Комунальне підприємство "Центр" Виконавчого комітету Херсонської міської ради (позивач) звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" (відповідач) про визнання договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 375/дгу від 3.11.07 недійсним.

Позивач заявив клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження за наказом господарського суду Херсонської області у справі № 14/226-08.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд, зокрема, за заявою сторони має право вжити, передбачених ст.67 цього кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Із огляду на обґрунтування клопотання, суд дійшов до висновку, що позивач не надав аргументів, що підтвердили б утруднення або неможливість виконання рішення.

Позивач заявляв клопотання щодо залучення до розгляду справи управління житлового господарства Херсонської міської ради.

Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступати у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки однієї із сторін.

Із огляду на викладене суд дійшов до висновку, рішення у справі ніяким чином не вплине на права або обов'язки управління житлового господарства.

Відповідач позовні вимоги не визнав, та зазначив, що у відповідності до ст. 627 ЦК України, п. 4 ст. 179, 180 ГК України спірний договір укладений між сторонами на добровільних принципах та погоджено між сторонами всі істотні умови.

Відповідач зазначив, що при огляді договору №375/дгу від 3 листопада 2007 року вбачається, що він підписаний обома сторонами та завірений печатками відповідно печаткою ПАТ "Херсонська ТЕЦ"та печаткою КП "Центр". Отже на момент укладання договору сторонами дотримано всіх необхідних вимог, які передбачені діючим цивільним та господарським законодавством України.

Відповідач, проаналізувавши статтю 215 ЦК України, яка визначає загальні правові засади визнання правочину недійсним, дійшов до висновку, що у позивача відсутні правові підстави на підставі зазначеної статті.

Справу розглянуто понад двохмісячний термін встановлений статтею 69 ГПК України, який за клопотанням позивача, ухвалою від 19.08.2010р. продовжено на 15 днів.

Після розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

Між сторонами 03.11.07 був укладений договір № 375/дгу про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води до гуртожитку по вул. Паровозній,121.

Цей договір був укладений на підставі наказу № 175 від 30.10.07 управління житлового господарства Херсонської міської ради, згідно якого вищезазначений об'єкт передавався на обслуговування до позивача з 01.11.07.

Суд встановив, що зазначений договір був підписаний уповноваженими сторонами без зауважень, підписи скріплені печаткою.

Суд дійшов до висновку, що за своєю природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовник) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено законом.

За п.1 договору Виконавець (відповідач) зобов'язується Споживачеві (позивачу) вчасно та відповідної якості надати послуги з центрального опалення та постачання гарячої води до гуртожитку, що знаходиться по вул. Паровозній 121, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, встановлених договором.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання зазначеного договору недійсним.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тими обставинами, що відповідно до Положення про управління житлового господарства воно є балансоутримувачем житлових будинків, які знаходяться у комунальній власності, в тому числі і гуртожиток по вул. Паровозній 121. На думку позивача функції з утримання гуртожитку та його прибудинкової території покладено на управління житлового господарства. Позивач, посилаючись на п.6 ст. 3 ГК України, зазначає, що управління житлового господарства є суб'єктом організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю, тобто функції експлуатації та утримання житлового фонду покладаються на інші суб'єкти господарювання виключно шляхом укладення договорів. Позивач зазначив, що для експлуатації та утримання житлового фонду між управлінням та позивачем мав бути укладений договір про передачу власних функцій управління щодо утримання гуртожитку по вул. Паровозній, 121. Такий договір відсутній, що, на думку позивача, свідчить про неможливість укладати договори з іншими суб'єктами господарювання про надання житлово-комунальних послуг. Позивач дійшов до висновку, що він, як юридична особа, не був уповноважений управлінням житлового господарства укладати договір з ТЕЦ.

В законодавче обґрунтування своїх вимог позивач послався на ч.2 ст. 203 ЦК України, ч.1,3 ст. 215 ЦК України, ч.1,3.ст.19 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ст.19 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та виконавець або виробник.

Відповідно до ч.2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, тобто юридична особа набуває цивільних прав та обов"язків і здійснює їх через свої органи, які діють у відповідності до установчих документів або закону. Позивач вважає, що він не мав необхідної дієздатності для укладання такого договору, що є порушенням вимог даної статті.

