Прокуратура м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Приватного підприємства "Олександра" про визнання недійсним договору № 1551 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 02 березня 2005 року; про визнання недійсним договору № 3448-В-С купівлі-продажу нежитлової будівлі орендованої приватним підприємством "ОЛЕКСАНДРА" від 13 грудня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною С.В., зареєстрованого в реєстрі за № 848, між Територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради Харківської області, від імені якої діє Упраління комунального майна та приватизації Головного упраління економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області та Приватним підприємством "ОЛЕКСАНДРА"; про зобов"язання Приватного підприємства "ОЛЕКСАНДРА" повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області в належному стані нежитлову відокремлену одноповерхову будівлю загальною площею 351,7 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 55, літ. "А-1" та про зобов"язання Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області повернути Приватному підприємцю "ОЛЕКСАНДРА" 747000,00 грн.

рішенням господарського суду Харківської області від 13.03.2007 року у справі № 40/79-07 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсними договір № 1551 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 02 березня 2005 року та договір № 3448-В-С купівлі-продажу нежитлової будівлі орендованої приватним підприємством "ОЛЕКСАНДРА" від 13 грудня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною С.В., зареєстрованого в реєстрі за № 848, між Територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради Харківської області, від імені якої діє Упраління комунального майна та приватизації Головного упраління економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області та Приватним підприємством "ОЛЕКСАНДРА". Зобов"язан Приватне підприємство "ОЛЕКСАНДРА" повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області в належному стані нежитлову відокремлену одноповерхову будівлю загальною площею 351,7 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 55, літ. "А-1" та зобов"язано Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області повернути Приватному підприємству "ОЛЕКСАНДРА" 747000,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2007 року, рішення господарського суду у справі № 40/79-07 було скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2007 року у справі № 40/79-07 було скасовано рішення господарського суду Харківської області від 13.03.2007 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2007 року, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.01.2008 року справу призначено до розгляду з присвоєнням нового номеру № 52/16-08.

21.02.2008 року прокурором було подано заяву про уточнення позовних вимог (вх.2469, том ІІІ, арк.спр.19), в якій він виклав п. 2 позовних вимог (прохальної частини позову) в наступній редакції : визнати недійсним договор № 3448-В-С купівлі-продажу нежитлової будівлі, орендованої приватним підприємством "ОЛЕКСАНДРА" від 13 грудня 2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною С.В., зареєстрованого в реєстрі за № 848, між Територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради Харківської області, від імені якої діє Упраління комунального майна та приватизації Головного упраління економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області та Приватним підприємством "ОЛЕКСАНДРА", яку було прийнято судом до розгляду 08.04.2008 року (том ІІІ, арк. спр. 81).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.04.2008 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні другого відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено фізичну особу Грінько Олександра Івановича (том ІІІ, арк.спр. 82).

Ухвалою заступника голови господарського суду Харківської області від 17.06.2010р. справу № 52/16-08 (н.р. 40/79-07) передано для розгляду колегії суддів господарського суду: головуючий суддя Рильова В.В., суддя Аюпова Р.М., суддя Бринцев О.В.

В судовому засіданні 05.08.2010р. представник прокуратури позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, надав для долучення до матеріалів справи довідку з адресного бюро на Грінько Олександра Івановича щодо місця проживання, яка долучена судом до справи. Прокурор міста Харкова, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на порушення відповідачами при укладенні спірних договорів оренди та купівлі-продажу нежитлової будівлі прав та законних інтересів необмеженого кола осіб – членів територіальної громади міста Харкова на отримання гарантованого статтею 49 Конституції України права на охорону здоров’я та медичну допомогу в особі Харківської міської ради як представницького органу громади. Також, в обґрунтування позовних вимог, прокурор вказує на порушення вимог чинного законодавства з питань надання в оренду майна, що відноситься до комунальної власності і відчуження об’єктів комунальної власності, які використовувалися для надання доступної соціально прийнятної первинної лікувально-профілактичної допомоги.

