За позовом Акціонерного виробничо – комерційного товариства відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика", м. Рівне

до відповідача Приватної фірми "Ранал", м. Луцьк

про стягнення 21 123 грн. 53 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Представники:

від позивача: Цвященко О.С., довіреність від 01.01.2010 року №б/н

від відповідача: Торбик О.О. – в.о. директора, Каліщук В.П., довіреність від 30.06.2010 року

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки сторін.

Суть спору: позивач - акціонерне виробничо – комерційне товариство відкритого

типу "Рівненська кондитерська фабрика" просить стягнути з відповідача – приватної

фірми "Ранал", м. Луцьк 21 123 грн. 53 коп., в т. ч. 18 950 грн. 00 коп. основного

боргу за надані послуги з перевезення згідно заявок за період з 25.03.2009 року по

29.05.2009 року, 1 762 грн. 35 коп. збитків від інфляції, 411 грн. 18 коп. річних та

судові витрати по справі: 189 грн. 50 коп. в повернення витрат по сплаті державного

мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

Представник позивача в порядку ст. 22 ГПК України подала заяву від 28.07.2010 року про зменшення позовних вимог (відмову від стягнення збитків від інфляції та річних). Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 18 950 грн.

00 коп. основного боргу підтримала.

Зменшення позовних вимог не порушує чиїх – небудь прав і охоронюваних законом інтересів, приймається судом.

Відповідач у відзиві від 19.07.2010 року та його представники в судовому засіданні позов вважають безпідставним по причині відсутності грошових зобов’язань перед позивачем за зазначеними у позовній заяві заявками. Відповідач зазначає, що у спірний період будь – якого правочину між сторонами укладено не було. Документи, як того вимагає закон, оформлені не були. Будь – якого товару для перевезення відповідачем позивачу ввірено не було, відтак останній не надавав послуг по перевезенню для відповідача. Разом з тим відповідач звертає увагу на пропуск позивачем шестимісячного строку позовної давності згідно ч. 5 ст. 315 ГК України.

Представник позивача у запереченні на відзив від 28.07.2010 року, уточненні до заперечення від 10.08.2010 року та в судовому засіданні з позицією відповідача щодо відсутності будь – яких відносин між сторонами не згідна, оскільки це спростовується, зокрема, підписаними сторонами актами здачі – прийняття робіт (надання послуг) за спірний період, копії яких, а також копії рахунків та оригінали доданих до позовної заяви заявок просить долучити до матеріалів справи. Також представник позивача вважає безпідставним посилання відповідача на пропуск позивачем шестимісячного строку позовної давності згідно ч. 5 ст. 315 ГК України, оскільки дана норма встановлює строк пред’явлення позовів перевізником до вантажовідправника та вантажоодержувача, яким відповідач не являється (у даних відносинах є експедитором). Позивач вважає, що оскільки початок спливу строку позовної давності починається 17.08.2009 року (з часу отримання оригіналів документів згідно повідомлень про їх вручення), річний строк позовної давності у відповідності до ст. 258 ЦК України позивачем не пропущено.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

За період з 25.03.2009 року по 29.05.2009 року відповідач – приватна фірма

"Ранал" подав позивачу – акціонерному виробничо – комерційному товариству

відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика" заявки на перевезення на

загальну суму фрахту 18 950 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов’язання можуть

виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що

регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Між сторонами зобов’язання виникли на підставі заявок за період з 25.03.2009 року по 29.05.2009 року (а. с. 22-33).

Згідно зазначених заявок позивач зобов'язувався доставити вантаж по визначених в заявках маршрутах, а відповідач - сплатити позивачу визначену у заявках суму фрахту по перерахунку з ПДВ після отримання оригіналів документів.

Надання відповідачу послуг з перевезення вантажу на підставі зазначених заявок стверджується товарно - транспортними накладними за період з 26.03.2009 року по 31.05.2009 року (а. с. 8-19, (дати, маршрути та назви товарів, зазначені у ТТН, співпадають із тими, що зазначені в заявках)), а також підписаними сторонами актами здачі – прийняття робіт (надання послуг) за спірний період (а. с. 68, 70, 75, 79, 81, 83, 86, 88, 90).