У відповідності до ч.І ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Це означає, що договір є правовою формою (засобом) узгодження волі двох чи декількох сторін, спрямованої на досягнення певного результату.

Відповідно до п.1 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 13.03.99 № 02-5/111 (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вирішуючи спори про визнання угод недійсними господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому полягає неправомірність дій сторін та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При розгляді справи суд досліджував наявність перерахованих вище обставин, які можуть бути підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Судом встановлено, що комунальне підприємство "Центр" діє на підставі статуту, який визначає межі його правоздатності.

Відповідно до п.2.1 статуту підприємство створене для здійснення господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб наймачів, орендарів та власників житла у житловому фонді, в частині надання житлово-комунальних послуг, обслуговування об'єктів благоустрою та інженерної інфраструктури міста. За р.3 статуту функціями Підприємства є, зокрема, утримання на балансі переданого йому в повне господарське відання засновником майна та управління ним; організація безперебійної роботи систем тепло-, електро-, газо-, водопостачання та водовідведення. У р.5 статуту визначені права Підприємства, зокрема, укладати договори з виконавцями житлово-комунальних послуг

Відповідно до ст.13 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" до комунальних послуг належать, зокрема, послуги щодо централізованого постачання холодної та гарячої води.

Із огляду на надані права та повноваження позивача за статутом, суд дійшов до висновку, що за статутом визначено коло повноважень та обов'язків, яких достатньо для укладення договору щодо надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, які віднесені до житлово-комунальних послуг.

Судом вивчено наказ управління житлового господарства Херсонської міської ради №175 від 30.10.07 на який посилається позивач. В наказі зазначено, що відповідно до договору між управлінням житлового господарства та КП " Центр" щодо надання послуг з утримання гуртожитків, що знаходяться на балансі управління, з метою належного утримання та обслуговування гуртожитку по вул. Паровозній, 121 передано зазначений гуртожиток на утримання та обслуговування комунальному підприємству з 01.11.07. За п.2.3 наказу КП "Центр" зобов'язується укласти договори з постачальниками електроенергії, газу, води та водовідведення, тепла.

На день розгляду наказ чинний та зобов'язання за ним, зокрема, щодо укладення договору з постачальником тепла, виконані.

Доводи позивача щодо відсутності договору між управлінням житлового господарства та КП "Центр" щодо передачі функцій суд не приймає до уваги, оскільки спірний договір укладався на підставі повноважень викладених у статуті та наказі управління житлового господарства Херсонської міської ради №175 від 30.10.07, який ніким не оскаржений та не скасований у порядку визначеному законом.

Судом вивчено Положення про управління житлового господарства Херсонської міської ради, затвердженого рішенням Херсонської міської ради від 10.06.08 № 870. За п.1.4 положення витікає, що управління вирішує питання житлового господарства міста, безпосередньо та через підрозділи, організовує виконання законодавчих актів, рішень міської ради та її виконкому, розпоряджень міського голови з цих питань, здійснює постійний контроль за їх реалізацією. Із огляду наданого документу суд дійшов до висновку, що управління житлового господарства не мало будь-яких повноважень щодо забезпечення комунальними послугами та утримання житлового фонду, у зв'язку з цим доводи позивача щодо необхідності договору, за яким мають передаватися повноваження управління до комунального підприємства щодо укладення договорів про надання теплової енергії безпідставні, оскільки із положення не витікає, що управління житлового господарства забезпечує об"єкти житлового фонду комунальними послгами, зокрема, із теплопостачання..

Крім того, судом встановлено, що протягом трьох років після укладення спірного договору позивач не вчиняв будь-яких дій, які б свідчили про відмову від виконання договірних зобов'язань за спірним договором. Більш того, за рішенням господарського суду Херсонської області у справі №14/226-08 від 02.06.08 за спірним договором стягнута заборгованість за невиконання договірних зобов'язань. Позивач зазначене рішення не оскаржував, в ході розгляду справи не надавав будь-яких заперечень на позовні вимоги та не направляв свого представника. Зазначене свідчить, що фактично він визнавав договірні зобов'язання за спірним договором.