Представник позивача в судовому засіданні 05.08.2010р. заявлені прокурором позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник третьої особи на стороні позивача в судове засідання 05.08.2010р. не з’явився, в письмових поясненнях на позов (том ІV, арк.спр. 131) заявлені прокурором позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

В судове засідання 05.08.2010р. представник першого відповідача не зявився, про причини нез’явлення суд не повідомив. В письмових поясненнях (том ІІІ, арк.спр.57) та усних поясненнях в попередніх засіданнях позовні вимоги прокуратури підтримує та просить позов задовольнити повністю.

Представник другого відповідача в судовому засіданні 05.08.2010р. проти позову заперечує повністю та просить суд відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи на стороні другого відповідача в судове засідання 05.08.2010р., не з"явився, ухвала суду направлена на адресу третьої особи (м.Харків, вул.К.Маркса 2/15, кв.43), повернулась до господарського суду Харківської області з довідкою поштового відділення зв"язку – адресат за зазначеною адресою не проживає. Проте, відповідно до наданої прокуратурою довідкою з адресного бюро на Грінько Олександра Івановича його місцем проживання є м.Харків, вул.К.Маркса 2/15, кв.43. Дана адреса зазначена і в письмових поясненнях Грінько О.І. щодо позовних вимог, іншої адреси, на яку слід направляти кореспонденцію вказана третя особа суду не надавала. Крім того, суд зауважує, що третя особа Грінько О.І. була обізнана про розгляд даної справи, оскільки двічі надавала письмові пояснення щодо свого ставлення до позову ( том ІV, арк.спр. 56), його представник знайомився з матеріалами справи та був неодноразово присутній в судових засіданнях.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) на господарський суд не покладено обов’язок з’ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що третя особа – Грінько О.І., належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 20.07.2010р. учасників процесу було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представників першого відповідача та третіх осіб.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

02 березня 2005 року між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та Приватним підприємством "Олександра" було укладено договір №1551 оренди нежитлового приміщення.

Пунктами 1.1., 1.2. договору оренди встановлено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлову відокремлену одноповерхову будівлю площею 351,7 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 55 літера "А-1".

Згідно з вимогами статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єкт оренди із визначенням складу і вартості майна з урахуванням її індексації віднесено до істотних умов договору оренди.

Під час розгляду справи, колегією суддів було встановлено, що до складу об’єкту оренди під час укладання спірного договору не було включено інженерні мережі, які є невід’ємною частиною нежитлової будівлі та не можуть окремо від неї експлуатуватися.

До вказаного висновку суд прийшов виходячи з наявних у справі документів, а саме: акт прийому-передачі основних фондів від 12.01.2005 року, складений Комунальною установою охорони здоров’я Міська дитяча клінічна лікарня №23 та Управлінням комунального майна та приватизації; довідка ДКП КГ "Харківкомуночиствод" від 18.07.2008 року вих. №2635 з додатком схеми госппобутової каналізації, лист КП "Харківські теплові мережі" від 17.07.2008 року вих. №732, лист КП "ВТП "Вода" від 18.07.2008 року вих. №20-73 з додатком схеми, акт розмежування експлуатаційної відповідальності за технічний стан та обслуговування водопровідних мереж та споруд за балансовою належністю (додаток до договору №2252 від 23.01.1997 року); лист КУОЗ Міська дитяча клінічна лікарня №23 Київського району від 02.11.2004 року вих. №977; акт прийому-передачі в оперативне управління (додаток до договору №832); розпорядження УКМП від 12.01.2005 року №13, що є належними та допустимими із врахуванням статті 34 ГПК України.

Так, відповідно до вищевказаного Акту КУОЗ Міська дитяча клінічна лікарня №23 Київського району передала Управлінню комунального майна та приватизації нежитлові приміщення за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 55 літера "А-1" та інженерні мережі водопроводу та каналізації.

Також суд приймає до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи № 3584 (том ІІІ, арк.спр.92-97), з якого вбачається, що експлуатація будівлі по вул. Пушкінській, 55 (літ "А-1") в м. Харкові згідно з призначенням за спірними договорами без використання споруд та інженерних мереж є неможливою.

