За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "О. М. С."

до 1) Державної госпрозрахункової організації "Житло-Інвест";

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-21"

треті особи без самостійних

вимог на предмет спору на

стороні позивача 1) Відкрите акціонерне товариство "Український зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву";

2) Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна;

3) ОСОБА_1

про визнання частково недійсним договору № 10-241 від 20.06.2002 р.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача Машталер І.С. (дов. № б/н від 01.06.2010р.)

Від відповідача 1) не з’явився;

2) ОСОБА_1 (дов. № б/н від 21.07.2009р.)

Від третіх осіб 1) не з’явився;

2) не з’явився;

3) ОСОБА_1 (пасп. НОМЕР_1)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено повний текст рішення у справі.

У лютому 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю "О. М. С."(далі за текстом-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної госпрозрахункової організації "Житло-Інвест"(далі за текстом –відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа -21"(далі за текстом –відповідач 2) про визнання недійсним інвестиційного договору № 10-241 від 20.06.2002 року, укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2, в частині продажу тамбуру площею 28, 0 кв.м., який є частиною нежитлового приміщення з інвентаризаційним № 45 та знаходиться на першому поверсі громадського центру, розташованого в м. Києві по проспекту Перемоги, 136.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2008 р. (суддя: Хрипун О. О.) провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до відповідача 1, припинено на підставі п. 6 ст. 80 ГПК України у зв’язку з ліквідацією відповідача 1; в іншій частині позову відмовлено; скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2008 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2010 р. (судді: Шипко В. В. –головуючий, Борисенко І. В., Євсіков О. О.) у справі № 3/128-32/84 рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2008 р. В частині відмови в позові скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, позовні вимоги до відповідача 2 задоволено, визнано недійсним інвестиційний договір № 10-241 від 20.06.2002 р., в частині продажу тамбуру площею 28, 0 кв.м., який є частиною нежилого приміщення з інвентаризаційним № 45 та знаходиться на першому поверсі будівлі літ. "А" громадського центру, розташованого по проспекту Перемоги, 136 в м. Києві, в іншій частині –рішення залишено без змін, а також вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2010 р. відповідач 2 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просив зазначену постанову скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.04.2010 р. рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2008 р. скасовано та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2010 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції, з мотивів винесення рішень при неповно встановлених обставинах справи. А саме, судами не звернуто належної уваги на те, яким чином визнання недійсним інвестиційного договору № 10-241 від 20.06.2002 р. укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2, в частині продажу тамбуру площею 28, 0 кв.м., який є частиною нежилого приміщення з інвентаризаційним № 45 та знаходиться на першому поверсі будівлі літ. "А"громадського центру, розташованого по проспекту Перемоги, 136 в м. Києві вплине на право власності відповідача 2 підтверджене свідоцтвом про право власності від 01.06.2004 р. Також суду необхідно встановити на підставі якого саме акту було видано свідоцтво про право власності від 01.06.2004 р. та зазначити який саме причинний зв'язок між інвестиційним договором № 10-241 від 20.06.2002 р. та Наказом головного управління житлового забезпечення від 24.05.2004 р. за № 946-С/НП.

Резолюцією Голови Господарського суду міста Києва Саранюка В. І. від 29.04.2010 р. справу передано на новий розгляд судді Бондаренко Г. П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2010 р. справу № 3/128-32/84 призначено до розгляду на 01.06.2010 р. та присвоєно № 3/128-32/84-9/119.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що продаж тамбуру загального користування порушує права позивача як балансоутримувача щодо утримання громадського центру та унеможливлює доступ інших власників до своїх приміщень, розташованих на другому і третьому поверсі громадського центру. Крім того, позивач посилається на недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, встановлених ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. У своїх поясненнях на Постанову Вищого господарського суду України по справі № 3/128032/84 від 08.04.2010 р. позивач зазначає, що інвестиційний договір № 10-241 від 20.02.2002 р. суперечить нормам пожежної безпеки, ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"та ст. 19 Закону України "Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку". На думку позивача, твердження Вищого господарського суду України щодо неможливості застосування аналогії права, а саме Законів України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) та "Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) до відносин власності на допоміжні приміщення нежитлового будинку, які стосуються відносин власності на допоміжні приміщення житлового будинку є хибним.