Відповідач документи по виконаних рейсах отримав, що стверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а. с. 20-21), проте розрахунку за послуги не провів, вимогу про оплату боргу від 27.04.2010 року №б/н, що направлена відповідачу 27.04.2010 року (а. с. 41-42), залишив без відповіді та задоволення.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 18 950 грн. 00 коп., підтверджена матеріалами справи, підставна і підлягає до стягнення, оскільки згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідач у відзиві стверджує, що будь – якого товару для перевезення відповідачем позивачу ввірено не було, проте зазначає про пропуск позивачем шестимісячного строку позовної давності згідно ч. 5 ст. 315 ГК України.

Такі твердження відповідача не заслуговують на увагу суду, оскільки про надання транспортних послуг сторонами підписані акти здачі – прийняття робіт (надання послуг) за спірний період.

Будь – яких доказів на підтвердження своїх заперечень, зокрема, щодо обов’язків вантажовідправників чи вантажоодержувачів оплатити послуги з перервезення по поданих ним позивачу заявках тощо не подав.

Щодо строку позовної давності слід зазначити наступне.

Пункт 3 статті 925 ЦК України передбачає, що до вимог, які випливають із договору перевезення вантажу застосовується позовна давність в один рік. Одночасно, пунктом 5 статті 315 ГК України встановлено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправника та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Між нормами частини третьої статті 925 ЦК України та частини п'ятої статті 315 ГК України не має суперечності, бо вони співвідносяться як загальна та спеціальна: за загальним правилом до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), але для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. ( Лист Вищого господарського суду від 07.04.2008 року №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" (v_211600-08) ).

Зобов’язання між сторонами виникли на підставі заявок за період з 25.03.2009 року по 29.05.2009 року.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк виконання зобов’язання в заявках не був визначений (оплата на підставі оригіналів документів), письмовий договір між сторонами не укладався (про те, що договірні відносини між сторонами не склалися зазначає відповідач у відзиві, договір від 30.04.2008 року витребуваний і не поданий, тому не можна вважати, що зобов’язання сторін виникли на підставі зазначеного договору), тому з дати закінчення 7-денного строку для виконання зобов’язання, передбаченого п.2 ст. 530 ЦК України, тобто з 8-го дня кредитор має право звертатися в суд з вимогою про захист своїх інтересів.

Оригінали документів направлені відповідачу та отримані ним в липні 2009 року згідно повідомлень про вручення поштових відправлень (а. с. 20-21), і саме тоді у позивача виникло право у відповідності до п.5 ст. 261 ЦК України вимагати виконання зобов’язання. Вимога про оплату боргу від 27.04.2010 року №б/н направлена відповідачу 27.04.2010 року (а. с. 41-42).

Тому у суду немає підстав вважати встановлений п 3 ст. 925 ЦК України строк позовної давності в один рік пропущеним.

Суд погоджується з доводами позивача про безпідставне посилання відповідача на пропуск позивачем шестимісячного строку позовної давності згідно ч. 5 ст. 315 ГК України, оскільки дана норма встановлює строк пред’явлення позовів перевізником до вантажовідправника та вантажоодержувача, яким відповідач не являється.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 N 01-8/2351 (v2351600-06) "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті державного мита в сумі 189 грн. 50 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України віднести на нього.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України, -

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з приватної фірми "Ранал", м. Луцьк, вул. Щосєва, 20А/37 (фактична адреса: м. Луцьк, вул. Шевченка, 22), код 25090205,

р/р 26005250 у ВОД ВАІ "Райффайзен банк Аваль", МФО 303589 на користь акціонерного виробничо – комерційного товариства відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика", м. Рівне, вул. Хмільна, 30, код 99382214,

р/р 26007247343001 в РФ КБ "Приватбанк", МФО 333391

- 18 950 грн. 00 коп. основного боргу, 189 грн. 50 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього: 19 375 грн. 50 коп. (дев’ятнадцять тисяч триста сімдесят п’ять грн. 50 коп.).

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення

Суддя Кравчук А.М.