Суд вважає доведеним факт наявності інженерних мереж нежитлової будівлі відповідно до поданих документів комунальних підприємств, а також виходячи з того, що з наявних у справі документів вбачається, що до укладання спірних договорів будівля по вул. Пушкінській, 55 (літ "А-1") в м. Харкові використовувалась за призначенням як лікарня.

Під час проведення двох судових будівельно-технічних експертиз у вказаній справі здійснити перевірку фактичної наявності інженерних мереж за місцезнаходженням нежитлової будівлі перешкоджав її власник– третя особа – Грінько О.І., якою всупереч ухвалам суду про призначення будівельно-технічної експертизи, не було забезпечено надання безперешкодного доступу до приміщення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Проте, ні другий відповідач, ні третя особа в порушення вказаних норм суду доказів на підтвердження відсутності інженерних мереж нежитлової будівлі по вул. Пушкінській, 55 (літ "А-1") в м. Харкові не надали.

На підставі всього вищевказаного, суд дійшов висновку, що при укладенні договору №1551 оренди нежитлового приміщення від 02.03.2005 року його стронами було неправильного визначено склад об’єкту оренди, чим порушено вимоги ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Крім того, в пункті 1.1. договору оренди вказано, що будівля належить до комунальної власності. Право оренди орендарем отримано на підставі рішення виконкому Харківської міської ради №159 від 02.03.2005 року.

Відповідно до статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм (оренду) має власник речі або особа, якій належать майнові права. Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації відповідно до закону, виникає з моменту державної реєстрації.

Нежитлова будівля відноситься до нерухомості відповідно до статті 181 Цивільного кодексу України. Статтею 182 цього Кодексу встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація права власності є обов’язковою згідно зі ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 року №1952-IV і проводиться згідно Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5 (z0157-02) , органами БТІ.

Судом встановлено, що свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 351,7 кв.м., що розташована в м. Харкові по вул. Пушкінській, 55 за територіальною громадою м. Харкова видане 31.10.2005 року та зареєстроване за реєстраційним номером 12654616 (номер запису 6086 в книзі 1).

На час укладення договору оренди від 02.03.2005 року, до реєстрації в установленому порядку права власності територіальної громади м. Харкова на зазначений об’єкт, у Управління комунального майна та приватизації не виникло право розпорядження цим об’єктом, в тому числі, було відсутнє право на передачу його в оренду третім особам.

Суд не погоджується із доводами відповідача та третьої особи (Грінько О.І.) про те, що набуття комунальної власності на спірну нежитлову будівлю відбулося виключно на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 року №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" (311-91-п) та рішенням Х сесії Харківської міської ради народних депутатів ХХІ скликання від 19.03.1992 року та не потребує державної реєстрації.

16 січня 2003 року набрав чинності новий Цивільний кодекс України (435-15) , згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2004 року Цивільний кодекс Української РСР (1540-06) від 18.07.1963 року. Пунктом 4 встановлено, що ЦК України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Як вбачається з наведених положень ЦК України (435-15) , до відносин з приводу спірного об’єкту мають застосовуватися поряд з раніше прийнятими цивільними актами, положення Цивільного кодексу України (435-15) .

При цьому суд враховує, що відповідно до Закону України про державну реєстрацію речових прав державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (1952-15) – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до п. 2.7 Порядку передачі в оренду майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова передбачена вимога щодо надання відповідного свідоцтва про право власності до прийняття рішення про передачу в оренду.

Суд приймає до уваги, що рішенням виконавчого комітету від 07.02.2007 року №37 "Про розгляд протестів прокурора міста Харкова" протести прокурора міста Харкова від 09.01.2007 року №5061/2вих та №5061/2вих задоволено. Скасовано підпункти 3 та 4 переліку №2 додатку до рішення виконкому Харківської міської ради від 02.03.2005 року №159 про передачу в оренду приватному підприємству "Олександра" нежитлової будівлі літ "А-1" площею 351,7 кв.м., розташованої по вул. Пушкінській, 55 в м. Харкові, з огляду на встановлення прокуратурою факту незаконності вказаного акту.