Відповідач 2 позовні вимоги заперечує повністю, стверджуючи, що спірне приміщення не є місцем загального користування. Відповідач 2 також вказує, що вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2010 р. про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви від 01.06.2010 р. № 05-6-9/218 відмовлено у прийнятті позовних матеріалів до розгляду та вони повернуті третій особі 3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2010 р. розгляд справи був відкладений на 24.06.2010 р. у зв’язку з неявкою відповідачів 1, 2, третіх осіб1, 2 та не поданням сторонами по справі всіх витребуваних судом доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2010 р. розгляд справи був відкладений на 08.07.2010 р. у зв’язку з неявкою відповідачів 1, 2, третіх осіб1, 2 та не поданням сторонами по справі всіх витребуваних судом доказів.

У судовому засіданні 08.07.2010 р. представник позивача подав додаткові докази по справі, зокрема, докази того, що діяльність відповідача 1 припинено та його вилучено з ЄДРПОУ.

Відповідачі 1, 2 та третя особа 2 у судове засідання не з’явилися, вимог суду викладених в ухвалі від 24.06.2010 р. не виконали, про причини свого нез’явлення суд не повідомили. Третя особа 1 в судовому засіданні подала клопотання, в якому просить розглядати справу без участі представників третьої особи 1.

Третя особа 3 надала усне клопотання про зупинення провадження даної справи до розгляду апеляційних скарг на рішення районного загального суду та на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва, яке судом відхилене з причин за явлення даного клопотання не у письмовому вигляді, та з огляду на те, що позовні вимоги по вищевказаним справам є похідними від предмету розгляду даної справи, а отже суд не вбачає неможливості розгляду даної справи до перегляду в апеляційному порядку вказаних третьою особою 3 судових рішень.

Крім того, третя особа 3 надала суду усне клопотання про витребування від позивача для огляду в судовому засіданні оригіналів документів, що містяться у матеріалах справи, яке судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 р. розгляд справи був відкладений на 05.08.2010 р. у зв’язку з необхідністю подання сторонами додаткових документів та пояснень по справі.

У зв’язку з неявкою представника відповідача 1, третіх осіб 2, 3 в судове засідання 05.08.2010 р. була оголошена перерва у розгляді справи на 19.08.2010 р.

У судовому засіданні 19.08.2010 р. судом оголошена перерва у розгляді справи на 22.09.2010 р. для оголошення повного тексту рішення по справі.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва –

20.06.2002 р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 по справі був укладений інвестиційний договір № 10-241 про участь відповідача 2 у фінансуванні будівництва нежитлового приміщення (об’єкт інвестування) на першому поверсі (у вісях: 13-17; У-Ж та У-Р; 6-19) площею 681, 69 кв.м. (згідно проектної документації) у нежитловому будинку за адресою: вул. Ф. Пушиної, 13-23.

За умовами зазначеного договору після оплати повної вартості нежитлового приміщення відповідач 1 зобовязувався надати відповідачу 2 необхідні документи для подальшого оформлення об’єкта у власність. Тобто умовами інвестиційного договору передбачено перехід у приватну власність відповідача 2 після оплати вартості нежитлового приміщення об’єкту інвестування площею 681, 69 кв.м. При цьому ніяких умов, щодо спільної часткової/сумісної власності окремих площ із визначених договором 681, 69 кв.м. з іншими інвесторами інвестиційний договір не містить.

Згідно п. 4.5. зазначеного договору загальна площа об’єкту підлягала уточненню після введення його в експлуатацію на підставі даних технічного паспорту виданого БТІ.

