ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
04.08.10 р. Справа № 23/141пд
За позовом: Донецького комунального підприємства"Фармація" м. Донецьк
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Краматорськ
про визнання договору поставки № 08/01-04 від 08.04.2009р. недійсним
Суддя Забарющий М.І.
Представники сторін:
Від позивача: не з’явився
Від відповідача: не з’явився
СУТЬ СПОРУ:
В засіданні, яке відбулось 29.07.2010р., суд згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 04.08.2010р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).
Позивач, Донецьке комунальне підприємство"Фармація" м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Краматорськ, про визнання договору поставки № 08/01-04 від 08.04.2009р. недійсним.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:
- введення в оману відповідачем позивача під час укладення спірного договору щодо строку оплати товару;
- невизначеність ціни на товар, яка є істотною умовою для договору поставки (купівлі-продажу);
- ст.ст. 179, 180, 189 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) та ст.ст. 203, 215, 216, 227, 230, 236, 695 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) )
Відповідач вимоги позивача не визнав, тому що: договір, який оскаржує позивач, сторони підписали, керуючись принципом свободи договору на підставі вільного волевиявлення без протоколу розбіжностей; ціна договору визначена сторонами в п.2.2. цього правочину, а позивач отримав товар від відповідача згідно видаткових накладних, в тексті яких ціна визначена; відсутність у договорі такої умови як ціна не є підставою для визнання договору недійсним.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Сторони уклали між собою договір поставки № 08/01-04 від 08.04.2009р. (далі - договір № 08/01-04), за умовами якого постачальник (відповідач) зобов’язався передати у власність покупця (позивача) товари, асортимент, кількість яких зазначаються у замовленні, яке є невід’ємною частиною цього договору (п.1.1. договору). Умовами цього договору було також встановлено, що:
- замовлення може бути відправлене за факсом, електронною поштою або в усному вигляді і має юридичну силу (п.1.3. договору);
- ціна товару зазначається в накладних... (п.2.1. договору);
- загальна вартість договору визначається сумою вартості накладних, які є невід’ємною частиною договору (п.2.2. договору);
- покупець зобов’язується провести розрахунок за поставлену продукцію строком не пізніше ніж 21 день від дня поставки (п.5.3. договору);
- договір укладено строком до 31.12.2009р. ... (п.9.1. договору).
Договір № 08/01-04 підписано без помітки"з протоколом розбіжностей", який суду не був наданий ні позивачем, ні відповідачем. Представник відповідача не підтвердив домовленостей уповноважених представників сторін про узгодження сторонами інших умов щодо строку оплати за товар за даним договором. Позивач не навів суду доказів введення відповідачем його в оману.
Пунктом 2.2. договору встановлено, що накладні є невід’ємною частиною договору № 08/01-04 і в накладних № 21/03-04 від 21.04.2009р., № 05/03-05 від 05.05.2009р. та № 22/01-05 від 22.05.2009р. ціна на товар чітко визначена. Представник позивача підтвердив факт отримання ним товару за цими накладними (див. протокол судового засідання від 29.07.2010р.). Тому суд дійшов висновку, що сторони дійшли згоди щодо ціни на товар. Крім того, питання ціни на товар, яка відсутня в текстах договорів, врегульована ч.4 ст. 632 ЦК України.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача необґрунтовані і задоволенню не підлягають.
На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 180, 181, 193, 207, 264- 267 Господарського кодексу України, ст.ст. 203, 215, 230 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р I Ш И В :
Позивачу у позові відмовити.
Суддя