Розпорядженням Харківського міського голови від 06.02.2007 року №238 "Про розгляд протесту прокурора міста Харкова" задоволено протест прокурора міста Харкова від 09.01.2007 року №5061вих. Скасовано розпорядження Харківського міського голови від 08.02.2005 року №319 "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно" про оформлення права комунальної власності територіальної громади міста Харкова на нежитлову будівлю літера "А-1" площею 351,7 кв.м. по вул. Пушкінській, 55 в м. Харкові.

З врахуванням вимог статті 34 ГПК України обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд бере до уваги, що згідно зі статтею 21 Закону України "Про прокуратуру" протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом.

Внесення прокурором протестів на вищевказані рішення та розпрядження та їх задоволення органами, що прийняли рішення, свідчить, що ці акти суперечать закону, при їх винесенні були порушенні вимоги до складу об’єкта оренди та державної реєстрації права власності майна за уповноваженою особою.

На підставі вказаного, суд дійшов висновку, що укладення договору оренди нежитлових приміщень №1551 від 02.03.05 р. передувало державній реєстрації права власності на предмет договору за територіальною громадою м. Харкова, що є порушенням вимоги статей 331, 761 Цивільного кодексу України, статті 1, 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", п. 2.7. Порядку передачі в оренду майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням 20 сесії Харківської міської ради 3 скликання від 22.01.2001 року.

13.12.2005 року між територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради, від імені якої діяло Управління комунального майна та приватизації, та ПП "Олександра" укладено договір №3448-В-С купівлі-продажу нежитлової будівлі, нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі №848.

Договір купівлі-продажу від 13.12.2005 року укладено на підставі рішення ХІІІ Харківської міської ради від 30.04.2003 року №75/03 "Про Програму приватизації об’єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2003-2006 р.р.", та рішення Харківської міської ради від 06.07.2005 року №117/05 "Про внесення змін та доповнень до рішень сесій Харківської ради з питань Програми приватизації об’єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2003-2006 р.р.".

Відповідно до п. 1.1. договору Продавець продає, а Покупець купує нежитлову будівлю літера "А-1" площею 351,7 кв. м. в м. Харкові по вул.. Пушкінській, 55, орендовану приватним підприємством "Олександра" згідно з договором оренди №1551 від 02.03.2005 року.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови, зокрема, про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Відповідно до ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.

Договір має включати назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; остаточну ціну продажу об’єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов’язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів.

Визначення об’єкту купівлі-продажу та розмір викупу є суттєвими умовами договору купівлі-продажу майна в ході приватизації об’єктів комунальної власності.

Дослідженням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що в договорі купівлі-продажу від 13.12.2005 року неправильно визначено предмет договору – об’єкт купівлі-продажу, а саме, не вказано невід’ємні складові нежитлової будівлі – інженерні мережі (наявність інженерних мереж нежитлової будівлі по вул. Пушкінській, 55 в м. Харкові встановлена судом із раніше досліджених доказів, при вивченні питання про правильність визначення об’єкту оренди, що співпадає із об’єктом купівлі-продажу).

Колегія суддів вважає, що не включення невід’ємних складових нежитлової будівлі до складу об’єкту купівлі-продажу вплинуло на визначення об’єкту приватизації, його склад та вартість, що в свою чергу призвело до штучного заниження ціни об’єкту приватизації, що свідчить про порушення вимоги ст. 638, 656 Цивільного кодексу України, статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Пунктом 2.1. договору купівлі-продажу визначено вартість нежитлової будівлі на підставі оціночної вартості. Оціночна вартість нежитлової будівлі, що відчужується, зафіксована в висновках оцінювача про вартість об’єкта оцінки, затверджених начальником Управління комунального майна та приватизації наказом від 30.09.2005 року за №2183 і складає 622 500,00 грн.