Відповідно до Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта "Реконструкція будинку піонерів і школярів"по вул. Ф. Пушиної, 13-23, зокрема, нежитлове приміщення, що є предметом інвестиційного договору № 10-241 було прийнято в експлуатацію 23.10.2003 року. Зазначений Акт затверджений Розпорядженням Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації від 23.10.2003 р. № 1907. Вказаним розпорядженням відповідача 1 було зобов’язано передати на баланс будинок піонерів і школярів по вул. Ф. Пушиної, 13-23 організаціям, на які покладається експлуатація. При цьому згідно Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта "Реконструкція будинку піонерів і школярів"по вул. Ф. Пушиної, 13-23 експлуатаційною організацією об’єкту Реконструкція будинку піонерів і школярів"по вул. Ф. Пушиної, 13-23 була Управління освіти Святошинського району в м. Києві.

11.05.2004 р. сторони інвестиційного договору № 10-241 підписали зміни до договору, оскільки на підставі технічного паспорту, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації на нежитлове приміщення в будинку № 136 по пр. Перемоги (затверджена згодом поштова адреса предмету інвестиційного договору № 10-241) загальна площа нежитлового приміщення замість 681, 61 кв. м. склала 689, 0 кв.м.

На підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення (Виконавчого органу Київської міської державної адміністрації) від 24.04.2004 року № 946-С/НП відповідачу 2 оформлене Свідоцтво про право власності від 01.06.2004 р. на нежитлове приміщення № 45 площею 689, 0 кв.м., яке розташоване в м. Києві по пр. Перемоги, 136, зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації за № 6049-п 10.06.2004 р. При цьому підставами видачі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 24.04.2004 року № 946-С/НП були: заява, інвестиційний договір, зміни до інвестиційного договору, довідка про повний розрахунок, акт звірки взаємних розрахунків, довідка про джерела фінансування, гарантійний лист, статут та технічна документація БТІ.

Таким чином, на час розгляду даної справи інвестиційний договір № 10-241 від 20.06.2002 р. є виконаний сторонами.

Державна реєстрація припинення відповідача 1 проведена 12.10.2006 р., за рішенням вищого органу управління.

Згідно з експлікацією внутрішніх площ до плану будови літ. "А"по пр. Перемоги, 136, виконаною Київським міським бюро технічної інвентаризації підтверджується, що приміщення тамбуру площею 28 кв.м. є складовою частиною приміщення № 45 площею 689, 0 кв.м., яке розташоване в м. Києві по пр. Перемоги, 136.

Судом також встановлено, що згідно з авізо № 17 від 16.02.2004 р. та розшифруванням до нього відповідач 1 передав на баланс позивача вбудовані приміщення в будинку піонерів і школярів (після реконструкції) по пр. Перемоги, 136 (будівельна адреса вул. Ф. Пушиної, 13-23), загальною площею 6 968, 3 кв. м., зокрема, частину приміщення першого поверху № 18 (тамбур) площею 28, 0 кв.м.

Термін "авізо"означає в банківській та комерційній практиці – офіційне повідомлення про виконання розрахункової операції.

В авізо № 17 від 16.02.2004 р. не вказано правової підстави проведення операції по передачі на баланс позивача вбудованих приміщень в будинку піонерів і школярів (після реконструкції) по пр. Перемоги, 136. Крім того, в Розшифруванні до авізо № 17 від 16.02.2004 р. поданому у матеріали справи позивачем разом з позовною заявою відсутня печатка відповідача 1, а в Розшифруванні до авізо № 17 від 16.02.2004 р. поданому у матеріали справи відповідачем 1 та відповідачем 2 наявна печатка відповідача 1 та частина приміщення першого поверху № 18 (тамбур) площею 28, 0 кв.м. виключена з переліку переданих приміщень. А в Розшифруванні до авізо № 17 від 16.02.2004 р. поданому у матеріали справи позивачем у справу 12.01.2010 р. наявна печатка відповідача 1.

