За позовом Фізичної особи-підприємця Ізмаілова Айдера Ідрисовича (97578, Сімферопольський район, с.Перевальне, вул. Дачна, 129; 95014, м.Сімферополь, вул.Мраморная, 4-а)

До відповідача Алуштинського санаторію "Ветеран" Міністерства праці і соціальної політики (98518, м. Алушта, вул. Красноармійська, 68)

про стягнення 80 794,50 грн.

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Каширов Т.Н., представ. за довір. № 1 від 12.01.2010 р.

Від відповідача – не з’явився.

Суть спору: Фізична особа-підприємець Ізмаілов Айдер Ідрисович звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою до відповідача - Алуштинського санаторію "Ветеран" Міністерства праці та соціальної політики про стягнення 80 794,50 грн. заборгованості за договором постачання №12 від 27.03.2008 р.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 13.02.2009 р. позовну заяву прийнято до розгляду суддею ГС АР Крим Потопальським С.С. і порушено провадження у справі.

рішенням Господарського суду АР Крим від 04.06.2009 р. позов задоволено повністю, стягнуто з Алуштинського санаторію "Ветеран" Міністерства праці та соціальної політики (98518, м. Алушта, вул. Красноармійська, 68) на користь СПД Ізмаілова Айдера Ідрисовича (97578, с. Перевальне, Сімферопольський район, вул. Дачна, 129) 80794,50 грн. заборгованості, 807,94 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.07.2009 р. рішення ГС АР Крим від 04.06.2009 р. у справі 2-11/840-2009 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2010 р. рішення ГС АР Крим від 04.06.2009 р. та постанову САГС від 21.07.2009 р. у справі № 2-11/840-2009 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду АРК в іншому складі суду.

Згідно резолюції Голови Господарського суду АР Крим справа прийнята суддею Господарського суду АР Крим Доброрезом І.О. з привласненням їй номера 2-23/2556.1-2010.

Представник позивача у судове засідання з’явився, позов підтримав повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи проінформований належним чином – рекомендованою кореспонденцією, про причини неявки суд не сповістив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, суд

За період з 01.01.2008р. по 27.03.2008р. позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними на загальну суму 81273,50грн.

27 березня 2008р. між суб’єктом підприємницької діяльності Ізмаіловим Айдером Ідрисовичем (постачальник) та Алуштинським санаторієм "Ветеран" (покупець) був укладений договір поставки продуктів №12.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов’язується в порядку і на умовах передбачених цим договором поставити свіже м'ясо яловичини, згідно КДК 15.11.1, а покупець, в порядку та на умовах, передбачених договором, прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до пункту 1.2 договору загальна кількість продукції, яка є предметом постачання зазначеного договору, визначається в специфікації, яка є невід’ємною частиною договору.

Згідно пункту 2.1 договору - ціна, кількість, асортимент вказуються в рахунках на оплату.

Також згідно п.3.4 договору, прийом товару покупцем підтверджується відміткою у накладній (штамп та розпис одержувача товару).

Пунктом 3.1 встановлено, що постачання товару здійснюється впродовж дії договору на умовах самовивозу або транспортом постачальника згідно представленої дислокації та попередньої заявки покупця по узгодженому графіку та наявності грошових коштів покупця.

Відповідно до пункту 5.1 договору всі розрахунки за відвантажений товар проводяться в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на підставі виставленого рахунку при наявності договору та товарно-транспортної накладної.

Пунктом 5.2 договору зазначено, що постачальник і покупець домовились, що при відсутності грошів на рахунку покупця на придбання продуктів харчування постачальник може поставляти продукти з відстроченням платежу до 2-х місяців.

Строк дії договору згідно п.7.4 встановлений з моменту підписання його обома сторонами та до 31.12.2008р.

Суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню на підставі наступного.

Згідно ст. 11, 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій договорів та інших правочинів, а також дій осіб, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або у письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У вищевказаних накладних на поставку товару зазначені всі необхідні умови договору поставки – асортимент, кількість, ціна товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України (436-15) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 416566,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №№1-37 за період з 12 січня 2008р. по 26 грудня 2008 р.), які підписані уповноваженими особами відповідача та скріплені печатками. (а.с 80-126).

Однак, відповідач здійснив оплату продукції частково в сумі 335771,50 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с. 32-46).

В зв'язку з викладеним, за відповідачем склалась заборгованість у розмірі 80794,50грн.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна доказати ті обставини на які вона посилається, як на підстави своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду ніяких доказів сплати заборгованості в сумі 80 794,50грн., тоді як позивач обґрунтував позовні вимоги, наданими доказами.

Судом були виконані вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 01.03.2010р., та залучено до матеріалів справи копії накладних, які підтверджують факт поставки товару відповідачу.

Стосовно перевірки, що проведена Алуштинським міським відділом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, суд вважає необхідним зазначити, що суду не надано процесуальних документів, які б свідчили про наявність складу злочину, що могло б вплинути на винесення даного судового рішення.

Таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 80 794,50грн. є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 49 ГПК України.

В судовому засіданні 11.08.2010р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 16.08.2010р.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу Україні, суд

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Алуштинського санаторію "Ветеран" (98518, АР Крим, м.Алушта, вул.Красноарміська, 68, р/р 35215005000290, 35220001000290 у ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, ЗКПО 05507614, МФО 824026) на користь Фізичної особи - підприємця Ізмаілова Айдера Ідрисовича, (97578, АР Крим, Сімферопольський район, с. Перевальне, вул. Дачна, 129, р/р 26000460358761 у АФ АКБ "Укрсоцбанк", м.Алушта, ЗКПО 2327213815, МФО 324010) 80 794,50 грн. заборгованості, 807,94 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.