За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-дизайн"

До Смолінського Сергія Олексійовича

Про стягнення 300 242,73 грн.

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Нечваль О.І. –предст.,

Від Відповідача Смолінський С.О., Маслак О.І. –предст.

Обставини справи:

У вересні 2008 року на розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-дизайн"до Смолінського Сергія Олексійовича про стягнення з останнього 300 242,73 грн., які складаються з 275 941,50 грн. боргу з урахуванням інфляційних витрат, 15 848,46 грн. 3% річних, та штрафних санкцій за порушення грошових зобов’язань у розмірі 8 452,77 грн.

рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 позов задоволено частково, стягнуто зі Смолінського Сергія Олексійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-Дизайн"177 500,00 грн. внеску до статутного фонду, 65 407,53 грн. відсотків річних за несвоєчасне виконання зобов’язання, 2 429,07 грн. витрат по сплаті державного мита, 1 804,80 грн. витрат за проведення експертизи та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2009 рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 залишено без змін, а апеляційну скаргу Смолінського Сергія Олексійовича - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2010 постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2009 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2009 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2010 справа прийнята до нового розгляду під № 21/121-32/316.

Під час нового розгляду Позивач свої вимоги підтримав у повному обсязі, зазначаючи, що Відповідач в порушення умов протоколу № 3 та п. 3.7 Статуту, положень Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) , а також п. 1, 2 ч. 1 ст. 117 ЦК України не вніс свій вклад у розмірі 177 500,00 грн. до уставного фонду, тобто не виконав свої зобов’язання перед товариством.

Відповідач позовні вимоги повністю заперечив, вказавши, що ним рішення про збільшення Статутного фонду товариства не приймалося, жодним нормативним актом не передбачено стягнення з учасника товариства внеску до статутного фонду товариства.

Відповідачем також до суду подано заяву про застосування строку позовної давності, оскільки з моменту сплину одного року від дня реєстрації змін до Статуту товариства (встановлений строк для внесення Відповідачем внеску до статутного фонду Позивача) до моменту звернення Позивача до суду з позовом пройшло більше 3 років.

Крім того, Відповідач надав докази надання товариству заяви про вихід зі складу учасників товариства.

Заявлене представником Позивача клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню у зв’язку зі сплином строків розгляду справи та наявністю в ній достатніх доказів для вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 25.06.2003 за № 05192 було зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп-дизайн"з розміром статутного фонду 45 000,00 грн. Учасниками товариства є Потійко Юрій Алійович (50% статутного фонду) та Смолінський Сергій Олексійович (50% статутного фонду).

Внесення вказаного внеску учасниками товариства підтверджується наступним: актом прийому-передачі майна, яке вноситься учасниками ТОВ "ВІП-дизайн" як внесків до Статутного фонду товариства від 17.06.2003 (внесок Потійко Ю.А. майна на суму 21 420,00 грн., внесок Смолінського С.О. на суму 20 000,00 грн.), а також випискою з ВАТ КБ "Надра"від 30.07.2003 про внесок до Статутного фонду товариства Смолінського С.О. в сумі 2 500,00 грн. і Потійко Ю.А. в сумі 1 080,00 грн.

16.07.2004 протоколом загальних зборів № 3 учасники вирішили збільшити Статутний капітал ТОВ "Віп-дизайн" на 355 000,00 грн. шляхом внесення учасниками грошових коштів по 177 500,00 грн. кожним; затвердити долі у Статутному капіталі ТОВ "Віп-дизайн", відповідно до якого Потійко Ю.А. та Смолінський С.О. мають по 50% Статутного капіталу кожний, як учасник товариства; затвердити нову редакцію Статуту.

Також збори учасників товариства вирішили, що кожен з учасників товариства протягом 30 днів зобов’язаний внести до Статутного капіталу 20% від своєї частки додаткового внеску. Кожен з учасників зобов’язаний повністю внести свій вклад не пізніше року з моменту реєстрації Статуту товариства у новій редакції.

Протокол № 3 від 16.07.2004 був підписаний всіма учасниками товариства: Потійко С.А. та Смолінським С.О.

На підставі висновку судово-почеркознавчої експертизи №11487 від 18.12.2008 встановлено, що підписи на новій редакції Статуту та протоколі загальних зборів учасників товариства № 3 від 16.07.2004 виконані самим Смолінським Сергієм Олексійовичем.

рішення товариства про зміну розміру Статутного (складеного) капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

На підставі рішення загальних зборів від 16.07.2004 була зареєстрована нова редакція Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП-дизайн"державним реєстратором Бароніною Г.О. Подільської районної в місті Києві державної адміністрації 16.08.2004, номер запису 10711050001000107 .

Відповідно до ст. 88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства зобов'язані: додержуватися вимог установчих документів товариства, виконувати рішення його органів управління; вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами, відповідно до цього Кодексу та закону про господарські товариства; нести інші обов'язки, передбачені цим Кодексом, іншими законами та установчими документами товариства.