Відповідно ст. 9 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації із залученням, у разі необхідності, аудитора (аудиторської фірми) та здійснюється його оцінка в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Акт інвентаризації затверджується керівником та головним бухгалтером підприємства, акт оцінки вартості об'єкта приватизації - керівником органу приватизації. Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова вартість продажу об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом визначаються відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Проте, матеріали справи свідчать, що станом на 13.12.2005 року (дату укладання договору купівлі-продажу), при проведенні підготовки об’єкту до приватизації не проведена інвентаризація майна, не усунені невідповідності даних оцінки майна даним бухгалтерського обліку.

Що в свою чергу є порушенням вимоги пункту 13 Методики оцінки майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року №1891 (1891-2003-п) , ст. 9, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію).

рішенням Харківської міської ради №117/05 від 06.07.2005 року "Про внесення змін та доповнень до рішень сесій Харківської міської ради з питань Програми приватизації об’єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2003-2006 р., а саме пунктом 25 додатку №1 нежитлову будівлю загальною площею 351,7 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, б.55 було включено до переліку майна, що підлягає приватизації шляхом викупу.

Програма приватизації об’єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2003-2006 р.р. (із подальшими змінами та доповненнями), затверджена рішенням Харківської міської ради Харківської області від 30.04.2003 року №75/03 встановлює декілька класифікацій об’єктів приватизації, та певні відмінності щодо способів приватизації для зазначених об’єктів (том ІІІ, арк.спр. 21-24). А саме, програмою встановлено, що продаж об’єктів групи А (цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, в тому числі ті, що знаходяться в оренді, індивідуально визначене майно; будівлі, споруди, нежитлові приміщення) здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та зазначеною Програмою (п.21). Також, вказаною програмою визначено, що до об’єктів групи Ж належать незалежно від вартості об’єкти охорони здоров’я.

Виходячи з наявних у справі доказів, про що було зазначено вище, суд дійшов висновку про правомірність посилань прокурора та позивача на віднесення нежитлової будівлі загальною площею 351,7 кв.м., розташованої за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, б.55 відповідно до наведеної класифікації, до об’єктів групи Ж .

Відповідно до п. 46 та 47 Програма приватизації об’єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2003-2006 р.р. приватизація об’єктів групи Ж здійснюється шляхом продажу за конкурсом, аукціоном, шляхом викупу. Одночасно з наданням пропозицій про включення об’єкта в перелік об’єктів соціальної сфери, орган, уповноважений управляти цим підприємством надає пропозиції про термін зберігання профілю діяльності, що не може перевищувати 2 роки або можливості перепрофілювання відповідного об’єкта.

Виходячи із вказаного, суд вважає вірними посилання прокурора та позивача на неправомірність не визначення типу будинку та споруди громадського призначення у спірному договору купівлі-продажу, а тому в даному випадку відсутня підстава для застосування способу приватизації саме шляхом викупу.

Також і рішення Харківської міської ради №117/05 від 06.07.2005 року не містить посилання на відповідну групу об’єктів приватизації та відсутні правові підстави для застосування такого способу приватизації як викуп.

Суд бере до уваги, що рішенням Харківської міської ради Харківської області від 21.02.2007 року №7/07 "Про розгляд протестів прокурора міста Харкова" скасовано п. 25 додатку №1 до рішення Харківської міської ради від 06.07.2005 року №117/05 "Про внесення змін та доповнень до рішень сесій Харківської міської ради з питань Програми приватизації об’єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2003-2006 рр." з підстав його невідповідності чинному законодавству.

В договорі купівлі-продажу неправильно вказано тип громадського будинку, відсутнє правильне зазначення назви та призначення громадського будинку - будинок лікарні.

Вказане підтверджується технічним паспортом від 04.01.2005 року інвентаризаційна справа №36340 за адресою м. Харків, вул. Пушкінська, 55, розташований громадський будинок – лікарня літера "А-1".