На Акті приймання –передачі вбудованих приміщень в будинку піонерів і школярів (після реконструкції) по пр. Перемоги, 136 у Святошинському районі м. Києва з балансу відповідача 1 на баланс позивача від 16.02.2004 р. поданому в матеріали справи позивачем разом з позовною заявою також відсутня печатка відповідача 1. А на Акті приймання –передачі вбудованих приміщень в будинку піонерів і школярів (після реконструкції) по пр. Перемоги, 136 у Святошинському районі м. Києва з балансу відповідача 1 на баланс позивача від 16.02.2004 р. поданому в матеріали справи позивачем у справу 12.01.2010 р. наявна печатка відповідача 1.

Відповідно до Розпорядження Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації від 29.10.2004 р. № 1922 рішення про визнання позивача балансоутримувачем та експлуатуючою організацією приміщень загальною площею 6 968, 3 кв.м. в нежитловому будинку (раніше будинок піонерів та школярів) по пр. Перемоги, 136 прийнято в жовтні 2004 року на підставі, зокрема, звернення позивача від 20.08.2004 р. № 08/20-1 та авізо від 16.02.2004 р. № 17. Відповідно до зазначеного розпорядження позивач мав укласти договори з співвласниками нежитлових приміщень на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг. Матеріали справи договорів з співвласниками нежитлових приміщень на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг укладених позивачем не містять.

Відповідно до Висновку № 9968 судової будівельно-технічної експертизи складеного 16.06.2009 р.:

1. приміщення тамбура № 1 загальною площею 25, 79 кв.м. (що зазначене в експлікації приміщень плану першого поверху (лист АР-6318) проекту громадського центру по вул. Ф. Пушиної, 15-23 в Ленінградському районі м. Києва) та приміщення тамбура № 1 загальною площею 28, 0 кв.м. (що зазначене в експлікації приміщень плану першого поверху на будівлю літ. "А" по вул. Ф. Пушиної, 15-23 у Святошинському районі м. Києва виготовленому Київським міським бюро технічної інвентаризації 15.09.2003), за фактом є одним і тим же допоміжним приміщенням, яке призначене для спільного використання співвласниками та забезпечує належне функціонування будинку;

2. приміщення тамбура № 1 загальною площею 28, 0 кв. м. (що зазначене в експлікації приміщень плану першого поверху на будівлю літ. "А" по вул. Ф. Пушиної, 15-23 у Святошинському районі м. Києва виготовленому Київським міським бюро технічної інвентаризації 15.09.2003) є тамбуром вхідної групи та евакуаційним шляхом для приміщень 2-го та 3-го поверхів громадського центру;

3. приміщення ресторану, розташованого на третьому поверсі громадського центру по проспекту Перемоги, 136 в м. Києві, на момент обстеження має два евакуаційних виходи (по шляхах) евакуації, а саме перший, крізь приміщення торгівельного центру, сходову клітку третього-першого поверхів, тамбур до зовнішнього евакуаційного виходу торгівельного центру; другий –крізь сходову клітку третього –першого поверхів, тамбур, що є об’єктом дослідження до зовнішнього евакуаційного виходу. На момент обстеження кількість евакуаційних виходів та відповідно шляхів евакуації із ресторану відповідає нормативній. У випадку, якщо другий евакуаційний вихід із ресторану буде закритий, це не буде відповідати вимогам ДБН В.1.1.-7-2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об’єктів будівництва", ДБН В.2.2.-9-99 "Громадські будинки та споруди".

4. віднесення приміщення тамбуру площею 28, 0 кв.м. на першому поверсі будівлі літера "А"по пр. Перемоги, 136 в м. Києві, який відноситься до шляхів евакуації, до складу підсобних приміщень відокремленого приміщення № 2 (згідно експлікації плану нежилого приміщення № 45, виготовленому Київським міським бюро технічної інвентаризації 22.12.2003) не відповідає "Правилам пожежної безпеки в Україні", затвердженими наказом МВС України від 22.06.1995 р. № 400 (z0219-95) , які діяли на момент приймання будівлі в експлуатацію, ДБН В.1.1.-7-2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об’єктів будівництва". Та чинним "Правилам пожежної безпеки", затвердженим наказом МНС України від 19.10.2004 р. № 126 (z1410-04) .

