Товариство з обмеженою відповідальністю "Монсанто Україна"(надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"(надалі – відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард"(надалі –відповідач-2) про стягнення заборгованості за векселем з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних у розмірі 554 848,42 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі порушили зобов’язання по оплаті пред’явленого до оплати векселя.

Відповідач-1 надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на порушення строків протесту в неплатежі векселя та на той факт, що векселедавцем не було відмовлено позивачу у оплаті опротестованого векселя, а тому у відповідача-1, як аваліста, були відсутні підстави для оплати векселя.

Відповідач-2 відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечував, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу-2 на юридичну адресу підприємств згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (витяг станом на 24.09.2010 наявний у матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 (v_289800-97) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвалою від 06.09.2010 прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 21.09.2010. В судове засідання 21.09.2010 представник відповідача-2 не з’явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено до 28.09.2010. В судовому засіданні 21.09.2010 представник відповідача-1 заявив клопотання про передачу справи за підсудністю до господарського суду Донецької області, в задоволенні якого судом відмовлено в зв’язку з його необґрунтованістю. Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

12 лютого 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Авангард" виписало на користь ТОВ "Агрозахист Донбас"простий вексель серії АА № 0051631 номінальною вартістю 617 942,50 грн. з датою платежу: 20 грудня 2008 року.

Відповідно до ст. 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.

Статтею 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"встановлено, що вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Випускаються такі види векселів: простий, переказний.

Частиною третьої вказаної норми визначено, що особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності визначаються Законом України "Про обіг векселів" (2374-14) , в якому зазначено, що законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (995_009) (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції (995_009) , та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі (995_007) , Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (995_008) , Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" (1201-12) , Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" (826-14) , Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі" (827-14) , Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів" (828-14) , цього Закону (828-14) та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Відповідно до ст.77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо, зокрема, індосаменту (статті 11 - 20), строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42), позовної давності (статті 70 і 71), застереження про відсотки (стаття 5), положення щодо забезпечення авалем (статті 30-32).

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, у тому числі виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Простий вексель № 0051631 від 12.02.2008 був переданий позивачу ТОВ "Агрозахист Донбас" шляхом вчинення іменного індосаменту на зворотній стороні цього векселя, в якому зазначено "платити наказу ТОВ "Монсарто Україна".

Згідно зі статтями 16, 77 Уніфікованого закону особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим.

Як встановлено судом, позивач є законним держателем простого векселя № 0051631 від 12.02.2008, відповідно до якого відповідач зобов'язався сплатити позивачу 20.12.2008 грошові кошти в сумі 617 942,50 грн.

У відповідності до ст. 30 Уніфікованого закону платіж за переказним векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Забезпечення може бути надане третьою особою або навіть однією з осіб, які поставили свій підпис на векселі.

Як свідчать матеріали справи, між відповідачем-1 та відповідачем-2 був укладений договір №106/08 від 14.03.2008 про авалювання векселів, згідно якого відповідач-1 14.03.2008 авалював простий вексель № 0051631, що підтверджується його підписом на вказаному векселі.

Згідно із ст. 32 Уніфікованого закону аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив.

Відповідно до ст.38 Уніфікованого закону держатель векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Як свідчать матеріали справи 23.12.2008р. позивач пред’явив відповідачу-2 до сплати вказаний простий вексель № 0051631, проте відповідач-2 за ним з позивачем не розрахувався, що підтверджується змістом Акту про протест векселя про неоплату від 24.12.2008.

24.12.2008р. державним нотаріусом Амвросівської державної нотаріальної контори Ішковою О.В. на прохання позивача було вчинено протест в неплатежі за простим векселем № 0051631 від 12.02.2008 що зареєстровано в реєстрі за номером 3865.

Відповідно до абзацу 1 ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу. Зазначений строк, з урахуванням ст. 77, 78 Уніфікованого закону, має застосовуватися і щодо вимог, які випливають із простого векселя.

Враховуючи те, що строк платежу за векселем № 0051631 від 12.02.2008 наступив 20.12.2008, позовні вимоги можуть бути пред’явлені до відповідача до 20.12.2011.

Як свідчать матеріали справи, відповідач-2 сплатив позивачу заборгованість по векселю № 0051631 в сумі 165 000,00 грн., а саме платежами 02.02.2009 –10 000,00 грн., 17.03.2009 –50 000,00 грн., 30.04.2009 –100 000,00 грн. та 01.06.2010 –5 000,00 грн.

