-передачі (п. 10.8 та п. 10.9 Договору).

Однак, як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, після закінчення строку дії Договору відповідач за актом приймання-передачі об’єкт оренди позивачу не повернув.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата визначається за результатами конкурсу на право оренди державного майна відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України (786-95-п) , і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) –грудень 2008 року за всю орендовану площу 17 529,61 грн. та ПДВ 3 505,92 грн., а всього 21 035,53 грн.

Згідно з п. 3.3 Договору орендні платежі перераховуються орендарем відповідно вимог чинного законодавства за весь період фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.10 Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов’язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції балансоутримувачу.

У відповідності з п. 5.1.3 Договору орендар зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі за цим Договором. Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати оренди державного майна" № 316 від 25.03.2009 (316-2009-п) , яка набрала чинності 14.04.2009, впроваджено тимчасове зниження орендних ставок за оренду державного нерухомого майна, а саме, встановлено, що до 1 січня 2010 року орендні ставки, визначені в додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 № 786 (786-95-п) , крім ставок, визначених пунктами 1 - 3 зазначеного додатка, застосовуються у розмірі 45 відсотків встановленого обсягу.

Згідно п. 1 Інструктивного листа Фонду державного майна України "Про порядок застосування тимчасового зниження ставок за оренду державного майна при розрахунку орендної плати" № 10-16-5581 від 22.04.2009 (v5581224-09) зменшення орендних ставок застосовується при розрахунку орендної плати за травень-грудень 2009 року.

Листом № 124/247 від 26.06.2009 позивач повідомив орендаря про прийняття зазначеної постанови та тимчасове застосування знижених орендних ставок.

Рахунки-фактури на сплату орендної плати за Договором містяться в матеріалах справи.

Відповідач в порушення умов Договору оренди належним чином своїх зобов’язань в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів не виконав, що призвело до виникнення заборгованості. За розрахунком позивача, перевіреним судом, у відповідача існує заборгованість за період з січня 2009 року по червень 2010 року по орендній платі, відшкодуванню плати за землю та комунальним платежам у розмірі 176 569,15 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.

У відповідності до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено обов’язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно п. 1, п. 3 ст. 19 вказаного Закону орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Судом не приймається посилання відповідача на те, що фактично Договір оренди № 4 від 05.01.2009 був ним підписаний в травні 2009 року, оскільки відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного твердження.

Крім того, у п. 10.1 Договору сторони погодили, що цей Договір діє з 01.01.2009.

Заперечення відповідача щодо проведення ним за власні кошти капітального ремонту в орендованому приміщенні та відсутності заборгованості перед позивачем станом на 26.06.2008 судом не приймається, оскільки вказані заперечення ґрунтуються на відносинах сторін, що виникли за Договором оренди нежитлових приміщень НАН України від 16.11.1998. В межах даної справи позивачем заявлені вимоги за Договором оренди № 4 нерухомого майна від 05.01.2009, а не за Договором оренди від 16.11.1998.

Разом з тим, суд відзначає, у разі, якщо відповідач вважає, що під час дії Договору від 16.11.1998 ним здійснено переплату орендної плати, у зв’язку з проведеним капітальним ремонтом, відповідач не позбавлений права звернутись з окремим позовом до позивача.

Щодо посилання відповідача на те, що рахунки на сплату платежів за Договором не містять обґрунтованого розрахунку зазначених у них сум, суд відзначає, що умовами Договору не передбачено обов’язку орендодавця зазначати у рахунках на сплату орендної плати та інших платежів детальний розрахунок нарахованих платежів.

Оскільки свої зобов’язання по Договору оренди № 4 від 05.01.2009 щодо сплати орендної плати до моменту фактичного повернення майна відповідач виконав не належним чином, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати в розмірі 89 555,97 грн. підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача заборгованість по комунальним послугам та відшкодування податку на землю у розмірі 87 013,18 грн.

Відповідно абз. 2 до п. 3.1 Договору крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця : відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати у розмірі, встановленому погодженим сторонами розрахунком подальшою зміною сум відповідно до змін діючих цін і тарифів та фактичного споживання енергоносіїв.