Постановою Вищого господарського суду України по справі № 3/637 від 20.04.2006 р. за позовом ТОВ "О. М. С."до ТОВ "Альфа 21"про усунення перешкод в користуванні приміщенням змінено рішення Господарського суду м. Києва від 27.12.2005 р. змінено, а саме викладено регулятивну частину рішення у наступній редакції: зобов’язати ТОВ "Альфа 21"не чинити перешкод у вільному доступі до тамбура площею 28 кв.м., що знаходиться на першому поверсі громадського центру за адресою: м. Київ, пр.-т перемоги, 136.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги про визнання недійсним інвестиційного договору № 10-241 від 20.06.2002 року, укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2, в частині продажу тамбуру площею 28, 0 кв.м., який є частиною нежитлового приміщення з інвентаризаційним № 45 та знаходиться на першому поверсі громадського центру, розташованого в м. Києві по проспекту Перемоги, 136 не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність"об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права. Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 зазначеного закону інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених

майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Згідно ст. 6 вказаного закону відносини, що виникають при здійсненні інвестиційної діяльності на Україні, регулюються цим Законом (1560-12) , іншими законодавчими актами України. Відповідно до ч.5 ст. 7 інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України. Відповідно до ч. 6 ст. 7 інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Таким чином, право приватної власності у відповідача 2 на приміщення № 45, в тому числі тамбур площею 28, 00 кв. м. виникло 10.06.2004 р. на підставі інвестиційного договору.

Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної сумісної власності виникає з підстав не заборонених законом. Як встановлено судом інвестиційним договором не передбачено виникнення спільної власності, і відповідно така власність не виникла.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; п равочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вже зазначалося позивач стверджує, що інвестиційний договір суперечить нормам пожежної безпеки, ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та ст. 19 Закону України "Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку". В той же час Вищий господарський суд у своїй Постанові від 08.04.2010 р. зазначив, що неможливо застосування аналогії права, а саме Законів України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) та "Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) до відносин власності на допоміжні приміщення нежитлового будинку, які стосуються відносин власності на допоміжні приміщення житлового будинку. Чинне законодавство, в тому числі і ДБН не містять норм відповідно до яких тамбури вхідної групи, евакуаційні шляхи та/або допоміжні приміщення у будинках нежитлового фонду не можуть перебувати у приватній власності. Таким чином, твердження позивача, що інвестиційний договір не відповідає ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність"та нормам пожежної безпеки не відповідає дійсним обставинам справи.

Позивач зазначає, що тамбур площею 28, 00 кв. м. належить до евакуаційних шляхів і, робить висновок, що відповідно тамбур є приміщенням загального користування для співвласників приміщень. Проте, стверджуючи зазначене не посилається на норми законодавства, що підтверджують зазначене. Адже, чинне законодавство не містить таких норм.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до а. 5 п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"від 06.11.2009 р. № 9 (v0009700-09) відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як

однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

На момент укладання інвестиційного договору позивач не був балансоутримувачем та експлуатуючою організацією приміщень загальною площею 6 968, 3 кв.м. в нежитловому будинку по пр. Перемоги, 136. І відповідно його права та законні інтереси не могли бути порушені укладанням інвестиційного договору. Більш того, як встановлено судом статусу балансоутримувача та експлуатуючої організації приміщень загальною площею 6 968, 3 кв.м. в нежитловому будинку по пр. Перемоги, 136 позивач набув тільки 29.10.2004 р. відповідно до Розпорядження Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації № 1922, тобто вже після реєстрації права власності відповідача 2. Таким чином, твердження позивача, що продаж відповідачем 1 відповідачу 2 тамбуру загального користування порушують права позивача як балансоутримувача не відповідає дійсним обставинам справи.