На день пред’явлення позову до суду відповідач-2 платіж за векселем повністю не здійснив, чим порушив ст. 526, 530 Цивільного кодексу України та вказані норми Уніфікованого закону про прості та переказні векселі, щодо обов'язкового виконання зобов'язань.

Отже, станом на час вирішення спору у відповідача-2 існує заборгованість перед позивачем за простим векселем в розмірі 452 942,50 грн.

Враховуючи викладене, оскільки відповідно до ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю) є безумовним, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-2, який є векселедавцем, суми грошового зобов'язання за пред'явленим векселем в розмірі 452 942,50 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд м. Києва прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог до відповідача-1, зважаючи на наступне.

У відповідності до абзацу 2 частини першої п. 4.9 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16.12.2002 № 508 (z0174-03) , зареєстроване в Міністерстві юстиції України 28.02.2003 за № 174/7495 (z0174-03) банк зобов'язаний платити за авальованим ним векселем у тому випадку, якщо була відмова платника від платежу або акцепту - проти пред'явлення опротестованого в неплатежі або неакцепті векселя. Згідно частини другої вказаного пункту банк може вимагати від векселедержателя належних доказів того, що він звертався з вимогою про платіж або акцепт, але в цьому було відмовлено.

Як свідчать матеріали справи, позивач пред’явив відповідачу-2 опротестований в неплатежі вексель № 0051631 претензією № 2.557.09 від 15.12.2009, на яку відповідач-2 направив відповідь №1 від 14.01.2010, в якій у зв’язку з сезонним видом роботи підприємства та складним матеріальним становищем просив відстрочити платежі до 01 серпня 2010 року. Крім того, листом №40 від 10.03.2010 відповідач-2 направив позивачу графік погашення заборгованості по векселю. Зміст вказаних листів відповідача-2 не містить його відмову від платежу позивачу за векселем № 0051631. Крім того, відсутність відмови відповідача-2 в оплаті опротестованого векселя № 0051631 підтверджується також фактом часткової оплати векселя з лютого 2009 по червень 2010 років.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про обіг векселів"(який є спеціальним законом в правовідносинах щодо векселів) встановлене правило, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Таким чином, відповідальність за невиконання грошового зобов’язання щодо платежу за векселем встановлюється виключно спеціальним законодавством щодо обігу векселів.

Статтею 5 Уніфікованого закону встановлено, що у векселі, який підлягає оплаті відразу після пред'явлення або у визначений строк після пред'явлення, трасант може обумовити, що на суму, яка підлягає оплаті, будуть нараховуватися відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною. Відсоткова ставка повинна бути вказана у векселі; при відсутності такої вказівки умова вважається ненаписаною.

Як свідчить зміст векселя № 00051631, в ньому не обумовлено нарахування відсотків на суму, що підлягає оплаті відповідачем-2.

Нарахування ж інфляційних на суму платежу за векселем не передбачено ні Уніфікованим законом ні Законом України "Про обіг векселів" (2374-14) ні іншим спеціальним законодавством щодо обігу векселів.

Положення ж ст. 625 ЦК України в даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки вони містять міри відповідальності за порушення грошового зобов’язання, що виникає з договору або інших підстав, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) . Відповідальність же за невиконання грошового зобов’язання щодо платежу за векселем може передбачатися виключно спеціальним законодавством щодо обігу векселів.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних на суму платежу за векселем є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення суми платежу за векселем № 0051631 в розмірі 452 942,50 грн. з векселедавця –відповідача-2.

Судові витрати позивача пропорційно сумі задоволених вимог у розмірі 4723,43 грн. (4 529,43 грн. державного мита та 194,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд -

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард"(ідентифікаційний код: 30905334, адреса: 87342, Донецька область, Амвросіївський район, с. Олексіївське, вул. Леніна, 39, р/р 26006301570762 в філії відділення ПІБ в м. Сніжне Донецької області, МФО 334237, або будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Монсанто Україна"(ідентифікаційний код 21681926, адреса: 03680, м. Київ, вул. Радищева, 10/14, р/р 26002001307412 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528) 452 942,50 грн. (чотириста п’ятдесят дві тисячі дев’ятсот сорок дві гривні 50 копійок) та судові витрати в розмірі 4 723,43 (чотири тисячі сімсот двадцять три гривень 43 копійки) грн. Видати наказ.