Ухвалою господарського суду від 07.06.2010 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 16/146/10 з призначенням судового засідання на 13.07.2010. Розгляд справи відкладався до 29.07.2010, до 09.08.2010, про що винесено ухвали. В засіданні 09.08.2010 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги засновані позивачем на положеннях ст.ст. 538, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України та умовах договору купівлі-продажу сільгосппродукції врожаю 2009 року № 09/003 від 16.02.2009. Пояснив, що умовами договору сторони передбачили сплату авансу в розмірі 15% від суми договору, який зараховується в рахунок оплати останньої відвантаженої партії. 24.03.2009 відповідач здійснив перерахунок авансу в розмірі 150000,00 грн. Також умовами договору сторони передбачили 100% передплату за кожну відвантажену партію товару, яка має здійснюватися не пізніше дня відвантаження. Позивач зазначив, що на виконання договору 14.08.2009 відвантажив відповідачу товар на суму 73847,10 грн., 17.08.2009 –на суму 136832,52 грн. та 19.08.2009 –на суму 93425,38 грн. 14.08.2009 відповідач згідно з умовами договору здійснив часткову оплату отриманого товару в сумі 154105,00 грн., передплату за решту отриманого товару не вніс, внаслідок чого станом на 17.08.2009 у відповідача утворилася заборгованість в сумі 56574,62 грн., а станом на 19.08.2009 сума заборгованості склала 150000,00 грн. За період прострочення зобов’язань позивач нарахував відповідачу пеню, яка за період з 17.08.2009 по 31.12.2009 склала 11352,59 грн. Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач за той же період нарахував відповідачу 3% річних, що склало 1661,35 грн. та за серпень –грудень 2009 року –суму втрат від інфляції, що склало 5326,50 грн. Позивач просить позов задовольнити.

Відповідач проти вимог позивача заперечив, про що представив суду відзив. Вказав на те, що умови укладеного з позивачем договору ним додержані, отриманий товар оплачений. Зауважив, що підставою оплати відповідно до договору є рахунки-фактури, але позивачем зобов’язання з їх виставлення до оплати не виконувалося, тому у відповідача були відсутні підстави для перерахування коштів. Послався на ст. 509 Цивільного кодексу України, згідно з якою у випадку невчинення кредитором дій, що встановлені договором, він вважається таким, що прострочив. Вказав на те, що остання поставка товару була здійснена 19.08.2009, після чого позивач в порушення умов договору самовільно припинив поставки, рахунки-фактури не виставляв, а тому сума авансового платежу зарахувалась в залік останньої відвантаженої партії товару. Відповідач просить в позові відмовити.

Позивач надав пояснення на відзив, де проти відсутності рахунків-фактур не заперечив, а на позицію відповідача щодо їх відсутності зазначив, що вона спростовується своєчасно отриманими накладними, які містять кількість, ціну та загальну вартість товару і відповідач мав безперешкодно оплатити отриманий товар відповідно до умов договору - в день поставки. Зауважив, що виставлення рахунків-фактур не визначено за умовами договору зобов`язанням позивача і рахунок-фактура не є правовою підставою для поставки товару, а є лише додатковим необов`язковим документом, в якому зазначається належна до сплати сума.

Вивчивши матеріали справи та вислухавши представника позивача, суд знайшов підстави для часткового задоволення позову .

Встановлено, що 16.02.2009 між ТОВ "Інтерсталь" та С(Ф)Г "Ясени" було укладено договір купівлі-продажу сільгосппродукції врожаю 2009 року № 09/00З (далі – Договір), за яким позивач –продавець за Договором зобов’язався своїми силами виростити для відповідача –покупця та передати йому у власність зерно НУТ продовольчій власного виробництва майбутнього врожаю 2009 року, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити цей товар (п.1.1. Договору).

За п.1.2 Договору кількість товару визначена у 350 тон.

Відповідно до п.5.1, п.5.2 Договору продавець постачає товар покупцю на умовах FCA згідно з правилами "Інкотермс" в редакції 2000 року. Пункт поставки –склад продавця.

Розділом 4 Договору узгоджено умови платежів.

Згідно з п.4.1 покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно з виставленим рахунком-фактурою.

Згідно з п.4.1 покупець у строк до 15.03.2009 здійснює авансовий платіж в розмірі 15% від суми Договору. Сума авансу зараховується в рахунок останньої відвантаженої партії товару.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що за кожну партію товару покупець здійснює 100% передплату не пізніше дня відвантаження.

Пунктом 7.2 Договору передбачена відповідальність покупця та встановлено, що у випадку порушення строків оплати товару він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого у строк товару за кожен день прострочки, але не більше, ніж 10% від суми Договору.

За п.9.1 Договору строк його дії встановлено до 31.12.2009.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України (436-15) , п.п.1, 7 ст.193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання Договору за платіжним дорученням № 108 від 24.03.2009 відповідач перерахував суму авансу в розмірі 150000,00 грн.