Доводи позивача, що приміщення тамбуру площею 28, 0 кв.м. на першому поверсі будівлі літера "А"по пр. Перемоги, 136 в м. Києві було передано йому на баланс згідно авізо № 17 16.02.2004 р., а тому не могло бути передано відповідачу 2 у власність, не приймаються судом до уваги з огляду на таке: по –перше, матеріали справи не містять доказів підстав укладання такого авізо, по –друге, незрозуміло, чому відповідач 1 передав на баланс позивача 6 968, 3 кв.м. в нежитловому будинку по пр. Перемоги, 136, адже відповідно до Розпорядження Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації № 1907 від 23.10.2003 р. будинок піонерів та школярів по вул. Ф. Пушиної, 13-23 мав бути переданий на баланс Управління освіти Святошинського району в м. Києві, по-третє, суд не приймає в якості належного доказу по справі авізо № 17 та акт від 16.02.2004 р., так як в матеріалах справи наявні 3 різні варіанти зазначених документів.

Згідно ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) –власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Як вже зазначалося матеріали справи не містять подібних договорів. При цьому відповідно до ст. 23 зазначеного закону балансоутримувач зобов’язаний укладсти договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна.

Відповідно до ст. 42 ГПК України висновок судового експерта не є обов’язковим і оцінюється господарським судом за правилами ст. 43 ГПК України.

Висновок № 9968 судово-будівельної експертизи від 16.06.2009 р. в частині, що " допоміжні приміщення складаються із загального та неподільного майна і належать співвласникам приміщень нежитлового фонду на праві спільної власност і "не приймається судом до уваги, адже зазначений висновок зроблений експертом на підставі норм Закону України "Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку" (2866-14) , а відповідно до позиції Вищого господарського суду по цій справі зазначений закон не може бути застосований до відносин власності на допоміжні приміщення нежитлового будинку.

Висновком № 9968 судово-будівельної експертизи від 16.06.2009 р. встановлено, що тамбур площею 28 кв. м. є шляхом евакуації і відповідно не може бути блокований згідно норм пожежної безпеки. Як встановлено судом з цього приводу права позивача, як балансоутримувача захищені рішенням Вищого господарського суду України по справі № 3/637 від 20.04.2006 р., відповідно до якого ТОВ "Альфа 21"зобов’язано не чинити перешкод у вільному доступі до тамбура площею 28 кв.м., що знаходиться на першому поверсі громадського центру за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 136.

На виконання керівних вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 08.04.10р., суд приходить до висновку, що визнання недійсним інвестиційного договору № 10-241 від 20.06.2002 р. укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2, в частині продажу тамбуру площею 28, 0 кв.м., який є частиною нежилого приміщення з інвентаризаційним № 45 та знаходиться на першому поверсі будівлі літ. "А"громадського центру, розташованого по проспекту Перемоги, 136 в м. Києві могло вплинути на право власності відповідача 2, адже зменшиться площа приміщення № 45, яке належить йому на праві приватної власності на момент укладення оскаржуваного інвестиційного договору. Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Разом з тим, суд зазначає, що оскільки в матеріалах справи наявні докази того, що спірне приміщення було неодноразово відчужене на підставі оплатних договорів (договорів купівлі-продажу), то на момент розгляду справи по суті на даний момент визнання недійсним інвестиційного договору, враховуючи передачу права власності від відповідача-2, задоволення у випадку задоволення позовних вимог це не може вплинути на право власності відповідача-2 щодо спірних приміщень на даний момент.

З огляду на все викладене суд дійшов висновку, що при укладанні інвестиційного договору сторонами були дотримані вимоги встановлені ст. 203 ЦК України, укладання інвестиційного договору не могло порушити прав та обов’язків позивача, як балансоутримувача, так як на момент укладання договору позивач не був балансоутримувачем будівлі, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо заявлених позовних вимог до ДГО "Житло-інвест", то суд вказає, що згідно з наявним в матеріалах справи втягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 13.10.06р. за № 13-6259 12.10.06р. Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація провела реєстрацію ліквідації Державної госпрозрахункової організації "Житло-інвест".

За таких обставин, провадження у справі в частині заявлених до ДГО "Житло інвест"підлягає припиненню на підставі п.6 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з ліквідацією підприємства.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 6 ст. 80, ст.ст. 43, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

1. Провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до Державної госпрозрахункової організації "Житло-інвест"припинити

2. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

2. рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.