Розмір додаткових платежів, пов’язаних з утриманням орендованого майна та прилеглої до будинку території, з надаванням послуг, зі сплатою податків, та ін. розраховується орендодавцем пропорційно площам, які займає орендар, кількості працюючих, з урахуванням електроприладів орендаря та надається орендарю за перший місяць оренди при укладенні Договору з розшифровкою і письмовою вказівкою, що в подальшому така сума буде змінюватись в залежності від фактичних витрат та змін тарифів (абз. 3 п. 3.1 Договору).

Таким чином, обов’язковою умовою для відшкодування орендарем витрат по комунальним послугам та відшкодування податку на землю є здійснення позивачем (орендодавцем) розрахунку вказаних додаткових платежів та надання орендодавцем відповідних розрахунків (рахунків) орендарю.

Ухвалами суду від 30.04.2010 та від 08.06.2010 було витребувано у позивача належним чином засвідчені копії рахунків на сплату платежів за Договором, які виставлялись відповідачу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем були надані суду рахунки на сплату комунальних платежів та відшкодуванню податку на землю. Однак, вказані рахунки не містять відміток про отримання їх відповідачем (орендарем).

Доказів на підтвердження надсилання відповідачу рахунків на сплату комунальних платежів та відшкодуванню податку на землю позивачем суду не надано.

Надані позивачем акти відшкодувань за комунальні послуги відповідачем також не підписані.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що строк сплати витрат за комунальні послуги та відшкодування податку на землю, у відповідача не настав, відсутнє прострочення відповідача зі сплати вказаних платежів, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 14 226,79 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі (436-15) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендні платежі перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягають індексації і стягуються на користь балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки передбачений умовами договору розмір пені перевищує розмір пені, встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума, обмежена законодавством. В свою чергу, умови договору, зокрема і в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" (543/96-ВР) , положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до п. 2.1. Роз’яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 (v_293800-94) якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Оскільки факту погодження нарахування пені на орендні платежі за період фактичного користування об’єктом (після закінчення строку дії договору оренди) позивачем не доведено, відповідного договору, яким сторони передбачили таку відповідальність, суду не представлено, нарахування пені поза договором не передбачено, вимоги про стягнення пені, нарахованої на орендні платежі за період з січня по березень 2010, задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов’язання щодо сплати орендної плати, в розмірах та строки, передбачені Договором оренди № 4 від 05.01.2009, своєчасно та в повному обсязі не виконав, відповідальність відповідача у вигляді пені за прострочення зобов’язання передбачена Договором, він повинен сплатити позивачу пеню нараховану на заборгованість по орендній платі, що утворилась за період дії Договору (з січня по грудень 2009) з урахуванням часткової оплати відповідачем орендної плати, розмір якої за розрахунком суду становить 5 868,77 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені, нарахованої на комунальні платежі та відшкодування податку на землю, задоволенню не підлягають, оскільки вище судом встановлено, у відповідача відсутнє прострочення зі сплати вказаних платежів.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 2 % штрафу від суми заборгованості по орендній платі у розмірі 1 569,24 грн.

Згідно з п. 3.7 Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж два місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність у вигляді пені передбачена п. 3.6 Договору.

Пунктом 3.7 Договору також передбачено відповідальність відповідача за прострочення грошового зобов’язання щодо оплати платежів за Договором.

Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

В даному випадку Договором передбачено подвійне застосування штрафних санкцій за одне і те саме порушення - несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, у зв’язку з чим позов в частині стягнення 2 % штрафу від суми заборгованості по орендній платі задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінтек" (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4, ідентифікаційний код 30186639, з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Інституту філософії імені Г.С.Скороводи Національної академії наук України (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4, ідентифікаційний код 05417012) заборгованість з орендної плати у розмірі 89 555 (вісімдесят дев’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят п’ять) грн. 97 коп., пеню у розмірі 5 868 (п’ять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 77 коп., державне мито у розмірі 954 (дев’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 25 коп. та 117 (сто сімнадцять) грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В інший частині позову відмовити.

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .