Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів –Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"та Товариства з обмеженою відповідальністю "Шалс" про визнання недійсним кредитного договору № 18-V від 02.06.2008р., укладеного між відповідача-1 та відповідачем-2.

В процесі розгляду справи представник позивача надав заяву про зміну підстав позову від 25.05.2010.

28.09.2010р. в судовому засіданні Позивачем заявлено клопотання про призначення судової фінансово-економічної експертизи.

Судом клопотання Позивача про призначення судової фінансово-економічної експертизи не задоволено, в зв’язку з його необґрунтованістю та недоцільністю проведення зазначеної експертизи.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 22.04.2010р.

Відповідач-2 Ухвали суду не виконав. Письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог не надав.

Відповідач-2 належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача-2 суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача -2 не надходило

Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі

Розгляд справи неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст. 69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

02.06.2008р. між Відкритим акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "ШАЛС"було укладено кредитний договір № 18-V.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. кредитного договору, зі змінами та доповнення відповідно до договору про внесення змін та доповнень №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, банк надає позичальнику кредит в сумі 121 000 000 грн.

Цільове призначення кредиту на поповнення оборотних коштів, в т.ч. придбання цінних паперів.

Публічне акціонерне товариство Трест "Київмісьбуд-1"імені М.П.Загороднього виступило майновим поручителем ТОВ "ШАЛС"по кредитному договору № 18-V від 02.06.2008р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк "Укргазбанк"та ТОВ "ШАЛС".

Позивач вважає, що укладений між сторонами кредитний договір № 18-V не відповідає вимогам чинного законодавства та є недійсним виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Крім того позивач посилається на ч.2 ст. 345 Господарського кодексу України, а саме кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договірі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов’язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальністю сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Зважаючи на норми матеріального права, позивач стверджує, що кредитний договір № 18-V від 02.06.2008р. не містить відповідальність сторони, зобов’язанням якої є надання кредиту, тобто вимога закону про обов’язковість внесення до умов кредитного договору умов про відповідальність сторін, і зокрема умов про відповідальність кредитодавця, не виконана.

Крім того, при укладені кредитного договору за твердженням позивача сторонами не було досягнуто згоди з такої істотної умови як строк дії договору, стверджує що Акціонерний банк "Укргазбанк"надав кредитні кошти без належного техніко-економічного обґрунтування, без оцінки фінансового стану товариства та без будь-якого забезпечення, що свідчить проте, що укладаючи кредитний договір, сторони прагнули встановити інші правовідносини, а саме здійснили дарування грошових коштів. В обґрунтування зазначеного позивач посилається на ст. 235 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, якими, зокрема, є договори та інші правочини.

Посилання позивача на те, що у кредитному договорі не вказаний строк його дії та не міститься відповідальності сторін щодо видачі кредиту не приймається судом, з наступних підстав:

Пунктом 6.9 кредитного договору зі змінами внесеними додатковою угодою №;15 від 30.04.2009р. передбачено, що строк дії договору з моменту набрання ним юридичної сили по 29.04.2011р.. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов’язань, що лишились невиконаними з будь-яких причин. Припинення (закінчення) строку діїх договору не тягне за собою припинення зоборвязань, що випливають з цього договору, також у випадку, якщо такі зобов’язання виникли після припиненя (закінчення) строку дії договору на підставі зобов’язань, що лишились невиконаними на момент закінчення строку дії договору.

Таким чином, твердження позивача про невизначеність строку дії кредитного договору є необґрунтованим.

Пунктом 6.2 кредитного договору передбачено, що зобов’язання банку щодо надання позичальнику кредиту або його частини не є безвідкличним і не виконується банком у разі:

- неплатоспроможності позичальника, підтвердженням якої є прострочення позичальником виконання ним будь-якого зобов’язання за цим договором, в тому числі по поверненню кредиту, сплатити комісій та процентів за користування кредитом (його частиною), або за іншими угодами та/або договорами

- відсутності вільних кредитних ресурсів у банку.

З огляду на ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 180 ГК України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк договору.

Отже, істотними умовами є ті умови, без наявності яких договір не може існувати. Ці умови повинні визначатися законом саме як істотні, бути такими виходячи із правової природи даного виду договору, або якщо одна із сторін заявить, що має бути досягнуто згоди стосовно певної умови.

Аналіз положень ЦК України (435-15) та ГК України (436-15) свідчить, що законодавець прямо зазначає перелік істотних умов того чи іншого виду господарського договору.

Істотними умовами кредитного договору, як господарського, відповідно до закону є умови про предмет, ціну, строк його дії, а також усі інші умови щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Відсутність погоджених умов настання відповідальності Кредитодавця щодо наданню кредиту також не може бути підставою для визнання договору недійсним, оскільки дані обставина не входить до переліку обставин передбачених статтями 215, 203 ЦК України.

Статтями 203, 207, 208, 209, 210, 638, 639, 640 ЦК України передбачені загальні вимоги для укладання правочину (договорів). Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність"визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, при підписанні Кредитного договору, всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладання договору були дотримані, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми його укладення, дійсність договору підтверджена його фактичним виконанням, а тому суд не вбачає підстав стверджувати про невідповідність їх умов вимогам законодавства, на що Позивач посилається у своїй позовній заяві.

В процесі розгляду справи позивач ПАТ трест "Київміськбуд-1"імені М.П. Загороднього подав заяву про зміну підстав позову від 23.04.2010р., в якій додатково зазначає, що умови розділу IV суперечать вимогам чинного законодавства, а саме, ст. 188 ГК України.

Ст. 188 ГК України регулює порядок зміни та розірвання господарських договорів за згодою сторін. Натомість, розділ IV кредитного договору № 18-V від 02 червня 2008 року визначає порядок внесення змін (доповнень) та розірвання договору в односторонньому порядку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (будь-яких заяв щодо змісту кредитного договору від позичальника не надходило).

Крім того, відповідно до ч. З ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Отже, істотними умовами кредитного договору як господарського договору, відповідно до закону, є умови про предмет, ціну та строк його дії.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, скріпивши вищевказаний кредитний договір своїми підписами та відбитками печаток, сторони підтвердили, що вони досягли згоди з усіх істотних умов укладеного кредитного договору.

Крім того, посилання позивача на невідповідність розділу IV кредитного договору вимогам законодавства є безпідставними, оскільки банк не скористався закріпленим в договорі правом на зміну умов або розірвання кредитного договору в односторонньому порядку, а отже законодавчо закріплені права позивача ніяким чином не були порушені.

Посилання позивача на ч.2. ст. 346 ГК України, відносно незабезпеченості наданого кредиту є необґрунтованим і таким що не відповідає фактичним матеріалам справи, виходячи з наступного.

Пунктом 2.1 оспорюваного кредитного договору, передбачено, що кредит, наданий банком, також забезпечується всім належним позичальнику майном і коштами, на які може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між Банком та майновим поручителем:

- ВАТ трест "Київміськбуд-1"імені М.П. Загороднього був укладений договір іпотеки без оформлення заставної від 30 квітня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць ТО., 30 квітня 2009 року за реєстраційним номером 2179.

За вказаним договором іпотеки Іпотекодавець - 1 передав, а банк прийняв в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок № 17-Б, загальною площею 601,30 кв.м., житловою площею 1-6.50 кв.м., який знаходиться у м. Києві по вул. Гончарній та належить Іпотекодавцю - 1 на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу КМДА 12 вересня 2008 року на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 08.09.2008 року № 1561-С/ЮЖБ.

Пунктом 3.1.6. договору іпотеки встановлено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку одноразової чи неодноразових прострочок Позичальником сплати процентів за користування кредитними коштами, неповернення кредиту іпотекодержателю, використання кредиту не за цільовим призначенням або порушення інших умов кредитного договору, а також у випадку порушення іпотекодавцем (третьою особою) умов зберігання або експлуатації чи страхування предмету іпотеки, порушення умов цього договору щодо розпорядження предметом іпотеки - незалежно від настання строку виконання по кредитному договору, порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності Іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - Іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання кредитного договору, якщо іпотекодержатель і наступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Відповідно до п. 6.1. договору іпотеки Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки у наступних випадках, зокрема, якщо в момент настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту (чергового платежу за кредитом) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій, комісій або інших платежів у встановлені кредитним договором строки;

- Зябкіним Тарасом Володимировичем був укладений договір іпотеки без оформлення заставної від 30 квітня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць ТО., 30 квітня 2009 року за реєстраційним номером 2185.

За вказаним договором іпотеки Іпотекодавець - 2 передав, а банк прийняв в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок № 18-Б, загальною площею 622,20 кв.м., житловою площею 155,70 кв.м., який знаходиться у м. Києві по вул. Гончарній та належить Іпотекодавцю - 2 на праві і власності на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30 квітня 2009.