За приписам ст. 117 ЦК України учасники господарського товариства зобов'язані: додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом та мати інші обов'язки, встановлені установчим документом товариства та законом.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про господарські товариства"товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду. Збільшення статутного фонду може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків, передбачених цим Законом (1576-12) . рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Відповідно до ст. 59 Закону до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить також встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів.

Частиною 6 ст. 144 ЦК України передбачено, що збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

Згідно зі ст. 145 ЦК України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про господарські товариства"загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

В силу ст. 61 вказаного Закону загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.

Відповідно до п. 4.1 Статуту товариства органами управління підприємством визначено збори учасників товариства та дирекцію. Вищим органом управління є збори учасників товариства (п. 4.2 Статуту). До компетенції зборів відноситься, у т.ч. прийняття рішення про зміну розміру статутного фонду товариства та встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів (пп. 4.2.3 Статуту).

Згідно з п. 3.7 Статуту учасники товариства зобов’язані: додержуватися установчих документів товариства та виконувати рішення зборів учасників товариства; виконувати свої зобов’язання перед товариством, у т.ч. пов’язані з майновою участю, вносити вклади у розмірі, порядку та засобами, передбаченими чинним законодавством та рішенням зборів учасників товариства.

Як вже було встановлено, рішенням загальних зборів товариства, оформленого протоколом загальних зборів № 3 від 16.07.2004, було прийнято збільшити Статутний капітал товариства та затвердити нову редакцію Статуту. Нова редакція Статуту Позивача була зареєстрована 16.08.2004 за №10711020001000107.

Доказів, що підтверджували б виконання Відповідачем своїх зобов’язань щодо виконання рішення зборів товариства про збільшення Статутного фонду та фактичного внесення грошових коштів до матеріалів справи не надано. При цьому вказаний факт самим Відповідачем не заперечується.

Відповідно до пп. 5.6.1 Статуту Позивача у новій редакції (16.08.2004) у разі невиконання зобов’язання учасника щодо внесення повністю свого вкладу у Статутний капітал у визначений строк, учасник товариства сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недонесеної суми або виключається зі складу учасників товариства.

Статтею 64 Закону України "Про господарські товариства"учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

Позивач зазначає, що кожний з учасників товариства має 50% Статутного капіталу, тому виключити Відповідача з числа учасників товариства більш ніж як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників, як це передбачено чинним законодавством, не можливо.

Однак, суд враховує, що 15.07.2009 Відповідач звернувся до Позивача з заявою про вихід зі складу засновників та про те, що він передає належну йому частину 50% у статутному фонді (капіталі) товариства на користь товариства, надіславши таку рекомендованим листом.

Відповідно до ст. 88 ГК України учасники господарського товариства можуть вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.

Так, Установчим договором про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-дизайн"(п. 5.2) визначено, що учасник може вийти з товариства, попередивши про це інших учасників не пізніше, ніж за місяць до дня виходу, а згідно з п. 3.10 Статуту Позивача у новій редакції – не пізніше, ніж за три місяці до дня виходу.

Судом враховано, що в листі від 01.08.2007 "Практика розгляду судами корпоративних спорів"Верховний Суд України зазначав, що учасник ТОВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства, у зв'язку з чим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

Матеріалами справи встановлено, що рекомендований лист, надісланий Відповідачем 15.07.2009, з рекомендованим повідомленням за № 0318603051475 із ВПЗ Київ-186 від 15.07.2009 на адресу: вул. Турівська, 24а, оф. 9, м. Київ 04080 ТОВ "Віп-дизайн", був вручений уповноваженій особі Позивача за одержання пошти 17.07.2009.

Таким чином, з 17.07.2009 Відповідач вийшов з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-дизайн", у зв’язку з чим підстави для стягнення з нього суми несплаченого внеску до статутного фонду товариства відсутні.

Відповідачем була подана заява про застосування строків позовної давності до вимог Позивача.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України (435-15) , якщо інші строки не встановлено цим Кодексом (435-15) .

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто, зі сплином одного року після проведення державної реєстрації внесення змін до Статуту Позивача –16.08.2005.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Судом враховано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп-дизайн"зверталося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення зі Смолінського Сергія Олексійовича 300 242,73 грн. 11.08.2008, однак така була повернута судом без розгляду ухвалою від 12.08.2008 за № 05-5-38/8652.

Заява Позивача про поновлення строку позовної давності судом не приймається, оскільки фактично позовна заява про стягнення 300 242,73 грн. була прийнята судом 22.09.2008 та призначена до розгляду 23.09.2008, тобто після сплину строку позовної давності. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено Відповідачем у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, навіть у разі встановлення судом обґрунтованості позовних вимог у позові слід відмовити.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати за проведення експертизи відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Позивача.

Керуючись ст. ст. 32- 34, 44, 49, 82- 84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

У позові відмовити повністю.

рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) .