14.08.2009 за накладною № 65 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 73847,10 грн.

17.08.2009 за накладною № 59 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 136832,52 грн.

19.08.2009 за накладною № 67 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 93425,38 грн.

Поставка підтверджена представленими накладними, довіреностями на отримання.

Загальна кількість відвантаженого товару склала 100,233 тон.

Відповідач за платіжним дорученням № 286 від 14.08.2009 здійснив передоплату за товар в сумі 154105,00 грн., що залишилося останнім платежем за Договором.

Таким чином, за отриманий за накладною № 65 від 14.08.2009 відповідач розрахувався в повному обсязі вчасно та у відповідності до умови п.4.2 Договору, яким передбачено передплату, за товар, отриманий за накладною № 59 від 17.08.2009 відповідач у відповідності до узгоджених умов розрахувався частково –в сумі 80157,90 грн., а за товар, отриманий за накладною № 67 від 19.08.2009 відповідач кошти згідно з умовами Договору не перерахував.

Внаслідок такого, враховуючи, що товар відвантажений не в повному, узгодженому Договором, обсязі, що зарахування в рахунок оплати суми сплаченого відповідачем авансового платежу, виходячи в умов Договору, пов’язано із закінченням дії Договору, у відповідача в зв’язку з нездійсненням передплати виникла заборгованість в розмірі 56574,62 грн. станом на 17.08.2009, яка зросла до 150000,00 грн. станом на 19.08.2009.

Із закінченням терміну дій Договору суму авансу було зараховано позивачем в рахунок погашення вказаної заборгованості.

На підставі п.7.2 Договору позивач нарахував відповідачу пеню на суму заборгованості в розмірі 93425,38 грн. за період прострочення з 17.08.2009 по 31.12.2009, та на суму заборгованості в розмірі 93425,38 грн. за період з 19.08.2010 по 31.12.2010.

Загальна сума пені склала 11352,59 грн. Розрахунок пені відповідає вимогам закону щодо нарахування пені, умовам Договору. В частині стягнення пені позов підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем на ті ж суми заборгованості та за ті ж періоди прострочення нараховані 3% річних, загальна сума яких склала 1661,35 грн., що є правомірним за ст. 625 Цивільного кодексу України. Розрахунок 3% річних здійснено вірно, в цій частині позов також підлягає задоволенню.

Також згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач на суму заборгованості у 150000,00 грн. розрахував та заявив до стягнення за період з серпня по грудень 2009 суму втрат від інфляції, що склало 5626,50 грн. В цій частині позов підлягає частковому задоволенню, в сумі 5550,00 грн. за період нарахування з вересня по грудень 2009 року. Включення до стягуваного періоду місяцю, у якому виникла заборгованість, є в даному випадку безпідставним.

Заперечення відповідача щодо відсутності підстав для здійснення передплати в зв’язку з не виставленням позивачем рахунків-фактур спростовуються умовами Договору, з сукупного аналізу умов якого (п.п.4.1, 4.2, 4.3, зміст яких наведено вище) слідує, що виставлення рахунків-фактур не визначено обов’язком постачальника та безумовною підставою для здійснення поставки.

Натомість, Договором встановлений обов’язок покупця оплатити кожну партію поставки шляхом передплати, але не пізніше дня відвантаження. Тобто Договір передбачає можливість оплати без здійснення попередньої оплати в день відвантаження. Іншими словами, відповідач, не здійснивши передплати та отримавши передбачувану ним наступну партію товару на складі продавця, мав оплатити товар в день поставки в сумі, визначеній накладними.

Зазначене, між іншим, узгоджується з п. 5.3 Договору, згідно з яким продавець має право не відпускати навантажений товар покупцю до моменту отримання оплати за товар.

Щодо доводів відповідача про зарахування авансу в рахунок оплати останньої відвантаженої партії товару слід зазначити, що таке зарахування обґрунтовано здійснено зі спливом встановленого Договором строку, оскільки відвантаження всієї узгодженої кількості товару не відбулося, але до того мало місце прострочення зобов`язання відповідача в зв`язку з нездійсненням ним передплати чи оплати в день поставки.

Інші заперечення відповідача спростовуються викладеним вище.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в розмірі 422,40грн. (186,40 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню 420,71 грн. судових витрат.

Згідно зі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" позивачу з державного бюджету України підлягає поверненню сума 3,60 грн. зайво сплаченого за позовом державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито", суд

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсталь" (71500, м.Енергодар Запорізької області, пр.Будівельників, 22, код ЄДРПОУ 30284993) на користь селянського (фермерського) господарства "Ясени" (70560, с.Мирне Оріхівського району Запорізької області, вул.Фермерська, 1, код ЄДРПОУ 20484000) 11352 грн. 59 коп. пені, 1661 грн. 35 коп. –3% річних, 5550 грн. 00 коп. втрат від інфляції та 420 грн. 71 коп. судових витрат.