ТОВ "Фінансова компанія "МКС-Інвест"був укладений договір застави майнових прав № 1 від 27 лютого 2009 року.

Згідно п. 1.2 вказаного договору застави ТОВ "Фінансова компанія "МКС-Інвест"надає в заставу банку право вимоги грошових коштів по договору купівлі-продажу цінних паперів (векселів) № Б67/9-25/02 від 25 лютого 2009 року, що укладений між ТОВ "СКС-Брок"та ТОВ "Книжкова компанія "МКС-Інвест"в сумі 75 600 000,00 грн., та договору купівлі-продажу цінних паперів (векселів) № Б67/10-25/02 від 25 лютого 2009 року, що укладений між ТОВ "Український інвестиційно-іноваційний альянс"та ТОВ "Фінансова компанія "МКС-Інвест"в сумі 146 300 000 грн..

Пунктом 1.3 договору застави майнових прав передбачено, що майнові права, які є предметом застави згідно з цим договором, належать ТОВ "Фінансова компанія "МКС-Інвест"у відповідності з договором купівлі-продажу цінних паперів (векселів) № Б67/9-25/02 від 25 лютого 2009 на суму 75 600 000,00 грн., та договором купівлі-продажу цінних паперів (векселів) № Б67/10-25/02 від 25 лютого 2009 року на суму 146 300 000,00 грн.;

ТОВ "ШАЛС"був укладений договір застави цінних паперів (облігацій) № 1 від 14 листопада 2008 року.

Згідно п. 2.2 договору застави цінних паперів право власності на цінні папери, що є предметом застави у відповідності з цим договором, підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах, виданою Депозитарною установою ВАТ АБ "Укргазбанк"за № 003741 від 14 листопада 2008 року.

У зв'язку із укладенням вищевказаних договорів забезпечення, до кредитного договору було внесено відповідні зміни.

Посилання позивача, щодо обов'язку банку щоквартально здійснювати оцінку фінансового стану позичальника є також необгрунтованим, оскільки позивач не надав доказів того, що банк не проводив оцінки фінансового стану позичальника. Більше того, суду доведено, що банк проводив таку оцінку до того моменту, поки позичальник надавав необхідні документи для проведення такої оцінки. Вказаний факт підтверджується наявними у банку фінансовими звітами ТОВ "Шалс"за період 2008 - 2009 років.

Твердження позивача щодо вчинення між сторонами удаваного правочину не приймається судом до уваги, оскільки:

Вілповідно до п.1.1 кредитного договору зі змінами внесеними додатковою угодою № 1 від 10.06.2008р. Банк надає Позичальнику кредит в сумі 80 000 000,00грн. Відповідно до п.1.3 кредитного договору кредит надається з 02.06.2008р. по 01.06.2009р.Позичальник у будь-якому випадку зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі в термін не пізніше01.06.2009р.

Факт виконання Банком своїх зобов’язань за вказаним кредитним договором, та отримання ТОВ "Шалс"кредитних коштів підтверджується випискою /особовий рахунок №206240226426.980 з 02.06.2008р. по 14.01.2010р.

ТОВ "Шалс"здійснювало часткове погашення існуючої кредитної заборгованості, що підтверджується випискою по рахунку №206240226426.980.

Вказаний факт підтверджує те, що між сторонами був укладений саме кредитний договір і підприємство здійснило дії по схваленню саме цього правочину.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"безповоротна фінансова допомога –це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Оскільки між сторонами в кредитному договорі була передбачена і компенсація у вигляді процентів за користування коштами і безпосередньо повернення самих коштів, то до даного договору не можуть бути застосовані положення про договір безповоротної фінансового допомоги.

При укладенні оспорюваного кредитного договору та всіх додаткових угод до нього, від імені банку діяли Лисий В.М. на підставі довіреності, посвідченої 14. 03.2008р. приватним нотаріусом КМНО Заець І.О. за реєстровим номером №1953 та Мельник С.С . на підставі довіреності, посвідченої 20. 06.2008р. приватним нотаріусом КМНО Заець І.О. за реєстровим номером №4381.

Здійснивши аналіз вказаних довіреностей, суд прийшов до висновку, що Лисий В.М. та Мельник С.С. мали достатні повноваження, як представники банку, для укладення оспорюваного договору та додаткових угод до нього.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що кредитний договір укладено відповідно до положень чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.