При цьому суд враховує письмові пояснення Управління охорони здоров’я Департаменту охорони здоров’я та соціальних питань Харківської міської ради від 17.06.2010 року №1806/0/57-10 та додані до них докази, з яких вбачається, що одноповерхова будівля в м. Харкові по вул. Пушкінській, 55 літера "А-1" використовувалася комунальною установою охорони здоров’я міською дитячою клінічною лікарнею №23 Київського району м. Харкова для розміщення 60 ліжок педіатричного профілю та надання медичної допомоги дитячому населенню міста Харкова.

Отже, суд приходить до висновку, що при визначенні об’єкту приватизації порушено вимоги п. 2.3. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держкомбуду від 24.05.2001 року №127 (z0582-01) , відповідно до якої будинки та споруди громадського призначення поділяються на основні типи, в тому числі, на будинки та споруди для охорони здоров’я і відпочинку.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

За таких обставин, виходячи з всього вказаного вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині визнання недійсними

договору №1551 оренди нежитлового приміщення від 02.03.2005 року та договору №3448-В-С купівлі-продажу нежитлової будівлі від 13.12.2005 року оскільки, як встановлено судом, при їх укладенні сторонами договорів було допущено неодноразові порушення вимог Цивільного кодексу України (435-15) та інших актів цивільного законодавства. У зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині застосування наслідків недійсності договору №3448-В-С купівлі-продажу нежитлової будівлі від 13.12.2005 року та повернення сторін у первісний стан шляхом зобов"язання Приватного підприємства "ОЛЕКСАНДРА" повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області в належному стані нежитлову відокремлену одноповерхову будівлю загальною площею 351,7 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 55, літ. "А-1" та зобов"язання Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області повернути Приватному підприємцю "ОЛЕКСАНДРА" 747000,00 грн., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 19.11.2006 року між ПП "Олександра" та фізичною особою Грінько О.І. було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 55, літ. "А-1" загальною площею 351,7 кв.м., який посвідчено нотаріусом Харківського міського нотаріального округу (том ІV, арк.спр. 127). Згідно умов цього договору право власності на вказані у ньому нежитлові будівлі по вул. Пушкінська, 55, літ. "А-1" в м. Харкові перейшло до покупця - фізичної особи Грінько О.І. На підставі зазначеного договору право власності на ці нежитлові будівлі зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно за фізичною особою Грінько О.І. (том ІV, арк.спр. 129).

Станом на час вирішення спору під час нового розгляду справи власником нежитлових приміщень по вул. Пушкінській, 55, літ. "А-1" в м. Харкові залишається фізична особа Грінько О.І., що підтверджується відповідним повідомленням КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (вх. №13707 від 16.06.2010р., том ІV, арк.спр. 126).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У відповідності до 203 ЦК України (435-15) (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину) 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Зазначені положення ЦК України (435-15) узгоджуються з положеннями ч.1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Пленум Верховного Суду України в п.2 та в п. 17 Постанови "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978р. №3 (v0003700-78) роз’яснив, що угода може бути визнана недійсною лише на підставах і із наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов’язує настання певних юридичних наслідків. При задоволенні позову суд в одному рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом наслідків. Визнаючи угоду недійсною, суд, якщо інше не передбачено законом, своїм рішенням зобов'язує кожну із сторін повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі (у разі втрати, псування, значного зносу майна, істотної його зміни та ін.) - повернути його вартість у грошах. Отже в даній справі необхідними умовами для визнання спірного договору недійсним є умова щодо встановлення обставин, передбачених ст. 215, ч.1 ст. 203 ЦК України, а також застосування наслідків недійсності правочину.

Наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 ЦК України. Відповідно її положень недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Втім, у даному випадку застосування наслідків недійсності правочину унеможливлено тим, що власником спірної будівлі на даний час перший відповідач, до якого пред’явлено позовну вимогу про повернення майна, не є його власником. Крім того дійсний на даний час власник нежитлові будівлі по вул. Пушкінська, 55, літ. "А-1" в м. Харкові – Грінько О.І., котрий отримав в результаті правочину в своє користування майно – є фізичною особою та відповідно до приписів ГПК України (1798-12) не може бути стороною (а саме відповідачем) у даній справі.

Відповідно до статті 1 ГПК України правом на звернення до господарського суду користуються підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

Стаття 21 ГПК України визначає, що сторонами в судовому процесі - позивачем і відповідачем – можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього кодексу.

Як вже було зазначено вище, особа, яка на даний час отримала в результаті правочину в своє користування майно (нежитлова будівля по вул. Пушкінська, 55, літ. "А-1" в м. Харкові) та є його власником– Грінько О.І. - не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи, отже не може бути стороною у справі відповідно до приписів ст.ст. 1, 21 ГПК України.

А тому суд не може зобов’язати повернути майно особу, яка не є відповідачем у даній справі.

Також суд у даному випадку не може зобов’язати колишнього власника (ПП "Олександра") повернути майно. Тобто прокурором неправильно обраний спосіб захисту порушеного права.

Крім того, відповідно до ст. 216 ЦК України та як вже було вище вказано, визнаючи угоду недійсною, суд, якщо інше не передбачено законом, своїм рішенням зобов'язує кожну із сторін повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі (у разі втрати, псування, значного зносу майна, істотної його зміни та ін.) - повернути його вартість у грошах.

Тобто наслідком недійсності правочину є саме двостороння реституція, яка полягає в тому, що кожна сторона недійсного правочину має повернути іншій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину.

Зважаючи на те, що судом встановлена неможливість задоволення позовної вимоги в частині зобов’язання другого відповідача повернути нежитлову будівлю по вул. Пушкінській, 55, літ. "А-1" в м. Харкові, а наслідками недійсності правочину має бути саме двостороння реституція, тому суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов"язання Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області повернути Приватному підприємцю "ОЛЕКСАНДРА" 747000,00 грн. Оскільки в даному випадку власник спірного майна повинен звертатися з вендикаційним позовом (про витребування майна).

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що в даному разі неможливо застосування наслідків недійсності правочину у зв’язку з чим відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині зобов"язання Приватного підприємства "ОЛЕКСАНДРА" повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області в належному стані нежитлову відокремлену одноповерхову будівлю загальною площею 351,7 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 55, літ. "А-1" та зобов"язання Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Харківської області повернути Приватному підприємцю "ОЛЕКСАНДРА" 747000,00 грн.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що у відповідності до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, суд надає правову оцінку позовним вимогам прокурора і вирішуючи спір оцінює надані прокурором і сторонами докази з урахуванням положень постанови Вищого господарського суду України від 05.12.2007 року у справі № 40/79-07.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідачів в рівних частках пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 181, 182, 203, 204, 209, 215, 216, 331, 638, 656, 761 Цивільного кодексу України, статтею 207 Господарського кодексу України, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) , статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44- 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, - колегія суддів

Позовні вимоги прокурора міста Харкова задовольнити частково.

Визнати недійсним договір №1551 оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 02.03.2005 року, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Харківської міської ради (код за ЄДРПОУ 14095412) та Приватним підприємством "Олександра"(код за ЄДРПОУ 23463872).

Визнати недійсним договір №3448-В-С купівлі-продажу нежитлової будівлі, орендованої Приватним підприємством "Олександра"від 13.12.2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною С.В., зареєстрованого в реєстрі за №848, укладений між територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради Харківської області, від імені якої діє Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Харківської міської ради (код за ЄДРПОУ 14095412) та Приватним підприємством "Олександра"(код за ЄДРПОУ 23463872).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Олександра"(адреса: 61003, м.Харків, пр. Московський, 10/12, код ЄДРПОУ 23463872) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 85,00 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного підприємства "Олександра"(адреса: 61003, м.Харків, пр. Московський, 10/12, код ЄДРПОУ 23463872) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (адреса: 61003, м.Харків, майдан Конституції,16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 85,00 грн. державного мита.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (адреса: 61003, м.Харків, майдан Конституції,16, код ЄДРПОУ 14095412) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.